Ухвала суду № 30064465, 27.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/92757/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М. за участю секретаря Титенко М.П.за участю представників: позивача:Солдатенка А.М.,а А.А.,відповідача:не з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2011

у справі № 2а-6314/11/2070

за позовом Акціонерної компанії «Харківобленерго»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про визнання незаконними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Акціонерна компанія «Харківобленерго»(надалі -позивач, АК «Харківобленерго») звернулася до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (надалі -відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові), у якому просила суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.04.2011 № 0000232301.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2011 адміністративний позов Акціонерної компанії «Харківобленерго»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові задоволено повністю: визнано незаконними дії відповідача з нарахування АК «Харківобленерго»суми грошового зобов'язання у розмірі 23 050,00 грн., та штрафних санкцій у розмірі 5 762,50 грн. та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 17.05.2011 № 0000640854.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову АК «Харківобленерго»відмовити повністю.

Згідно наданих до Вищого адміністративного суду України письмових заперечень на касаційну скаргу, позивач проти заявлених вимог скаржника заперечує з мотивів їх необґрунтованості та просить скаргу відхилити.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 01.07.2009 по 31.12.2010 відповідачем проведена планова виїзна перевірка АК «Харківобленерго»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Під час перевірки податковий орган дійшов висновку, що АК «Харківобленерго»перераховувались кошти ТОВ «4В», ТОВ «ЄВРОЗВ'ЯЗОК», ТОВ «Полігон», ТОВ «Компанія Істсервіс»та ФОП ОСОБА_6 без мети реального настання правових наслідків, що призвело до завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з: ТОВ «4-В» у серпні 2010 на 563,00 грн.; ТОВ «ЄВРОЗВ'ЯЗОК»у липні 2009 на 10 121,00 грн., у листопаді 2009 на 3 010,00 грн.; ТОВ «Полігон»у серпні 2010 на 527,00 грн.; ТОВ «Компанія Істсервіс»у травні 2010 на 506,00 грн., у червні 2010 на 182,00 грн., у липні 2010 на 870,00 грн., у вересні 2010 на 1 156,00 грн., у жовтні 2010 - на 565,00 грн., у листопаді 2010 на 1 331,00 грн., у грудні 2010 на 2 502,00 грн.; ФОП ОСОБА_6 у липні 2009 на 1 717,00 грн.

За результатами перевірки 26.04.2011 відповідачем складено акт № 1190/23-1/00131954, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.05.2011 №0000640854, згідно якого позивачу донараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 28 820,50 грн., у т.ч. 23 050,00 грн. -основного платежу та 5 762,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції мали реальний характер, а виконання позивачем своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків та дотримання ним податкової дисципліни, - з огляду на що дійшов висновку, що дії відповідача щодо нарахування позивачу суми грошового зобов'язання та штрафних санкцій є незаконними.

Суд апеляційної інстанції погодився із такими висновками суду першої інстанції, посилаючись на те, що обов'язок зі сплати податку на додану вартість, який включено до ціни товару та сплачено покупцем, є податковим зобов'язанням продавця товару. З огляду на це, суди вирішили, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності прийнятого рішення, не довів обґрунтованості висновків акта перевірки та прийнятого на його підставі рішення.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (надалі -Закон України «Про податок на додану вартість»), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судами встановлено, що за умовами угод, укладеними між позивачем та ТОВ «4В», ТОВ «ЄВРОЗВ'ЯЗОК», ТОВ «Полігон», ТОВ «Компанія Істсервіс»та ФОП ОСОБА_6, розрахунок за придбаний товар проводився у безготівковій формі. Даний товар був оприбуткований у компанії та використаний у господарській діяльності, що підтверджено прибутковими ордерами, накладними, актами списання використаних в роботі матеріальних цінностей, актами введення в експлуатацію малоцінних необоротних активів, пояснювальними записками працівників про отримання товарно - матеріальних цінностей та їх використання в своїй діяльності.

Таким чином, вищенаведене свідчить про реальність господарських операцій АК «Харківобленерго»з вказаними контрагентами щодо постачання товарів (продукції). Тим більше, що судами було досліджено подальше використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності.

Крім того, право позивача на формування податкового кредиту не може бути поставлене у залежність від виконання контрагентом свого обов'язку зі сплати податків та обов'язкових платежів, оскільки виходячи з принципу персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції

Щодо доводів (інформації), наведених відповідачем стосовно контрагентів позивача, слід зазначити наступне.

За змістом пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження; згідно з абз.1 пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Механізм проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок на момент існування спірних правовідносин визначений Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1232.

Пунктом 2 вказаного Порядку передбачено, що зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

При цьому відомостей щодо проведення та належним чином оформлених результатів проведення відповідачем зустрічних звірок з метою підтвердження відносин між платниками податків, до суду надано не було.

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили правомірність формування позивачем сум податкового кредиту та незаконність оскаржуваного ним рішення відповідача.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214 -215, 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2011 у справі № 2а-6314/11/2070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М. З оригіналом згідно

помічник судді А.Р. Окунський