Ухвала суду № 30060412, 20.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/4642/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Ритова В.В.,

за участю:

представника відповідача - Скепської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2009 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року

у справі № 2а-11008/09/2570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ктесій»

до Державної податкової інспекції у місті Чернігові

про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення рішення в частині, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ктесій»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Чернігові (далі -відповідач) про визнання протиправними дій ДПІ у м. Чернігові щодо визначення суми податкового зобов'язання згідно податкового повідомлення-рішення від 16 липня 2009 року № 0003392320/0 за основним платежем на суму 12691,54 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 6345,47 грн.; скасування податкового повідомлення-рішення від 16 липня 2009 року № 0003392320/0 в частині визначення податкового зобов'язання за основним платежем на суму 12691,54 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 6345,47 грн. (в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 12 листопада 2009 року).

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2009 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії ДПІ у м. Чернігові щодо визначення суми податкового зобов'язання згідно податкового повідомлення-рішення від 16 липня 2009 року № 0003392320/0 за основним платежем на суму 12691,54 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 6345,47 грн. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 16 липня 2009 року № 0003392320/0 в частині визначення податкового зобов'язання за основним платежем на суму 12691,54 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 6345,47 грн. Стягнуто з Державного бюджету на користь ТОВ «Ктесій»судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2009 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Чернігові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2009 року в частині задоволених позовних вимог про скасування податкового повідомлення рішення від 16 липня 2009 року № 0003392320/0 в частині визначення податкового зобов'язання за основним платежем на суму 5307,37 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 2653,68 грн. за періоди з 31 травня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 04 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 19 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Чернігові була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Ктесій»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 03 квітня 2006 року по 31 березня 2009 року та іншого законодавства за період з 03 квітня 2006 року по 31 березня 2009 року, за результатами якої складений акт № 491/23/34259328 від 02 липня 2009 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги статей 2, 7, 13, 14, 15, 23 Закону України «Про плату за землю», статті 21 Закону України «Про оренду землі», яке полягало у тому, що товариство не подавало податкової звітності з орендної плати за землю за 2007, 2008, 2009 роки та за перевіряємий період не задекларувало орендну плату за землю на загальну суму 1792,65 грн., у тому числі: за 2007 рік -5779,84 грн., за 2008 рік -5941,67 грн., за 2009 рік -6199,14 грн.

16 липня 2009 року на підставі вказаного акта перевірки ДПІ у м. Чернігові прийняла податкове повідомлення-рішення № 0003392320/0, яким згідно з підпунктом «а»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктами 17.1.1, 17.1.2 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначила ТОВ «Ктесій»податкове зобов'язання за платежем: орендна плата у розмірі 27050,60 грн., у тому числі: 17920,60 грн. -за основним платежем, 9130,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що визначення податковим органом позивачу податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем: орендна плата у 2007 році за період з 01 січня по дату укладення відповідних договорів оренди земельних ділянок, а також за період, який не перевірявся, а саме: з квітня 2009 року є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивачем були укладені договори оренди земельних ділянок, які зареєстровані у Чернігівській міській раді в книзі реєстрації договорів оренди, а саме: договір оренди від 31 травня 2007 року між Чернігівською міською Радою та ТОВ «Ктесій»про оренду земельної ділянки площею 0,0400 га, наданої для експлуатації нежитлової будівлі АЗС, що знаходиться в м. Чернігові по вул. Попова, 6. Згідно умов вказаного договору оренди нормативна грошова оцінка земельної ділянки, становить 112116,0 грн., а орендна плата, яка вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 2,0 відсотка нормативної грошової оцінки, становить 2242,32 грн. на рік. (даний договір оренди земельної ділянки позивачем було розірвано згідно угоди від 06 липня 2009 року № 3105); договір оренди від 04 липня 2007 року між Чернігівською міською Радою та ТОВ «Ктесій»про оренду земельної ділянки площею 0,0709 га, наданої для експлуатації частини колишнього готельного комплексу «Десна»та ресторану по проспекту Миру, 20 в м. Чернігові. Згідно умов вказаного договору оренди нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 373643,00 грн., а орендна плата, яка вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 2,0 відсотка нормативної грошової оцінки, становить 7472,86 грн. на рік; договір оренди від 19 липня 2007 року, між Чернігівською міською Радою та ТОВ «Ктесій»про оренду земельної ділянки площею 0,0175 га, наданої для експлуатації нежитлового приміщення - кухні ресторану по проспекту Миру, 20 в м. Чернігові. Згідно умов вказаного договору оренди нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 92225,00 грн., а орендна плата, яка вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 2,0 відсотка нормативної грошової оцінки, становить 1844,50 грн. на рік.

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що оренда землі -це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до положень абзацу 1 статті 2 Закону України «Про оренду землі»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що договір оренди землі -це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, встановлені Законом України «Про плату за землю»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно положень абзацу 1 статті 2 Закону України «Про плату за землю»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

За визначенням, наведеним у абзаці 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про плату за землю»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), оренда -засноване на договорі строкове платне володіння, користування земельною ділянкою.

Відповідно до приписів статті 13 Закону України «Про плату за землю»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

За приписами абзацу 1 статті 14 Закону України «Про плату за землю»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, податковий орган оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог про скасування податкового повідомлення рішення від 16 липня 2009 року № 0003392320/0 в частині визначення податкового зобов'язання за основним платежем на суму 5307,37 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 2653,68 грн. за періоди з 31 травня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 04 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 19 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується копіями платіжних доручень та банківських виписок, наявних в матеріалах справи (арк. справи 28-31), податкові зобов'язання з орендної плати за вказані періоди 2007 року були сплачені ТОВ «Ктесій»до бюджету.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність порушення позивачем земельного законодавства та безпідставність визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем: орендна плата у розмірі 19037,01 грн., у тому числі: за основним платежем на суму 12691,54 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 6345,47 грн. оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у м. Чернігові підлягає залишенню без задоволення, а постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2009 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна