Ухвала суду № 30060406, 25.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/1847/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Лосєва А.М.

Пилипчук Н.Г.

за участю секретаря Корженкової І.О.

представників позивача Конкіна В.В.

відповідача Шляхової О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську Луганської області Державної податкової служби

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04.10.2010 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010

у справі №2а-6578/10/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАА Транс»

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську

про скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання підтвердити і включити суми бюджетного відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04.10.2010 позов ТОВ «ЛАА Транс»задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення Ленінської МДПІ м.Луганська №0000702360/0 від 20.08.2010. Зобов'язано Ленінську МДПІ у м.Луганську підтвердити і включити до складу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість ТОВ «ЛАА Транс» 2434002 грн. Стягнуто з держбюджету на користь позивача судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04.10.2010 в частині зобов'язання Ленінської МДПІ підтвердити і включити до складу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість ТОВ «ЛАА Транс»2434002 грн. скасовано. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові в повному обсязі, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2010 року у сумі 349665 грн., за лютий 2010 року у сумі 223246 грн., за березень 2010 року у сумі 410668 грн., за квітень 2010 року у сумі 534788 грн. за травень 2010 року у сумі 474503 грн., за червень 2010 року у сумі 441132 грн., а всього на суму 2434002 грн. стали висновки відповідача про неможливість підтвердження сум, включених позивачем до складу податкового кредиту, по 3 та 4 ланці постачання, оскільки згідно аналізу системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань контрагентів позивача на рівні ДПА України по ланцюгам постачання, постачальники відсутні за місцем знаходження або порушені справи про банкрутство, у зв'язку з чим неможливо встановити факт сплати податку на додану вартість до бюджету, що є визначальною умовою для отримання бюджетного відшкодування, викладені в акті перевірки від 19.08.2010 №620/23-616/31718995.

Згідно з підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного

значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів

(послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів

(послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування

включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій встановивши, що позивачем у період з грудня 2009 року по травень 2010 року здійснені реальні господарські операції з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Ойл Карт центр», ТОВ «Транс-сервіс», ТОВ «Компанія Транспеле», ТОВ «Континент Нафто Трейд», ТОВ «НК - Артеміда Ойл», з оплатою позивачем постачальникам товарів (послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість, що підтверджується відповідними первинними документами та не заперечується відповідачем, дійшли вірного висновку про відсутність у податкового органу правових підстав для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення та зменшення позивачу розміру бюджетного відшкодування.

При цьому правильними є висновки суду апеляційної інстанції про помилковість рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання податкового органу вчинити дії.

Доводи касаційної скарги вищезазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують. Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Однак, таких доказів відповідачем, всупереч положенням ч.2 ст.71 КАС України суду не надано.

З огляду на викладене, судова колегія не знаходить підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції з підстав викладених в касаційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську Луганської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді А.М.Лосєв

Н.Г.Пилипчук