Рішення № 30060225, 13.03.2013, Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 2608/19595/12

пр. № 2/759/1382/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2013 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Макаренко В.В.,

при секретарі - Кузьменко М.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Житлоінбуд», третя особа: ОСОБА_2 про захист прав споживачів, -

в с т а н о в и в :

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернувся до Святошинського районного суду міста Києва з цивільним позовом про визнання права власності на квартиру номер АДРЕСА_3; зобов'язати Державне підприємство «Житлоінбуд» укласти з позивачем акт приймання-передачі квартири номер АДРЕСА_3 та стягнути з Державного підприємства «Житлоінбуд» моральну шкоду у розмірі 10 000,00грн.

Представник позивача мотивує свій позов тим, що позивач інвестував грошові кошти в сумі 297520,00грн. в будівництво квартири АДРЕСА_3,загальною площею 78,3 кв.м, житловою площею 41,5 кв.м., з подальшим набуттям права власності. 12 лютого 2009 року між сторонами підписано додаткову угоду, якою визначено, що об'єктом інвестування є житлове приміщення загальною площею 86,7 кв.м, житловою площею 46,8 кв.м.АДРЕСА_3 також згідно умов даної угоди вартість 1 кв.м. в несплаченій частині (8,4 кв.м) складає 3800,00грн. 01 жовтня 2012 року позивач сплатив відповідачу 31920,00грн., в такий спосіб свої зобов'язання виконав, але як стало відомо позивачу з листа відповідача від 29 жовтня 2012 року будинок вважається вже введеним в експлуатацію 12 липня 2011 року, але відповідач правовстановлюючих документів на квартиру не надав, чим порушив свої зобов'язання, що дає підстави вважати, що відповідач не визнає права власності позивача на квартиру, в зв'язку з чим позивачу завдано моральну шкоду.

Представник відповідача проти позову заперечувала, посилаючись на те, що право власності позивача не порушене та не оспорюється, оскільки між сторонами укладено інвестиційний договір, який позивач не виконав в повному обсязі, а саме не здійснено в повному обсязі оплата в строк до 30 серпня 2009 року, оскільки загальна площа складає 91,20 кв.м квартири АДРЕСА_3 а інвестором оплачено лише 78,30 кв.м., площа до оплати становить 12,80 кв.м, вартість 1кв.м становить 16000,00грн., що разом складає 204800,00грн., а не як вказує позивач 31920,00грн., щодо витребування правовстановлюючих документів у відповідача на квартиру, представник відповідача вказує на безпідставність даної вимоги, оскільки позивачем порушено умови договору інвестування і в разі виконання умов договору позивачу будуть надані всі необхідні документи, щодо підписання акту прийому-передачі квартири, то це не передбачено жодними договірними відносинами між сторонами, а отже вимога є незаконною, щодо відшкодування моральної шкоди, позивач вказує на безпідставність даної вимоги, оскільки спірні правовідносини виникли внаслідок порушення умов договору, ніяких неправомірних дій до відповідача не вчинялось, а отже право на відшкодування моральної шкоди у позивача не виникло, в зв'язку з чим просила в позові відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позов посилаючись на обставини викладені в заяві, представник позивача подав клопотання про стягнення судових витрат, які також складаються з надання позивачу правової допомоги та становить суму 9600,00грн., та додатково пояснив, що позивачем свої зобов'язання за договором інвестування виконано в повному обсязі, що підтверджується належними доказами, крім того позивачем додатково сплачено відповідачу 07 березня 2013 року 16720,00грн, оскільки площа об'єкту інвестування за технічним паспортом БТІ становить не 86,70 кв.м, а 91,10 кв.м, крім того вказав, що акт прийому-передачі об'єкта у власність інвестора є необхідною умовою для отримання свідоцтва права власності на квартиру, в зв'язку з чим просили позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечувала, посилаючись на обставини викладені в запереченнях та додатково вказала, що сума судових витрат, яка складається з надання позивачу правової допомоги та складає 9600,00грн. є завищеною, відсутній розрахунок та інші документи, що підтверджують заявлені витрати на правову допомогу, в позові просила відмовити.

В судове засідання третя особа не з'явилась повідомлена належним чином, причин неявки до суду не повідомила, сторони не заперечували про розгялд справи у її відстутність, в звязку з чим суд вважає за можливе розгялнути справи у відсутність третьої особи.

Заслухавши пояснення сторін, досліджуючи матеріали справи, враховуючи обставини викладені в позові та запереченнях, суд бере до уваги наступне.

Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» , в редакції чинній на момент укладення інвестиційного договору, основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).

27 квітня 2005 року між ОСОБА_1 та ДП «Житлоінбуд» укладено договір про інвестування будівництва житла № К19/69 (надалі - договір), предметом якого є інвестор здійснює інвестування грошових коштів у будівництво житлового об'єкту (квартири), з подальшим набуттям у власність; організація забезпечує будівництво та передає інвестору об'єкт інвестування (квартиру) у власність; об'єктом інвестування є житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3, поверх-13, кількість кімнат - 2, загальна площа - 78,30 кв.м, житлова площа - 41,50 кв.м, плановий строк введення в експлуатацію ІІ квартал 2007року (а.с. 6-8).

Відповідно до п. 3.1 Договору інвестор зобов'язаний здійснити інвестування в сумі, що відповідає вартості площі об'єкту інвестування та визначається на підставі вартості 1 кв.м загальної площі на дату фактичного внесення грошових коштів.

Згідно з п. 3.2 поточна вартість 1 кв. м визначається а підставі реальної ринкової вартості житла аналогічної якості та територіального розташування, з урахуванням ступеня готовності об'єкта, вартості будівельних та інших робіт, виконання яких необхідно для реалізації проекту та затверджується наказом Замовника з будівництва даного об'єкту.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що зміна вартості 1 кв.м загальної площі поширюється виключно на ту частину загальної площі, яка не проінвестована інвестором на момент зміни ціни. Вартість частини площі, що фактично про інвестована інвестором до моменту зміни ціни, перегляду не підлягає.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, п. 3.7 договору передбачено, що дані по розрахункам між інвестором та організацією фіксуються в картці розрахунків.

Згідно картки розрахунків до договору про інвестування будівництва від 27 квітня 2005 року № К19/69 позивачем станом на 21 жовтня 2005 року сплачено 297540,00грн., проінвестовано 78,30 кв.м (а.с. 9).

12 лютого 2009 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін до інвестиційного договору № К19/69 від 27 квітня 2005 року, якою встановлено, що загальна площа складає 86,70 кв.м, а також в несплаченій частині залишити інвестору вартість 1 кв.м -3800,00грн. та внести зміни до картки розрахунків, а саме: в несплаченій частині прийняти картку розрахунків № 2 у вигляді узгодженого графіку інвестування, що складає 8, 40 кв.м. (а.с. 10).

Карткою розрахунків № 2 встановлено графік інвестування 8,40 кв.м квартири до 30 серпня 2009 року, яку позивачем не проінвестовано у встановлений строк (а.с. 11).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, лише 01 жовтня 2012 року позивачем проінвестовано 8,40 кв.м згідно квитанції № 96-1634 в сумі 31920,00грн., тобто за ціною 1 кв.м -3800,00грн. (а.с. 17), але на час здійснення оплати, вартість 1 кв.м загальної площі житла при інвестуванні квартир у житловому будинку по АДРЕСА_3 з 01 листопада 2010 року встановлено в розмірі 16000,00грн. за 1 кв.м, згідно наказу ДП «Житлоінбуд» від 01 листопада 2010 року № 234/1-11/10 (а.с. 60), що відповідає умовам п.3.2 договору, одночасно дію наказу ДП «Житлоінбуд» від 01 листопада 2010 року № 234/1-11/10 подовжено на підставі наказу від 05 січня 2012 року № 01/1-01/12, щодо встановлення ціни на житло з терміном дії до 31 грудня 2012 року (а.с. 61).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов'язання.

Пунктом 3.4 договору встановлено, що відмова інвестора від інвестування після змін, зазначених в п.п. 3.2, 3.3, організація може розглядати як припинення інвестором виконання зобов'язань за даним договором.

Таким чином, з моменту укладання додаткової угоди № 1, в якій встановлено строк оплати до 30 серпня 2009 року несплаченої частини об'єкту інвестиції (квартири) і до моменту здійснення позивачем оплати пройшло більше 3-х років.

Внаслідок викладеного ДП «Житлоінбуд», користуючись своїм правом, на підставі п. 3.2 договору, в зв'язку зі зміною реальної ринкової вартості житла збільшило з 01 листопада 2010 року вартість 1 кв.м. до 16000,00грн.

Щодо пояснень позивача, що йому не було відомо про зміну умов договору в частині вартості 1 кв.м та площі об'єкту інвестиції (квартири), суд досліджуючи надані сторонами докази звертає увагу на наступне.

Так, листом від 24 лютого 2012 року № 48-02/12 позивачу направлено пропозицію, щодо внесення коштів за несплачену частину житлового приміщення по ціні 14000,00грн. за 1 кв.м в загальній сумі 179200,00грн. за 12,8 кв. м, або розірвати договір, з подальшим поверненням позивачу коштів, що підтверджується витягом з журналу направлення вихідної кореспонденції товариства (а.с. 58, 59), як вказує позивач вказаний лист ним не отримано, оскільки адреса вказана АДРЕСА_2, а він проживає та зареєстрований за адресою АДРЕСА_4

Проте, 25 жовтня 2012 року позивач звернувся до товариства, щоб йому повідомили строк введення в експлуатацію будинку в якому знаходиться об'єкт інвестування (квартира) (а.с. 12).

29 жовтня 2012 року позивачу направлено відповідь в якій зазначено, що будинок АДРЕСА_3 вважається введеним в експлуатацію з 12 липня 2011 року (а.с. 13), згідно сертифікату відповідності ІДАБК у м. Києві від 18 липня 2011 року серії КВ №16411017805 (а.с. 14).

06 листопада 2012 року ДП «Житлобуд» направило лист відповідь № 245-11/12 (а.с. 56) на лист позивача від 31 жовтня 2012 року (а.с. 15), в якому вказало про не можливість оформлення та реєстрацію правовстановлюючих документів на об'єкт інвестування, оскільки позивач не провів остаточних розрахунків, згідно обмірів БТІ та в додатках надіслало проект додаткової угоди № 2 про внесення змін до договору, якою встановлено, що загальна площа об'єкту інвестування після введення об'єкту в експлуатацію за технічним паспортом БТІ становить не 78,30 кв.м, а 91,10 кв.м, інвестор здійснює доплату 12,80 кв.м за вартістю 1 кв. м 13333,33грн, крім того ПДВ 2666,67грн., разом 16000,00грн., що в сумі складає 170666,67грн., крім того ПДВ 34133,33грн., разом 204800,00грн (а.с. 53), що підтверджується витягом з журналу направлення вихідної кореспонденції товариства (а.с.57).

11 березня 2013 року ОСОБА_1 направив на лист від 06 листопада 2012 року № 245-11/12 відповідь, в якій вказав, що ним проведено оплату вартості об'єкту інвестиції після введення в експлуатацію за умовами додаткової угоди № 1 від 12 лютого 2009 року в сумі 16720,00грн., згідно квитанції від 07 березня 2013 року № 70-271 (а.с. 63, 65).

Відповідно до п. 6.1 договору, а саме загальна та житлова площа квартир підлягає уточненню після введення будинку в експлуатацію за технічним паспортом БТІ, після чого сторони здійснюють повернення або доплату коштів за вартістю одного кв. м., що діє на день здійснення останнього внеску.

Однак, суд вказує на те, що позивач провів оплату за ціною, яка вже не відповідала реальній ринковій вартості житла, оскільки згідно з графіком погашення заборгованості ціна вартості 1 кв.м в додатковій угоді № 1 діяла лише до 30 серпня 2009 року, але позивач до ДП «Житлоінбуд» для узгодження ціни непроінвестованої вартості житлової площі та встановлення нового графіку погашення заборгованості не звернувся в найкоротший строк, щоб уникнути подорожчання вартості 1 кв.м не проінвестованої площі квартири.

Одночасно з викладеним, враховуючи умову п. 6.1 договору, зважаючи, що будинок АДРЕСА_3 введено в експлуатацію з 12 липня 2011 року, а на час введення в експлуатацію позивачем не проведено повну оплату непроінвестованої частини загальної площі вартості квартири, а саме 12,80 кв. м., суд вважає, доводи позивача про необізнаність зміни вартості безпідставними та такими, що не знайшли свого підтвердження належними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно з ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, в судовому засіданні позивачем не доведено оспорювання або не визнання права власності відповідачем на квартиру номер АДРЕСА_3, оскільки з досліджених в судовому засіданні доказів, вбачається, що останній не належним чином виконував договір інвестування, а саме не в повному обсязі проінвестував вартість квартири, в зв'язку з чим відсутні підстави для визнання права власності на спірну квартиру за позивачем.

Щодо витребування оригіналів правовстановлюючих документів у ДП «Житлоінбуд» на квартиру номер АДРЕСА_3 та зобов'язання відповідача укласти акт приймання-передачі квартири, суд вказує на безпідставність заявленої вимоги, оскільки позивач не виконав належним чином умови договору.

Відповідно до положення ч.1 ст. 23 ЦК України, згідно з якою особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди є безпідставними, оскільки в судовому засіданні не знайшов підтвердження той факт, що права позивача порушені. Отже, припис п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України про відшкодування моральної шкоди не підлягає застосуванню, оскільки, моральна шкода підлягає відшкодуванню лише у випадках, встановлених законом, а права позивача не порушені, що знайшло своє підтвердження належними доказами наявними в матеріалах справи.

Крім того, суд зазначає, що позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог на Закон України «Про захист прав споживачів», але такого способу захисту прав споживача, як визнання права власності та захист інших майнових прав, що витікають з договору про інвестування будівництва житла, вказаним законом не передбачено, оскільки спірні правовідносини регулюються нормами ЦК України та Законом України «Про інвестиційну діяльність», а також іншим спеціальним законодавством.

Підсумовуючи викладене, враховуючи, що між ОСОБА_1 та ДП «Житлоінбуд» укладено інвестиційний договір, яким передбачено інвестування грошових коштів у будівництво житлового об'єкту (квартири), з подальшим набуттям у власність квартири номер АДРЕСА_3, зважаючи, що позивач про інвестував частину загальної площі в розмірі 78,30 кв.м, а 12,80 кв.м про інвестовано із порушенням строків проведення оплати, тобто після 30 серпня 2009 року та за ціною нижчою від встановленої відповідачем, що не відповідала реальній ринковій вартості житла, з огляду на те, що позивачем зобов'язання виконувались не належним чином, чим він порушив п. 3.4 договору, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

При розподілі судових витрат суд керується ч. 1 ст. 88 ЦПК України, таким чином, судові витрати понесені позивачем не підлягають стягненню з відповідача, оскільки стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність», ст. ст. 16, 23, 328, 331, 392, 526, 530, 610, 611 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 30, 57, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Житлоінбуд», третя особа: ОСОБА_2 про захист прав споживачів - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Святошинський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.

СУДДЯ: