Вирок № 30060141, 01.03.2013, Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 2018/20674/2012

н/п 1-кп/640/13/13

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2013

Київський районний суд м. Харкова

головуючий суддя Золотарьова Л.І.,

за участю:

секретаря Бломберус С.А.,

прокурора Калюжка А.В.,

захистника адвоката ОСОБА_1

представника потерпілої адвокатат ОСОБА_2

потерпілої ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Харкова кримінальне провадження внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 12.12.2012 року за №12012220140000602 за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харків, громадянина України, працюючого охоронцем ТОВ СК «Форт-Пост», не одруженого, не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, зареєсторванного в АДРЕСА_2

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 287 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Органами досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що 04 червня 2008 року приблизно о 24 годині 00 хв., являючись власником автомобілю «Шевроле-Лачетті» реєстраційний номер НОМЕР_2 і знаходячись біля будинку №10 по вул. Героїв Праці в м. Харкові, допустив до керування свого транспортного засобу гр. ОСОБА_5, передавши йому ключ від автомобіля, достовірно знаючи, що останній перебуває в стані алкогольного сп'яніння.

Після цього, ОСОБА_5, маючи вільний доступ до транспортного засобу, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, а також у хворобливому стані, став керувати технічно справним автомобілем «Шевроле-Лачетті», що належить ОСОБА_4 на якому 5 червня 2008 року приблизно о 4 годині 00 хв. рухався зі швидкістю біля 60 км/г по вул. Героїв Праці з боку вул. Шевченко в напрямку вул. Ак. Павлова в м. Харкові, чим порушив вимоги п. 2.9 а),б) Правил дорожнього руху України, згідно яких водієві транспортного засобу заборонено керувати в стані алкогольного сп'яніння, а також у хворобливому стані.

Під час руху, в районі розташування мосту через річку «Харків» даної вулиці, де є обмеження швидкості руху 40 км/г, у водія ОСОБА_5, згідно висновків комісійних судово-медичних експертиз №158 від 10.11.2010 та №296 від 11.09.2012 виникло загострення серцевої недостатності з подальшим розвитком розсіяння уваги аж до знепритомніння, яке було збільшене алкогольною інтоксикацією, в результаті чого, керований ним автомобіль виїхав на смугу, призначену для руху зустрічного напрямку, де відбулося зіткнення з автомобілем «КАМАЗ-5410» р.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_6, що рухався у зустрічному для ОСОБА_5 напрямку, при цьому, останнім були порушені вимоги п.п. 1.5; 10.1; 11.4; 12.9.б; 34.1 Правил дорожнього руху України.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_5 був смертельно травмований.

Дії ОСОБА_4, а саме допуск ОСОБА_5, що перебував в стані алкогольного сп'яніння до керування автомобілем «Шевроле-Лачетті», перебувають у причинному зв'язку з настанням події даної дорожньо-транспортної пригоди та його наслідками.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 287 КК України, не визнав, та пояснив 04.06.2008 року приблизно о 19 годині він зі своєю дружиною ОСОБА_7 на автомобілі «Шевроле-Лачетті» приїхав в гості до свого знайомого ОСОБА_5. Цивільну дружину він залишив у квартирі у ОСОБА_5, сам поїхав відвіз співробітницю ОСОБА_5, після чого свій автомобіль залишив біля під'їзду та піднявся в квартиру до ОСОБА_5, де потім вечеряли та вживали спиртні напої. Приблизно о 24 годині він залишив свій автомобіль біля входу до магазину «АТБ», оскільки місць на стоянці для автомобілів не було, та передав за проханням ОСОБА_5 ключі від свого автомобіля, щоб ОСОБА_5 вранці як отверезіє прибрав автомобіль від входу в магазин «АТБ», оскільки автомобіль заважав вільному проходу в магазин. Передаючи ключі, він попередив ОСОБА_5, щоб у нетверезому вигляді не сідав за кермо його автомобіля, тому віддаючи ключі він навіть не припускав, що ОСОБА_5 сядить за кермо, оскільки ОСОБА_5 був серйозною людиною. Він бачив як ОСОБА_5 увійшов у під'їзд свого будинку. Після чого він з дружиною поїхав на таксі до себе додому. ОСОБА_5, маючи ключі від автомобіля, самовільно, без його відома став керувати ним та ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 04 годині скоїв дорожньо-транспортну пригоду, в результаті якого загинув сам.

Цивільний позов не визнав.

Потерпілою ОСОБА_3 заявлено цивільний позов, у якому просила стягнути з ОСОБА_4 на її користь 82158 грн. матеріальної шкоди та 70000 грн. моральної шкоди. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, спричиненої злочинними діями ОСОБА_4, її брат - водій ОСОБА_5 був смертельно травмований. У нього залишилась дружина та двоє малолітніх дітей. У зв'язку із загибеллю ОСОБА_5 її родині спричинена матеріальна шкода, яка складається з витрат на похорон (25036 грн.), поміни (15096 грн.+ 15096 грн.+ 13685 грн.+ 13245 грн.) та пам'ятник (14800 грн.) та становить суму 82158 грн. Окрім матеріальної шкоди, у зв'язку зі смертю близької людини, їй та її родині (дружині та дітям ОСОБА_5) нанесено також і моральну шкоду, яка виявляється у тому, що вона та її родина перенесли тяжке душевне потрясіння та переживання, важкий моральний стрес та страждання. До теперішнього часу вони відчувають глибоку скорботу через втрату близької людини. ОСОБА_5 був люблячим, добрим та турботливим чоловіком, батьком та братом. Ритм їх життя повністю змінився, змінився звичний уклад. Їй та дружині ОСОБА_5 прийшлося займатися похороном, поминальними обрядами, відвідувати правоохоронні та інші державні установи. До теперішнього часу ОСОБА_4 не приніс їм свої вибачення та співчуття, не допоміг матеріально. У своїх злочинних діях не кається. Таким чином, моральну шкоду, спричинену їх родині, вона оцінює у 70000 грн.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_1 зазначив, що у діях ОСОБА_4 відсутній склад злочину, передбаченого ст. 287 КК України, посилаючись на те, що відповідно до комісійної судово-медичної експертизи, під час керування транспортним засобом у ОСОБА_5 виникло загострення серцевої недостатності, внаслідок чого, стався виїзд на зустрічну смугу руху і зіткнення з транспортним засобом. Відповідно до постанови слідчого від 05.05.2011 року, яке є законним та обґрунтованим, водій ОСОБА_5 допустив порушення вимог Правил дорожнього руху України під впливом загострення наявних у нього раніше захворювань, яке спричинило тимчасову втрату орієнтації в часі і просторі, тому в діях ОСОБА_5 відсутній склад злочину передбачений ст. 286 КК України. Таким чином, причинно-наслідковий зв'язок між передачею ОСОБА_4 ключів від автомобіля ОСОБА_5 і скоєння ним через 4 години дорожньо-транспортною пригодою немає.

Цивільний позов не підлягає задоволенню, оскільки обвинувачений не винний у інкримінованому йому злочині. Крім того, надані документи на підтвердження вимог майнового характеру, є неналежними доказами, оскільки не підтверджують зарахування вказаних грошових коштів.

Вислухавши показання підсудного, потерпілої, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що пред'явлене обвинувачення не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, у зв'язку з цим підсудного необхідно виправдати у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченого ст. 287 КК України.

У відповідності до ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст.62 Конституції України та ч.3 ст.373 КПК України кожна людина має право на справедливий розгляд справи, не може піддаватися кримінальному покаранню доки не буде визнана винною в законному порядку, обвинувачення не може ґрунтуватися на отриманих незаконним шляхом доказах або припущеннях, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, всі сумніви щодо доведеності вини трактуються на користь обвинуваченого.

Відповідно до ст.287 КК України кримінальна відповідальність настає за допуск до керування транспортним засобом особи, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння, якщо це спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тяжке тілесне ушкодження або його смерть.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4, як і на стадії досудового розслідування, пояснював, що приблизно о 24 годині він залишив вказаний автомобіль біля проходу до магазину «АТБ» та передав ключі від свого автомобіля ОСОБА_5, щоб ОСОБА_5 вранці прибрав автомобіль від входу в магазин «АТБ», оскільки автомобіль заважав вільному проходу в магазин. При цьому ОСОБА_4 заборонив ОСОБА_5 сідати за кермо його автомобіля у нетверезому стані. Отже, обвинувачений заперечує факт надання ОСОБА_5 дозволу на керування автомобілем «Шевроле-Лачетті».

У судовому засіданні свідок ОСОБА_7, співмешканка ОСОБА_4, пояснила, що о 19-00 годині вона зі своїм чоловіком ОСОБА_4 приїхали в гості до знайомого ОСОБА_5. Автомобіль залишився біля під'їзду, потім вона, а згодом і її чоловік, піднялися в квартиру до ОСОБА_5, де їли та пили. Приблизно о 24 годині її чоловік переставив автомобіль, який стояв під*їзду, до входу в магазин «АТБ», оскільки всі місця на автостоянці були зайняті. Залишивши машину, ОСОБА_4 передав ОСОБА_5 ключі від свого автомобіля, щоб останній вранці, як отверезіє, переставив від входу в магазин, оскільки автомобіль заважав проходу. Вона разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 пішли до під'їзду, де сиділи та розмовляли деякий час. Потім вона з ОСОБА_4 поїхав на таксі до додому. Коли вони від'їжджали на таксі, вона бачила як ОСОБА_5 зайшов у під'їзд.

З пояснень свідка ОСОБА_7 вбачається, що ОСОБА_4 забороняв ОСОБА_5 сідати за кермо його автомобіля у нетверезому стані.

Суд вважає, що в даному випадку, не можна вважати допуском до керування транспортним засобом факт передачі обвинуваченим ОСОБА_4 ключів від автомобілю «Шевроле-Лачетті» ОСОБА_5, оскільки обвинувачений заборонив останньому керувати автомобілем в стані алкогольного сп'яніння та зі згодою ОСОБА_5 з такою забороною, оскільки перебуваючи з ОСОБА_4, ОСОБА_5 не здійснював ніяких дій, намірів спрямованих на керування автомобілем.

Допитані у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3, свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 пояснили, що у ОСОБА_5 була особливість після вживання спиртних напоїв, сідати за кермо свого автомобіля і кудись їхати. Знаючи про цю особливість ОСОБА_5, його рідні та друзі намагалися ховати ключі від його автомобіля, щоб він не міг ними заволодіти та управляти автомобілем в стані алкогольного сп'яніння. ОСОБА_5 давно знайомий з ОСОБА_4, тому він добре знав про цю особливість ОСОБА_5, так як спільно святкували дні народження.

Потерпіла ОСОБА_3 додала, що ОСОБА_4 перебував у фінансовій залежності від її брата ОСОБА_5 та за наявності боргових зобов'язань перед її братом, навмисно віддав ключі ОСОБА_5, для вірогідного настання негативних наслідків, пов'язаних з водінням автомобілем у нетверезому стані, щоб позбавитися кредитора.

Однак, вказані пояснення свідків та потерпілої не мають правового навантаження, оскільки знання чи незнання обвинуваченим вказаної особливості характеру ОСОБА_5 щодо намагання останнім керувати автомобілем у нетверезому стані, в даному випадку, правового значення не має, у зв'язку з тим, що ОСОБА_5 ніякими діями обвинуваченому не показував намагання чи спроби дістатися до автомобіля ОСОБА_4 з метою його управління, та погодився з обвинуваченим про перестановку автомобіля «Шевроле-Лачетті» на інше місце вранці, а саме у тверезому стані.

Крім того, обвинувачення посилається на доказ, яким є висновок експерта № 296/КЭ/2012 від 11.09. 2012 року - «не можна виключити що вживаний ОСОБА_5 алкоголь сприяв виникненню загострення серцевої недостатності», однак цей висновок є вірогідним. Не пряме посилання на те, що ОСОБА_4 міг передбачити, що після випитого ОСОБА_5 алкоголю наступить серцевий напад є непереконливим.

Обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що про особливість ОСОБА_5 сідати за кермо автомобіля у нетверезому стані, він не знав, оскільки ОСОБА_5 був серйозною людиною, він не припускав, що ОСОБА_5 сяде за кермо його автомобіля в стані алкогольного сп'яніння.

Посилання потерпілої ОСОБА_3 на те, що ОСОБА_4 повинен був знати, що кількість алкоголю, який спожив ОСОБА_5, до ранку не вийде з організму, не заслуговує на увагу, оскільки співвідношення щодо зменшення концентрації алкоголю в крові відносно часу, не є загальновідомим фактом.

Доказів, які б вказували на допуск обвинуваченим до управління ОСОБА_5 автомобілем «Шевроле-Лачетті», органом досудового розслідування та потерпілою не надано.

Відповідно до висновку судово-медичної (комісійної) експертизи №158 від 10 листопада 2010 року, до подій 05.08.2008 року у ОСОБА_5 були такі захворювання: гіпертонічна хвороба І-ІІ стадії, серцева недостатність І ступеню, хронічна ішемічна хвороба серця, жировий гепотаз. Наявність у ОСОБА_5 на протязі багатьох років гіпертоничної хвороби І-ІІ стадії, яка в своєму перебігу характеризувалася підвищенням тиску, ішемічної хвороби серця з проявами періваскулярного та перімускулярного кардіосклерозу та даних за розвиток гострої ішемії міокарду, як прояв спазму артерій і метаболічних порушень, які виникли до моменту зіткнення - дозволяють стверджувати, що вище наведені стани могли супроводжуватись втратою свідомості, розсіяною увагою, неадекватною оцінкою дорожньої ситуації, тощо. При концентрації етилового спирту, виявленого у ОСОБА_5 (в крові - 1,81%о, у мочі- 1,82%о), в середньому у людини відмічається зміни поведінки: найбільш виражений стан ейфорії, змінюється характер людини, критика поведінки різко знижується, критична оцінка свого стану послаблюється, концентрація уваги знижується, однак при цьому орієнтація в оточуючому середовище збережена. Найбільш вірогідно під час керування транспортник засобом у ОСОБА_5 виникло загострення серцевої недостатності з подальшим розвитком розсіяної уваги, неадекватної оцінки дорожньої ситуації аж до втрати свідомості, внаслідок чого відбувся виїзд на зустрічну смугу і зіткнення з транспортним засобом (а.с.96).

Постановою слідчого від 05 травня 2011 року, яке є чинною, у порушенні кримінальної справи відносно водія ОСОБА_5 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, відмовлено за відсутності в його діях складу правопорушення згідно з п.2 ст. 6 КПК України. В мотивувальній частині постанови зазначено, що водій ОСОБА_5 допустив порушення вимог правил дорожнього руху України під впливом загострення наявних у нього раніше захворювань, яке спричинило тимчасову втрату орієнтації в часі і просторі (а.с.56-57).

Таким чином, враховуючи висновок судово-медичної (комісійної) експертизи №158 від 10 листопада 2010 року, постанову слідчого від 05 травня 2011 року, причинний зв'язок між алкогольним сп'янінням ОСОБА_5, порушенням ним правил дорожнього руху, спричинених загостреннями серцевої недостатності з подальшим розвитком розсіяної уваги, неадекватної оцінки дорожньої ситуації аж до втрати свідомості, та наслідками, що настали, відсутній, у зв'язку з цим, відсутня така обов'язкова ознака об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 287 КК України, як причинний зв'язок.

Таким чином, суд прийшов до переконання про те, що вина ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 287 КК України, що виразилася в допуску до керування особи, яка перебувала в стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_5, не знайшла свого підтвердження.

Суд оцінюючи зібрані докази, вважає, що в діях обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 287 КК України, відсутній склад кримінального правопорушення.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 - підписку про невиїзд скасувати.

Судові витрати по справі та речові докази - відсутні.

У задоволенні цивільного позову заявленого потерпілою ОСОБА_3 щодо стягнення з ОСОБА_4 на її користь 82158 грн. матеріальної шкоди та 70000 грн. моральної шкоди, задоволенню не підлягають, оскільки в судовому засіданні не встановлена вина обвинуваченого в скоєнні злочину, передбаченого ст. 287 КК України.

Керуючись ст.ст. 368, 373, 374 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

Виправдати ОСОБА_4 1972 року народження, визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 287 КК України у зв*язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 - підписку про невиїзд скасувати.

У задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_3 - відмовити.

На вирок може бути подана апеляція протягом тридцяти діб до апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд г. Харкова.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому і прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді. Копія вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий -