Ухвала суду № 30059366, 20.03.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/1091/13 Головуючий у 1-й інстанції Гончаренко П. П.

Суддя-доповідач Панкеєв О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі головуючого судді Осоцького І.І.,

суддів Панкеєва О.В., Мануйлова Ю.С.

при секретарі Буримі В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 10 грудня 2012 року в справі за позовом Прокурора Запорізького району Запорізької області в інтересах Міської клінічної лікарні екстреної та швидкої медичної допомоги до ОСОБА_2 про відшкодування коштів, затрачених закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування особи , постраждалої від злочину,-

ВСТАНОВИЛА :

У квітні 2012 року прокурор Запорізького району Запорізької області із зазначеним позовом.

В обґрунтування позову зазначав, що 19.10.2011 року, приблизно о 10 годині 30 хвилин на автодорозі «Августинівка-Лемешинське» Запорізького району Запорізької області, на закруглені проїзної частини дороги вліво водій ОСОБА_2, керуючи мопедом «Yamaha», без реєстраційного номеру, не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом, прямуючи в бік с. Лемешинське, Запорізького району, виїхав на зустрічну смугу руху і допустив зіткнення з автомобілем «MITSUBISHI PAJERO», реєстраційний номер НОМЕР_1, під управлінням водія ОСОБА_4, який прямував в бік с. Августинівка.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди, згідно висновку судово-медичної експертизи № 2799 від 22.12.2011 року пасажиру мопеда «Yamaha», ОСОБА_5 були заподіяні тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, не небезпечні для життя, але що призвели за собою тривалий розлад здоров'я, більше 21 дня. У зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями потерпілий ОСОБА_5, внаслідок спричинених останньому тілесних ушкоджень перебував на лікуванні в міській клінічній лікарні екстреної та швидкої медичної допомоги Запоріжжя протягом 25 койко-днів. Вартість одного койко-місця у лікувальному закладі складає 203,43 грн. Вартість перебування у зазначеній медичній установі складає 5082 грн. 87 коп.

Постановою Запорізького районного суду від 03.02.2012 року ОСОБА_2 визнано винним та звільнено від кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України у зв'язку з передачею його на поруки трудовому колективу суспільній організації «Товариство Ведичної науки і технології Махариши».

Посилаючись на вказані обставини просив стягнути з відповідача кошти, затрачені закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування особи , постраждалої від злочину в сумі 5082,87 грн.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 10 грудня 2012 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь Міської клінічної лікарні екстреної та швидкої медичної допомоги кошти, затрачені закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи постраждалої від злочину у сумі 5082 грн. 87 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2зазначає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 19.10.2011 року, приблизно о 10 годині 30 хвилин на автодорозі «Августинівка-Лемешинське» Запорізького району Запорізької області, на закруглені проїзної частини дороги вліво водій ОСОБА_2, не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом, керуючи мопедом «Yamaha», без реєстраційного номеру і прямуючи в бік с. Лемешинське, Запорізького району, виїхав на зустрічну смугу руху і допустив зіткнення з автомобілем «MITSUBISHI PAJERO», реєстраційний номер НОМЕР_1, під управлінням водія ОСОБА_4, який прямував в бік с. Августинівка, Запорізького району, Запорізької області.

Постановою Запорізького районного суду від 03.02.2012 року кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_2 закрито та звільнено від кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України у зв'язку з передачею його на поруки трудовому колективу суспільній організації «Товариство Ведичної науки і технології Махариши». Злочин скоєно при таких обставинах.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди, згідно висновку судово-медичної експертизи № 2799 від 22.12.2011 року пасажиру мопеда «Yamaha», без реєстраційного номера ОСОБА_5 були заподіяні тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, не небезпечні для життя, але що призвели за собою тривалий розлад здоров'я, більше 21 дня. Перебування потерпілого ОСОБА_5 на лікуванні в лікувальному закладі підтверджується довідкою Міської клінічної лікарні екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя, згідно якої хворий ОСОБА_5 перебував на стаціонарному лікуванні 25 койко днів, що складає суму 5082 грн. 87 коп. (а.с. )Вартість одного койко-місця у лікувальному закладі складає 203,43 грн. (а.с. )

Задовольняючі позовні вимоги прокурора, суд першої інстанції зазначив, що статтею 93-1 КПК України визначено, що кошти, витрачені закладом охорони здоров'я стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину, за винятком випадку завдання такої шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства чи тяжкої образи з боку потерпілого, стягуються судом при постановленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я, органу Міністерства фінансів України або прокурора в порядку, передбаченому статтею 28 та частинами другою і третьою статті 93 цього Кодексу.

У разі, коли при постановленні вироку рішення про відшкодування коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, не було прийнято, стягнення їх провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом осіб, зазначених у частині першій статті 93 КПК України. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочинного діяння, в разі закриття кримінальної справи чи відмови у порушенні справи за обставин, передбачених пунктами 3, 6 частини першої статті 6, статтями 7, 7-2, 8, 9 і 10 цього Кодексу.

За вимогами ст. 1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від злочину.

Порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 р. N 545, яка ніким не скасована, а отже є діючою.

Згідно з п.1, 2 Постанови КМУ № 545 сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонара лікувального закладу. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

Отже прокуратурою Запорізького району Запорізької області подано позов в інтересах Комунальної установа «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя" до ОСОБА_2 про стягнення коштів, витрачених установою на стаціонарне лікування особи, постраждалої від злочину, в межах її повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не повинен відшкодувати витрати на лікування потерпілого, оскільки він звільнений від кримінальної відповідальності за нереабілітуючими обставинами, що не звільняє його від матеріальної відповідальності.

Посилання апелянта про те, що з набранням законної сили Нового Цивільного Кодексу , після 01.01.2004 року суд не правомірно посилався на постанову КМУ № 545 від 1993 року, яка діяла на прийнята на підставі ст. 459-1 ЦК УРСР 1963 року є хибними, бо зазначена постанова КМУ України є діючою, а ст. 1206 ЦК України в редакції 2003 року також передбачає, що особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від злочину.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Доводи апеляційної скарги проте, що фактично понесені витрати на лікування не доведені, витрати зазначені лікарнею завищені та довідка про вартість одного койко місця 203 гривні 43 копійки не відповідає дійсності є такими що не відповідають вимогам ст. 10,11, 59, 60, 64 ЦПК України , Постанові КМУ від 16 липня 1993 р. N 545 , які визначають, що довідка лікарняного закладу про вартість койко місця, кількість днів лікування, та сума затрачена на лікування потерпілого ОСОБА_5 є належним, допустимим доказом, який окрім його міркувань не спростований відповідачем.

Посилання в апеляційній скарзі проте, що він витрачав кошти на лікування , навчається в ЗНУ на контрактній основі не спростовують довідки про витрачені лікарнею кошти на лікування потерпілого.

Наданий КУ «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя» розрахунок розміру фактичних витрат, понесених на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_5, відповідає вимогам ст. 1206 ЦК України та Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з ОСОБА_2 5082 грн. 87 коп. на корись КУ «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя», компенсувавши витрачені на лікування ОСОБА_5 кошти, виділені з міського бюджету.

За вимогами ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Обґрунтовуючи підстави позову, Прокурор Запорізького району Запорізької області як і суд першої інстанції послався на положення статті 1166 ЦК України.

За вимогами ст. 1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від злочину.

Отже відповідальність особи, яка вчинила злочин, відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, передбачена положеннями статей 1206 ЦК України, а тому колегія суддів дійшла висновку, що із рішення суду слід виключити посилання на статті 1166 ЦК України. Проте враховуючи, що судом по суті правильно задоволені вимоги прокурора, колегія судів вважає що апеляційна скарга щодо скасування рішення суду та відмови у задоволені позову не підлягає задоволенню, а вимоги прокурора задоволенні на підставі статті 1206 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а лише відображують позицію позивача, яка перевірена і оцінена судом першої інстанції і не доводять порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 10 грудня 2012 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя :

Судді: