Ухвала суду № 30059199, 11.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2013 року м. Київ К-28749/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2009

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.03.2008

по справі № 9/163 (22-а-20728/08)

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Центральне конструкторське бюро «Шхуна»

до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Центральне конструкторське бюро «Шхуна»звернулось до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва № 0003562312/0 від 21.05.2007.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.03.2008, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2009, позов задоволено; визнано нечинним спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів протиправності його прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної позапланової невиїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ВАТ ЦКБ «Шхуна»при взаємовідносинах з ТОВ «Будмастер-Люкс»за період з 01.09.2003 по 30.07.2004, складено акт № 1110/23-12/14310135 від 08.05.2007, в якому зафіксовані порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі результатів вказаної перевірки, 21.05.2007 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003562312/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4 284 грн., в т.ч.: 2 856 грн. основного платежу та 1 428 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.08.2003 між ВАТ ЦКБ «Шхуна»та ТОВ «Будмастер-Люкс»був укладений договір підряду № 53/03, згідно умов якого останнє зобов'язувалось здійснити роботи по будівництву трансформаторної підстанції, кабельних ліній та оформити технічну документацію по включенню ТП, а перше оплатити виконані роботи.

Факт виконання умов цього договору судами встановлено, з підтвердженням матеріалів справи, а саме: актами прийому - передачі матеріалів і обладнання, актами прийому виконаних підрядник робіт, податковими накладними.

Донараховуючи податкові зобов'язання спірним податковим повідомленням-рішенням податковий орган виходив з того, що позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних ТОВ «Будмастер-Люкс», установчі документи якого рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 07.04.2005 визнані недійсними.

12.07.2006 Голосіївським районним судом міста Києва (за наслідками перегляду рішення від 07.04.2005 за нововиявленими обставинами) було відмовлено у задоволенні позову ДПІ у Шевченківському районі м. Києва щодо визнання недійсними установчих документів ТОВ «Будмастер-Люкс».

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з реального здійснення господарської операції за укладеним договором № 53/03; визнання недійсними установчих документів юридичної особи саме по собі не тягне недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Відповідно до абз. 1, 3 пп. 7.2.3, пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках; оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг); податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п. 1.7 ст. 1, абз. 1 пп. 7.4.1 п. 7.4 , абз. 3 пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 цього Закону податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, єдиним випадком неможливості такого включення є відсутність податкової накладної чи митної декларації взагалі.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»якщо відомості які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатись на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатись на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до положень п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

Як встановлено судами, позивачем до складу податкового кредиту включені суми податку на додану вартість сплачені у вартості придбаних робіт, що підтверджується також податковими накладними та не оспорюється відповідачем; дані про припинення юридичної особи, анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість контрагента позивача під час здійснення господарських операцій та видачі податкових накладних відсутні.

Зважаючи на вищезазначене, за відсутності порушень норм матеріального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2009 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.03.2008 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний