Ухвала суду № 30059169, 25.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" лютого 2013 р. м. Київ К-10088/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Лосєва А.М.

за участю секретаря Зозулі Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.02.2009

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2010

у справі № 2-а-8000/08/1570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Веста Транс»

до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області

про визнання протиправними, нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.02.2009, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2010, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ в Овідіопольському районі Одеської області від 03.04.2008 № 0000222301/2 та від 20.06.2008 № 0000222301/3. У задоволенні вимог про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 03.04.2008 № 0000222301/2 та від 20.06.2008 № 0000222301/3 відмовлено.

ДПІ в Овідіопольському районі Одеської області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та відмовити в задоволенні позову.

Сторони, належним чином повідомленні про дату, час та місце касаційного розгляду справи, своїх представників в судове засідання не направили.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачеві за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями податкового зобов'язання з податку на додану вартість слугували висновки перевірки, викладені в акті від 31.01.2008 № 189/23-3/32213674 про порушення позивачем вимог п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «про податок на додану вартість», в результаті чого за період з вересня по листопад 2006 року, з січня по липень 2007 року занижено податок у загальній сумі 521040 грн. Порушення полягає у тому, що позивач включив до складу податкового кредиту податок на додану вартість на підставі податкових накладних з факсимільним відтворенням підпису особи, яка складала такі накладні. На договорах та актах виконаних робіт також використано факсимільне відтворення підпису.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини у справі та надали їм правову оцінку на підставі норм законодавства, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і виключно за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

В силу вимог п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги).

Пункт 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону забороняє включати до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної норми закону, лише відсутність податкової накладної або видача такої накладної особою, не зареєстрованою платником податку на додану вартість, безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків -покупця, факсимільне відтворення підпису на податковій накладній не може бути підставою для позбавлення податкової накладної сили звітного податкового і одночасно розрахункового документа, а відтак позбавлення покупця права на формування податкового кредиту.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, позивач сформував податковий кредит на підставі податкових накладних, виданих за наслідками здійснення господарських операцій з придбання позивачем послуг.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, зокрема особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати обов'язкові реквізити, зокрема підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення.

Зважаючи на викладене, позиція податкового органу є такою, що не ґрунтується на вимогах закону.

Підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.02.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2010 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

А.М. Лосєв