Ухвала суду № 30059177, 19.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2013 року м. Київ К-27220/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Борисенко І.В. Маринчак Н.Є.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

на постанову господарського суду Запорізької області від 15.07.2008 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2009 р.

у справі № 5/361/08-АП

за позовом Приватного підприємства «Інтеренерго»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Інтеренерго»(далі -позивач, ПП «Інтеренерго») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя (далі -відповідач, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою господарського суду Запорізької області від 15.07.2008 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя: від 15.04.2008 р. № 0005952300/2/3225/10/23 на суму 54 894,13 грн.; від 07.03.2008 р. № 0005962300/2/3226/10/23 в частині визначення податкового зобов'язання за основним платежем у розмірі 50 243,57 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 25 121,79 грн.; від 15.04.2008р. № 0000142300/2/778/3224/10/23 на суму 44 116,37 грн.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2009 р. постанову господарського суду Запорізької області від 15.07.2008 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду Запорізької області від 15.07.2008 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2009 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ПП «Інтеренерго», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову господарського суду Запорізької області від 15.07.2008 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2009 р. -без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя провела виїзну планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ПП «Інтеренерго»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 р. по 31.03.2007 р., за результатами якої складено акт № 1702/23-2/25214854 від 18.09.2007 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме до складу валових витрат віднесено суму попередньої оплати за продукцію приватному підприємцю ОСОБА_5, який не є платником податку на прибуток на загальних підставах, та поставку якої не здійснено, у розмірі 129 388,00 грн.; п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ з придбавання легкових автомобілів, що призвело до завищення податкового кредиту за вересень-жовтень 2006 р. на загальну суму 50 243,57 грн.

На підставі акта перевірки та в результаті апеляційного узгодження податкового зобов'язання, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя прийняла податкові повідомлення-рішення від 15.04.2008 р. № 0005952300/2/3225/10/23, № 0000142300/2/778/3224/10/23 та від 07.03.2008 р. № 0005962300/2/3226/10/23.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є: нерезидентами; резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у статті 10 цього Закону (крім платників податку, зазначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством, - є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Будь-яка особа, визначена абзацом «б»цього підпункту, зобов'язана при укладенні договору з платником податку за його вимогою зазначати у такому договорі про те, що така особа має статус платника цього податку на загальних умовах, передбачених цим Законом. Якщо така особа не зазначає у такому договорі про такий статус або якщо товари (послуги) надаються без укладення письмових договорів, то з метою визначення дати збільшення валових витрат покупця вважається, що такі товари (послуги) були надані особами, звільненими від оподаткування цим податком. Якщо особа, яка не має статусу платника цього податку на загальних умовах, передбачених цим Законом, зазначає у договорі, що вона є таким платником податку, то вважається, що така особа умисно ухиляється від оподаткування у розмірі отриманого нею авансу (попереднього платежу). При цьому платник податку - покупець товарів (послуг) не несе відповідальності за збільшення валових витрат, здійснених за датою попередньої оплати (авансування) вартості товарів (послуг) на підставі недостовірної інформації про статус платника податку, зазначеної у договорі.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, попередня оплата на користь ОСОБА_5 здійснювалась на виконання договорів поставки, укладених від 28.04.2004 р. по 28.04.2005 р. № 2804/04, від 26.09.2005 р. по 31.12.2005 р. № 2609/05, від 05.05.2006 р. по 31.05.2007 р. № 505/06.

Крім того, у вересні 2006 р. позивачем відповідно до договору купівлі-продажу № 19/09/к-п було придбано у ТОВ «Авто-Р»легковий автомобіль марки Nissan X-Trail вартістю 132 051,20 грн., у т.ч. ПДВ -26 410,24 грн. У жовтні 2006 р. позивачем відповідно до договору купівлі-продажу № 19/09/к-п було придбано у ТОВ «Капітал-Авто»легковий автомобіль марки Nissan X-Trail вартістю 143 000,00 грн., у т.ч. ПДВ -28 833,33 грн.

Відповідно до абз. 2 п.п. 7.4.2 «Про податок на додану вартість»не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Разом з тим, за змістом п.п. 8.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під терміном «основні фонди»слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Тобто, порядок і призначення використання матеріальних цінностей, що придбаваються, відноситься до компетенції платника податку.

Як правильно встановлено судами, вищевказані автомобілі обліковувались позивачем на бухгалтерському рахунку 281 «Товари на складі», а зміна призначення та віднесення до 2 групи основних фондів відбулось лише 02.07.2007 р. та 03.09.2007 р.

Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова господарського суду Запорізької області від 15.07.2008 р. та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2009 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя відхилити.

2.Постанову господарського суду Запорізької області від 15.07.2008 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2009 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді І.В. Борисенко

Н.Є. Маринчак