Постанова № 30055497, 18.03.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2013 р. Справа № 5023/4952/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В., суддя Афанасьєв В.В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача - Чеглова С.М. (дов. б/н від 01.09.2012 р.

Кошій О.В. (дов. № 2 від 01.09.2012 р.).

відповідача - Бикової О.Ю. (дов. № 1 від 10.11.2012 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет-агро", м. Харків (вх. № 172 Х/3) та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Воля", м. Харків (вх. № 624 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 28.12.2012 р. по справі № 5023/4952/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет-агро", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Воля", м. Харків

про зобов'язання привести первинні документи у відповідність із здійсненими господарськими операціями та стягнення 174 4178,55 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2012 року позивач - ТОВ "Паритет-агро" звернувся до господарського суду з позовною заявою про зобов'язання ТОВ "Воля" привести первинні документи у відповідність із здійсненими господарськими операціями із зазначенням у заліковій вазі товару та підписати видаткову накладну № РН-0000020 від 11.09.12 р. у наступній редакції: залікова вага 34,931 т. (реєстр № ДВ-12003490 від 11.09.12 р.); видаткову накладну № РН-0000021 від 12.09.12 р. у наступній редакції: залікова вага 47,243 т. (реєстр № ДВ-1200360 від 12.09.12 р.); видаткову накладну № РН-0000022 від 13.09.12 р. у наступній редакції: залікова вага 56,175 т. (реєстр № ДВ-1200369 від 13.09.12 р.); видаткову накладну № РН-0000023 від 14.09.12 р. у наступній редакції: залікова вага 21,728 т. (реєстр № ДВ-1200377 від 14.09.12 р.); видаткову накладну № РН-0000024 від 15.09.12 р. у наступній редакції: залікова вага 61,348 т. (реєстр № КЭ-483/12 від 15.09.12 р.); видаткову накладну № РН-0000025 від 16.09.12 р. у наступній редакції: залікова вага 43,129 т. (реєстр № КЭ-489/12 від 16.09.12 р.); видаткову накладну № РН-0000026 від 17.09.12 р. у наступній редакції: залікова вага 59,930 т. (реєстр № КЭ-501/12 від 17.09.12 р.); видаткову накладну № РН-0000027 від 19.09.12 р. у наступній редакції: залікова вага 58,703 т. (реєстр № КЭ-528/12 від 19.09.12 р.). Стягнути з відповідача - ТОВ "Воля" 35338,70 грн. попередньо сплачених за договором № 0608ГІФ від 06.08.12 р.; 14002,09 грн. витрат на очищення соняшника, відповідно до п. 2.2 договору № 0608ПФ від 06,08.12 р.; 125077,76 грн. штрафу за поставку неповного об'єму товару та відшкодування судових витрат по справі.

18.12.2012 р. позивач надав до господарського суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив прийняти відмову від позовних вимог в частині зобов'язання ТОВ "Воля" привести первинні документи у відповідність із здійсненими господарськими операціями із зазначенням залікової ваги товару та їх підписати в зазначеній позивачем редакції. Інші позовні вимоги просив задовольнити в первинному вигляді.

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.02.2012р. по справі № 5023/4952/12 (суддя Інте Т.В.).) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Воля", м. Харків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет-агро", м. Харків понесені витрати, згідно з п. 2.2 договору, в сумі 354,69 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 7,09 грн. В іншій частині в позові відмовлено.

ТОВ "Паритет-агро", м. Харків, з рішенням суду першої інстанції не погодилося, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "Паритет-агро" задовольнити у повному обсязі, а також стягнути з ТОВ "Воля" на свою користь суму сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги. В обґрунтування викладених вимог позивач зазначає, що суд безпідставно відмовив у стягненні основного боргу у розмірі 35 338,70 грн. за недопоставлений в належній якості товар у кількості 9,551 тонн, оскільки вважає, що в договорі передбачено виконання зобов'язання відповідача щодо поставки товару у фізичній, а не заліковій вазі; на думку позивача, видаткова накладна № РН-000020020 від 11.09.2012 р. не має сили первинного документа та не фіксує реально здійснену господарську операцію по факту обсягу товару за його якістю. Крім того, позивач посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у компенсації витрат, понесених ним за власний рахунок, передбачених п. 2.2 договору , у розмірі 14 002,09 грн., оскільки за умови договору усі затрати, пов'язані з доробкою (очищенням) товару належної якості покладаються на відповідача. Позивач вважає, що суд першої інстанції також безпідставно відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 125077,76 грн., оскільки обов'язок відповідача щодо поставки товару до 15.09.2012 р. не був виконаний.

В судовому засіданні 14 лютого 2013 року оголошено перерву до 11 годин 30 хвилин 28.02.2013 року для надання можливості сторонам надати суду додаткові письмові докази.

ТОВ "Воля", м. Харків також з рішенням господарського суду Харківської області не погодилось, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 28.02.2012р. по справі № 5023/4952/12 в частині стягнення з ТОВ "Воля" на користь ТОВ "Паритет-агро" 354,69 грн. витрат згідно п. 2.2 договору скасувати та прийняти нове рішення в цій частині про відмову в задоволенні позовних вимог, в іншій частині рішення залишити без змін, судові витрати в повному обсязі просить покласти на позивача. В обґрунтування викладених в апеляційній скарзі вимог посилається на відсутність належних доказів того, що позивач отримав товар, що не відповідає умовам якості, визначених п. 2.2 договору, та доказів здійснення доробки саме насіння, отриманого від відповідача.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20 лютого 2013 року апеляційна скарга ТОВ "Паритет-агро", м. Харків та апеляційна скарга ТОВ "Воля", м. Харків об'єднані в одне апеляційне провадження.

27.02.2013 р. відповідач надав відзив на апеляційну скаргу ТОВ "Паритет-агро", в якому з наведеними позивачем доводами не погоджується, зазначає про те, що відповідач належним чином виконав умови договору, поставивши позивачу товар у повному обсязі, просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення.

В судовому засіданні 28 лютого 2013 року оголошено перерву до 12 години 30 хвилин 12 березня 2013 року.

11.03.2013 р. позивач надав додаткові пояснення по справі, в яких зокрема зазначив про те, що накладна № РН-0000020 не відповідає дійсності та містить неправдиву інформацію, відтак вважає, що вона складена відповідачем всупереч закону та є недійсною. Крім того, звертає увагу, що товар - насіння соняшника в період з 10.09.2012 р. по 15.09.2012 р. не був готовий до передання відповідачем позивачу, оскільки соняшник ще знаходився на полях та не був скошеним; вказує на те, що товар згідно товарно-транспортних накладних поставлявся відповідачем в порушення п. 4.1 договору з різних полів.

11.03.2013 р. відповідач також надав додаткові пояснення по справі, в яких посилається на те, що позивач не відмовився від отримання товару, накладні ним були підписані без зауважень, документальне підтвердження належного виконання позивачем свого обов'язку з надання транспорту для вивозу продукції і відмови відповідача від завантаження продукції у наданий транспорт, в матеріалах справи відсутнє. Відповідач наголошує, що зобов'язання з поставки товару виконано належним чином, а також виконано зобов'язання із повернення передплати за недопоставлений обсяг товару; вказує на те, що можливість поставки товару меншого обсягу була визначена сторонами у п. 2.1 договору. Щодо строків поставки товару, відповідач вважає, що в даному випадку обидві сторони відступили від умов договору, що було прямо пов'язано з протроченням кредитора, в зв'язку з чим посилається на відсутність вини відповідача та відсутність порушення зобов'язання. Відповідач просить застосувати ст. 233 ГК України та врахувати те, що: відповідач є виробником сільськогосподарської продукції; нараховані позивачем штрафні санкції є надмірно великими порівняно із його збитками, як кредитора, який, на думку відповідача, штучно створив умови для його порушення внаслідок свого прострочення; штучно створене порушення зобов'язання не завдало збитків іншім учасникам господарських відносин.

В судовому засіданні 12 березня 2013 року представники сторін підтвердили свої позиції, викладені в апеляційних скаргах та у додаткових поясненнях по справі.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши уповноважених представників позивача та відповідача, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ТОВ "Паритет-агро" та залишення без задоволення апеляційної скарги ТОВ "Воля", виходячи з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до укладеного між сторонами по справі форвардного договору № 0608ПФ від 06.08.12 р. (далі - договір), продавець (відповідач) зобов'язався поставити, а покупець (позивач) прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію - соняшник врожаю 2012 року (далі - товар).

Згідно п. 2.1 договору, кількість товару складає 400,00 +/- 10% тон за вибором продавця. Вартість товару, згідно п. 3.1 договору складає 3700,00 грн. за тону.

Відповідно до п. 4.1 договору, товар поставляється покупцю на умовах самовивозу з с. Петропавлівка, Куп'янського району, Харківської області, в строк до 15.09.12 р. Оплата товару, згідно п. 4.2 договору здійснюється шляхом 100% попередньої оплати.

На виконання зазначеної умови договору, позивачем, за поставлений у майбутньому товар в кількості 400 тон, перераховано на рахунок відповідача 1480000,00 грн., що підтверджено платіжними дорученнями № 557 від 07.08.12 р., № 562 від 08.08.12 р., № 564 від 09.08.12 р. та № 576 від 15.08.12 р. (а.с. 13-16, т. 1).

Звертаючись до господарського суду позивач зазначив про те, що в період з 11.09.12 р. по 19.09.12 р. відповідачем за видатковими накладними (а.с. 17-24, т. 1) було передано позивачу товар в кількості 392,738 тон та повернуто частину попередньої оплати за 7,262 тони, як зайво перераховані кошти.

Але, як вказує позивач, згідно наявних у справі товарно-транспортних накладних та актів прийому-передачі наданих автотранспортних послуг (а.с. 36-63, т. 1) позивач отримав товар у фізичній вазі в загальній кількості 398,370 тонн соняшнику врожаю 2012 р.

Позивач також зазначив, що після доведення елеваторами товару до відповідної якості, передбаченої у п. 2.2 договору, загальна залікова вага наданого відповідачем товару склала 383,187 тонн соняшнику, що підтверджується відповідними реєстрами (а.с. 64-81, т. 1).

Таким чином, позивач вважає, що первинні документи, які були оформлені в момент завантаження товару на полях відповідача, не відповідають дійсності, тобто не відображують реальний об'єм товару договірної якості, яку позивач отримав у власність після доробки елеваторами. В зв'язку з чим, позивач стверджує, що відповідач недопоставив позивачу товар у заліковій вазі - 9,551 тонн на загальну суму 35338,70 грн., яку просив суд стягнути з відповідача, як суму основного боргу за договором № 0608ПФ від 06.08.12 р.

На підставі п. 2.2 договору позивач просив стягнути з відповідача 14002,09 грн. - понесені позивачем витрати по очищенню товару від великого проценту сміттєвих домішок, які підтверджуються платіжними дорученнями ( а.с. 87-88, т. 1).

Крім того, внаслідок допущеного відповідачем порушення визначеного п. 4.1 договору строку поставки товару, позивач просив суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 20% від вартості недопоставленого у заліковій вазі партії товару в сумі 125077,76 грн., що передбачено п. 5.1 договору.

Вирішуючи даний господарський спір суд першої інстанції визнав встановленим той факт, що в період з 11.09.2012 р. по 19.09.2012 р. відповідачем за видатковими накладними було передано позивачу товар в кількості 392,738 тонн та повернуто частину попередньої оплати за 7,262 тонн.

При цьому, місцевий господарський суд вважав, що передбачення в договорі зобов'язання відповідача поставити товар саме у фізичній вазі підтверджується визначенням кількості товару, що має бути поставлений (400 тон +/-10%),сумою договору (1480000,00 грн.) та ціною товару (3700,00 грн. за тонну), а підписанням видаткових накладних позивач та відповідач засвідчили факт прийняття-передачі товару в кількості 392,738 тонн на загальну суму 1453130,60 грн. відповідно до умов договору № 0608ПФ від 06.08.12р.

Враховуючи узгодження сторонами за договором можливості недопоставки 10% від загальної кількості товару, суд першої інстанції визнав відповідача таким, що виконав зобов'язання з поставки соняшника позивачу в повному обсязі, відповідно до умов договору, в зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог щодо стягнення відповідача основного боргу в розмірі 35338,70 грн. судом відмовлено.

Разом з цим, судом першої інстанції звернуто увагу, що, заявлена позивачем вимога про зобов'язання відповідача привести первинний документ у відповідність із здійсненими господарськими операціями із зазначенням у заліковій вазі товару та підписати видаткову накладну № РН-0000020 від 11.09.12 р. в редакції: залікова вага 34,931 т. (реєстр № ДВ-12003490 від 11.09.12 р.) є непередбаченим законом способом захисту, відповідно до ст.20 ГК України та ст. 16 ЦК України, в зв'язку з чим, викладена вимога задоволенню не підлягає.

Що стосується заявленої до стягнення з відповідача 14002,09 грн. витрат на очистку соняшника, в цій частині позовні вимоги задоволені частково на суму 354,69 грн. Вказані висновки зроблені судом першої інстанції, виходячи з дослідження товарно-транспортних накладних та реєстрів, за якими товар було передано на зберігання та доробку до ТОВ «Куп'янський КХП» та ТОВ «Дворічанський елеватор» та з посиланням на те, що в підтвердження вивозу товару з полів с. Петровавлівка, у виконання п. 4.1 договору поставки, позивачем надані товарно-транспортні накладні № 395475 від 17.09.12 р. ( а.с.56); № 159044 від 17.09.12 р. та № 159041 від 18.09.12 р. Решта товарно-транспортних накладних підтверджує доставку товару з полів с. Синьківка, що не відповідає умовам форвардного договору № 0608ПФ від 06.08.12 р.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу за порушення строку поставки товару, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не підтверджена відсутність його вини у вивозі товару з полів відповідача поза строком, встановленим договором. Доказів виконання свого обов'язку з надання транспорту у встановлені договором строки для завантаження соняшника, або відмови відповідача завантажити насіння у наданий транспорт, позивачем суду не надано.

Таким чином, суд першої інстанції вважав, що відсутність заперечень сторін проти подальшого виконання зобов'язання з передачі товару, фактично є погодженням відстрочення подальшої поставки товару. Обов'язок відповідача повідомити про готовність товару до перевезення, умовами договору не передбачені.

Застосувавши положення ст..ст. 612, 613, 614 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для притягнення відповідача до майнової відповідальності, в зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення 125077,76 грн. штрафу відмовив.

Проте, колегія суддів не може погодитись висновками місцевого господарського суду у повному обсязі, оскільки судом не надано належної оцінки умовам договору, а в основу рішення покладені докази, яким господарський суд не надав належної юридичної оцінки, що призвело до неправомірних та передчасних висновків про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 13 647,60 грн. витрат, понесених на очищення соняшника згідно п. 2.2 договору та штрафу за порушення строку поставки товару.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що між ТОВ "Паритет-агро" та ТОВ "Воля" виникли відносини з договору поставки № 0608ПФ від 06.08.12 р.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що одна сторона - постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що кореспондується з положеннями ст. 712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Як свідчать матеріали справи, за умовами договору відповідач зобов'язався поставити позивачеві соняшник врожаю 2012р. у кількості 400 +\-10% тон за ціною 3700 грн, на умовах передоплати 100%, а також самовивозу товару з с.Петропавлівка Купянського району.

Матеріалами справи підтверджено, що за видатковими накладними в період з 11.09.12 р. по 19.09.12 р. позивачу було передано товар в кількості 392,738 тон та повернуто частину попередньої оплати за 7,262 тони, як зайво перераховані кошти.

Позивач вважає, що первинні документи, які були оформлені в момент завантаження товару на полях відповідача, не відповідають дійсності, тобто не відображують реальний об'єм товару договірної якості, яку позивач отримав у власність після доробки елеваторами.

При цьому позивач зазначає, що оскільки предметом договору було поставка товару з лану, то і первинні документі повинні оформлюватись відповідно до залікової ваги, визначеною третьою особою - елеватором. Тобто, у первинних бухгалтерських документах, на думку позивача, повинна бути зазначена залікова вага елеватора.

В зв'язку з чим, позивач стверджує, що відповідач недопоставив позивачу товар у заліковій вазі - 9,551 тонн на загальну суму 35338,70 грн., яку просив суд стягнути з відповідача, як суму основного боргу за договором № 0608ПФ від 06.08.12 р.

Згідно п.2.38. розділу III Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймачьних та зернопереробних підприємствах, затвердженої Наказом Мінагрополітики від 13.10.2008р. №661, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.11.2008р. за 1111/15802, на яку посилається позивач, залікова маса зерна - це фізична маса зернової культури (крім кукурудзи в качанах), зменшена на розрахункову величину маси відхилень до кондицій вмісту вологи та смітної домішки у зерні, що зазначені у договорі складського зберігання зерна.

Втім, зазначена Інструкція є обов'язковою для зерноприймальних підприємств, а не для застосування у господарсько-правових договорах. Отже, термін «залікова вага» застосовується з метою визначення кількості та якості зерна, прийнятого на зберігання, а не з метою визначення поставленого за договором між іншими юридичними особами.

До того ж, умови приймання продукції «за заліковою вагою» не передбачені жодним пунктом договору №0608ПФ від 06.08.2012р.

В той час, як зобов'язання відповідача поставити товар саме у фізичній вазі підтверджується умовами договору, в яких визначена кількість товару, що має бути поставлений (400 тон +/-10%), сумою договору (1480000,00 грн.) та ціною товару (3700,00 грн. за тону).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п.2.2 договору, якість товару, який постачається за даним договором, повинна відповідати вимогам: вологість - 8%, сміттєва домішка - 3%. Всі інші показники якості товару повинні відповідати ДСТУ4694-2006. Всі витрати, пов'язані з доведенням до вищевказаних норм - за рахунок продавця.

Згідно із ст.268 ГК України, якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Згідно із ст.675 ЦК України, товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Згідно ч.1 ст.687 ЦК України, перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Згідно ч.4 ст.687 ЦК України, перевірка додержання умов договору купівлі-продажу щодо предмета договору продавцем і покупцем має здійснюватися на одних і тих самих умовах.

Колегія суддів звертає увагу, що договором № 0608ПФ від 06.08.12р. не передбачено окремо момент визначення відповідності товару за якістю, а також не передбачено порядок, яким чином, як з боку позивача, так і з боку відповідача, повинна контролюватись та перевірятись якість товару, що підлягає постачанню.

Так, згідно п.2.10. розділу II Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої Наказом Мінагрополітики від 13.10.2008р. №661, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.11.2008р. за 1111/15802 розбіжності, фактично установлені при зважуванні маси зерна із масою зерна, зазначеною в товарно-транспортній накладній, понад допустимі норми (похибка при зважуванні, зазначена у паспорті ваг, та норми природної втрати зерна при перевезенні автомобільним транспортом) оформляються за обов'язковою участю представника поклажодавця.

Однак, позивачем ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надано документального підтвердження встановлення розбіжностей у вазі під час прийняття соняшника. В той час, як товар було прийнято уповноваженою особою позивача без заперечень, у позивача не виникало жодних сумнівів у належному виконанні умов договору.

Так, видаткові накладні, надані позивачем до справи, підтверджують здійснення господарської операції по передачі товару в кількості 392,738 тон, за ціною 3700,00 грн. за тону на загальну суму 1453130,60 грн.

При цьому, сторонами не заперечується отримання товару покупцем від продавця саме за видатковими накладними (а.с.17-24), а не за товарно-транспортними накладними або реєстрами прийняття товару на зберігання.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, господарські операції господарюючих суб'єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення. Такими документами зокрема є видаткова накладна, що входить до кола доказів про передачу товару однією стороною іншій.

Здійснив аналіз видаткових накладних (а.с. 17-24, т. 1) на підтвердження факту передачі позивачу товару, які є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», колегія суддів констатує, що вони відповідають вимогам названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин.

Таким чином, твердження позивача про неналежне оформлення відповідачем видаткової накладної № РН-0000020 від 11.09.12 р., в зв'язку з зазначенням в ній фізичної, замість залікової ваги переданого товару судом не приймаються і оформлення спірної видаткової накладної визнається здійсненим відповідно до умов договору та ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на те, що в даному випадку підтвердженням передачі товару є товарно-транспортні накладні та реєстри, оскільки відповідач не є стороною угод з транспортування товару (насіння) з поля до елеватора, а також стороною договору із зберігання насіння.

Надані позивачем, в підтвердження передачі відповідачем товару в заліковій вазі, трьохсторонні акти від 18.09.12 р. до договору купівлі-продажу № НР-196-12 від 17.09.12 р. (а.с.90) та від 21.09.12 р. до договору купівлі-продажу № НР-220-12 від 20.09.12 р. (а.с.92), як доказ передачі відповідачем товару в кількості 382703 тони, також судом не приймаються, оскільки вони засвідчують факт передачі позивачем (продавцем) насіння соняшника покупцю - ТОВ "Сєрна", придбаного у виробника ТОВ "Воля", тобто не мають відношення до спірних правовідносин.

За таких обставин позивачем не доведено того, що первині документи, які були оформлені в момент завантаження товару на полях відповідача, не відповідають дійсності, а також не спростовано належними та допустимими доказами факту передачі відповідачем товару за видатковими накладними в кількості 392,738 тон, за ціною 3700,00 грн. за тону на загальну суму 1453130,60 грн.

Таким чином, матеріалами справи фактично підтверджено, що відповідач належним чином виконав умови договору № 0608ПФ від 06.08.2012р., поставивши відповідний товар в повному обсязі. Тому колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального права і вірно визначено відповідача особою, що належним чином виконала умови договору.

Отже, позивачем не доведено наявність заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 35338,70 грн. за договором №0608ПФ від 06.08.2012р. пов'язаною з недопоставкою товару, в зв'язку з чим судом першої інстанції правомірно відмовлено в стягненні з відповідача вказаної суми грошових коштів.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача компенсації витрат, понесених ним за власний рахунок, передбачених п. 2.2. Договору, у розмірі - 14002,09 грн., колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно не задовольнив їх у повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно п. 2.2. договору якість товару, який поставляється за даним договором, повинна відповідати вимогам: вологість не більше - 8 %, сміттєва домішка не більше - 3 %. Всі інші показники якості товару повинні відповідати ДСТУ 4694-2006. Усі затрати, пов'язані з доведенням до вищевказаних норм, за рахунок Продавця. Зараженість шкідниками і наявність карантинних домішок не допускається.

Отже, за умовами договору та взаємною домовленістю сторін було погоджено, що усі видатки (затрати), пов'язані із доробкою (очищенням) товару неналежної якості покладено виключно на відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що після прийому товару елеваторами - ТОВ «Куп'янський КХП» та ТОВ «Дворічанський елеватор» було встановлено, що даний товар містить великий відсоток сміття - сміттєва домішка перевищувала встановленої Договором норми - 3 %, що підтверджується реєстрами із зазначенням товарно-транспортних накладних та визначенням якості по середньодобовому зразку № ДВ-1200349 від 11.09.2012р., № ДВ-1200360 від 12.09.2012р., № ДВ-1200369 від 13.09.2012р., № ДВ-1200377 від 14.09.2012р., № КЗ-483/12 від 15.09.2012р., № КЗ-486/12, № КЗ-489/12 від 16.09.2012р., № КЗ-і 501/12 від 17.09.2012р. та № КЗ-528/12 від 19.09.2012р.

Згідно вказаних реєстрів, відповідач завантажив позивачеві - 398,37 т. насіння соняшника у поганій якості (фізичній вазі), де з нього потужностями елеватора було отримано 383,187 т. соняшника у необхідній якості (заліковій вазі). За таку доробку по очищенню товару до належної якості позивачем і було сплачено - 14 002,09 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 673 від 18.09.2012 р. на суму 5 890,62 грн. та № 700 від 21.09.2012 р.

При цьому, відповідачем не надано будь-яких належних документів, які б свідчили про передачу позивачу товару належної якості у відповідності з умовами п. 2.2. договору.

З урахуванням викладеного, витрати позивача понесені із доробкою (очищенням) товару неналежної якості у розмірі 14002,09 грн. підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі, як такі, що відповідають умовам договору та мають належне документальне обґрунтування.

За таких обставин, рішення господарського суду в частині відмови в стягненні 13647,60 грн. витрат, понесених позивачем на очищення соняшника згідно п. 2.2 договору, підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення в цій частині про задоволення позовних вимог.

Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив позивачу у задоволені позовних вимог про стягнення штрафу за порушення строку поставки товару, з огляду на наступне.

Договір є підставою виникнення господарського зобов'язання, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 629, 530 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, і позивач, і відповідач при укладанні договору вступили у договірні відносини на певних умовах, які є обов'язковими для виконання.

П. 4.1 договору чітко передбачено, що строк поставки товару - до 15 вересня 2012 року.

Як було встановлено під час судового розгляду та не спростовується відповідачем, свої договірні зобов'язання щодо передачі обумовленого договором товару у визначеній кількості відповідач у встановлений строк не виконав.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності). Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

В тому числі обставини, передбачені ст. 613 ЦК України - прострочення кредитора -також повинні доводитись відповідачем. Проте жодних доказів такого прострочення суду відповідачем - не надано.

Відповідач не надав суду жодного доказу щодо відсутності його вини у прострочені ним договору або вини позивача.

Твердження щодо порушення терміну поставки у належній якості з вини позивача, відповідачем належними документами не підтверджені, як і не доведено того факту, що позивач будь-яким чином перешкоджав або уникав прийняття товару в належній якості від відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що товар за видатковими накладними № РН-000025 від 16.09.2012 р. на суму 159577,30 грн.; № РН-0000026 від 17.09.2012 р. на суму 221741,00 грн.; № РН-0000027 від 19.09.2012 р. на суму 217201,10 грн. був поставлений з порушенням строку, встановленого п. 4.1 договору.

Умовами п. 4.1. договору поставки сторонами фактично передбачено самовивезення Позивачем власними силами обумовленого цим договором товару з с. Петропавлівка.

Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. При цьому, товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Будь-яких доказів, які б свідчили, що товар готовий до передання покупцеві у строк, встановлений п. 4.1 Договору і покупець про це проінформований матеріали справи не містять і відповідачем суду не надано. Відповідачем також не доведено належними та допустимими доказами вжиття заходів, спрямованих на своєчасне виконання п. 4.1. Договору в частині передачі товару в строк.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач допустив порушення зобов'язання щодо передачі товару за видатковими накладними № РН-000025 від 16.09.2012 р.; № РН-0000026 від 17.09.2012 р.; № РН-0000027 від 19.09.2012 р. у встановлений договором строк.

Відповідно до п. 5.1 договору у випадку не поставки або поставки неповного об'єму товару в строк. Передбачений п. 4.1 договору, продавець зобов'язується повернути передплату грошових коштів в повному обсязі, і виплатити покупцю штраф у розмірі 20 % від вартості недопоставленого товару.

Беручи до уваги, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з поставки товару за вказаними видатковими накладними на загальну суму 598519,40 грн., до сплати у відповідності з п. 5.1 договору належить штраф у розмірі 20 % від зазначеної суми, що становить 119703,88 грн.

Що стосується посилань відповідача на застосування в даному випадку ст. 233 Господарського кодексу України, колегія суддів зазначає, що положення вказаної норми дають право суду на зменшення розміру санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Однак, дана норма права не є імперативною та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

В даному випадку колегія суддів не вбачає підстав для застосування вказаної норми права, оскільки факт прострочення відповідачем зобов'язання на суму 598519,40 грн. підтверджується матеріалами справи, відповідачем в обґрунтування своїх заперечень не надано апеляційної інстанції належних доказів які б підтверджували реальну і правову обґрунтованість для зменшення або звільнення його від відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій. До того ж, підписавши договір відповідач погодився з його умовами, у тому числі із застосуванням штрафу у розмірі 20 % від вартості недопоставленого товару.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 119703,88 грн. ґрунтуються на умовах договору та відповідають вимогам чинного законодавства, в зв'язку з чим рішення господарського суду в частині відмови в стягненні штрафу в зазначеній сумі підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення в цій частині про задоволення позовних вимог.

Інші доводи відповідача про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження та є такими, що спростовуються матеріалами справи

З огляду на зазначене та керуючись 32-34, 43, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1, 4 ч. ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ " Паритет-агро" м. Харків задовольнити частково.

Апеляційну скаргу з ТОВ "Воля" м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 28.12.12 р. у справі № 5023/4952/12 в частині відмови в стягненні 119 703,88 грн. штрафу та 13 647,60 грн. витрат, понесених на очищення соняшника згідно п. 2.2 договору, скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Воля" (вул. Пролетарська, 69, с. Кучерівка, Куп'янський район, Харківська область, 63722, код ЄДРПОУ 30665822, р/р 26002300298885 ТВ БВ 10020/0535 в АТ "Ощадбанк" м. Куп'янськ, МФО 351823) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет-агро" (вул. Артема, 24, кв. 28, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 31642413, р/р 26005805708290 в ХОД АКБ "Укрсоцбанку", м. Харків, МФО 351748) 119 703,88 грн. штрафу та 13 647,60 грн. витрат, понесених на очищення соняшника згідно п. 2.2 договору, 2667,02 грн. витрат по сплаті судового збору за позовну заяву, 1333,51 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено та підписано 18 березня 2013 року

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Афанасьєв В.В.

Суддя Гребенюк Н. В.