Постанова № 30053454, 15.03.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2013 р. Справа № 5023/5584/12 (5023/1823/12)

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Ісаєвій А.Ю.,

за участю представників сторін:

позивачів - представник Ємець О.А. за довіреністю від 14.08.2012 року № 5892/10/10-012,

відповідача- представники Маміна Л.В. за довіреністю від 25.01.2013 р. № 02-15/1-09 та Редіна В.Б. за довіреністю від 27.02.2013 року № 02-15/1-21,

третя особа - представник Артюх А.Л. за довіреністю від 15.06.2012 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС, м.Харків (вх. № 562Х/2-7), на рішення господарського суду Харківської області від 30.01.2013 у справі № 5023/5584/12,

за позовом - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС, м. Харків,

до Публічного акціонерного товариства «Земельний банк», м. Харків,

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національний банк України, м. Київ,

про визнання незаконними дій ліквідатора та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.01.2013 року (суддя Ольшанченко В.І.) в задоволенні позовних вимог про визнання незаконними дій ліквідатора ПАТ «Земельний банк» щодо неакцептування та не включення до переліку акцептованих вимог для їх затвердження Національним банком України документально підтверджених грошових вимог СДПІ ВПП у м. Харкові ДПС до боржника на загальну суму 40408785,70 грн. відмовлено повністю.

У задоволенні позовних вимог про зобов'язання ліквідатора ПАТ «Земельний банк» акцептувати та включити до переліку акцептованих вимог для їх затвердження Національним банком України документально підтверджених грошових вимог СДПІ ВПП у м. Харкові ДПС до боржника на загальну суму 40408785,70 грн. відмовлено повністю.

Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням господарського суду, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 30.01.2013 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що, ухвалюючи оскаржуване рішення, господарський суд першої інстанції помилково застосував приписи Закону України від 07.12.2000 року № 2121 «Про банки та банківську діяльність» із змінами та доповненнями та Закону України від 14.05.1992 № 2343 «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» із змінами та доповненнями, внаслідок чого дійшов до невірного висновку, що позовні вимоги СДПІ не підлягають задоволенню.

Апелянт вважає, що судом помилкового не враховано приписи п.8 ч.1 ст. 91 Закону України «Про банки та банківську діяльність» із змінами та доповненнями.

Також, на думку скаржника, судом першої інстанції залишено поза увагою, що постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2012 року (справа № 5023/1823/12- справу повернуто на новий розгляд) зроблено наголос на необхідності під час нового розгляду справи господарським судом встановити факт наявності чи відсутності податкового боргу з боку ПАТ «Земельний банк» в розумінні п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, при його наявності становити його розмір, можливість акцептування кредиторських вимог ліквідатором банку та включення до переліку акцептованих вимог для їх затвердження Національним банком України.

Не погоджується апелянт і з твердженнями суду про те, що внесення змін до переліку акцептованих вимог кредиторів банку не є можливим, оскільки остаточний перелік вказаних вимог вже затверджений Національним банком України та зміни до такого реєстру не можуть бути внесені ліквідатором банку, оскільки відповідно до п.7.4 Глави розділу У1 «Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства», затвердженого постановою правління Національного банку України від 28.08.2001 року № 369, визначено, що ліквідатор має право подавати клопотання Національному банку України щодо внесення змін до переліку (реєстру) вимог кредиторів у порядку, установленому цим Положенням.

Окрім того, згідно п.9.4 Положення № 369 ліквідатор вносить пропозиції щодо затвердження Національним банком змін до реєстру вимог не частіше ніж раз на квартал на підставі рішення суду про визнання особи кредитором банку та зобов'язання ліквідатора включити вимоги такої особи до реєстру вимог кредиторів, яке набрало законної сили.

Отже, апелянт вважає, що аналіз вказаних приписів Положення № 369 свідчить про те, що ліквідатор банку може вносити пропозицію НБУ щодо внесення змін до переліку вимог кредиторів, але в силу того, що судом першої інстанції не було досліджено факт наявності податкового боргу за банківською установою, судовим органом таким чином обмежується право кредитора - СДПІ ВПП у м.Харкові ДПС, щодо реалізації свого права на заявлення кредиторських вимог.

11.03.2013 року до апеляційного суду від ПАТ «Земельний банк» надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких останній просить суд відхилити апеляційну скаргу, рішення залишити без змін.

При цьому, відповідач посилається на те, що ліквідатор банку може вносити пропозицію НБУ щодо внесення змін до переліку вимог кредиторів тільки по зобов'язанням, що виникли до відкриття ліквідаційної процедури. За п.7.4 Положення ліквідатор подає клопотання Національному банку України щодо внесення змін до переліку (реєстру) вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Положенням. Зазначений порядок не передбачає сплату податків та не надає право ліквідатору подавати клопотання щодо внесення змін до реєстру вимог кредиторів по податковому боргу, що на хибну думку позивача виник під час ліквідації банку.

Відповідач вважає, що позивач не виконав вимог щодо строків проведення перевірки платника податків, що ліквідується, та строків направлення форми № 10-ОПП або заяви про майнові вимоги ліквідатору, у зв'язку з чим відповідно до частини 2 статті 96 Закону про банки позбавлений права на визнання в судовому порядку майнових вимог за другий квартал 2010 року через їх погашення.

13.03.2013 року до апеляційного суду від Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Харківській області надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому останній просить суд залишити рішення господарського суду Харківської області від 30.01.2013 року без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

При цьому, третя особа вважає, що господарським судом при прийнятті рішення від 30.01.2013 року належним чином досліджені всі питання, порушені Вищим господарським судом України при поверненні справи № 5023/5584/12 на новий розгляд постановою від 15.11.2012 року.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

17.04.2012 р. Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС (далі СДПІ) звернулася до господарського суду з позовною заявою, в якій просила визнати незаконними дії ліквідатора ПАТ "Земельний банк" щодо неакцептування та не включення до переліку акцептованих вимог для їх затвердження Національним банком України документально підтверджених грошових вимог СДПІ ВПП у м. Харкові ДПС до боржника на загальну суму 24122373,70 грн., а також зобов'язати ліквідатора ПАТ "Земельний банк" акцептувати та включити до переліку акцептованих вимог для їх затвердження Національним банком України вищезазначені грошові вимоги.

07.06.2012 р. позивач надав письмові уточнення до позовної заяви в частині збільшення суми неакцептованого та не включеного до переліку акцептованих вимог для їх затвердження Національним банком України, боргу з податку на прибуток банків та боргу з податку на додану вартість у загальному розмірі 29582642,70 грн., які були прийняті судом.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.07.12 р. у позові відмовлено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.09.12 р. рішення господарського суду Харківської області від 23.07.12 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.11.12 р. касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби задоволено частково, рішення господарського суду Харківської області від 23.07.12 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.09.12 р. у справі №5023/1823/12 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

При цьому, Вищий господарський суд України, скасовуючи рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції у даній справи, зазначив, що під час нового розгляду справи господарському суду слід визначити наявність чи відсутність податкового боргу в розумінні п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, при його наявності встановити його розмір, можливість акцептування кредиторських вимог СДПІ ліквідатором ПАТ «Земельний банк» та включення до переліку акцептованих вимог для їх затвердження Національним банком України, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об*єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Відповідно до приписів статті 111-12 Господарського процесуально кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Ухвалою господарського суду від 07.12.2012 року призначено справу до розгляду на 19.12.2012 року.

19.12.2012 року відповідач надав відзив на позов, в якому заперечує проти позову з підстав, викладених у відзиві.

19.12.2012 року третя особа надала письмове пояснення, в якому заперечує проти позову, посилаючись на те, що Закон про банки не передбачає в якості витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, сплату ліквідатором податків.

18.01.2013 року позивач надав уточнення до позовної заяви, в якому збільшив суми неакцептованого та не включеного до переліку акцептованих вимог для їх затвердження Національним банком України, боргу з податку на прибуток банків та боргу з податку на додану вартість у загальному розмірі 40408785,70 грн., які були прийняті судом.

Відповідач надав письмове доповнення до відзиву на позов, в якому заперечує проти уточнених позовних вимог, зазначаючи при цьому, що Податковий кодекс України не звільняє юридичні особи, що знаходяться у процедурі ліквідації, від обов'язку надавати податкову звітність.

30.01.2013 року місцевим господарським судом постановлено оскаржуване судове рішення. При цьому, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що позивач не обґрунтував свої позовні вимоги законодавчими нормами, які надавали б йому право або зобов'язували вимагати в процедурі ліквідації юридичної особи визнання майнових вимог щодо несплачених податків як поточних зобов'язань та внесення їх до реєстру вимог кредиторів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, виходячи із наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і цього не спростовано в апеляційній інстанції, постановою правління Національного банку України від 30.07.2010 р. № 375 „Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" відкликано банківську ліцензію та призначено ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Земельний банк".

Публічне акціонерне товариство "Земельний банк" (надалі - банк) є юридичною особою (свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 №423531) та діє на підставі статуту, погодженого Національним банком України, затвердженого загальними зборами Харківського акціонерного комерційного Земельного банку (протокол №44 від 06.11.2009 р.).

Банк знаходиться на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС.

Як вказує позивач, у даного платника податків і зборів обліковується узгоджена заборгованість за зобов'язаннями перед державним та місцевим бюджетами.

08.11.2011 р. позивачем на адресу ПАТ "Земельний банк" було направлено заяву за вих. №15059/10/10-012 від 05.11.2011 р. з кредиторськими вимогами позивача за несплачені самостійно узгоджені грошові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток банківських установ на загальну суму 2286588,70 грн., які обліковувались станом на 14.09.2011 р.

Крім цього, враховуючи збільшення податкового боргу банку, позивачем було направлено заяву з вимогами до боржника - банку за вих. №15770/10/10-012 від 22.11.2011 р., якою позивач збільшив кредиторські вимоги за несплачене самостійно узгоджене грошове зобов'язання з податку на прибуток банківських установ на загальну суму 6181225,00 грн., яке виникло за період з 14.09.2011 р. по 22.11.2011 р.

Як вказує позивач, його заява з вимогами до боржника за вих. №15770/10/10-012 від 22.11.2011 р. у сумі 6181225,00 грн. взагалі залишилась без відповіді.

Всього, позивач просив розглянути, акцептувати та визнати у повному обсязі кредиторські вимоги до банку на суму 8467813,70 грн.

У відповідь на вимоги позивача від ліквідатора банку Угрімова О.М. 12.12.2011 р. надійшов лист за вих. №02-15/5201 від 08.12.2011 р. про відмову визнання заяви з вимогами до боржника у сумі 2286588,70 грн. В обґрунтування відмови Угрімов О.М. посилався на відсутність підстав включення поточних вимог до реєстру вимог кредиторів та на п. 1.3 ст. 1 ПКУ, який передбачає неможливість застосування Податкового кодексу щодо погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу банку, що перебуває в ліквідаційній процедурі.

Позивач стверджує, що станом на 20.02.2012 р. грошові зобов'язання відповідача перед бюджетом та відповідно грошові вимоги позивача до боржника збільшились на загальну суму 15646048,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідач на підставі та на виконання вимог ст. 152 Податкового кодексу України як платник податку на прибуток банку, самостійно визначив його розмір за 2011 рік у сумі 6081086,00 грн. та подав до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС податкову декларацію з податку на прибуток банку (вх. №9014477033 від 26.01.2012 р.) по формі, затвердженій наказом ДПА України №98 „Про затвердження форми декларації з податку на прибуток банку".

Граничний термін сплати податку по зазначеній декларації становить 19.02.2012 р.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС було проведено камеральну перевірку податкової декларації за другий квартал 2011 р. платника податку - ПАТ "Земельний банк", за результатами якої складено акт №2154/50-2/19358721 від 08.11.2011 р.

Як убачається з матеріалів спарви, камеральною перевіркою встановлено порушення п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, а сааме, завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податку на прибуток на загальну суму 39531095,00 грн., внаслідок чого банком занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на 9557971,00 грн.

21.12.2011 р. позивачем на підставі акту перевірки винесене податкове повідомлення-рішення №0000210851, яким банку визначено податкове зобов'язання в сумі 9557971,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення отримано платником податку 27.01.2012 р. (згідно повідомлення розписки про вручення відправлення спецзв'язку), тому граничний термін його сплати становив 06.02.2012 р.

Вищевказані суми відповідачем сплачені не були, тому позивач вважає їх податковим боргом, який обліковується в картці особового рахунку.

Згідно зворотного боку облікової картки банку з податку на прибуток станом на 20.02.2012 р. заборгованість ПАТ "Земельний банк" збільшилась на 15639057,00 грн.

Також, позивач стверджує, що банк як платник податку на додану вартість самостійно визначив його розмір на серпень 2011 року у сумі 6991,00 грн. та подав до позивача податкову декларацію (вх. №9007326999 від 07.09.2011 р.) по формі та з дотриманням порядку її заповнення, затвердженій наказом ДПА України №41 від 25.01.2011 р. "Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ". Граничний термін сплати ПДВ по вказаній декларації - 30.09.2011 р.

Згідно зворотного боку облікової картки відповідача з ПДВ станом на 05.04.2012 р. за ним рахується заборгованість у сумі 63962,12 грн. (з урахуванням поданих раніше кредиторських вимог).

Враховуючи заявлені раніше вимоги до боржника за несплачені самостійно узгоджені грошові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток банківських установ на загальну суму 8467813,70 грн., загальний розмір вимог позивача до боржника щодо його майнових зобов'язань, які виникли під час проведення ліквідації, склав 24122373,70 грн.

Заява позивача з вимогою до боржника у сумі 24122373,70 грн. за №2942/10/10-012 від 12.03.2012 р. була направлена на адресу ліквідатора Угрімова О.М. 14.03.2012 р., однак відповіді на неї не надійшло.

Позивач зазначає, що банк самостійно визначив розмір податку на прибуток банку за 1 квартал 2012 року у сумі 5415796,00 грн. та подав до позивача податкову декларацію (вх. №902891955 від 08.05.2012 р.) по формі та з дотриманням порядку її заповнення, затвердженій наказом ДПА України №98 "Про затвердження форми декларації з податку на прибуток банку". Граничний термін сплати ПДВ по вказаній декларації - 20.05.2012 р.

В уточненнях до позовної заяви в частині збільшення суми неакцептованого та не включеного до переліку акцептованих вимог для їх затвердження Національним банком України боргу від 06.06.2012 р., наданих позивачем суду 07 червня 2012 р., позивач зазначає, що грошові зобов'язання банку станом на 30.05.2012 р. збільшились на суму 5468781,00 грн. Банк самостійно визначив податок на прибуток за 1 квартал 2012 р. в розмірі 5415796,00 грн. та подав до СДПІ декларації з податку на додану вартість за:

- лютий 2012 року №9012141295 від 16.03.2012 р. з визначеною сумою до сплати у розмірі 8512,00 грн., граничний термін сплати 30.03.2012 р.;

- березень 2012 року №9019377085 від 17.04.2012 р з визначеною сумою до сплати у розмірі 44473,00 грн., граничний термін сплати 30.04.2012 р.

Таким чином, позивач вказує, що станом на 30.05.2012 р. банк має борг з податку на додану вартість за самостійно визначеними зобов'язаннями у розмірі - 52985,00 грн.

Отже, враховуючи заявлені раніше вимоги до боржника за несплачені самостійно узгоджені грошові зобов'язання з податку на додану вартість і податку на прибуток банківських установ на загальну суму 24122373,70 грн. та враховуючи збільшення вказаної заборгованості за рахунок несплати самостійно визначеного зобов'язання, розмір вимоги позивача до боржника склав у загальному розмірі 29582642,70 грн.

Як зазначалось вище,18.01.2013 р. за №674/10/10-012 позивач надав суду уточнення до позовної заяви в частині збільшення суми неакцептованого та не включеного до переліку акцептованих вимог для їх затвердження Національним банком України боргу, в якій зазначає, що після подання позовної заяви від 12.04.2012 р. №989/10/10-012 до господарського суду Харківської області з вимогами визнати незаконними дії ліквідатора ПАТ "Земельний банк" щодо неакцептування та не включення до переліку акцептованих вимог для їх затвердження Національним банком України документально підтверджених грошових вимог СДПІ ВПП у м. Харкові ДПС до боржника на загальну суму 24122373,70 грн. сума неакцептованого податкового боргу збільшилась на загальну суму 10826143,00 грн.

На заяву позивача з вимогою до боржника у сумі 24122373,70 грн. за №2942/10/10-012 від 12.03.2012 р. ліквідатор Угрімов О.М. листом №02-15/5649 від 17.05.2012 р. повідомив, що дана сума не може бути визнана та акцептована банком.

На підставі п. 8 ч. 1 ст. 91 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" СДПІ були направлені заяви з вимогами до боржника - банку за вихідними номерами:

- №9633/10/10-012 від 14.11.2012 р. з кредиторськими вимогами за несплачені самостійно узгоджені грошові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток банківських установ на загальну суму 5414630,00 грн., які обліковувались станом на 19.10.2012 р., на яку ліквідатор Угрімов О.М. листом від 22.11.2012 р. №02-15/6571 повідомив, що дана сума не може бути визнана та акцептована банком;

- №10884/10/10-012 від 12.12.2012 р. з кредиторськими вимогами СДПІ за несплачені самостійно узгоджені грошові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток банківських установ на загальну суму 5411513,00 грн., які обліковувались станом на 03.12.2012 р., на яку ліквідатор Угрімов О.М. листом від 28.12.2012 р. №02-15/8155 повідомив, що дана сума не може бути визнана та акцептована банком.

Враховуючи заявлені раніше вимоги до боржника за несплачені самостійно узгоджені зобов'язання з податку на додану вартість і податку на прибуток банківських установ на загальну суму 29582642,70 грн. та враховуючи збільшення вказаної заборгованості за рахунок несплати самостійно визначеного зобов'язання на суму 10826143,00 грн., СДПІ має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань, що виникли під час проведення ліквідації на загальну суму 40408785,70 грн.

Позивач вважає, що, відмовляючи у визнанні кредиторських вимог Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС, ліквідатором банку Угрімовим О.М. порушено низку правових норм, зокрема, Конституції України, Податкового кодексу України, Закону України "Про банки та банківську діяльність" та фактично обмежено право позивача як кредитора.

До матеріалів справи позивач надав акт камеральної перевірки №2154/50-2/19358721 від 8 листопада 2011 р. з розрахунком сум податкового зобов'язання ПАТ "Зембанк" за три квартали 2010 р., 2010 рік, 1 квартал 2011 р., до якого СДПІ включено донараховане за даними акту перевірки від 01.12.2010 р. №4442/50-2/19358721 податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 294027,00 грн. за другий квартал 2010 р. Позивач визначає податкове зобов'язання з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 р. у розмірі 2266112,00 грн. в акті камеральної перевірки та включає в загальну суму 9557971,00 грн. боргу за податковим зобов'язанням з податку на прибуток до податкового повідомлення рішення №0000210851 від 21.12.2011 р.

В направленій відповідачу заяві про майнові вимоги від 05.11.2011 р. №13363/10/10-012 позивач також вимагає визнати та включити до реєстру вимог кредиторів податковий борг з податку на прибуток за 2 квартал 2011 р. у сумі 2238129,58 грн., зменшуючи борг шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в процедурі ліквідації, в порушення ч. 2 ст. 96 Закону України "Про банки та банківську діяльність", якою визначена черговість задоволення вимог кредиторів, на суму авансового платежу з цього податку 27982,42 грн., при цьому, посилається на те, що сума податку зменшена за рахунок наявної станом на 19.08.2011 р. переплати у розмірі 27982,42 грн., яка рахується згідно зворотного боку облікової картки банку.

12.03.2012 р. позивач направив ліквідатору заяву про майнові вимоги №2942/10/10-012 на суму 24113861,70 грн., в якій враховано борг з податку на прибуток, визначений зазначеним вище актом камеральної перевірки в сумі 9557971,00 грн., в яку включено суму податку на прибуток за 2 квартал 2011 р., та заяву про майнові вимоги від 05.11.2011 р. №13363/10/10-012. Збільшуючи суму майнових вимог до 40408785,70 грн., позивач двічі враховує суму податку на прибуток за ІІ квартал 2011 р.

Відповідач оскаржив у Харківському окружному адміністративному суді податкове повідомлення-рішення від 21.12.2011 р. на суму 9557971,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2012 р. по справі №2-а-1946/12/2070 відмовлено в позові про визнання недійсним податкового-повідомлення рішення від 21.12.2011 р. на суму 9557971,00 грн., яка на день винесення господарським судом рішення по даній справі не набрала законної сили.

Зазначену постанову відповідач оскаржив у Харківському апеляційному адміністративному суді.

Позивач надав суду копії податкових декларацій з податку на прибуток, складених відповідачем, які не відповідають розміру заявлених майнових вимог, при цьому, стверджує про узгодженість податкових зобов'язань при наявності судового спору, що суперечить ст. 56-18 ПК України та фактичним обставинам справи.

Підсумовуючи викладені обставини, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

За приписами ч. 4 ст. 110 Цивільного кодексу України особливості ліквідації банків встановлюються Законом України „Про банки і банківську діяльність".

Так ч. 1 ст. 1 даного Закону визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банку.

Згідно ч. 3 ст. 88 цього Закону законодавство України про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання банку неплатоспроможним застосовується в частині, що не суперечить нормам цього Закону. Отже, вказаний Закон є спеціальним, яким врегульовані відносини, що виникають в процедурі ліквідації банку, інші законодавчі норми можуть бути застосовані в частині, що не суперечать йому.

Приписи п.8 ст.91 , положення абз.25 ст.2 спеціального Закону України «Про банки та банківську діяльність» слід розглядати у взаємозв*язку з нормами статей 2, абз.27, 89,92,93, 96 цього Закону, якими визначено, що ліквідаційна маса складається з усіх видів майнових активів (майно та майнові права банку), які належать йому на праві власності на день відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідації; з відкликанням банківської ліцензії та призначенням ліквідатора банку строк виконання всіх його грошових зобов'язань, в т.ч. зобов'язань по сплаті податків та зборів вважається таким, що настав; кредитори, без винятків щодо податкових органів, мають право подавати заяви про майнові вимоги до банку ліквідатору в місячний строк з дня публікації оголошення про відкриття процедури ліквідації; до повноважень ліквідатора серед інших визначено формування ліквідаційної маси, за рахунок якої ліквідатор у визначеній черговості задовольняє своєчасно заявлені вимоги кредиторів, які виникли станом на день відкриття ліквідаційної процедури, внесені до реєстру вимог кредиторів;ліквідатор припиняє прийняття вимог кредиторів після закінчення одного місяця з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури, протягом трьох місяців з дня публікації оголошення про початок ліквідаційної процедури визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення, відхиляє вимоги у разі їх не підтвердження, складає перелік акцептованих ним вимог для затвердження Національним банком України, сповіщає кредиторів про акцептування вимог; кредитори мають право надіслати ліквідатору свої заперечення щодо визнаних ним вимог протягом одного місяця з дня отримання повідомлення та звернутися до суду зі скаргою на дії ліквідатора; вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, ліквідатором не розглядаюься і вважаються погашеними.

Згідно з п.п.9.2,9.4 глави 9 розділу УІ Положення про застосування заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою правляння НБУ № 369 від 28.08.2001 р., ліквідатор складає перелік (реєстр) вимог кредиторів на підставі балансу банку, до якого включає вимоги кредиторів у національній валюті в розмірах, які існували на дату прийняття рішення про ліквідацію. Пропозиції щодо змін до реєстру вимог кредиторів ліквідатор вносить на підставі рішення суду про визнання особи кредитором банку та зобов'язання ліквідатора включити вимоги такої особи до реєстру вимог кредиторів, яке набрало законної сили, по зобов'язанням, що виникли до відкриття ліквідаційної процедури.

Пунктом 7.4 Положення передбачено, що ліквідатор подає клопотання Національному банку України щодо внесення змін до переліку (реєстру) вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Положенням.

Проте, зазначений порядок не передбачає внесення змін до реєстру вимог кредиторів по податковому боргу.

Відповідно до абз.2 п.9.3 глави 9 Положення ліквідатор зобов'язаний вживати заходів щодо максимального задоволення вимог кредиторів, зобов'язання по яким виникли до відкриття ліквідаційної процедури, в даному випадку до 02.08.2010 року з 12.05.2010 року по 11.08.2010 року.

Для здійснення процедури ліквідації банку оплата витрат здійснюється позачергово в межах затвердженого Національним банком України кошторису витрат, вичерпний перелік яких містить частини 2 статті 96 Закону про банки, тобто до реєстру вимог кредиторів вимоги по поточним зобов'язанням, що виникають в межах ліквідаційної процедури, не включаються. Інші поточні зобов'язання банку в процедурі ліквідації, в т.ч. податкові, діючим законодавством не передбачені.

Постановою Правління Національного банку України №231 від 11.05.2010 р. в ПАТ "Земельний банк" з 12.05.2010 р. призначено тимчасову адміністрацію, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком з 12.05.2010 р. по 01.08.2010 р., що за визначенням абз. 29 ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність є зупинення виконання банком зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань, за ч. 5 ст. 85 цього ж Закону з моменту закінчення дії мораторію розпочинається відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) в розмірах, які обліковуються на дату закінчення дії мораторію. Процедура ліквідації банку відкрита з 02.08.2010 р.

Як убачається з матеріалів справи, банк 12.08.2010 року повернув позивачу форму № 4-ОПП - довідку про взяття на облік платника податку на виконання п.8.1.4 розділу 8 «Порядок зняття з обліку платників податків в органах державної податкової служби» Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації № 80 від 19.02.1998 р. Цим же пунктом на позивава покладений обов'язок провести документальну виїздну позапланову перевірку платника податків, що ліквідується, згідно з законодавством провести узгодження сум податкового боргу, які існували на дату відкликання банківської ліцензії.

Відповідно до п.8.5 зазначеного вище Порядку, якщо після проведеної перевірки платника податків та на наступний день після спливу законодавчо визначених строків сплати узгоджених податкових зобов'язань платника податків встановлено факт наявності податкового боргу, позивач мав скласти повідомлення про податкові зобов'язання та несплачені податки за формою

№ 10-ОПП для надсилання ліквідаційній комісії, ліквідатору.

При проведенні заходів, пов'язаних з припиненням платника податків, орган державної податкової служби повинен організувати та спланувати їх таким чином, щоб повідомлення за формою № 10-ОПП було отримане особою, відповідальною за погашення податкових зобов'язань або податкового боргу платника податків, не пізніше строку, визначеного для заявлення кредиторами своїх вимог.

Як встановлено судом першої інстанції, і цього не спростовано в апеляційній інстанції, позивач не виконав зазначених вимог щодо строків проведення перевірки та строків направлення форми № 10-ОПП або заяви про майнові вимоги ліквідатору, в зв'язку з чим відповідно до частини 2 статті 96 Закону про банки позбавлений права на визнання в судовому порядку майнових вимог за другий квартал 2010 року через їх погашення.

Заява позивача про включення до реєстру вимог кредиторів вимоги про сплату податкового зобов'язання на загальну суму 2286588,70 грн. була направлена позивачем відповідачу 08.11.2011 р., про що зазначено в позовній заяві, тобто після закінчення місячного строку, встановленого Законом України "Про банки і банківську діяльність" для прийняття таких вимог.

Як убачається з матеріалів справи, інші вимоги щодо збільшення грошових вимог Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків до ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" Угрімова О.М. також були надіслані ліквідатору після вищевказаного строку.

Також, матеріали справи свідчать про наявність в них облікової кортки платника податку ПАТ «Земельний банк», згідно з якою позивач провів часткове зарахування боргу по податку на прибуток в сумі 27982,42 грн. за рахунок ноявної переплати.

Податкове зобов'язання за приписами п.14.1.156 ст.14 Податкового кодексу України - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податок чи збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

Згідно з приписами п.14.1.175 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг- сума грошового зобов'язання з врахуванням штрафних санкцій за їх наявності, самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого в установлений цим кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Отже, колегія суддів вважає, що позовні вимоги, які позивач обґрунтовує нормами п.14.1.175, суперечать ст..1 п.1.3 та п.1.15 ст. 15 Податкового кодексу України, відповідно до яких цей Кодекс не регулює питання податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з банків, на які поширені норми розділу У Закону України «Про банки та банківську діяльність». Зазначений розділ Закону про банки називається «Тимчасова адміністрація. Ліквідація банків». Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв до 01.01.2011 року, містив аналогічнк норму у частині 3 преамбули.

Стаття 15 п.1.15 Податкового кодексу України передбачає, що платником податку визначаються юридичні особи та їх відокремлені підрозділи, які мають, отримують (передають) об*єкти оподаткування або здійснюють діяльність (операції) що є об*єктом оподаткування згідно цього Кодексу або податковим законом, і на яких покладено обов'язок по сплаті податків та зборів згідно цього Кодексу.

Відтак, банк не є платником податку і не має податкового боргу у розумінні ст..ст.1 та 15 Податкового кодексу України, який має включати до реєстру вимог кредиторів після витоку строку, встановленого для направлення кредиторами заяв про майнові вимоги до банку, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру, при тому що у банку зберігається обов'язок надавати податкову звітність.

Поточні зобов'язання банку, визначені ч. 2 ст. 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність", мають бути направлені на здійснення ліквідаційної процедури, витрати за якими сплачуються з коштів ліквідаційної маси. До цих зобов'язань віднесено: оплату державного мита; витрати на опублікування оголошення про ліквідацію банку; витрати на публікацію інформації про порядок продажу майна банку; витрати ліквідатора, пов'язані з утриманням і збереженням активів банку; витрати на оцінку та продаж майна; витрати на проведення аудиту; витрати на оплату роботи ліквідатора (включаючи залучених для забезпечення здійснення повноважень ліквідатора осіб); витрати на виплату вихідної допомоги звільненим працівникам банку; оплата кредиту, отриманого для виплати вихідної допомоги.

Отже, сплата податків не передбачається ч. 2 ст. 96 Закону України "Про банки та банківську діяльність", якою визначені поточні витрати ліквідатора на здійснення ліквідаційної процедури, а також Главою 6 п.п. 6.2, 6.3, 6.4 розділу VІ Положення, якими встановлений порядок витрат ліквідатора на здійснення ліквідаційної процедури - за рахунок ліквідаційної маси в межах кошторису витрат ліквідатора, який зобов'язаний використовувати кошти за цільовим призначенням згідно із затвердженим кошторисом. Кошти, які отримує ліквідатор не є доходом в розумінні чинного законодавства, за їх рахунок утворюється ліквідаційна маса для задоволення вимог кредиторів по зобов'язанням, що виникли станом на день відкриття ліквідаційної процедури, здійснюється оплата витрат ліквідатора для проведення ліквідаційної процедури.

Тобто, під час ліквідаційної процедури банку у останнього не з*являється ніяких додаткових податкових зобов'язань, крім тих, які виникли до початку процедури його ліквідації.

Дані висновки знаходять своє підтвердження в правовій позиції Вищого господарського суду України, яка викладена у постанові від 03.12.2003 року у справі № 17/124 (залишена без змін постановою Верховного Суду України від 06.04.2004 року) та листі останнього від 05.02.2010 року № 05-06/520/78.

З огляду на наведені обставини справи та норми права, колегія суддів вважає,що законні підстави для внесення вимог позивача до реєстру вимог кредиторів у ліквідатора ПАТ "Земельний банк" відсутні. Відмовляючи позивачу визнати та акцептувати його майнові вимоги, включити їх до переліку вимог кредиторів для їх затвердження Національним банком України, ліквідатор банку діяв у відповідності до вимог Закону України "Про банки та банківську діяльність".

Не знайшли свого підтвердження в апеляційній інстанції і посилання позивача на те, що ПАТ "Земельний банк" продовжує здійснювати господарську діяльність, оскільки банківська діяльність відповідно до ст.ст. 19, 20 Закону України "Про банки та банківську діяльність" здійснюється виключно на підставі банківської ліцензії, яка видається та відкликається Національним банком України. Відповідно до вимог п. 7.3 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.08.2011 р. №369, з дня отримання рішення про своє призначення ліквідатор зобов'язаний уживати заходів щодо ефективної ліквідації банку та максимального задоволення вимог кредиторів відповідно до своїх повноважень, законодавства України, у тому числі цього Положення.

З метою забезпечення ліквідаційної процедури ліквідатор відкриває накопичувальний рахунок банку в територіальному управлінні Національного банку або відповідно до рішення Національного банку в Операційному управлінні Національного банку.

Після відкриття накопичувального рахунку за розпорядженням керівника територіального управління Національного банку залишок коштів із кореспондентського рахунку банку перераховується на накопичувальний рахунок і вживаються заходи щодо закриття кореспондентського рахунку банку та виключення його з учасників СЕП у порядку, визначеному нормативно-правовим актом Національного банку, що визначає порядок міжбанківського переказу грошей в Україні в національній валюті, а також повертаються кредиторам розрахункові документи, що не сплачені в строк з вини банку, що враховувалися на відповідному позабалансовому рахунку (якщо такий облік мав місце в територіальному управлінні Національного банку за договором з банком).

На накопичувальний рахунок банку зараховуються кошти банку і надходження на його адресу. З цього рахунку проводяться розрахунки з кредиторами й оплата витрат ліквідатора.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом правомірно і обґрунтовано прийнято рішення, що уточнені позовні вимоги СДПІ ВПП у м. Харкові ДПС є необґрунтованими, недоведеними та не підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відповідність до чинного законодавства та матеріалів справи рішення господарського суду Харківської області від 30.01.2013 року та необхідність залишення оскаржуваного рішення без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись, ст. 99, ст.101, п.1 ч1. ст.103, ст.105, Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 30.01.2013 року у справі № № 5023/5584/12 (н.р.5023/1823/12) залишити без змін.

Дана постанова Харківського апеляційного господарського суду набуває чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 14.03.2013 року.

Головуючий суддя О.А. Пуль

суддя Я.О.Білоусова

суддя В.С. Хачатрян