Рішення № 30053388, 18.03.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.13 Справа№ 5015/1526/12

Господарський суд Львівської області в складі колегії

головуючого - судді - Березяк Н.Є.

суддів - Коссак С.М.

- Cтанько Л.Л.

при секретарі судового засідання Торській І.В.

Розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АзовЕкспресбуд», м. Бердянськ

До відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1

Про стягнення заборгованості за договором про надання генпідрядних послуг в сумі 89 857,04грн.

В судове засідання з'явились:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Суть спору: Подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АзовЕкспресбуд» до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про надання генпідрядних послуг в розмірі 87994,08 грн., 85,00 грн. штрафу, 686,35 грн. пені, 529,02 грн. інфляційних, 562,59 грн. три відсотки річних та судові витрати.

Розгляд справи неодноразово відкладався, причини відкладення розгляду справи було викладено в попередніх ухвалах господарського суду.

25.06.2012 року позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог в якій він просить стягнути з відповідача 87994,08 грн. основного боргу, 85 грн. штрафу, 440,50 грн. інфляційних, 1024,19 грн. три відсотки річних та судові витрати ( том ІІ а.с.1-6).

Ухвалою суду від 07.08.2012 року провадження у справі було зупинено та призначено почеркознавчу експертизу договору про надання генпідрядних послуг від 26.10.2011 року у зв'язку з розбіжностями в поданих позивачем та відповідачем примірниках оригіналу договору. Витрати по проведенню судової технічної експертизи було покладено на відповідача.

10.01.2013 року провадження у справі було поновлено у зв'язку з поверненням матеріалів Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім.Засл.проф.М.С.Бокаріуса до господарського суду, які направлялись для проведення експертизи. Матеріали були повернуті без проведення експертизи, у зв'язку з не оплатою зазначеної експертизи.

В судове засідання 22.01.2013 року представники сторін не з'явились. У зв'язку з неявкою представників сторін та поданим клопотанням позивача про відкладення та про продовження строку розгляду справи, розгляд справи було продовжено на 15 днів та відкладено на 14.02.2013 року.

Представники сторін в судове засідання 14.02.2013 року повторно не з'явились, однак позивачем було надіслано телеграму в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд вирішити спір без його участі. Відповідачем також було надіслано електронне повідомлення в якому просить суд відкласти розгляд справи.

В зв'язку із зміною складу колегії та необхідністю новому складу колегії ознайомитись з матеріалами справи, розгляд справи було відкладено на 18.03.2013 року.

В судовому засіданні судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

В попередніх судових засіданнях позивач уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав та мотивів викладених в позовній заяві та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Відповідач в попередніх судових засідання щодо позовних вимог заперечив, в обґрунтування свого заперечення посилається на те, що позивачем не надано жодних доказів виконання робіт згідно договору про надання генпідрядних послуг.

В судовому засіданні 18.03.2013 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін в попередніх судових засіданнях, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

26.10.2011 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АзовЕкспресбуд» (Виконавець) було укладено договір - генпідрядних послуг.

На виконання п.1.1 Договору генпідряду Виконавець зобов'язується надати ген підрядні послуги по об'єкту КП «Центральна районна лікарня», м.Приморськ. Розширення Поліклініка на 300 відвідувачів. Відповідно до п.3.1 Договору вартість генпідрядних послуг визначається у процентному співвідношенні від суми виконаних Субпідрядних робіт ( з урахуванням ПДВ) і складає 5% .

26.10.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АзовЕкспресбуд» (генпідрядник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (субпідрядник) було укладено договір субпідряду.

На виконання п. 1.1 Договору - субпідряду відповідачем були виконані будівельно-монтажні роботи з будівництва об'єкту КП «Центральна районна лікарня» м.Приморськ, а саме розширення поліклініки на 300 відвідувачів, на суму 1 759 881,60 грн., що підтверджується довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2011 року та актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2011 року , підписаним обома сторонами (том І а.с.28-36).

Відповідно до п.3.2 Договору ген підряду, відповідач зобов'язувався здійснити оплату виконаних робіт на підставі підписаного акту здачі-приймання виконаних робіт протягом 15 робочих днів з дня виставлення рахунку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця.

12.01.2012 року ТзОВ «АзовЕкспресбуд» цінним листом направив на адресу відповідача акт здачі-приймання виконаних генпідрядних послуг №ОУ-000041 від 22.12.2011 у двох примірниках, рахунок-фактуру № СФ-000043 від 22.11.2011 року та податкову накладну №11 від 22.11.2011 року на виконання генпідрядних послуг в сумі 87994,08 грн. Факт отримання ФОП ОСОБА_3 зазначених документів підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (том І а.с.26-27). У супровідному листі до зазначених документів містилося прохання завірити підписом та печаткою акт про надання послуг та один примірник якого повернути на адресу ТзОВ «АзовЕкспресбуд».

Як стверджує позивач, відповідач не повернув підписаний акт виконаних робіт, як і не надсилав жодних претензій до виконаної роботи, або мотивованої відмови від підписання зазначеного акту. Також відповідачем не сплачено позивачу вартості наданих послуг з генпідряду в сумі 87994,08 грн.

22.03.2012 року цінним листом позивач надіслав на адресу відповідача претензію з вимогою про оплату боргу в строк до 02.04.2012 року, яка залишена без відповіді і задоволення.

Станом на квітень 2012 року заборгованість ФОП ОСОБА_3 за надані послуги генпідряду складала 87994,08 грн.

Згідно уточнених позовних вимог, за відмову від виконання договірних зобов'язань відповідно до п.5.4 договору позивачем нарахований штраф в розмірі 85,00 грн., відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані три відсотки річних в розмірі 1024,19 грн. та інфляційні в розмірі 440,00 грн., які просить стягнути з відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін в попередніх судових засіданнях суд прийшов до висновку, що уточнені позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконану роботу.

Так, відповідно до ст. 318 ГК України, за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх. Договір підряду відповідно до цієї статті укладається на будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілювання об'єктів; будівництво об'єктів з покладанням повністю або частково на підрядника виконання робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та інших робіт; виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт, пов'язаних з будівництвом об'єктів.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Так, ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вже зазначалося раніше, 26.10.2011 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АзовЕкспресбуд» (Виконавець) було укладено договір - генпідрядних послуг по об'єкту КП «Центральна районна лікарня», м.Приморськ. Розширення Поліклініка на 300 відвідувачів.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору про надання генпідрядних послуг від 26.10.2011 року позивачем було надано відповідачу генпідрядні послуги на суму 87994,08 грн., що складає 5 % від вартості виконаних субпідрядних робіт. Вартість виконаних субпідрядних робіт на суму 1 759 881,50 грн. підтверджується довідкою про вартість виконаних робіт за листопад 2011 року та актом приймання - здачі виконаних будівельних робіт за листопад 2011 року , підписаним та завіреними печатками сторін ( том І а.с.28-36).

Вартість послуг з генпідряду визначається у процентному співвідношенні від суми виконаних субпідрядних робіт і згідно п.3.1 Договору про надання генпідрядних послуг від 26.10.2011 року складає 5%. Факт надання послуг повинен щомісячно фіксуватися в актах наданих послуг і оплачуватися по окремо виставлених рахунках.

Відповідно до п.3.2 Договору про надання генпідрядних послуг оплата наданих послуг на підставі підписаного акту виконаних робіт повинна бути проведена протягом 15 робочих днів з моменту виставлення рахунку, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Виконавця, або іншим, не забороненим діючим законодавством способом.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.01.2012 року ТзОВ «АзовЕкспресбуд» цінним листом направив на адресу відповідача акт здачі-приймання виконаних генпідрядних послуг №ОУ-000041 від 22.12.2011 у двох примірниках, рахунок-фактуру № СФ-000043 від 22.11.2011 року та податкову накладну №11 від 22.11.2011 року на виконання генпідрядних послуг в сумі 87994,08 грн. Факт отримання ФОП ОСОБА_3 зазначених документів підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (том І а.с.26-27). У супровідному листі до зазначених документів містилося прохання завірити підписом та печаткою акт про надання послуг та один примірник якого повернути на адресу ТзОВ «АзовЕкспресбуд».

Як стверджує позивач, відповідач не повернув підписаний акт виконаних робіт, як і не надсилав жодних претензій про недоліки виконаної роботи, або мотивованої відмови від підписання зазначеного акту.

Відповідно до п.4 ст.882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими».

У відзиві на позов ФОП ОСОБА_3 заперечує проти наявності у нього заборгованості з посиланням на те, що акт приймання-передачі генпідрядних послуг ним не підписувався. Крім того, відповідач зазначає , що ТзОВ «АзовЕкспресбуд» не підтвердив документально надання ним послуг на суму 87994,08 грн.

Доводи відповідача не обґрунтовані і спростовуються матеріалами справи.

Як вже зазначалося раніше, вартість генпідрядних послуг визначається у процентному співвідношенні від суми виконаних субпідрядних робіт і згідно п.3.1 Договору про надання генпідрядних послуг від 26.10.2011 року складає 5%.

Позивач підтвердив факт надання послуг по договору субпідряду за листопад 2011 року на суму 1759881,60 грн., про що свідчать акти приймання-здачі виконаних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт підписані та скріплені печатками сторін ( належно завірені копії знаходяться в матеріалах справи).

Згідно проведеного судом перерахунку, 5% від вартості виконаних субпідрядних робіт (від суми 1759881,60 грн.) складає 87994,08 грн., які просить стягнути позивач.

Під час розгляду справи по суті ТзОВ «АзовЕкспресбуд» було надано ряд документів на підтвердження надання генпідрядних послуг відповідачеві , а саме: накладні про забезпечення відповідача тимчасовими не титульними будівлями, засобами по техніці безпеки, будівельним приладдям, інструментом та інвентарем, будівельними матеріалами, накази по підприємству, на підтвердження адміністративно-господарських затрат виконавця, пов'язаних із забезпеченням субпідрядника технічною документацією і фронтом робіт, з прийманням робіт, виконаних за договором субпідряду, забезпеченням охорони будівельного майданчика ( том ІІ а.с.10-73).

Не заслуговують на увагу суду доводи відповідача, викладені в доповненні до відзиву , стосовно підписання претензії ТзОВ «АзовЕкспресбуд» не уповноваженою особою, а відтак, відсутність у нього підстав для її розгляду.

Як вбачається із матеріалів справи та пояснень позивача, надіслана відповідачеві претензія була підписана заступником директора, який на час відпустки директора виконував його обов'язки на підставі наказу № 29-к від 13.03.2012 року. Таким чином, претензія, надіслана на фірмовому бланку товариства, була оформлена належним чином, відповідно до закону.

Крім того, відповідачем не заперечується факт отримання ним акту здачі-приймання виконаних робіт по договору про надання генпідрядних послуг, рахунок-фактури та претензії. Завірені відповідачем копії зазначених документів долучені ним до відзиву на позовну заяву і містяться в матеріалах справи, що свідчить про наявність у нього зазначених документів ( том І а.с.125-127, 143-144).

Не заслуговують на увагу суду доводи відповідача стосовно недійсності та неукладеності договору про надання генпідрядних послуг від 26.10.2011 року, оскільки зазначений договір не визнаний судом недійсним у встановленому законом порядку.

Стосовно доводів відповідача про неукладеність договору про надання генпідрядних послуг з причин відсутності в ньому домовленості сторін щодо визначення ціни договору, то слід зазначити наступне:

Згідно ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 180 Господарського кодексу України ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Як вбачається з матеріалів справи, у договорі про надання генпідрядних послуг (п.3.1 договору) вартість наданих послуг визначена у процентному співвідношенні від суми виконаних субпідрядних робіт, що не суперечить Загальним умовам укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 р. № 668 (зі змінами згідно з постановою КМУ від 17.06.2009 р. № 601). Можливість встановлення розміру оплати функцій генпідрядника у відсотковому відношенні від вартості субпідрядних послуг також підтверджується Листом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 09.07.2009 року за № 12/14-728 «Про взаємовідносини генпідрядника та субпідрядників».

Є необґрунтованими і не підтверджуються жодними доказами доводи відповідача, що всі передбачені договором про надання генпідрядних послуг роботи він виконував самостійно.

З огляду на викладене, суд вважає підписаний із сторони позивача акт виконаних робіт по наданню генпідрядних послуг від 22.12.2011 року належним та допустимим доказом.

Як вбачається із повідомлення про вручення поштового відправлення ( том І а.с.26-27) акт здачі-приймання виконаних робіт від 22.12.2011 року та рахунок № СФ-000043 від 22.11.2011 року був вручений відповідачу 31.01.2012 року, що підтверджується відміткою про вручення.

Відповідно до п.3.2 Договору про надання генпідрядних послуг від 26.10.2011 року, оплата наданих послуг повинна бути проведена протягом 15 робочих днів з моменту виставлення рахунку. Виходячи з тих обставин, що рахунок відповідач отримав 31.01.2012 року, оплата повинна була здійснена до 21.02.2012 року. Доказів оплати послуг ген підряду відповідач суду не надав.

За відмову від виконання своїх зобов'язань на підставі п.5.4 Договору нарахований позивачем штраф в розмірі 85 грн. не підлягає до стягнення з відповідача з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Порушення боржником, взятих на себе зобов'язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні встановлених законом та договором мір відповідальності (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може бути забезпечено неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, неустойка - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме цивільно-правових зобов'язань.

Відповідно до п.5.4 Договору про надання генпідрядних послуг сторони передбачили можливість стягнення штрафу за однократний безпідставний відказ від виконання своїх зобов'язань. Тобто, застосування штрафу може бути у випадку одноразової відмови сторони договору від виконання своїх зобов'язань, а не за порушення строку оплати вартості наданих послуг.

Звертаючись з позовом про стягнення штрафу, позивач не зазначив, за яке саме одноразове порушення нарахований ним штраф, як і не обґрунтував підстав його нарахування, оскільки, як вбачається із умов договору, за порушення строків оплати сторонами передбачене нарахування пені, від стягнення якої позивач відмовився, уточнивши свої позовні вимоги, проте, щодо стягнення штрафу, свої вимоги не обґрунтував.

У відповідності до ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із долученого до уточненої позовної заяви розрахунку (том ІІ а.с.8), позивачем розраховані інфляційні за період з 04.02.2012 року по 24.06.2012 року із суми заборгованості 87994,08грн. в розмірі 440,50 грн. Враховуючи дату отримання відповідачем рахунку на оплату (31.01.2012 року) та кінцевий період протягом якого відповідач повинен був здійснити розрахунок (21.02.2012 року), інфляційні і три відсотки річних можуть бути нараховані лише з 22.02.2012 року, а не з 02.02.2012 року, як зазначає позивач. Згідно проведено судом перерахунку, за період з 22.02.2012 року по 24.06.2012 року інфляційне збільшення має від'ємне значення і складає - 263,98 грн. ( розрахунок додається). Таким чином, в частині стягнення з відповідача інфляційних в сумі 440,50 грн. в позові слід відмовити.

Крім того, за період з 04.02.2012 року по 24.06.2012 року позивачем нараховані три відсотки річних, які згідно поданого розрахунку ( том ІІ а.с.7) складають 1024,19 грн. Згідно проведеного судом перерахунку , за період з 22.02.2012 року по 24.06.2012 року, три відсотки річних із суми боргу 87994,08 грн. складають та підлягають до стягнення в сумі 896,82 грн. (розрахунок додається).

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи відсутність доказів оплати боргу та не подання відповідачем жодних належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень, суд вважає, що уточнені позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення частково.

Судові витрати слід віднести на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,49,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Уточнені позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідн. номер НОМЕР_1) на користь ТзОВ «АзовЕкспресбуд» (7112 Запорізька область, м.Бердянськ, вул.. Пушкіна, будинок 11 , код ЄДРПОУ 32904934) - 87994,08 грн. основного боргу, 896,82 грн. три відсотки річних та 1777,82 грн. судового збору.

3. В решта частині уточнених позовних вимог відмовити.

4. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 19.03.2013 року.

Головуючий суддя Н.Березяк

Суддя С.Коссак

Суддя Л.Станько