Рішення № 30053348, 28.02.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2013 р.Справа № 5023/5182/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суярко Т.Д.

при секретарі судового засідання Шевчук Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКРУС ЛТД" 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Городецький Сергій Леонідович до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про визнання поруки такою, що припинена за участю :

Представника позивача - Заславського Ю.І. - директора, Якимчук О.В. довіреність від 01.12.10 р.;

Представника відповідача - не з'явився;

Представника третьої особи - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ТОВ "МАКРУС ЛТД" звернувся до господарського суду із позовною заявою про визнання поруки за договором від 18.06.07 р., укладеним між ним та відповідачем, такою, що припинена, мотивуючи позовні вимоги збільшенням обсягу відповідальності поручителя, що є підставою для припинення поруки на підставі ст.599 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 січня 2013 року, клопотання відповідача про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво), залучення у справі третьої особи та відкладення розгляду справи - задоволено частково. Замінено відповідача у справі замість ПАТ "УкрСиббанк" залучено у справі його правонаступника - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк".

Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити.

Представник відповідача та третьої особи у судове засідання не з"явилися, відзиву на позов та витребувані судом документи не надали, про час та місце розгляду справи були повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (арк.с.90, 101).

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено наступне.

19 червня 2007 року між Акціонерним комерційним інновацційним банком "УкрСиббанк" (далі по тексту - Банк) і Городецьким Сергієм Леонідовичем (позичальник) було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11171366000, відповідно умов якого банк зобов"язався надати позичальнику кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті у розмірі 198 000,00 доларів США, що на момент укладення договору дорівнювало 999900,00 грн.

19 червня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" і Товариством з обмеженою відповідальністю "МАКРУС ЛТД" (далі по тексту - позивач) з метою забезпечення виконання зобов'язань Городецького Сергія Леонідовича (далі по тексту - Боржник, або Третя особа) по Договору про надання споживчого кредиту № 11171366000 від 19.06.2007 р. (далі по тексту - Кредитний договір), було укладено договір поруки.

Мотивуючи позовні вимоги про визнання припиненою поруки за договором від 19.06.07р., укладеного між ним та Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", позивач посилається на збільшення обсягу відповідальності поручителя, що, на думку позивача, є підставою для припинення поруки на підставі ст.599 ЦК України.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником

Статтею 554 ЦК України передбачено, що в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ч.1 ст.599 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

За приписами ст.ст.4-3, 32, 33, 36 ГПК України, кожна сторона на засадах змагальності повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог та заперечень.

На підтвердження посилань щодо збільшення обсягу відповідальності за договором поруки від 19.06.07р., позивач надає довідку - розрахунок заборгованості Городецького С.Л. по процентам за користування кредитом за договором про надання споживчого кредиту № 11171366000 від 19.06.2007 р. (арк.с.17).

При цьому позивач вказує на збільшення процентної ставки за Кредитним договором з 12,50 % до 15,50 %, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності, як поручителя.

Однак, вказаний розрахунок не може вважатися належним та допустимим доказом на підтвердження збільшення обсягу відповідальності позивача як поручителя, оскільки він не може з достовірністю свідчити про досягнення згоди (зміну умов кредитного договору) між банком та позичальником (Городецьким С.Л.) щодо збільшення відсоткової ставки за кредитом та не містить вимог до поручителя.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Договір поруки - це правочин, що забезпечує виконання зобов'язань, він є похідними від забезпечуваного ним зобов'язання. Тобто, це є окремим цивільно - правовим договором, істотні умови якого визначаються України.

Згідно ч.2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч.1 ст. 180 Господарського кодексу України, яка визначає істотні умови господарського договору. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Вказані істотні умови визначенні сторонами укладеного договору поруки. Пунктом 1.1. Договору поруки від 19.06.2007 р. зазначено, що поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання боржником його зобов'язань перед кредитором, що виникли з Договору про надання споживчого кредиту №11171366000 від 18.06.2007 р. (далі - Основний договір), укладеного між кредитором та боржником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Згідно п.1.2. вказаного договору поруки поручителю добре відомі усі умови вищезазначеного Основного договору.

Крім того, згідно п.5.1. вказаного правочину, уклавши цей договір поручитель підтверджує, що він повністю розуміє усі умови Основного договору та цього Договору, свої права та обов'язки за договором і погоджується з ними.

Згідно п.3.1. даного договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного припинення всіх зобов'язань боржника за Основним договором.

Позивач, помилково вважаючи умовою ніби припинення своїх зобов'язань, наводить положення про те, що Банк в односторонньому порядку змінив умови Основного договору, що нібито, потягнуло збільшення обсягу відповідальності поручителя. Вказана думка Позивача не відповідає дійсності та умовам укладеного між сторонами договору з огляду на наступне.

Згідно приписів частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Таким чином, для застосування положень наведеної норми закону необхідна наявність наступних юридичних фактів: зміна зобов'язання; відсутність згоди поручителя на таку зміну; внаслідок такої зміни збільшується обсяг відповідальності поручителя.

Частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктом 1.1. Договору поруки від 19.06.2007 р. сторони погодили, що поручитель зобов'язуються перед кредитором відповідати за невиконання Городецьким Сергієм Леонідовичем, номер за ДРФО 2615402772 (далі - Боржник) усіх його зобов'язань перед Кредитором, що виникли з Договору про надання споживчого кредиту №11171366000 від 19.06.2007 р. (далі - Основний договір), укладеного між Кредитором та Боржником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

У відповідності до ч.2 ст. 553 Цивільного кодексу України, порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно п.1.4. договору поруки, відповідальність поручителя та позичальника є солідарною. Пунктом 1.3. договору поруки сторони погодили, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник (позичальник) за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, включаючи, повернення основної суми боргу (в т.ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами Основного договору.

Пунктом 1.2. договору поруки сторони підтвердили, що поручителю добре відомі всі умови вищезазначеного Основного Договору.

Крім того, згідно п.5.1. вказаного правочину, уклавши цей договір поручитель підтверджує, що він повністю розуміє усі умови Основного договору та цього Договору, свої права та обов'язки за договором і погоджується з ними.

До умов Основного договору - Договору про надання споживчого кредиту №11171366000 від 19.06.2007 р. належать положення щодо процентів за користування кредитними коштами. Так згідно п. 1.3.1. кредитного договору, за використання кредитних коштів протягом 30 (тридцяти) календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 13,0 % річних. По закінченню цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов п.5.2. даного Договору.

У випадку, якщо банк не повідомив позичальника про зміну розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування в порядку, передбаченому п.9.2. даного договору, застосовується розмір процентної ставки, діючий за цим договором в попередньому місяці.

Пунктом 1.3.2. кредитного договору сторони домовились, що за умовами цього договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання будь-якої із обставин, передбачених ч.1 п.5.2. договору.

Згідно 4.1 п.5.2. кредитного договору, відповідно до вимог статті 651 Цивільного кодексу України, сторони погодили, що протягом дії цього договору банк відповідно до умов п. 1.3.1. договору може змінити розмір процентної ставки в сторону збільшення у разі настання будь-якої із наступних обставин, зокрема, а порушення позичальником кредитної дисципліни (зокрема, неналежного виконання умов цього Договору та/або умов договорів, за якими надано забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим Договором).

Таким чином, згідно умов укладених між сторонами договорів на момент укладення договору поруки поручителю були добре відомі всі умови кредитного договору і жодних заперечень щодо змісту цих умов, в тому числі, щодо можливості зміни (збільшення) процентної ставки, у них не було, а відповідно до положень договору поруки поручитель зобов'язувався відповідати за всіма зобов'язаннями за кредитним договором в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Тобто, зміна розміру процентної ставки за користування кредитними коштами охоплюються і є частиною зобов'язання, яке виникло між банком та позичальником на підставі та у зв'язку з укладенням кредитного договору.

Відповідно, поручитель при укладенні договору поруки був ознайомлений з умовами, викладеними у п.1.3.1., п.3.2. та п.5.2. кредитного договору, зокрема, з тим, що процентна ставка за договором не є постійною та незмінною, а підлягає перегляду після закінчення кожного наступного місяця кредитування, та висловили своє волевиявлення та згоду з можливістю зміни процентної ставки за основним договором шляхом підписання договору поруки, що дає можливість стверджувати про відсутність обов'язку Банку погоджувати з Позивачем зміну процентної ставки за кредитним договором.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене та те, що умовами договору поруки передбачено збільшення відповідальності за рахунок збільшення процентної ставки, згідно п.1.3.1., п. 3.2. та п. 5.2 кредитного договору, позовні вимоги позивача про припинення поруки на підставі ст.599 ЦК України, у зв"язку із збільшенням обсягу відповідальності поручителя є безпідставними та необгрунтованими, тому суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, враховуючи відмову в задоволенні позову, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 207, 509, 533, 559, 598, 628, 651, 1046, 1049, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, ст. 202 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-3, 32, 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову - відмовити.

Повне рішення складено 04.03.2013 р.

Суддя Суярко Т.Д.