Постанова № 30043557, 12.03.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2013 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/7330/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

при секретарі - Лебідь Т.М. ,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Бондаренко А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокурора Лохвицької району Полтавської області Лук'яненка Костянтина Васильовича про визнання дій та бездіяльності незаконними, зобов"язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

21 травня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Прокурора Лохвицького району Полтавської області Лук'яненка Костянтина Васильовича про визнання дій та бездіяльності незаконними, зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 травня 2012 року у відкритті провадження за даним позовом було відмовлено.

Ця ухвала була скасована ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року, а справа направлена до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 року провадження у справі відкрито, ухвалою від цієї ж дати справа була призначена до судового розгляду.

У позові ОСОБА_1 просив визнати незаконними дії прокурора Лохвицького району Лук"яненка К.В. щодо приховування постанови про примусове доставляння від 18.04.2011 року; визнати незаконною бездіяльність щодо ненадання пояснень про підстави винесення постанови про примусове доставляння від 18.04.2011 року та зобов'язати прокурора надати відповідні пояснення; зобов'язати прокурора Лук'яненка К.В. надати пояснення про те, яким чином були вирішені питання, у зв'язку з якими були винесені постанови від 18.04.2011 року та від 27.07.2011 року про примусове доставляння, без ОСОБА_1

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що прокурором Лохвицького району Лук'яненком К.В. були винесені постанови про примусове доставляння його (позивача) до прокуратури Лохвицького району від 18.04.2011 року та від 27.07.2011 року, які позивач вважає незаконними й безпідставними та оскаржував до прокуратури області й у судах кримінальної юрисдикції.

21.11.2011 року позивачем було подано скаргу на адресу прокурора Лохвицького району Лук"яненка К.В., у якій він просив повідомити, з яких підстав та у зв"язку з якими питаннями його викликали в прокуратуру; як ці питання були вирішені без його участі, адже в нього так і не взяли ніяких пояснень; просив повідомити, які норми законодавства дозволяють оформлення примусового приводу до особи, якій попередньо не було вручено виклику; надати копії постанов, винесених в 2011 р. про примусовий привід.

Позивач стверджував, що прокурор не розглянув належним чином його звернення і посилався при цьому на порушення прокурором Лук'яненком К.В. ст.40 Конституції України, положень Закону України «Про звернення громадян» , Закону України « Про інформацію», ст.4,6 Закону України «Про прокуратуру», оскільки останній, як на думку позивача, не надав у встановлений законом строк обґрунтованої відповіді на поставлені в означеній скарзі питання. Так, позивач вважав, що прокурор приховав інформацію про винесення постанови про примусовий привід ОСОБА_1 від 18.04.2011 року, не пояснив, на яких підставах та у зв'язку з вирішенням яких питань вона була винесена, не роз'яснив причин відсутності процесуальних дій по кожному з примусових приводів.

У судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити, надав додаткові пояснення по суті справи. Зміст пояснень в цілому відповідав викладеному вище обгрунтуванню позову, з пояснень позивача також судом встановлено, що позивачу було відомо про існування обох постанов про застосування до нього примусового приводу, ці постанови він вважав незаконними та оскаржив їх до прокуратури Полтавської області, також звертався з позовами, пов"язаними із діями органів прокуратури щодо даних постанов до судів кримінальної юрисдикції.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. Стверджував, що прокурор Лохвицького району Лук'яненко К.В. діяв на підставі та у межах Закону України «Про прокуратуру».

Пояснив, що постанова про примусове доставляння ОСОБА_1 від 18.04.2011 року винесена в межах перевірки за зверненнями жителів села Криниця Лохвицького району, що надійшли до прокуратури 12 березня 2011 року, щодо неправомірних дій директора ПП "Фірма "Борисфен" ОСОБА_1 Для дачі пояснень ОСОБА_1 повісткою на 12.04.2011 року викликано до прокуратури району. При цьому означена повістка вручена останньому під його особистий підпис 11.04.2011 року. Але на виклик прокурора позивач не з'явився, про причини неявки не повідомив, у зв"язку із чим до нього було застосовано примусовий привід.

Постанова про примусове доставляння від 27.07.2011 року була винесена внаслідок неприбуття ОСОБА_1 за викликом - повісткою прокурора від 26.07.2011 року та ненадання пояснень на звернення голови Лохвицької РДА щодо невиплати орендної плати пайовикам керівником ПП «Фірма Борисфен» ОСОБА_1 Примусовий привід застосовано з аналогічних підстав.

На скаргу ОСОБА_1 від 21.11.2011 року про питання, пов"язані із застосуванням до нього примусового приводу, прокурором Лохвицького району Лук'яненком К.В. було у встановлений Законом України «Про звернення громадян» строк надано вичерпну та аргументовану відповідь за вих. номером 71-41-11 від 30.11.2011 року щодо причин та підстав виклику його до прокуратури району, та винесення зазначеної вище постанови від 27.07.2011 року.

Суд, заслухавши позивача та представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Прокурором Лохвицького району Лук'яненком К.В. 18.04.2011 року було винесено постанову про примусове доставляння ОСОБА_1 до прокурора та доручено виконання постанови Лохвицькому РВ УМВС України у Полтавській області.

Згідно означеної постанови, вона винесена в межах перевірки неправомірних дій директора ПП « Фірма Борисфен» ОСОБА_1 при виконанні вимог Закону України «Про звернення громадян», проведення розрахунку за оренду землі перед ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 В ході даної перевірки для надання пояснень позивач був викликаний повісткою на 12.04.2011 року, яка вручена йому 11.04.2011 року під особистий підпис. ОСОБА_1 на виклик не з'явився, про причини неявки не повідомив. У зв'язку з ухилянням від виклику прокурора, на підставі ст..8 Закону України «Про прокуратуру», було постановлено доставити позивача до прокурора Лохвицького району на 11:00 20.04.2011 року.

27.07.2011 року прокурором Лохвицького району Лук'яненком К.В. було винесено постанову про примусове доставляння ОСОБА_1 до прокурора та доручено виконання постанови Лохвицькому РВ УМВС України у Полтавській області.

Згідно означеної постанови, вона винесена в межах перевірки дотримання вимог земельного законодавства посадовими особами приватного підприємства «Фірма Борисфен» (код ЄДРПОУ 33376826). ОСОБА_1 для дачі пояснень був викликаний до прокуратури Лохвицького району повісткою на 16:00 27.07.2011 року, яка вручалась йому під особистий підпис 26.07.2011 року. Позивач від отримання вказаної повістки відмовився, на виклик не з'явився, про причини неявки не повідомив. У зв'язку з ухилянням від виклику прокурора, на підставі ст.8 Закону України «Про прокуратуру», було постановлено доставити позивача до прокурора Лохвицького району на 11:00 01.08.2011 року.

21 листопада 2011 року ОСОБА_1 на адресу прокурора Лохвицького району Лук'яненка К.В. подано скаргу, у прохальній частині якої останній просив повідомити йому :

- з яких саме підстав та у зв'язку з якими питаннями його викликали до прокуратури;

- як ці питання вирішені без його участі, оскільки у нього так і не взяли ніяких пояснень;

- які норми законодавства дозволяють оформлення примусового приводу особи, якій попередньо не було вручено виклику;

- просив надати йому копії винесених у 2011 році постанов про примусовий привід;

- надати відповідь на звернення особисто заявнику, попередньо повідомивши останнього за телефоном у передбачені законом порядку та терміни.

30 листопада 2011 року прокурором Лохвицького району Лук'яненком К.В. листом №71-41-14 ОСОБА_1 було надано відповідь на вищевказану скаргу. Вказаним листом повідомлено позивача про причини винесення постанови про примусове доставляння. Зокрема, зазначено про те, що прокуратурою Лохвицького району проводиться перевірка дотримання вимог земельного законодавства посадовими особами ПП «Фірма Борисфен», прокуратурою на адресу ОСОБА_1 була направлена повістка про виклик, яку останній 26.07.2011 року отримувати відмовився. У зв'язку з викладеним, на підставі ст..8 Закону України «Про прокуратуру» була винесена означена постанова.

Таку відповідь позивач вважав порушенням Закону України "Про звернення громадян", Закону України "Про прокуратуру", Конституції України. З огляду на те, що в даній відповіді не було, як на його думку, вичерпних відповідей на всі поставлені позивачем питання, позивач трактував це як дії прокурора щодо приховування постанови про примусове доставляння від 18.04.2011 року; незаконну бездіяльність щодо ненадання пояснень про підстави винесення постанови про примусове доставляння від 18.04.2011 року і вимагав зобов'язати відповідача надати відповідні пояснення.

З даного приводу суд приходить до таких висновків.

Позивач стверджував, що прокурором Лук'яненком К.В. було порушено вимоги Закону України «Про звернення громадян» та Конституції України.

З цим твердженням суд не погоджується.

Згідно ст.12 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду.

Прокурор здійснює нагляд за додержанням вимог законодавства щодо порядку розгляду скарг всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами.

Прокурор проводить особистий прийом громадян.

Прийняте прокурором рішення може бути оскаржено вищестоящому прокурору або до суду.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про звернення громадян» ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) , скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Згідно ст.17 вказаного закону, скарга на рішення, що оскаржувалось, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються.

Статтею 20 України «Про звернення громадян» встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Суд не знаходить у діях відповідача, пов"язаних із розглядом звернення ОСОБА_1, порушень зазначених норм.

Так, звернення позивача від 21.11.12 року було розглянуто прокурором у передбачений законом строк.

Таким чином, відповідачем не було допущено бездіяльності щодо ненадання пояснень на поставлені у скарзі від 21.11.2011 року питання, про що стверджував позивач.

З наявної у матеріалах справи копії листа №71-41-14 від 30.11.2011 року вбачається, що відповідач надав ОСОБА_1 обґрунтовану та вичерпну відповідь про причини винесення постанови про примусове доставляння від 27.07.2011 року. Відповідь була надана у межах поставлених питань щодо підстав примусового приводу та причин, у зв'язку з якими відповідну постанову було винесено. Крім того, відповідачем було наголошено на тому, що передумовою означеної постанови була відмова позивача 26.07.2011 року від отримання повістки про виклик до прокуратури на 27.07.2011 року.

Відповідь на заявлені у скарзі від 21.11.2011 року питання була надана 30.11.2011 року, тобто в межах п"ятнадцятиденного терміну, встановленого Законом України «Про звернення громадян».

Щодо тверджень позивача про приховування прокурором факту винесення постанови про його примусовий привід від 18.04.2011 року, які позивач обгрунтовував відсутністю у відповіді на його скаргу відповідної інформації, суд зазначає, що у скарзі від 21.11.2011 року питання про підстави та причини винесення прокурором Лук'яненко К.В. постанови про примусове доставляння від 18.04.2011 року позивачем не ставились. Крім того, як на думку суду, ні про яке приховування даної постанови мова йти не може, оскільки, по-перше, дана постанова була виконана та позивач був присутній у приміщенні прокуратури у день, на коли було призначено примусовий привід, по-друге, позивач про вказане пояснив особисто, зазначивши, що йому було відомо про дану постанову ще у квітні 2011 року, коли він з"явився до прокуратури у призначений день.

Аналогічно відсутня бездіяльність прокурора щодо ненадання у відповідь на скаргу позивача від 21.11.2011 року пояснень про підстави винесення постанови про примусовий привід від 18.04.2011 року. Суд зауважує, що у скарзі від 21.11.2011 року ОСОБА_1 не запитував конкретно цієї інформації, тому стверджувати, що прокурор був зобов"язаний цю інформацію надати у відповідь на скаргу - немає підстав. Відтак, відсутні підстави для зобов"язання прокурора надавати позивачу пояснення з цього приводу. Крім того, суд зауважує, що підстави винесення зазначеної постанови позивачу без будь-яких пояснень прокурора відомі, такі підстави викладені у самому тексті постанови про примусове доставляння, зі змістом якої позивач знайомий та копія якої у позивача є. Таким чином, неможливо стверджувати про порушення відповідачем права позивача на інформацію, оскільки позивач володіє інформацією, яку вимагає зобов"язати відповідача надати.

Вимога ОСОБА_1 зобов"язати відповідача надати йому пояснення з приводу того, як були вирішені питання без участі ОСОБА_1, у зв'язку з якими були винесені постанови про його примусовий привід є необгрунтованими й безпідставними. Зі змісту матеріалів справи відомо, що ці постанови виносилися у зв"язку із проведенням перевірок щодо можливих неправомірних дій позивача, такі перевірки проводилися в порядку Закону України "Про прокуратуру". Даним Законом встановлено процедурні норми проведення перевірки прокурором. По закінченню перевірки на прокурора покладено нормами Закону обов"язок повідомити зацікавлених осіб чи про прийняття рішення в порядку кримінально-процесуального закону, чи про вжиття заходів прокурорського реагування, тощо. Тому для додаткового зобов"язання відповідача про те, яким чином були вирішені питання, порушені в ході перевірок, немає правових підстав. Крім того, судом не встановлено порушення прав позивача, яке необхідно було б захистити у спосіб, про який просив позивач.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем не було надано належних доказів щодо наявності порушень прокурором його законних прав та інтересів, в той час як представником відповідача доведено, що прокурор Лохвицького району діяв на підставі та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, у межах наданих йому повноважень.

Тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 18 березня 2013 року.

Суддя І.С. Шевяков