Постанова № 30045020, 14.03.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/528/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Головка А.Б.,

при секретарі - Ковальові Д.О.,

за участю:

представника позивача - Рахильчук О.В.,

представника відповідача - Лях Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Іноземного підприємства "Делекспо-груп" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області про визнання дій протиправними, -

В С Т А Н О В И В:

04 лютого 2013 року Іноземне підприємство "Делекспо-груп" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області про визнання протиправними дій стосовно визнання договорів купівлі-продажу об'єктів нерухомості та земельних ділянок між Іноземним підприємством "Делекспо-груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд Альянс Плюс" неукладеними; визнання протиправними дій стосовно визнання відсутності у Іноземного підприємства "Делекспо-груп" права власності на об'єкти нерухомості та земельні ділянки при укладанні договорів купівлі-продажу з ТОВ "Авто-Тех-Комплект" (37411167, м. Кременчук) та ТОВ "Автомазсервіс" (35436420, м. Київ); встановлення відсутності компетенції (повноважень) у Кременчуцької ОДПІ щодо визнання договорів купівлі-продажу об'єктів нерухомості та земельних ділянок між Іноземним підприємством "Делекспо-груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд Альянс Плюс" неукладеними; встановлення відсутності компетенції (повноважень) у Кременчуцької ОДПІ зазначати про відсутність у Іноземного підприємства "Делекспо-груп" права власності на об'єкти нерухомості та земельні ділянки при укладанні договорів купівлі-продажу з ТОВ "Авто-Тех-Комплект" (37411167, м. Кременчук) та ТОВ "Автомазсервіс" (35436420, м. Київ).

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що зазначаючи про неукладеність господарських угод відповідач виходить за межі своєї компетенції та порушує норми чинного законодавства України, а саме: частини 1 статті 638, статті 640 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 180 Господарського кодексу України, визначаючи істотними умовами договору обов'язок оплати та відсутність заборони на відчуження майна.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити в його задоволенні. В письмових запереченнях на адміністративний позов зазначив, що ціна та обов'язок оплати об'єктів нерухомості та земельних ділянок, відсутність заборони на їх відчуження є істотними умовами договорів купівлі-продажу, а отже при фактичному недотриманні сторонами договорів істотних умов, зазначених в договорах, вони вважаються неукладеними. У зв'язу із відсутністю у позивача права власності на об'єкти нерухомості та земельні ділянки, договори купівлі-продажу, укладені між позивачем та ТОВ "Авто-Тех-Комплект", ТОВ "Автомазсервіс", щодо подальшої реалізації об'єктів нерухомості та земельних ділянок є також неукладеними, у зв'язку із недотриманням всіх істотних умов договору.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступні обставини.

Судом встановлено, що у період з 19.11.2012 року по 04.12.2012 року податковим ревізорами-інспекторами Кременчуцької ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 08.12.2009 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт від 04.12.2012 року № 5183/22-209/36865067.

Проведеною перевіркою встановлено та зафіксовано у акті, що договори купівлі-продажу об'єктів нерухомості та земельних ділянок, укладені між позивачем та ТОВ "Гранд Альянс Плюс", на думку ревізорів, хоч і спрямовані на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, але не створюють цих наслідків через невідповідність вчинених дій вимогам закону - неукладений правочин не в змозі викликати правові наслідки, настання яких бажають сторони, а саме: перехід права власності від ТОВ "Гранд Альянс Плюс" до ІП "Делекспо-Груп" на об'єкти нерухомості та земельні ділянки; а договори купівлі - продажу, укладені між позивачем та ТОВ "Авто-Тех-Комплект", ТОВ "Автомазсервіс", щодо подальшої реалізації об'єктів нерухомості та земельних ділянок, є також неукладеними у зв'язку з недотриманням усіх істотних умов договору, а саме: відсутність у ІП "Делекспо-Груп" права власності на відчужене майно.

Позивач не погодився із вказаними діями відповідача, у зв'язку із чим оскаржив їх до суду.

Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з положенням статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними. У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого Існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

У статті 640 Цивільного кодексу України встановлені додаткові критерії визнання договорів неукладеними. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з моменту такого посвідчення .

З наведеного вище вбачається, що обов'язок оплати та відсутність заборони на відчуження майна до істотних умов договорів чинним законодавство не віднесено.

Угоди, висновок про неукладеність яких зроблений в Акті перевірки, підписані сторонами за вільним волевиявленням учасників договору у відповідності до ст. 627 Цивільного кодексу України, із досягненням згоди щодо всіх істотних умов, нотаріально посвідчені та зареєстровані у передбаченому законодавством України порядку, угоди повністю виконані сторонами (фактично відбулись).

На підставі частини 8 статті 181 Господарського кодексу України у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (такий, що не відбувся).

Частина 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обмежень» визначає моментом виникнення права власності на нерухоме майно у всіх випадках - момент державної реєстрації такого права.

Таким чином, право приватної власності виникає з моменту державної реєстрації компетентними органами, а саме бюро технічної інвентаризації та органами Держкомзему (стосовно земельних ділянок), реєстрація права підтверджується відповідними витягами, свідоцтвами та державними актами.

Акт не містить правового обґрунтування наслідків повного виконання сторонами Угод (договір який фактично відбувся), а також не містить доказів, які б спростовували правомірність набуття ІП «Делекспо-Груп» права приватної власності на майно передане за Угодами.

У відповідності до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Згідно з частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідач зазначає, що придбані об'єкти нерухомості та земельні ділянки ІП «Делекспо-Груп» перебували під іпотекою, заставою, а отже, під забороною відчуження (судові справи №5023/1668/11, №5023/4285/12, №5023/4282/12, №18/2186/12, №5023/4303/12, №5023/4414/12, №5023/4283/12, №5002-17/5321.1-2011, №5011-74/15891-2012, №5023/4281/12 та інші). Таким чином, Продавцем (ТОВ «Гранд Альянс Плюс») не дотримано умови цих договорів щодо повідомлення Покупця стосовно наявності майнових прав третіх осіб та заборони відчуження зазначеного майна.

Такі твердження відповідача є безпідставними, оскільки Господарським судом Харківської області прийняті рішення, що набрали законної сили, у справах №5023/4285/12, №5023/4282/12 від 06 листопада 2012 року, №5023/4283/12 від 07 листопада 2012 року, № 5023/3537/12 від 27 листопада 2012 року, залишені без змін ухвалами Харківського апеляційного господарського суду, якими встановлено правомірність укладення договорів купівлі-продажу об'єктів нерухомості.

У відповідності до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Також у відповідності до частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 173 Господарського кодексу України предбачає, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року звернено пвагу на наступне: нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Нормативно-првавовими актами не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку визнавати правочини недійсними.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 Цивільного кодексу України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Статтею 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо втручання до господарської діяльності юридичних та/або фізичних осіб, в тому числі шляхом складання висновків про неукладеність тих чи інших угод (правочинів). Рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими та здійснюватися дискримінаційно через власний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом. Суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Законодавством України не передбачено право органу державної податкової служби робити висновки щодо консенсуальності договорів, укладених суб'єктами господарювання, в тому числі здійснювати контроль щодо виконання сторонами свої договірних зобов'язань.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про визнання протиправним дій відповідача стосовно визнання в акті перевірки від 04.12.2012 року № 5183/22-209/36865067 договорів купівлі-продажу об'єктів нерухомості та земельних ділянок між Іноземним підприємством "Делекспо-груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд Альянс Плюс" неукладеними та дій про визнання в акті перевірки від 04.12.2012 року № 5183/22-209/36865067 відсутності у Іноземного підприємства "Делекспо-груп" права власності на об'єкти нерухомості та земельні ділянки при укладанні договорів купівлі-продажу з ТОВ "Авто-Тех-Комплект" (37411167, м. Кременчук) та ТОВ "Автомазсервіс" (35436420, м. Київ).

Щодо позовних вимог про встановлення відсутності компетенції (повноважень) у Кременчуцької ОДПІ щодо визнання договорів купівлі-продажу об'єктів нерухомості та земельних ділянок між Іноземним підприємством "Делекспо-груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд Альянс Плюс" неукладеними; встановлення відсутності компетенції (повноважень) у Кременчуцької ОДПІ зазначати про відсутність у Іноземного підприємства "Делекспо-груп" права власності на об'єкти нерухомості та земельні ділянки при укладанні договорів купівлі-продажу з ТОВ "Авто-Тех-Комплект" (37411167, м. Кременчук) та ТОВ "Автомазсервіс" (35436420, м. Київ), суд дійшов до висновку про відмову у їх задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єкт владних повноважень згідно з пунктом 7 частини першої вищезгаданої статті Кодексу адміністративного судочинства України - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктами 3, 4 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.

Суд дійшов до висновку, що адміністративний позов може мати вимогу про встановлення компетенції (на це прямо вказує ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України), проте такі вимоги можуть мати місце у спорі між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Таким чином, вимоги про встановлення відсутності компетенції у спірних правовідносинах не відповідають завданням Кодексу адміністративного судочинства України.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Іноземного підприємства "Делекспо-груп" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області про визнання дій протиправними задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області стосовно визнання в акті перевірки від 04.12.2012 року № 5183/22-209/36865067 договорів купівлі-продажу об'єктів нерухомості та земельних ділянок між Іноземним підприємством "Делекспо-груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд Альянс Плюс" неукладеними.

Визнати протиправними дії Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області стосовно визнання в акті перевірки від 04.12.2012 року № 5183/22-209/36865067 відсутності у Іноземного підприємства "Делекспо-груп" права власності на об'єкти нерухомості та земельні ділянки при укладанні договорів купівлі-продажу з ТОВ "Авто-Тех-Комплект" (37411167, м. Кременчук) та ТОВ "Автомазсервіс" (35436420, м. Київ).

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Іноземного підприємства "Делекспо-груп" витрати зі сплати судового збору в розмірі 17 грн. 21 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 19 лютого 2013 року.

Суддя А.Б. Головко