Постанова № 30043124, 14.03.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2013 р.Справа № 5017/2841/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.І. Бандури

суддів Л.В. Поліщук (на підставі розпорядження голови суду від 12.03.2013 р. № 185), В.Б. Туренко

секретар судового засідання: Л.В. Подуст

за участю представників сторін:

від позивача та скаржника - не з'явились, про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином

від відповідача - О.В. Жестовська

від прокуратури - І.О. Коломійчук

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Біляївського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області

на рішення господарського суду Одеської області від 29.10.2012 р.

у справі № 5017/2841/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "ЗЕНІТ ЛТД"

до Вигодянської сільської ради Біляївського району Одеської області

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "ЗЕНІТ ЛТД" звернулось до господарського суду з позовом до Вигодянської сільської ради Біляївського району Одеської області про визнання права власності на резервуар для нафтопродуктів, загальною площею 103,4 кв.м, який розташовано на земельній ділянці за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Вигода, вул. Залізнича, 35, на підставі ст. 376 ЦК України.

В обґрунтування позову товариство послалось на відмову Вигодянської сільської ради розглянути питання про надання дозволу на розробку проекту відводу земельної ділянки за вказаною адресою до державної реєстрації права власності ТОВ "Торгівельний дім "ЗЕНІТ ЛТД" на згаданий об'єкт нерухомості, побудований на підставі укладеного між позивачем та Малим підприємством у вигляді ТОВ "Гамалс" договору генерального підряду на капітальне будівництво від 04.08.2012 р. № 04-08.

Рішенням господарського суду Одеської області від 29.10.2012 (суддя Цісельський О.В.) позов задоволено: визнано за ТОВ "Торгівельний дім "ЗЕНІТ ЛТД" право власності на зазначений об'єкт нерухомого майна.

Судове рішення мотивоване законністю та обґрунтованістю позовних вимог, зокрема, здійсненням будівництва об'єкта у відповідності до проектної документації, з додержанням будівельних норм та правил, не порушення самочинним будівництвом резервуару прав інших осіб.

Не погодившись з рішенням суду, Біляївський міжрайонний прокурор звернувся з апеляційною скаргою в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, в якій просив вищевказане рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, прокурор зазначив, що за загальним положенням ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває право власності на нього. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази надання товариству земельної ділянки під уже збудоване нерухоме майно, що є умовою визнання права власності на таке майно відповідно до ч. 3 ст. 376 ЦК України.

Одночасно скаржник заявив клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги, яке задоволено ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17.01.2013 р.

Заслухавши доводи учасників процесу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши надані докази та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила:

04.08.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "ЗЕНІТ ЛТД" (Замовник) та Малим підприємством у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "ГАМАЛС" (Генеральний підрядник) укладено договір генерального підряду на капітальне будівництво № 04-08, за умовами якого Генпідрядник зобов'язується на свій ризик своїми та/або залученими силами та засобами збудувати та передати Замовнику об'єкт відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації, умов договору та завдання Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти закінчений будівництвом об'єкт та оплатити його в межах договірної ціни. При цьому Генпідрядник зобов'язується повністю завершити будівництво та передати готовий об'єкт Замовнику в строк до 25.09.2012 р.

Відповідно до п.п. 1.2., 1.2.1. договору об'єкт будівництва - резервуар для нафтопродуктів, розташований за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Вигода, вул. Залізнича, 35.

Генпідрядник зобов'язується завершити виконання робіт протягом 45 днів з дати початку виконання робіт (п. 2.4. договору).

Згідно довідки про вартість виконаних робіт та затрат форми КБ-3 і акта приймання виконаних будівельних робіт від 20.09.2012 р. форми КБ-2в, загальна вартість будівельних робіт по будівництву вказаного резервуару з врахуванням ПДВ склала 105303,58 грн.

Із змісту звіту про оцінку майна, складеного 27.09.2012 р., вбачається, що ринкова вартість об'єкта дослідження, резервуару для нафтопродуктів, розташованого за згаданою адресою, складає 105303,60 грн.

У відповідності до висновку будівельно-технічного експертного дослідження від 08.10.2012 р. № 065-10/2012, даний об'єкт нерухомості відповідає вимогам будівельних норм та правил.

Як вбачається із довідки Вигодянської сільської ради від 15.10.2012 р. № 676, самочинно збудований об'єкт нерухомості - резервуар для нафтопродуктів, загальною площею 103,4 кв.м, збудований на земельній ділянці, яка відноситься до земель Вигодянської сільської ради Біляївського району Одеської області.

З метою введення в експлуатацію резервуару для нафтопродуктів для подальшої державної реєстрації об'єкта нерухомості ТОВ "Торгівельний дім "ЗЕНІТ ЛТД" звернулось до Вигодянської сільської ради Біляївського району Одеської області.

Листом від 28.09.2012 р. № 31-11-638 сільська рада повідомила товариство, що чинним законодавством передбачено отримання певних дозволів уповноважених органів на будівництво об'єктів нерухомості. Враховуючи їх відсутність при здійсненні будівництва зазначеного резервуару, вказаний об'єкт є самочинним будівництвом, у зв'язку з чим для введення його в експлуатацію та подальшої реєстрації необхідно звернутись до суду.

Враховуючи викладене, ТОВ "Торгівельний дім "ЗЕНІТ ЛТД" звернулось до суду з відповідним позовом.

Господарський суд першої інстанції, посилаючись на здійснення будівництва об'єкта у відповідності до проектної документації, додержання будівельних норм та правил, не порушення самочинним будівництвом резервуару прав інших осіб, задовольнив позов, визнавши за товариством право власності на даний об'єкт.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як передбачено частинами 1, 2 статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Згідно ч.ч. 1-3, 5 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

За чинним містобудівельним законодавством реалізація права на забудову передбачає виконання комплексу організаційно-правових дій, спрямованих на набуття права на земельну ділянку відповідно до її цільового призначення. Щоб здійснити будівництво, громадянин чи юридична особа зобов'язані набути у встановленому порядку право власності на землю чи право користування земельною ділянкою, одержати державний акт на право власності на земельну ділянку чи договір оренди землі, або державний акт на право постійного користування землею, зареєструвати обраний правовий титул використання земельної ділянки в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", а також визначити межі земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Під наданням земельної ділянки слід розуміти рішення компетентного органу влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування, або передачу права користування земельною ділянкою на підставі цивільно-правових договорів із фізичною чи юридичною особою. Не може вважатися наданням земельної ділянки лише рішення компетентного органу влади про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або для розробки проекту забудови.

Згідно статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності на земельну ділянку та право постійного користування земельною ділянкою посвідчується відповідними державними актами, а право оренди земельної ділянки - договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону, або договором оренди землі та договором відчуження права оренди землі, зареєстрованими відповідно до закону.

У відповідності до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Під відповідним документом, який дає право виконувати будівельні роботи, слід розуміти передбачений Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" дозвільний документ, що дає право виконувати підготовчі та будівельні роботи саме того об'єкту і на тій земельній ділянці, яка передана з цією метою певній особі.

Так, частиною 1 статті 34 названого Закону встановлено, що замовник (фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву) має право виконувати будівельні роботи після: 1) направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт Державній архітектурно-будівельній інспекції України або її територіальному органу (далі - інспекції державного архітектурно-будівельного контролю) за місцезнаходженням об'єкта будівництва - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України; 2) реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності; 3) видачі замовнику відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

Частиною 9 статті 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що виконання будівельних робіт без відповідного документа, який дає право виконувати такі роботи, вважається самочинним будівництвом.

Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката. Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється (ч.ч. 5, 8 ст. 39 згаданого Закону).

Отже, виходячи з вищевикладеного, випливає, що при будівництві резервуару для нафтопродуктів ТОВ "Торгівельний дім "ЗЕНІТ ЛТД" не дотримано наведені вимоги законодавства.

Так, в матеріалах справи відсутні докази відведення товариству земельної ділянки для будівництва даного об'єкта, наявності у позивача відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, прийняття резервуару в експлуатацію тощо.

Таким чином, позивачем здійснено самочинне будівництво в розумінні ст. 376 ЦК Кодексу та ч. 9 ст. 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Судова колегія зазначає, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК).

Як вище вказувалось, положеннями статті 376 ЦК України передбачені випадки визнання судом права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно, а також на вимогу власника (користувача) земельної ділянки, якщо це не порушує права інших осіб.

Проте, за даних обставин підстави для визнання права власності на резервуар для нафтопродуктів за рішенням суду відсутні, оскільки позивачем не надано доказів надання товариству земельної ділянки під збудований об'єкт нерухомості, так як в матеріалах справи відсутні правовстановлюючі документи, передбачені статтями 125, 126 Земельного кодексу України.

Крім того, доводи ТОВ "Торгівельний дім "ЗЕНІТ ЛТД" про те, що самочинне будівництво об'єкта не порушує права інших осіб, також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки товариство не є ані власником, ані користувачем відповідної земельної ділянки, як це передбачено ч. 5 ст. 376 ЦК України.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (ст. 16 ЦК України).

Главою 24 Цивільного кодексу України встановлені способи набуття права власності, зокрема, відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто, позов про право власності подається у випадках, коли належне певній особі право або набуття цією особою права не визнається чи оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів (у зв'язку з їх втратою), що засвідчують належність їй такого права. Відповідачем у позові про визнання права власності є особа, яка оспорює право власності на майно, або особа, яка хоч і не оспорює права власності на майно, але і не визнає його.

Однак, в матеріалах справи наявний лист Вигодянської сільської ради до місцевого господарського суду про те, що рада не заперечує проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, товариством не доведено, що його право оспорюється або не визнається відповідачем, а відсутність спору про право є підставою для відмови в задоволенні позову.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, без повного, всебічного з'ясування всіх суттєвих обставин справи та оцінки доказів, що мають юридичне значення для її розгляду, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції слід скасувати, а у задоволенні позову - відмовити.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України з позивача слід стягнути на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 1053,50 грн. за апеляційний перегляд.

Керуючись ст. ст. 99, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 29.10.2012 р. у справі № 5017/2841/2012 скасувати, у задоволенні позову - відмовити.

Стягнути з ТОВ "Торгівельний дім "ЗЕНІТ ЛТД" на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 1053,50 грн. за апеляційний перегляд на рахунок № 31217206782002, отримувач коштів: ГУ ДКСУ в Одеській області,

код ЄДРПОУ отримувача: 37607526, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22030001 "Судовий збір" (Державна судова адміністрація України, 050), символ звітності 206, код ЄДРПОУ суду 26016990.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови складено 19.03.2013 р.

Головуючий суддя Л.І. Бандура

Суддя Л.В. Поліщук

Суддя В.Б. Туренко