Ухвала суду № 30040237, 05.07.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2012 р.

справа № 1170/2а-1501/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря: Бембінек Я.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу

Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року у справі №1170/2а-1501/11

за позовом

Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції

до відповідачів:

про

1. 1. Приватного підприємства «Інбудтраст»;

2. 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельфін 2005»

визнання правочину недійсним та стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Кіровоградська об’єднана державна податкова інспекція (далі по тексту - позивач) звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства «Інбудтраст» (далі по тексту – відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельфін 2005» (далі по тексту – відповідач-2), в якому просила визнати оспорюваним правочин, вчинений ПП «Інбудтраст» та ТОВ «Дельфін 2005», а також застосувати наслідки передбачені ст.228 ЦК України та стягнути з відповідачів на користь держави 514118 грн. 32 коп. (а.с.2-3)

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі №1170/2а-1501/11. (а.с. 1)

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначив, що під час документальної невиїзної перевірки ПП «Інбудтраст» щодо дотримання останнім вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток за період з 01.12.2010р. по 31.01.2011р. податковим органом встановлено укладення між ПП «Інбудтраст» та ТОВ «Дельфін 2005» нікчемних правочинів, які направлені на ухилення від сплати податків, зокрема від сплати ПДВ, внаслідок завищення податкового кредиту. Зазначене твердження позивач обґрунтовує відсутністю у ПП «Інбудтраст» необхідних умов для здійснення господарських операцій, зокрема основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року у справі №1170/2а-1501/11 в задоволенні адміністративного позову Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції до Приватного підприємства «Інбудтраст» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельфін 2005» про визнання правочину недійсним та стягнення коштів відмовлено. (суддя – Кармазина Т.М.) (а.с.72-73)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що вимоги позивача є неконкретизованими, оскільки не дають можливості ідентифікувати, який саме правочин є недійсним (оспорюваним).

Позивач – Кіровоградська об’єднана державна податкова інспекція, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.09.2011р № 1170/2а-1501/11 та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. (а.с.75-76)

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що враховуючи відсутність ПП «Інбудтраст» за його юридичною адресою та неможливість встановлення фактичного місцезнаходження підприємства, факти укладання договорів на виконання робіт за основним видом діяльності ПП «Інбудтраст» не встановлено. Позивач вказує, що усі операції купівлі-продажу ПП «Інбудтраст» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Позивач та відповідач-1 про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили.

За таких обставин, з урахуванням думки відповідача-2, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників зазначених сторін.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.09.2011р. у справі №1170/2а-1501/11 залишити без змін.

У судовому засіданні, заслухавши представника відповідача-2, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі підстави.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу начальника Кіровоградської об’єднаної податкової інспекції №536 від 16 березня 2011 року, посадовою особою позивача проведено документальну невиїзну перевірку з питань дотримання Приватним підприємством «Інбудтраст» вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток з 01 грудня 2010 року по 31 січня 2011 року, результати якої оформлено актом №21/23-1/35189587 від 16 березня 2011 року.

Згідно тексту зазначеного Акту, встановлено порушення ч.5 ст. 203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Інбудстраст» при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не були передані в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України. Не підтверджено об’єкт оподаткування з ПДВ при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01 грудня 2010 року по 31 січня 2011 року, які підпадають під визначення ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року за №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями). Підприємствами-покупцями ПП «Інбудтраст» безпідставно сформовано податкових кредит за рахунок сум ПДВ, згідно податкових накладних, виписаних ПП «Індубтраст» на загальну суму 959897 грн. Підприємствами-постачальниками ПП «Індубтраст», безпідставно сформовано податкові зобов’язання на загальну суму 965478 грн.

Частиною 1 статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.2 ст. 202 Цивільного кодексу України правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч.1,2 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що надати правову оцінку правочину можливо тільки за умови дослідження документації, яка складалась на виконання правочину.

Дослідивши акт перевірки №21/23-1/35189587 від 16 березня 2011 року, колегія суддів прийшла до висновку про те, що документи, на підставі яких податковим органом встановлено факт вчинення між відповідачами правочину та його правомірність під час перевірки не досліджувались, а тому є незрозумілим який саме правочин, вчинений відповідачами, є недійсним (оспорюваним).

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що вимоги позивача є неконкретизованими, оскільки неможливо визначити який саме правочин є недійсним (оспорюваним).

Крім того, відповідно до ч.3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Виходячи з норм вказаного положення Цивільного кодексу України, оспорюваність правочину не потребує судового закріплення та є необхідною, законодавчо встановленою передумовою для визнання його недійним.

Згідно ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Позивачем не наведено який саме вчинений відповідачами правочин є оспорюваним у зв’язку з тим, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, а тому спричиняє необхідність застосування наслідків, передбачених ст. 228 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про відмову у задоволенні адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції від 20 вересня 2011 року у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги позивача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції – залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року у справі №1170/2а-1501/11 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу – з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено – 06 грудня 2012 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна