Ухвала суду № 30039508, 19.03.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

19 березня 2013 року Справа № 5010/2049/2011-14/105 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е., Чернова Є.В., Цвігун В.Л., розглянувши матеріали касаційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на додаткове рішення та постанову господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2012 Львівського апеляційного господарського суду від 17.01.2013у справі №5010/2049/2011-14/105за позовомУДППЗ "Укрпошта" в особі Івано-Франківської дирекціїдофізичної особи-підприємця ОСОБА_4(третя особа про- РВ ФДМУ по Івано-Франківській області) звільнення нежитлового приміщеннявстановив:

Подана відповідачем касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Відповідно до ст.111 ГПК України касаційна скарга повинна містити вимоги особи, що подала скаргу із зазначенням суті порушення або неправильного застосування судом норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з п.62 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII-1 Господарського процесуального кодексу України" за приписом пункту 4 частини першої статті 1113 ГПК у касаційній скарзі має бути зазначена суть порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права. Недодержання цієї вимоги тягне за собою повернення скарги на підставі пункту 6 частини першої статті 111 названого Кодексу. Отже, якщо в касаційній скарзі не зазначено, порушення або неправильного застосування яких конкретно норм матеріального і/або процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій у прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень, то касаційна скарга до розгляду не приймається і підлягає поверненню судом.

Проте, у поданій скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, скарга не містить посилань на конкретні норми процесуального закону, які застосовано судом при прийнятті додаткового рішення від 12.06.2012, в скарзі не зазначено, в чому саме полягає порушення судом правових норм і яким чином воно вплинуло на прийняття оскаржуваного рішення.

Водночас, зміст касаційної скарги заявника зводиться виключно до посилань на порушення та неправильне застосування конкретних норм матеріального права господарським судом Івано-Франківської області при прийнятті рішення від 03.01.2012, яке взагалі не є предметом даного касаційного оскарження.

Як роз'яснено п.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення", додаткове рішення підлягає перегляду за правила ГПК України. Суди апеляційної і касаційної інстанцій не вправі перевіряти законність і обґрунтованість первісного судового рішення за заявою, в якій йдеться про перегляд лише додаткового щодо нього рішення, та скасовувати чи змінювати первісне судове рішення за результатами перегляду додаткового рішення.

Отже, у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що згідно з п.6 ч.1 ст.1113 ГПК є достатньою підставою для повернення касаційної скарги без розгляду.

Зважаючи на викладене, скарга підлягає поверненню для належного дооформлення, оскільки згідно з ч.3 ст.1113 ГПК України заявник не позбавлений права повторно подати касаційну скаргу після усунення допущених процесуальних недоліків.

Водночас, згідно з п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Випадки повернення касаційної скарги врегульовано в ч.1 ст.1113 ГПК України. Зокрема, відповідно до п.6 ч.1 ст.1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, сплачена сума судового збору підлягає поверненню заявнику.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.44,1113 Господарського процесуального кодексу України, п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.01.2013 у справі №5010/2049/2011-14/105 повернути скаржнику, а зазначену справу - до господарського суду Івано-Франківської області.

Повернути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з Державного бюджету України (рахунок 31211254700007, УДКСУ у Печерському районі м.Києва, код отримувача 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м.Києві, код банку отримувача 820019) 802,9 грн. судового збору, сплаченого за квитанцією №222_004_1/238 від 01.02.2013.

Судді: В.Овечкін

Є.Чернов

В.Цвігун