Ухвала суду № 30034002, 15.03.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2013 р. Справа № 49827/11

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

при секретарі судового засідання: Губач Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Іршавському районі Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Іршавський абразивний завод» до Державної податкової інспекції у Іршавському районі Закарпатської області про визнання частково протиправними та часткове скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

28.02.2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання частково протиправними та часткове скасування податкових повідомлень - рішень №0001071550/0 974/2221892245/10/1550 від 20.08.2010 року, №0001071550/1 1214/222189253/10/1550 від 21.09.2010 року, №0001071550/2 1809/222189/3335/10/1850 від 09.12.2010 року, №0001071550/3 98/00222189/229/10/1550 від 16.02.2011 року в частині визначення податкового зобов'язання позивача по податку на прибуток в сумі 51470 грн., а також про визнання частково протиправними та часткове скасування податкових повідомлень - рішень №0002251550/0 1810/222189/3334/10/1550 від 16.12.2010 року та №0002251550/3 97/00222189/228/10/1550 від 16.02.2011 року в частині визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 5147 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що сума податкового зобов'язання по податку на прибуток за 2009 рік, при розрахунку якого було виявлена помилка, була задекларована в сумі 51470 грн., тоді як сума податкового зобов'язання звітного періоду з врахуванням коригувань повинна становити 0 грн., отже, сума зайво нарахованих податкових зобов'язань становить 51470 грн., а тому позивач мав право зменшити свої податкові зобов'язання по даному виду податку на відповідну суму. При цьому позивач зауважив, що валові витрати в сумі 619 020 гривень, які надають позивачу право на зменшення раніше задекларованих податкових зобов'язань за 2009 рік на суму 51470 гривень, є документально підтвердженими первинними бухгалтерськими документами. В результаті чого вважає, що відповідачем було безпідставно донараховано податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 51470 грн. за основним платежем та 5147 грн. за штрафними санкціями у зв`язку з порушенням порядку подання уточнюючих розрахунків, що призвело до завищення податкових зобов'язань по податку на прибуток за 2009 рік на суму 103 285 гривень через недотримання вимог пп. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року адміністративний позов задоволено. Визнано частково протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Іршавському районі Закарпатської області: №0001071550/0 974/2221892245/10/1550 від 20.08.2010 року, №0001071550/1 1214/222189253/10/1550 від 21.09.2010 року, №0001071550/2 1809/222189/3335/10/1850 від 09.12.2010 року, №0001071550/3 98/00222189/229/10/1550 від 16.02.2011 року в частині визначення податковим органом податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 51470 грн.; №0002251550/0 1810/222189/3334/10/1550 від 16.12.2010 року та №0002251550/3 97/00222189/228/10/1550 від 16.02.2011 року в частині визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 5147 грн.

Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою залишити позовну заяву без задоволення.

В апеляційній скарзі покликається на те, що порядком складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року № 143 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 року за №271/7592 і узгодженим рішенням Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 31.03.2003 року №06-10/239, встановлено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

У ходы апеляційного розгляду представник апелянта Гайович В.М. надав пояснення та просить задовольнити апеляційну скаргу.

Представник позивача Олійник Б.Р. у ході апеляційного розгляду надав поянення та просить відхилити апеляційну скаргу.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що до складу валових витрат включаються витрати, пов'язані із здійсненням господарської діяльності платника податку на підставі первинних документів обліку, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.

Згідно довідки № 1 від 31.01.2011 року про підтвердження достовірності уточнюючих розрахунків ЗАТ «Іршавський абразивний завод» по податку на прибуток за 2009 рік - 1 квартал 2010 року та документальне підтвердження валових витрат по придбанню товарів ( робіт, послуг) за 2009 рік, заявлених у відповіді на запит ДШ в Іршавському районі від 21 липня 2010 року за № 854, складеної Приватним підприємством «Довіра» (свідоцтво про внесення в реєстр суб'єктів аудиторської діяльності №2584 від 30 березня 2001 року), загальна сума валових витрат за даними аудиту складає 3 886 403, 86 грн. Різниця, між документально підтвердженими валовими витратами по придбанню товарів (робіт, послуг) та задекларованими в декларації по податку на прибуток становить 680 983 грн.( 3 886 403 - 3 205 420), у зв'язку з чим підприємство має право на валові витрати в сумі 619 020 гривень .

Разом з тим, позивач невірно вказав показник рядку уточнюючого розрахунку 7. оскільки такий визначається як різниця між сумою виправленого (вірного) податкового зобов'язання звітного періоду та сумою податкового зобов'язання при розрахунку якого виявлена помилка , а тому цей показник повинен складати 51470 гривень. Отже, оскільки після збільшення валових витрат об'єкт оподаткування має від'ємне значення, то податкові зобов'язання дорівнюють нулю, а сума зайво нарахованих податкових зобов'язань становить 51470 гривень .

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що по результатам планової виїзної перевірки позивача, оформленої актом перевірки від 23 червня 2010 року за № 796/23-50/00222189, що завищення або заниження задекларованих позивачем показників у декларації з податку на прибуток підприємств за 2009 рік не встановлено у зв'язку з тим, що загальна сума валових витрат позивача, з урахуванням витрат задекларованих в уточнюючому розрахунку податкового зобов'язання по даному податку за 2009 рік підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами та довідкою аудитора № 1 від 31.01.2011 року , що свідчить про відсутність з боку позивача порушення вимог пп. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією у Іршавському районі Закарпатської області було проведено невиїзну документальну перевірку уточнюючих розрахунків ЗАТ «Іршавський абразивний завод» по податку на прибуток за 2009 рік та 1 квартал 2010 року, про що складено відповідний акт перевірки від 12.08.2010 року № 931/1550/00222189.

Відповідно до цього акту перевіркою було встановлено, що ЗАТ «Іршавський абразивний завод» помилково збільшив суму переплати з податку на прибуток згідно поданого уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань за 2009 рік від 01.07.2010 року № 12245 на 103285 гривень . А тому згідно абзацу „б" пп. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами» позивачу було донараховано податок на прибуток в сумі 103285 гривень .

На підставі акту перевірки № 931/1550/00222189 від 12.08.2010 року Державною податковою інспекцією у Іршавському районі Закарпатської області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001071550/0 974/2221892245/10/1550 від 20.08.2010 року, яким визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 103285 гривень за основним платежем.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку до органів державної податкової служби.

Рішенням про результати розгляду скарги № 3 від 21.09.2010 року ДШ у Іршавському районі оскаржене податкове повідомлення-рішення залишила в силі (без змін), а скаргу позивача без задоволення. За результатами адміністративного оскарження Державною податковою інспекцією у Іршавському районі Закарпатської області прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 21.09.2010 року № 0001071550/1 1214/222189253/10/1550.

Рішенням про результати розгляду скарги від № 2232/10/25-055 від 09.12.2010 року ДПА у Закарпатській області було збільшено суму податкового зобов'язання, визначену оскарженим податковим повідомленням-рішенням на 10328 гривень штрафної санкції, а скаргу позивача залишено без задоволення. За результатами адміністративного оскарження Державною податковою інспекцією у Іршавському районі Закарпатської області було прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.12.2010 року №0001071550/2 1809/222189/3335/10/1850 від 16.12.2010 року №0002251550/0 1810/222189/3334/10/1550 .

Рішенням про результати розгляду повторної скарги № 3083/6/25-0115 від 16.02.2011 року ДПІ України скаргу позивача також було залишено без задоволення. За результатами адміністративного оскарження Державною податковою інспекцією у Іршавському районі Закарпатської області прийнято нові податкові повідомлення - рішення від 16.02.2011 року: № 0001071550/3 98/00222189/229/10/1550 про визначення суми основного зобов'язання по податку на прибуток підприємств в частині основного зобов'язання в сумі 103285 гривень та № 0002251550/397/00222189/228/1071550 про визначення зобов'язання по податку на прибуток підприємств за штрафними санкціями в розмірі 10328.50 гривень.Позивачем було подано декларацію з податку на прибуток підприємства за 2009 рік, згідно якої об'єкт оподаткування (рядок 8 декларації) має позитивне значення й становив 205880 гривень, а податкове зобов'язання звітного періоду дорівнює 51470 гривень .

Згідно абзацу 2 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» , якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Відповідно до п. 2.1 Порядку складання декларації з податоку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом ДПА України № 143 від 29.03.2003 року, платник податку, який самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації (з урахуванням строків давності) відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» має право надати уточнюючі розрахунки. Платник податку має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були виявлені.

На підставі цих нормативно-правових актів 30 червня 2010 року позивачем було подано до податкової інспекції уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок по податку на прибуток за 2009 рік /а.с.109/, що повною мірою узгоджується з приписами п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) та п. 2.1 Порядку складання декларації з податоку на прибуток підприємства, який затверджено наказом ДПА України № 143 від 29.03.2003 року.

У цьому уточнюючому розрахунку позивачем було зазначено невраховані валові витрати в сумі 619 020 гривень, та у рядку 7 «сума недоплати або сума переплати, нарахованої у зв'язку з виправленням помилки» задекларовано суму переплати 103285 гривень .

Підставою для визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємства стало те, що позивачем було нібито порушено порядок складання уточнюючих розрахунків, що призвело до завищення податкових зобов'язань по податку на прибуток за 2009 рік на суму 103 285 гривень за рахунок недотримання вимог пп. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п. 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються будь - які витрати платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) платником податку для їх подальшого використання у власній господарської діяльності. До складу валових витрат включаються витрати з врахуванням обмежень, встановлених пп. 5.3 - 5.8 ст. 5 вказаного Закону.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. При цьому пунктом 5.11 встановлено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно п. 1.6. Загальних положень Порядку складання декларації з податок на прибуток підприємства, затвердженого Наказом ДПА України № 143 від 29.03.2003 року, дані наведені в декларації повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає, що первинний документ, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки до складу валових витрат включаються витрати, пов'язані із здійсненням господарської діяльності платника податку на підставі первинних документів обліку, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Іршавському районі Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року у справі №2а-0770/669/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І. Довга

І.І.Запотічний