Постанова № 30033780, 07.03.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2013 року Справа № 9104/151295/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Шаблій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Городоцькому районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2011р. за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"Вікторія Плюс" до Державної податкової інспекції в Городоцькому районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Вікторія Плюс" звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Львівської області, про скасування податкових повідомлень-рішень №0000452300/0, №0000462300/0 від 10 лютого 2007 року. №0001802300/1, №0001812300/1 від 13 березня 2007 року, №0000452300/2, №0000462300/2, №0004052300/0 від 25 травня 2007 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" до валових витрат виробництва та обігу (далі - валові витрати) відносяться будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг); які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. При проведенні перевірки ДПІ у Городоцькому районі не було враховано, що транспортні витрати (а саме, залізнодорожний тариф) понесені позивачем в ході здійснення господарської діяльності, а саме при виконанні договорів поставки, підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, а тому, правомірно включені до валових витрат.

Постановою Господарського суду Львівської області від 29.11.2007 року у задоволенні позову відмовлено з мотивів необґрунтованості вимог.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2008 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким позов задоволено; скасовано спірні податкові повідомлення-рішення з мотивів безпідставності їх прийняття.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 квітня 2010 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Львівської області задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2008 року та постанову Господарського суду Львівської області від 29.11.2007 року по справі № 12/245А скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2011р. Адміністративний позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Львівської області №0000452300/0, №0000462300/0 від 10 лютого 2007 року. №0001802300/1, №0001812300/1 від 13 березня 2007 року, №0000452300/2, №0000462300/2, №0004052300/0 від 25 травня 2007 року.

Задовольняючи позовні вимоги ТзОВ фірма "Вікторія Плюс", Львівський окружний адміністративний суд виходив в першу чергу, з необґрунтованості доводів податкового органу про неправомірність включення позивачем до валових витрат сум відшкодування транспортних витрат, відповідно, безпідставним є також і висновок ДПІ в Городоцькому районі Львівської області про неправомірність включення відповідних сум ПДВ, сплачених в вартості відшкодування залізнодорожніх витрат до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що позивачем безпідставно віднесено у перевіреному періоді до валових витрат та податкового кредиту по податку на додану вартість вартості «відшкодування ж.д. транспортних витрат» або «Ж.Д. тарифу» на підставі копій квитанцій про приймання вантажу, де одержувачем вантажу позивач не значиться. Окрім того, апелянт акцентує увагу на тому, що позивачем порушено вимоги пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи наступні факти.

ДПІ у Городоцькому районі Львівської області проведено планову виїзну перевірку ТзОВ фірма "Вікторія Плюс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 року по 30.09.2006 року, за результатами якої складено Акт від 01.02.2007 року №8/23-0/32282732 (а.с.7-34 том I).

На підставі вищевказаного Акта перевірки винесено податкові повідомлення- рішення від 10.02.2007 року №0000452300/0 (а.с.41 том I) , яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 972634,00 грн., з яких 648309,00 грн. за основним платежем та 324325,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0000462300/0 (а.с.40 том I) , яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств в розмірі 1495522,00 грн., з яких 810387,00 грн. за основним платежем та 685135,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В результаті процедури адміністративного оскарження прийняті податкові повідомлення - рішення № 0000452300/2 від 25.05.2007 року (а.с.37 том I), яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 972634 грн., з яких 648309 грн. - основний платіж, 324325 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0000462300/2 від 25.05.2007 року(а.с.36 том I) , яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 1090378 грн., з яких 810387 грн. - основний платіж, 279991 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0004052300/0 від 25.05.2007 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 405194 грн. штрафні фінансові санкції.

В акті перевірки податковий орган зазначає, що ТзОВ фірма "Вікторія Плюс" порушено вимоги пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, яка підлягала сплаті до бюджету на загальну суму 648309,00 грн., та вимоги пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 810387,00 грн.

Підставою для донарахування податкового зобов'язання стало те, що ТзОВ фірма "Вікторія Плюс" у періоді, що перевірявся, на підтвердження правомірності віднесення до складу валових витрат на транспортування товару представлено податкові накладні,в яких у розділі І зазначено «Відшкодування ж.д. транспортних витрат» або «Ж.Д. тариф» та копії квитанцій про приймання вантажу, де відправниками вантажу виступають ОАО «Лисичанська сода», ОАО «Суха Балка», ОАО «Южный горнообогатительный комбинат», при цьому ТОВ фірма «Вікторія плюс» одержувачем вантажу не значиться (стор. 18 Акту перевірки, а.с. 24, том I).

Даючи правову оцінку покликанням апелянта на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та помилкове застосування норм матеріального права, колегія суддів виходить з таких міркувань.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", в редакції Закону на час існування спірних правовідносин, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

На підтвердження правомірності включення до складу валових витрат транспортних витрат позивачем представлено господарські договори на поставку продукції із ПП „Джерело-В", податкові та товарні накладні.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивач включив до витрат та до податкового кредиту суми по транспортуванню товару, однак доказів здійснення даних господарських операцій не представлено.

Не заслуговує на увагу також твердження позивача, що договори на поставку товарів укладались позивачем із застосування офіційних правил Інкотермс-2000, якими визначено розподіл функцій і витрат у зв'язку з поставкою товару між продавцем та покупцем товару. Зокрема, у випадку поставки на умовах DDP продавець зобов'язаний надати нерозвантажений товар у розпорядження покупця або іншої особи, призначеної покупцем, на будь-якому прибулому транспортному засобі, у названому місці призначення, в узгоджену дату або в межах періоду, узгодженого для поставки. У випадку поставки на умовах FСА продавець зобов'язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.З "а", у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки.

Таким чином, покликаючись на вимоги чинного законодавства та з огляду на конкретні умови договору поставки, ТзОВ фірма "Вікторія Плюс" стверджує, що одержувачем товару може виступати інша, ніж покупець товару, особа.

Колегія суддів вважає викладену позивачем позицію безпідставною та такою, що не ґрунтується на нормі закону, з огляду на те, що в силу вимог чинного законодавства кожна господарська операція має бути підтверджена первинними документами, а саме транспортні послуги підтверджуються договорами на перевезення, квитанціями про прийняття вантажу до перевезення, дорожніми відомостями, платіжними дорученнями про перерахування коштів за здійснені перевезення.

Разом з тим, висновки суду першої інстанції про те. що наявні у матеріалах справи видаткові накладні, податкові накладні та договори поставки, є первинними документами, та підставою формування валових витрат у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, не суперечать вимогам ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», складені із дотриманням приписів п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затв. наказом МФУ від 24.05.1995 року №88 та зареєстр. в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 (а.с. 161 том III) не можна вважати об'єктивними та вичерпними, оскільки судом першої інстанції передчасну юридичну оцінку фактичним обставинам справи.

Огляд копії дорожніх відомостей (а.с.84-85, 90-91 том I) дає можливість колегії суддів зробити висновок про те, що відправниками вантажу виступають ОАО «Лисичанська сода», ОАО «Суха Балка», ОАО «Южный горнообогатительный комбинат», при цьому, ТзОВ фірма "Вікторія плюс" одержувачем вантажу не значиться.

Окрім того, в матеріалах справи міститься лист ДП Придніпровська залізниця від 23.02.2007р. №ММ-06м/03 (а.с.116-118 том I) на запит Городоцького ВПМ УПМ ДПА у Львівській області вих.№269/26-3/3 від 10.02.2007 р. (а.с.114-115 том I), з якого вбачається, що ТзОВ фірма "Вікторія плюс" не виступало як окрема ланка системи транспортування вантажу (концентрату залізнорудного агломераційного).

Окрім того, в матеріалах справи містяться лист ДП «Донецька залізниця» від 29.04.2007 року №2007-04/98в якому зазначається, що ТзОВ фірма "Вікторія Плюс" як вантажовідправник, ні як вантажоодержувач не акредитовувалось.

Одержувачами вантажів згідно з представленими копіями квитанцій про приймання вантажу (а.с.86-89 том I) є ряд суб'єктів підприємницької діяльності, які згідно з представленими до перевірки документами бухгалтерського обліку, не перебували у відносинах з ТзОВ фірма "Вікторія Плюс", також не представлено доказів, що позивач мав господарські відносини із даними отримувачами вантажу.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки ТзОВ фірма "Вікторія Плюс"не наведено жодних належних та допустимих доказів які б свідчили це.

За таких обставин судом першої інстанції, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Наведене в силу ст. 202 КАС України є підставою для скасування постанови, що оскаржується, та прийняття нового рішення у справі.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються обґрунтованими та повністю спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Керуючись ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Городоцькому районі Львівської області задовольнити, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2011р. по справі № 2а-4341/10/1370 скасувати.

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю"Вікторія Плюс" до Державної податкової інспекції в Городоцькому районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Постанова складена в повному обсязі 12.03.2013 року

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді О.О. Большакова

В.Я. Макарик