Ухвала суду № 30033592, 07.03.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2013 року Справа № 9104/77113/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Шаблій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Пустомитівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.03.2012 р. по справі за позовом ТзОВ "Будівельна компанія Трансбуд" до Державної податкової інспекції в Пустомитівському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

09.02.2011 року ТзОВ "Будівельна компанія Трансбуд" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Пустомитівському районі Львівської області про скасування податкового повідомленя-рішення №0009101550 від 29.11.2011р.

Зі змісту заявленого позову слідує, що в основу заявлених позивачем вимог покладено твердження про безпідставність прийняття відповідачем вказаних податкових повідомлень-рішень з підстав невірного тлумачення та застосуванням норм чинного податкового законодавства.

Податкове повідомлення-рішення прийняте всупереч положенням пункту 3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств у 2011 році» Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, а тому, на думку позивача, підлягає скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.03.2012 року Адміністративний позов задовольнити повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у ГІустомитівському районі Львівської області №0009101550 від 29.11.2011 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що відповідно до ст.150 розділу III ПКУ, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з врахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підписом до повного погашення такого від'ємного значення. Така обставина, на думку податкового органу, свідчить про від'ємне значення, що виникло за результатами діяльності лише з 2011 року.

Окрім того, апелянт акцентує увагу на тому, що позивачем не підтверджується сама причина виникнення від'ємного значення, що необхідне при оспорюванні факту правомірності декларування від'ємного значення.

В судове засідання сторони не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи наступні факти.

ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток ТзОВ «Будівельна компанія Трансбуд», результати якої відображені в Акті № 1157/150/34341993 від 17.11.2011 року (а.с.13-15).

Податковим органом встановлено, що ТзОВ «Будівельна компанія Трансбуд» у податковій декларації з податку на прибуток за 2010 рік відображено у рядку 11 «прибуток, що підлягає оподаткуванню» в сумі 15 573 грн., у рядку 12 «нарахована сума податку» - 3 893 грн. та в рядку 04.09 «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року» відображено - 0 грн.

За результатами господарської діяльності підприємства за І квартал 2011 року подано податку декларацію з податку на прибуток з від'ємним значенням об'єкта оподаткування в сумі 208 902 грн., де в рядку 04.09 «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року» відображено суму 200 000 грн.

При заповненні податкової декларації з податку на прибуток за II квартал 2011 року підприємство відобразило в рядку 06.6 «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду» суму 208 902 грн.

Враховуючи викладене, відповідач прийшов до висновку про порушення підприємством п. 150.1 ст. 150 Податкового Кодексу України, п. З підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств у 2011 році» Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, п. 152.1 ст. 152 Податкового Кодексу України, зокрема завищення витрат по декларації за II квартал 2011 року на суму 200 000 грн. та заниження податку на прибуток на суму 46 000 грн.

З урахуванням висновків проведеної перевірки, ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області прийняте податкове повідомлення-рішення № 0009101550 від 29.11.2011 року.

Позивач скористався правом досудового врегулювання даного податкового спору, однак рішенням про результати розгляду скарги Державної податкової служби України № 950/6/10-2115 від 16.01.2012 року (а.с.16-17) оспорюване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області залишено без змін, а скарга - без задоволення.

Даючи правову оцінку покликанням апелянта на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та помилкове застосування норм матеріального права, колегія суддів виходить з таких міркувань.

Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» розділу XX «Перехідні положення» Податкового Кодексу України, пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням того, що у випадку, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Згідно із пунктом 150.1 статті 150 Податкового кодексу України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Натомість, податковим органом не враховано того факту, що в періоді до 01 квітня 2011 року положення Податкового кодексу України не діяли, діяв Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відтак, позивач, здійснюючи свою господарську діяльність, розраховуючи та декларуючи від'ємне значення об'єкта оподаткування, повинен був керуватись положеннями цього Закону.

Пунктом 16.4 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів достаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми цього пункту діяли з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

Згідно із пунктом 22.4 статті 22 вказаного Закону, у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 нього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Відтак, від'ємне значення минулих років, зокрема 2010 року, є складовою витрат I кварталу 2011 року, оскільки його включення до складу податкових витрат саме в цьому періоді передбачене нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що діяв у той час, а відповідно до пункту 3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» розділу XX «Перехідні положення» ПК України від'ємне значення 1 кварталу 2011 року підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого кварталу 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Так, підприємством в рядку 06.6 декларації з податку на прибуток за II квартал 2011 року зазначене від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду в сумі 208 902 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що при його розрахунку позивачем, згідно ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пункту 3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» розділу XX «Перехідні положення» ПК країни, валові доходи II кварталу 2011 року зменшувались на суму валових витрат цього оду. а складовим елементом валових витрат II кварталу 2011 року, згідно з пункту 6.1 статті 6 і пункту 22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового Кодексу України було від'ємне значення минулих років, і на суму амортизаційних відрахувань.

Тобто, вказаний позивачем в рядку 06.6 декларації з податку на прибуток за II квартал 2011 року показник не «розщеплюється» на «від'ємне значення (збитки) минулих років» і «від'ємне значення (збитки) І, II кварталу 2011 року», а є закономірним і логічним продовженням справляння підприємством податку на прибуток з урахуванням даних минулих звітних періодів.

З аналізу вищезазначених норм ПКУ вбачається, що у разі наявності від'ємного значення об'єкту оподаткування у І кварталі 2011 року, сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу витрат ІІ кварталу 2011 року. До того ж, перелік витрат, що не враховуються при визначенні оподаткування прибутку, встановлений статтею 139 ПКУ. Цей перелік є вичерпним і не містить такого поняття як «від'ємне значення об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року».

На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що ТзОВ «Будівельна компанія Трансбуд» обгрунтовано склало декларацію з податку на прибуток за II квартал 2011 року, відтак підстав для зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду та збільшення податкового зобов'язання по податку на прибуток у податкового органу не було.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що Наказом ДПА України від 28.02.2011 року № 114 затверджено форму декларації з податку на прибуток підприємств, що діє, починаючи з ІІ кварталу 2011 року, в якій прямо визначено, що у рядку 06.6 платник податків вказує від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від'ємне значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року).

До того ж, підставою для формування рядку 06.6 згідно примітки 4 визначено ст. 150 розділу ІІІ ПКУ.

Тобто в самій формі податкової декларації передбачено відображення сум збитків попередніх податкових періодів, які є законною підставою складовою валових витрат першого і наступних кварталів 2011 року.

Крім того, згідно раніше затвердженої Наказом ДПА України від 29.03.2003 року № 143 декларації з податку на прибуток підприємств, яка діяла в тому числі і в І кварталі 2011 року, загальний розмір об'єкта оподаткування позитивний (+) або від'ємний (-), що утворюється за результатом розрахунку складових, вказаних у рядках (+/-03 - (+/-06) - 07) відображається виключно в рядку 08 декларації. При цьому саме зазначений у рядку 08 показник, якщо його розмір має від'ємне значення, підлягає відображенню в повному розмірі без обмежень у рядку 06.6 податкової декларації за ІІ квартал 2011 року. І саме цей показник приймає участь у формуванні об'єкта оподаткування наступного податкового періоду.

Аналогічна позиція викладена в листі комітету Верховної Ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики № 04-39/10-1160 від 10.11.2011 року «Щодо врахування у 2011 році від'ємного значення об'єкта оподаткування, яке склалося за підсумками попереднього звітного року».

Комітет Верховної Ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики у своєму Листі від 10.11.2011 р. № 04-39/10-1160 "Щодо права платників податку на перенесення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на наступні звітні періоди" дійшов висновку, що «п.3 підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України не містить заборони на врахування у 2011 та 2012 роках збитків, які виникли до 01.01.2011 р., а отже, такі збитки повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення».

Дана правова позиція узгоджується з практикою Вищого адміністративного суду України (Інформаційний лист від 13.09.2012 № 2019/12/13-12), де роз'яснено, що до складу витрат другого календарного кварталу 2011 року підлягають включенню від'ємне значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року, причому розрахунок суми від'ємного значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року здійснюється з урахуванням без будь-яких обмежень сум від'ємного значення, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, та тих, що виникли протягом 2010 року, та які не були погашені наростаючим підсумком протягом попередніх звітних періодів.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про хибне тлумачення податковим органом положень ПКУ щодо можливості включення до складу другого кварталу 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, отриманого суб'єктами господарювання за результати здійсненої господарської діяльності виключно за перший квартал 2011 року, без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року.

Відповідно до ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із ст.9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права"

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі також "ЄСПЛ"). Дані рішення згідно з ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, ча.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики ЄСПЛ при вирішенні справ.

В рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про безпідставність аргументів податкового органу щодо завищення позивачем суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, оскільки в Державною податковою інспекцією в Пустомитівському районі Львівської області не наведено жодних належних та допустимих доказів які б свідчили це.

Викладені обставини, на думку колегії суддів свідчать про те, що Державною податковою інспекцією в Пустомитівському районі Львівської області не доведено правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомленнь - рішеннь, а тому вимоги позивача задоволено правомірно.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Пустомитівському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.03.2012 р. по справі № 2а-1182/11/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді О.О. Большакова

В.Я. Макарик