Постанова № 30017218, 14.03.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2013 р. Справа№ 5011-67/17402-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Остапенка О.М.

Руденко М.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Пількевич Л.В. - дов. № 1198 від 03.08.2012р.

від відповідача: Демент'єв Є.О. - дов. № 122 від 27.12.2012р.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Український Страховий Дім» на рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2013р.

у справі № 5011-67/17402-2012 (суддя Куркотова Є.Б.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Український

Страховий Дім»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія

«Український страховий стандарт»

про стягнення 6 248,92 грн.

В судовому засіданні 14.03.2013р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.01.2013р. у справі № 5011-67/17402-2012 позов задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 3 655, 95 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 941, 64 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення змінити та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у розмірі 5 738, 92 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального права, оскільки, на думку апелянта, виконання основного зобов'язання позивачем було здійснено тоді, коли виплачено страхове відшкодування потерпілому в повному обсязі, тобто 10.12.2009р., і позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення з позовом до суду.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2013р. для розгляду справи № 5011-67/17402-2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Скрипка І.М., судді - Остапенко О.М., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2013р., колегією суддів в зазначеному складі, прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 14.03.2013р.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 14.03.2013р. вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржуване рішення змінити та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у розмірі 5 738, 92 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 14.03.2013р. заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2013р. залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення підлягає зміні, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 22.05.2009р. між Приватним акціонерним товариством «Український Страховий Дім» (позивач, страховик за договором) та Троїцькою Людмилою Миколаївною (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів НТ-09 № 1159 Кв, за яким позивачем застраховані майнові інтереси страхувальника, які пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем «Nissan Almera», д. н. АА 7764 НЕ.

Згідно розгорнутої довідки УДАІ ГУМВС України в місті Києві № 143 від 28.07.2009р. (належним чином завірена копія якої наявна в матеріалах справи) вбачається, що 24.07.2009р. о 14 год. 15 хв. у місті Києві по вул. Борщагівська, 97а сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Ssang Yong», д. н. АА 9484 НР, під керуванням Загоровського А.М., та автомобіля «Nissan Almera», д. н. АА 7764 НЕ, під керуванням Троїцького В.В.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 14.08.2009р. у справі № 3-3384-1/09 Загоровського А.М. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Відповідно до звіту № 4411 від 12.08.2009р., складеного за заявою позивача Товариством з обмеженою відповідальністю «Естімейт», вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Nissan Almera», д. н. АА 7764 НЕ, в результаті його пошкодження при ДТП, складає 6 248, 92 грн. без ПДВ, а з урахуванням ПДВ - 7 498,70 грн.

Страховим актом № НТ-09/1159/Кв/1 від 02.10.2009р. зазначену подію визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 6 248, 92 грн.

Позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором добровільного страхування наземних транспортних засобів НТ-09 № 1159 Кв від 22.05.2009р., на підставі страхового акту № НТ-09/1159/Кв/1 від 02.10.2009р. здійснив виплату своєму страхувальнику суму страхового відшкодування у розмірі 6 248, 92 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином завіреними копіями платіжних доручень № 2570 від 27.11.2009р. на суму 2 082, 97 грн., № 2577 від 03.12.2009р. на суму 2 082, 97 грн. та № 2745 від 10.12.2009р. на суму 2 082, 98 грн.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність Загоровського А.М., на момент ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Український страховий стандарт», що підтверджується Полісом № ВВ/5959138 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Термін дії полісу з 04.09.2008р. до 03.09.2009р., тип полісу - 3.

Згідно з п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, чинній на дату ДТП) договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір III типу).

Згідно даного полісу передбачено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, в сумі 25 500, 00 грн. та передбачено франшизу в розмірі 510, 00 грн.

Вина особи, яка керувала автомобілем «Ssang Yong», д. н. АА 9484 НР, під час ДТП, встановлена у судовому порядку.

З огляду на викладене, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором НТ-09 № 1159 Кв від 22.05.2009р., перейшло право вимоги до відповідача, як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду.

Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 25.11.2008р. у справі № 11/406-07 за позовом ВАТ «Страхова компанія «Крона» до АТ «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення 4 526, 80 грн.

Претензією № 67п/97-2 від 30.09.2010р., до якої додані документи, передбачені ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою на суму 6 248, 92 грн., яка залишена відповідачем без задоволення.

Задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем виконано частину основного зобов'язання по виплаті страхового відшкодування 27.11.2009р. згідно платіжного доручення № 2570, відповідно строк позовної давності щодо стягнення в порядку регресу даної частині страхового відшкодування в сумі 2 082, 97 грн. сплинув 28.11.2012р., а з позовною заявою позивач звернувся до суду 03.12.2012р., відповідачем подано заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності, у зв'язку з чим задоволенню підлягають лише вимоги щодо стягнення в порядку регресу 3 655, 95 грн. страхового відшкодування (6 248, 92 грн. - розмір виплаченого страхового відшкодування - 2 092, 97 грн. вимога, щодо якої сплинув строк позовної давності - 510, 00 грн. франшизи, передбаченої Полісом № ВВ/5959138).

Однак колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, вважає їх помилковими виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, чинній на момент ДТП та направлення позивачем заяви про виплату страхового відшкодування) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно ст. 12.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Беручи до уваги положення ст. 256 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу та положення ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального Кодексу України, згідно якої підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, страховик з метою реалізації свого права вимоги може звернутися до суду, лише за умови виплати страхового відшкодування, саме після виплати якого, до нього і переходить право вимоги (регресу) до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а згідно ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з системного аналізу змісту ст. 599 та ч. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України, початок перебігу строку позовної давності за регресними вимогами починається з дня виконання основного зобов'язання належним чином, тобто з дня виконання його в повному обсязі.

Відтак, строк позовної давності за вимогами про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу не може розпочатися та відповідно закінчитись окремо щодо кожної частини регресної вимоги, оскільки це не передбачено нормою ч. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України.

Аналогічна позиція викладена Вищим господарським судом України в постанові від 25.12.2012р. у справі № 2/202-68/293-2012.

З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснив виплату потерпілому страхового відшкодування в розмірі 6 248, 92 грн. частинами, отже, виконання основного зобов'язання позивачем було здійснено тоді, коли страхове відшкодування було виплачено потерпілому в повному обсязі, тобто 10.12.2009р.

Таким чином, перебіг позовної давності в даній справі починається з 11.12.2009р. та закінчується 11.12.2012р., а оскільки, позивач звернувся до суду 03.12.2012р. (відбиток календарного штемпелю на доданому до позовної заяви конверті), колегія суддів вважає, що позивачем не пропущений строк позовної давності на звернення з даним позовом до суду, а клопотання відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності задоволенню не підлягає.

Місцевий господарський суд не звернув увагу на вказані обставини справи та норми чинного законодавства, а тому без належних правових підстав застосував положення ст. 267 Цивільного кодексу України в частині відмови у стягненні в порядку регресу 2 082, 97 грн. страхового відшкодування, сплаченого згідно платіжного доручення № 2570 від 27.11.2009р.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в сумі 5 738, 92 грн. (6 248, 92 грн. - сума виплаченого страхового відшкодування - 510, 00 грн. франшизи, передбаченої Полісом № ВВ/5959138), а рішення суду першої інстанції зміні в частині розміру страхового відшкодування, що підлягає стягненню в порядку регресу, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 103 ГПК України з викладенням резолютивної частини рішення в редакції постанови Київського апеляційного господарського суду.

У відповідності до ст. 49 ГПК України у зв'язку із частковим задоволенням позову судові витрати за подання позовної заяви покладаються на сторін, пропорційно розміру задоволених позовних вимог та у зв'язку з повним задоволенням апеляційної скарги позивача, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Український Страховий Дім» на рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2013р. у справі № 5011-67/17402-2012 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2013р. у справі № 5011-67/17402-2012 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» (04073, м. Київ, пров. Балтійський, буд. 20, ідентифікаційний код 22229921) на користь Приватного акціонерного товариства «Український Страховий Дім» (01023, м. Київ, пл. Спортивна, буд. 3, ідентифікаційний код 32556540) 5 738 (п'ять тисяч сімсот тридцять вісім) грн. 92 коп. страхового відшкодування, 1 478 (одна тисяча чотириста сімдесят вісім) грн. 16 коп. судового збору за подання позовної заяви.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.»

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» (04073, м. Київ, пров. Балтійський, буд. 20, ідентифікаційний код 22229921) на користь Приватного акціонерного товариства «Український Страховий Дім» (01023, м. Київ, пл. Спортивна, буд. 3, ідентифікаційний код 32556540) 860 (вісімсот шістдесят) грн. 25 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити господарському суду міста Києва видати накази.

5. Матеріали справи № 5011-67/17402-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 19.03.2013р.

Головуючий суддя Скрипка І.М.

Судді Остапенко О.М.

Руденко М.А.