Рішення № 30017100, 14.03.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.13 Справа№ 914/634/13-г

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор", м. Луцьк,до відповідача:приватного підприємства "Юрінвест", м. Львів,про: стягнення заборгованості.Суддя Т. РимЗа участю представників:позивача:Сесюк Ю.П. - довіреність від 03.01.2013 р.,відповідача:не з'явився. На розгляд господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" до приватного підприємства "Юрінвест" про стягнення заборгованості. Ухвалою від 13.02.2013 року провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 25.02.2013року. Рух справи відображено у попередніх ухвалах суду.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач у порушення умов договору №С10669 від 01.04.2011 р. не здійснив оплати за отримані паливно-мастильні матеріали, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 119 867,94 грн. Крім того, відповідачу нараховано 2 827,60 грн. пені, 5 993,40 грн. штрафу та 15 302,72 грн. процентів річних.

Відповідач в судове засідання 14.03.2013 року не з'явився, хоч був належним чином та завчасно (22.02.2013 р. та 05.03.2013 р.) повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчать долучені до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення. В судове засідання відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на перебування у відпустці директора підприємства з 11.03.2013 року по 31.03.2013 року.

Суд відхиляє подане клопотання з таких підстав. Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. До таких обставин належить, зокрема, нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу. Разом з тим, нез'явлення представників у судове зсідання є підставою для відкладення розгляду справи лише в тому разі, коли справу не може бути розглянуто за наявними матеріалами. Зазначеного тлумачення дотримується також і Пленум Вищого господарського суду України в пункті 3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Крім того Пленумом Вищого господарського суду України зазначено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Таким чином, оскільки відповідачем вдруге подано клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки в нього було достатньо часу для підготовки та надання суду власних документально обґрунтованих заперечень проти вимог позову, однак таким правом відповідач не скористався, оскільки відповідачем не доведено неможливості залучення іншого представника до участі у справі, суд, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Вислухавши представника позивача, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між сторонами укладено договір №С10669 купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням старт-карт на АЗС від 01.04.2011 р. (надалі - Договір). За умовами цього договору продавець (позивач у справі) зобов'язується передати у власність покупця (відповідач у справі) через АЗС, що розміщені на території України з використанням старт-карт паливно-мастильні матеріали (надалі - ПММ), а покупець зобов'язується приймати у власність ПММ та оплачувати їх вартість.

На виконання умов Договору позивачем передано, а відповідачем отримано ПММ на загальну суму 2 721 605,94 грн., що підтверджується: актом приймання-передачі ПММ за період з 01.04.2011 р. до 30.04.2011 р. на суму 115 266,77 грн.; актом приймання-передачі ПММ за період з 01.05.2011 р. до 31.05.2011 р. на суму 144 465,50 грн.; актом приймання-передачі ПММ за період з 01.06.2011 р. до 30.06.2011 р. на суму 147 703,35 грн.; актом приймання-передачі ПММ за період з 01.07.2011 р. до 31.07.2011 р. на суму 126 968,36 грн.; актом приймання-передачі ПММ за період з 01.08.2011 р. до 31.08.2011 р. на суму 129 820,49 грн.; актом приймання-передачі ПММ за період з 01.09.2011 р. до 30.09.2011 р. на суму 157 436,42 грн.; актом приймання-передачі ПММ за період з 01.10.2011 р. до 31.10.2011 р. на суму 156 334,97 грн.; актом приймання-передачі ПММ за період з 01.11.2011 р. до 30.11.2011 р. на суму 146 935,28 грн.; актом приймання-передачі ПММ за період з 01.12.2011 р. до 31.12.2011 р. на суму 88 084,02 грн.; актом приймання-передачі ПММ за період з 01.01.2012 р. до 31.01.2012 р. на суму 44 533,30 грн.; актом приймання-передачі ПММ за період з 01.02.2012 р. до 29.02.2012 р. на суму 115 971,30 грн.; актом приймання-передачі ПММ за період з 01.03.2012 р. до 31.03.2012 р. на суму 131 244,92 грн.; актом приймання-передачі ПММ за період з 01.04.2012 р. до 30.04.2012 р. на суму 109 198,71 грн.; актом приймання-передачі ПММ за період з 01.05.2012 р. до 31.05.2012 р. на 123 558,76 грн.; актом приймання-передачі ПММ за період з 01.06.2012 р. до 30.06.2012 р. на суму 127 802,34 грн.; актом приймання-передачі ПММ за період з 01.07.2012 р. до 31.07.2012 р. на суму 185 994,63 грн.; актом приймання-передачі ПММ за період з 01.08.2012 р. до 31.08.2012 р. на суму 144 063,46 грн.; актом приймання-передачі ПММ за період з 01.09.2012 р. до 30.09.2012 р. на суму 137 266,41 грн.; актом приймання-передачі ПММ за період з 01.10.2012 р. до 31.10.2012 р. на суму 154 035,65 грн.; актом приймання-передачі ПММ за період з 01.11.2012 р. до 30.11.2012 р. на суму 124 976,36 грн.; актом приймання-передачі ПММ за період з 01.12.2012 р. до 31.12.2012 р. на суму 109 944,94 грн.

Сторонами погоджувався стан розрахунків за умовами виконання Договору помісячно, що підтверджується долученими до матеріалів справи актами звірки взаємних розрахунків. Зокрема, сторонами погоджено, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.12.2012 р. становить 119 867,94 грн. Доказів погашення заборгованості у сумі 119 867,94 грн. відповідачем суду не представлено.

При ухваленні рішення суд виходив з такого.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання з приводу поставки товару на підставі договору купівлі-продажу ПММ в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності з пунктом 4.4 Договору оплата покупцем вартості відпущених (поставлени) ПММ здійснюється періодично протягом 5 календарних днів з моменту фактичного отримання покупцем (довіреною особою) ПММ на АЗС. При цьому оплата здійснюється за ціною, встановленою на день відпуску ПММ.

За таких обставин, відповідач у порушення пункту 4.4 Договору не оплатив позивачу вартість переданих ПММ, у відповідача виник обов'язок з оплати вартості поставленого йому товару, а тому вимоги позивача про стягнення 119 867,94 грн. є підставними.

В силу статті 610, частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як убачається з матеріалів справи відповідачем несвоєчасно погашалася заборгованість за умовами виконання Договору, тобто поза межами строків, визначених пунктом 4.4 Договору.

Згідно зі статтею 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 9.2 Договору у випадку непроведення розрахунків покупцем згідно з умовами розділу 4 даного договору, покупець зобов'язується на користь продавця сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки, а у випадку непогашення заборгованості протягом більш як 30 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості, покупець зобов'язаний додатково, крім пені, сплатити на користь продавця штраф в розмірі 5% від суми заборгованості.

При застосуванні зазначеного пункту Договору суд враховує, що сторони, керуючись свободою договору (стаття 627 Цивільного кодексу України) погодили застосування штрафних санкцій у формі пені та штрафу. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Із аналогічної позиції виходить Верховний суд України у постанові від 27.04.2012 р. у справі №06/5026/1052/2011.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій у формі пені в сумі 2 827,60 грн. та штрафу в сумі 5 993,40 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 9.2 Договору покупець, який прострочив викоання грошового зобов'язання, на вимогу продавця повинен сплатити проценти в розмірі 35% річних від суми заборгованості за кожен день прострочення згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України. Таким чином, оскільки сторони погодили розмір процентів у Договорі, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення 35% річних в розмірі 15 302,72 грн.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки судове рішення прийнято на користь позивача, судовий збір потрібно покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 216, 217, 230, 231 Господарського кодексу України, статтями 11, 530, 536, 549, 610, 612, 625, 627, 655, 692, Цивільного кодексу України, статтями 1, 43, 33, 38, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з приватного підприємства "Юрінвест" (адреса: вулиця Наукова, будинок 5, місто Львів, Львівська область, 79060; ідентифікаційний код 30582998) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" (адреса: вулиця Кременецька, будинок 38, місто Луцьк, 43010; ідентифікаційний код 37425075) 119 867,94 грн. основного боргу, 2 827,60 грн. пені, 5 993,40 грн. штрафу, 15 302,72 грн. - 35% річних, 2 879,83 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Повний рішення складено 19.03.2013 року.

Суддя Рим Т.Я.