Ухвала суду № 30016401, 14.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-2074/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.,

Суддів Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

при секретарі Соловіцькій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Київ-Атлантик-Україна» до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 червня 2012 року адміністративний позов було задоволено.

Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області ДПС:

№ 0000712301 від 21 листопада 2011 року, яким ПАТ «Київ-Атлантик Україна» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» на загальну суму 50 936, 78 грн., з яких: 39 124, 52 грн. - за основним платежем; 11 812, 26 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0000722301 від 21 листопада 2011 року, яким ПАТ «Київ-Атлантик Україна» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток підприємств» на загальну суму 894 207, 09 грн., з яких: 804 026, 46 грн. - за основним платежем; 90 180, 63 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0000732301 від 21 листопада 2011 року, яким ПАТ «Київ-Атлантик Україна» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 8 413, 00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Миронівська міжрайонна державна податкова інспекція Київської області ДПС, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, в жовтні 2011 року посадовими особами Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області ДПС проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2011 року. за результатами якої складено Акт перевірки № 355/23-011/22929481 від 02 листопада 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення п. п. 5.3.1 п. 5.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст. 138 ПК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) підприємством завищено валові витрати за період, що перевірявся, в загальній сумі 3 281 328, 47 грн., що призвело до заниження податку на прибуток підприємства на загальну суму 804 026, 47 грн. за періоди, що перевірялись; ст. ст. 3, 4 Закону України «Про податок на додану вартість», а також ч. 1 ст. 203, ст. ст. 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України, в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) підприємством завищено суму податкового кредиту на загальну суму 32 037, 99 грн., у тому числі за липень 2010 року - в сумі 23 624, 52 грн., за листопад 2010 року - в сумі 8 413, 47 грн.; ст. ст. 185, 188, п. 198.6 ст. 198 ПК України, а також ч. 1 ст. 202, ст. ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України в результаті чого встановлено вчинення нікчемних правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг) підприємством завищено суму податкового кредиту на загальну суму 15 500, 00 грн., у тому числі за червень 2011 року в сумі 15 500, 00 грн.

На підставі Акту перевірки Миронівською міжрайонною державною податковою інспекцією Київської області ДПС винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 0000712301 від 21 листопада 2011 року, яким ПАТ «Київ-Атлантик Україна» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» на загальну суму 50 936, 78 грн., з яких: 39 124, 52 грн. - за основним платежем; 11 812, 26 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0000722301 від 21 листопада 2011 року, яким ПАТ «Київ-Атлантик Україна» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток підприємств» на загальну суму 894 207, 09 грн., з яких: 804 026, 46 грн. - за основним платежем; 90 180, 63 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0000732301 від 21 листопада 2011 року, яким ПАТ «Київ-Атлантик Україна» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 8 413, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ТОВ «Андор», ТОВ «Інвест ЛТД», ТОВ «Інтерсервісплюс», ТОВ «Компанія «Істсервіс», ТОВ «Торговий дім «Агро Інвест», ТОВ «Агрофонд України» ПП «Юнітекс - Трейд», ПП «Фактура», укладені договори з придбання товарів (технічних культур, зернових, інших компонентів для комбікорму, насіння ріпака, сої, кукурудзи тощо).

Кошти, сплачені контрагентам, позивачем було включено до складу валових витрат, а суми податку на додану вартість, сплачені вказаним контрагентам у складі ціни придбання товару на підставі податкових накладних було включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2011 року.

Проте, на думку податкового органу, особи, які причетні до створення контрагентів, заснували їх за гроші, ніяких фінансово-господарських документів від імені цих юридичних осіб не підписували. Крім того, в ході проведення перевірок вказаних контрагентів у податкових органів виникла підозра у проведенні через них транзитних фінансових потоків, спрямованих на незаконне отримання податкової вигоди платниками податків за ланцюгом постачання, з використанням суб'єктів, які ухиляються від сплати податків, а тому встановити реальність та товарність здійснених операцій з придбання позивачем товарів (робіт, послуг) за періоди, що перевірялись, виявилось неможливим.

Між тим, колегія суддів з висновками податкового органу не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28 грудня 1994 року - валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно до п. п. 5.3.1., 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону - не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. п. 7.4.1., 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з до п. 198.1 ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.4., 201.6. ст. 201 ПК України - податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту та відповідати господарській меті підприємства.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Відповідно до ст. 18 Закону - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення господарських операцій та в період їх виконання відомості в Єдиному державному реєстрі з приводу реєстрації ТОВ «Андор», ТОВ «Інвест ЛТД», ТОВ «Інтерсервісплюс», ТОВ «Компанія «Істсервіс», ТОВ «Торговий дім «Агро Інвест», ТОВ «Агрофонд України» ПП «Юнітекс - Трейд», ПП «Фактура» були чинні. Крім того, вказані особи були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, виконання вищезазначених договорів підтверджується видатковими накладними, складеними уповноваженими представниками постачальника та позивача, копіями товарно-транспортних накладних, журналом реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах; картками аналізу зерна та оформлені згідно з вимогами, передбаченими нормативно-правовими актами та містять усі необхідні реквізити, передбачені законодавством для первинного документу.

Крім того, сировина, що була придбана позивачем у вказаних контрагентів, була використана у виробництві, що підтверджується звітами (книгою кількісно-якісного обліку хлібопродуктів), технічними умовами на виробництво комбікормів, рецептом на виробництво комбікорму, дослідженими у судовому засіданні.

Таким чином, позивач правомірно включив витрати по придбанню вказаної продукції до валових витрат та сформовано податковий кредит.

Також як вбачається з матеріалів справи, угоди, які укладені між позивачем та ТОВ «Андор», ТОВ «Інвест ЛТД», ТОВ «Інтерсервісплюс», ТОВ «Компанія «Істсервіс», ТОВ «Торговий дім «Агро Інвест», ТОВ «Агрофонд України» ПП «Юнітекс - Трейд», ПП «Фактура», не визнані судом недійсними, їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 червня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 21 березня 2013 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 20 березня 2013 року.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Хрімлі О.Г.