Ухвала суду № 30004623, 13.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" березня 2013 р. м. Київ К/9991/22522/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіроява І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Сватко А.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києва Державної податкової служби (далі -СДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 22.08.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012

у справі № 2а-2614/11/2670

за позовом корпорації «Артеріум»

до СДПІ

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача -Зими І.П., Задорожної Л.Г.,

відповідача -Мухи С.І.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 22.08.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012, позов задоволено повністю; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 11.02.2011 № 0000194030, № 0000234030, № 000244030 та № 0000224030.

На вказані судові акти СПДІ подано касаційну скаргу, в якій заявник зазначає про порушення судами статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні», пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.3, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та просить відмовити у задоволенні позову, скасувавши оскаржувані судові рішення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що СДПІ було проведено планову виїзну перевірку корпорації «Артеріум»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2010, оформлену актом від 20.01.2011 № 17/40-30/33406813. За наслідками цієї перевірки податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.02.2011:

№ 0000194030 про донарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1 149 094 грн. (у тому числі 919 275 грн. за основним платежем та 229 819 грн. за штрафними санкціями);

№ 0000234030, за яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 305 382 грн. (у тому числі 244 306 грн. за основним платежем та 61076 грн. за штрафними санкціями);

№ 0000244030, згідно з яким корпорації «Артеріум»визначено суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 294 714 грн. та зобов'язано сплатити 73680 грн. штрафних санкцій;

№ 0000224030 про збільшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 178 294 грн.

Підставою для прийняття зазначених актів індивідуальної дії став факт невизнання Вінницькою СДПІ витрат позивача, понесених ним у рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «А-М Україна»(далі -ТОВ «А-М України») та з товариством з обмеженою відповідальністю «АРТ-БТЛ»(далі -ТОВ «АРТ-БТЛ») за договорами від 27.04.2009 № 03/2009 та від 24.02.2009 № 1/332, відповідно.

Свою правову позицію по справі податковий орган мотивує відсутністю у позивача необхідних первинних та інших документів, складенням яких мало опосередковуватись надання названими контрагентами рекламних послуг відповідно до умов зазначених договорів (як-от - бриф-заявки, кошториси витрат, затверджені замовником рекламні матеріали, деталізована інформація щодо проведення рекламних акцій з відомостями щодо місця її проведення, складу та чисельності персоналу виконавця, який забезпечував проведення акцій тощо).

Крім того, СДПІ визнала незаконним включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, складеними акціонерним товариством «Галичфарм», з причин порушення законодавчо установленого порядку їх нумерації.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(який діяв на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Чинним податковим законодавством не встановлено окремого правового регулювання порядку віднесення до валових витрат витрат на оплату рекламних послуг. Отже, з урахуванням наведених приписів Закону для цілей оподаткування такі витрати враховуються за умови їх економічної обґрунтованості, документальної підтвердженості та спрямованості на збільшення доходу.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, у договорах від 27.04.2009 № 03/2009 та від 24.02.2009 № 1/332, укладених корпорацією «Артеріум»(замовник) з ТОВ «А-М Україна»та з ТОВ «АРТ-БТЛ», було визначено умови співробітництва між сторонами по наданню замовникові комплексу рекламних послуг; види послуг, конкретний період їх надання, умови, вартість визначалися у додатках до договорів.

На підтвердження фактичного виконання операцій з поставки позивачеві рекламних послуг (включаючи проведення рекламних акцій) корпорацією «Артеріум» було подано договори з додатками до них, акти здачі-приймання послуг, звіти про надання послуг, податкові накладні, виписки з банківського рахунку позивача. Наведені документи містять достатню для цілей оподаткування інформацію про зміст, обсяг та вартість спірних послуг та відповідають за формою та змістом вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Посилання СДПІ на недостатність зазначених документів були обґрунтовано відхилені судами як неспроможні, адже податкове законодавство не встановлює переліку документів, що підтверджують реальність наданих послуг, не містить конкретних визначених вимог до їх оформлення та не ставить у залежність правомірність виключення з оподатковуваного прибутку витрат на рекламні послуги від ступеня їх конкретизації в облікових документах.

З урахуванням викладеного наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, складених ТОВ «А-М Україна»та з ТОВ «АРТ-БТЛ»за фактом поставки рекламних послуг позивачеві, з огляду на наведені у підпунктах 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»правила формування податкового кредиту свідчить про відсутність підстав для виключення з податкового кредиту корпорації «Артеріум»сум ПДВ у складі ціни поставлених рекламних послуг.

Правильною є і надана судами правова оцінка доводів СДПІ щодо неправомірного віднесення позивачем до податкового кредиту ПДВ у сумі 493 215 грн. у зв'язку з порушенням порядку оформлення податкових накладних, а саме -їх неправильною нумерацію. Суди правильно зазначили, що вказаний недолік у заповненні податкової накладної не перешкоджає її визнанню як первинного облікового документа, не спростовує факту здійснення господарської операції з поставки товару, а відтак не є підставою для позбавлення платника права на податкову вигоду.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що подані позивачем за спірними господарськими операціями первинні облікові документи відповідають вимогам чинного податкового законодавства та є підставою для формування податкового кредиту з ПДВ та врахування витрат у складі валових витрат, що зменшують базу оподаткування податком на прибуток.

Твердження відповідача, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження в судах першої та апеляційної інстанцій, цим доводам було надано об'єктивну правову оцінку, а відтак їх повторне заявлення в суді касаційної інстанції фактично спрямоване на переоцінку висновків судів щодо належного документального підтвердження спірних операцій. В силу ж статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями переоцінювати встановлені судами обставини на підставі повторного дослідження доказів.

Порушення норм матеріального чи процесуального права, які є підставою для скасування оскаржуваних рішень, судом касаційної інстанції не встановлені.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 22.08.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 у справі № 2а-2614/11/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько