Ухвала суду № 30002680, 07.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" березня 2013 р. м. Київ К/9991/39149/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Виробничо-комерційної приватної фірми "РІО" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2011 року у справі за позовом Виробничо-комерційної приватної фірми "РІО" до Державної податкової інспекції у місті Чернівці про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановила:

Виробничо-комерційна приватна фірма "РІО" (далі - ВКП фірма "РІО") звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Чернівці (далі - ДПІ у м. Чернівці) в якому просила скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2010 року позов ВКП фірми "РІО" задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у м. Чернівці задоволено, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2010 року скасовано. У задоволені позовних вимог ВКП фірма "РІО" відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ВКП фірма "РІО" подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2011 року та залишити в силі постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2010 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у м. Чернівці було проведено планову виїзну перевірку ВКП фірма «РІО»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами проведеної перевірки складено акт №4337/23-1/25080951 від 30.12.2009 року.

Перевіркою встановлено порушення ВКП фірма «РІО»- п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" в результаті чого ВКП фірмою «РІО»включено до податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 25000, 00 грн., по податковій накладній №5 від 13.02.2009 року від контрагента з ТОВ «Металургійна компанія «Стіл Трейд».

На підставі акту позивачу направлено податкове-рішення №0000010350/0 від 20 січня 2010 року, яким донараховано 25000, 00 грн. податку на додану вартість за основним платежем і 12500, 00 грн. штрафних санкцій (разом 37500 грн.).

29 січня 2010 року позивач звернувся з первинною скаргою до податкового органу, який виніс оскаржувані повідомлення-рішення ДПІ м. Чернівці. Рішенням №1994/10/25-014 від 10.02.2010 року скарга залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

19 лютого 2010 року була подана повторна скарга до ДПА у чернівецькій області. Рішенням №1215/10/25-009 від 26.02.2010 року скарга залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Позивач 05.03.2010 року подав повторну скаргу до ДПА України. Відповіді на скаргу від ДПА України позивач не одержував.

17 травня 2010 року від відповідача надійшли податкові повідомлення рішення №0000070231/3 від 07 травня 2010 року, №0000010350/3 від 07 травня 2010 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.п 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Металургійна компанія «Стіл Трейд»на час здійсненні господарських операцій була включена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мала свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Крім того, судом першої інстанцій зазначено, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Також судом першої інстанції встановлено, що холодильні установки DANFOS FAL були придбані позивачем у лютому 2009 року. Реальність господарських операцій підтверджена матеріалами справи.

У відповідності до п.п. 8.2.2 п.8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування підприємств» холодильні установки зараховані до II групи основних фондів, згідно п.п. 8.3.5 п. 8.3 ст. 8 цього Закону України «Про оподаткування підприємств» об'єкти 2, 3, 4 груп основних фондів амортизуються незалежно від введення їх в експлуатацію.

Виходячи із викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про необхідність скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2011 року та залишення в силі постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2010 року у даній справі.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу Виробничо-комерційної приватної фірми "РІО" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2011 року - скасувати.

Залишити в силі постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2010 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров