Ухвала суду № 30002674, 07.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" березня 2013 р. м. Київ К/9991/41827/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2011 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі -ФО-П ОСОБА_1.) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому (далі -ДПІ у м. Хмельницькому) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року позов ФО-П ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у м. Хмельницькому залишено без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року -без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у м. Хмельницькому подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ФО-П ОСОБА_1 у задоволенні позову.

ФО-П ОСОБА_1 подав до суду письмові заперечення на касаційну скаргу ДПІ у м. Хмельницькому.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у м. Хмельницькому проведено позапланову виїзну перевірку ФО-П ОСОБА_1 щодо збільшення податкового кредиту з податку на додану вартість, який становить більше 50 тис. грн. за серпень 2010 року. За результатами перевірки складено акт №12411/17-4/НОМЕР_1 від 03.12.2010 року.

Перевіркою встановлено, що на порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме ФО-П ОСОБА_1 завищено податковий кредит за серпень 2010 року на 56100,00 грн., по господарській операції з придбання у ТОВ "Вагрос" зерна ріпаку загальною вартістю 336600,00 грн., що фактично не здійснювалась та не мала на меті подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

На підставі акту перевірки та за наслідками адміністративного оскарження, ДПІ у м. Хмельницькому прийнято податкові повідомлення-рішення №0003611704/0/9335 від 15.12.2010 року, №0003611704/1/64 від 17.01.2011 року, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання за податком на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) усього в сумі 78540,00 грн., з яких 56100,00 грн., - за основним платежем та 22440,00 грн., - за штрафними (фінансовими) санкціями .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.08.2010 року, між ТОВ "Вагрос" та ФО-П ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу №7/р, щодо купівлі-продажу зерна ріпаку урожаю 2010 року. Виконання та реальність зазначеного договору підтверджується матеріалами справи.

Крім того, судами попередніх інстанцій зазначено, що на виконання вимог ст. 24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" від 27.04.2007 року №997-V щодо зберігання зерна ріпаку заліковою вагою 102 тони у зернових складах, отриманого ФО-П ОСОБА_1 від ТОВ "Вагрос", позивачем надано суду договір №1011-00001 від 09.07.2010 року про приймання, очистку, сушку, зберігання та відвантаження зерна, укладеного позивачем з ТОВ "Хмельницький комбінат хлібопродуктів", складські квитанції на зерно.

Згідно пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом пп. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, який виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, право на включення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту виникає у платника податку за умови встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів (робіт, послуг) підлягає віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу) за наявності податкової накладної, яка засвідчує факт поставки товару або надання послуги.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Також судами попередніх інстанцій зазначено, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема, про несплату податків чи неподання податкової звітності).

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та їх скасування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому залишити без задоволення, постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров