Ухвала суду № 30002537, 07.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" березня 2013 р. м. Київ К/9991/41093/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2011 року у справі за позовом Дочірнього підприємства фірми "Еко-Пак" до Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА

Дочірнє підприємство фірми "Еко-Пак" (далі -ДП фірми "Еко-Пак") звернулось до суду з позовом до Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції (далі -Кагарлицька ОДПІ) в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року у задоволенні позову ДП фірми "Еко-Пак" відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2011 року апеляційну скаргу ДП фірми "Еко-Пак" задоволено, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року. Позовні вимоги ДП фірми "Еко-Пак" задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суд апеляційної інстанції Кагарлицька ОДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ДП фірми "Еко-Пак" у задоволенні позовних вимог.

ДП фірми "Еко-Пак" подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу Кагарлицької ОДПІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Кагарлицькою ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку ДП фірми «Еко-Пак»з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства з 01.04.2008 року по 31.12.2009 року, на підставі якої був складений акт від 11.05.2010 року №91/23-1/25301582.

В ході перевірки було встановлено, що до валових витрат ДП фірми «Еко-Пак»включила витрати по транспортним перевозкам по перевезенню працівників.

Згідно із вказаним актом перевірки позивач в порушення вимог п.п 5.2.1, п.5.2 та п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.2007 року №283/97- ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»занизив податок на прибуток на загальну суму 104008, 29 грн., а також на підставі п.1.3, п 1.4 ст. 1, п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. п. 4.2 ст. 4, п. п. 7.3.1 п. 7.3, ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97 -ВР «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 62407, 98 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийняте податкове -повідомлення рішення від 18.05.2010 року №0001762301/0 з нарахуванням за основним платежем у сумі 78009, 98 грн. та за штрафними санкціями -у сумі 46807, 49 грн. та податкове повідомлення рішення № 0001772301/0.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ДПФ "Еко-Пак" та ПП ОСОБА_1 було укладено договір №01/01-2005 від 01.01.2005 року. Предметом договору є пасажирські перевезення працівників ДПФ "Еко-Пак" автотранспортом ПП ОСОБА_1 Виконання зазначеного договору підтверджується матеріалами справи.

Згідно п.п. 5.2.1. п.5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" від 22.05.1997 року №283/97-ВР, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3. - 5.7, цієї статті.

Згідно з ч.4 п.п. 5.3.9. п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрати будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.11.2. ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку результатів робіт (послуг).

Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що ДП фірми "Еко-Пак" обґрунтовано віднесено до валових витрат виробництва суму 312039,88 грн.

Щодо завищення валових витрат на суму 312039,88 грн. за господарськими операціями з ПП ОСОБА_1 (ПП ОСОБА_1 здійснював пасажирські перевезення працівників ДП фірми "Еко-Пак" без ліцензії та детального розрахунку актів виконаних робіт), то суд апеляційної інстанції вірно визначив, що Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" не передбачено при формуванні валових витрат наявність ліцензії, що дає дозвіл на проведення транспортних перевезень. Також, Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року №2181-111 встановлено персональну податкову відповідальність.

Відповідно до п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на які не відносяться до валових витрат виробництва (обіг) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Судом апеляційної інстанції зроблено висновок, що доставка працівників ДПФ "Еко-Пак" до місця роботи та назад не підпадає під визначення поняття "поставка послуг", наведеного в п. 1.4 ст. 1 Законі України "Про податок на додану вартість".

Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що перевезення працівників ДПФ "Еко-Пак" до місця роботи та назад у сільський місцевості обумовлено договором з ПП ОСОБА_1, а також положеннями Колективного договору, в зв'язку з цим витрати по перевезенню працівників відносяться до складу валових витрат, як витрати, пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва ДПФ "Еко-Пак".

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень рішень підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров