Ухвала суду № 30002542, 07.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" березня 2013 р. м. Київ К/9991/42637/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайленс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайленс" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання нечинним рішення, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сайленс" (далі -ТОВ "Сайленс") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (далі -ДПІ у Оболонському районі м. Києва) в якому просить визнати нечинним рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2010 року у задоволенні позову ТОВ "Сайленс" відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2011 року апеляційну скаргу ТОВ "Сайленс" залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2010 року -без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2011 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "Сайленс".

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Оболонському районі м. Києва 15.09.2010 року було проведено перевірку ТОВ "Сайленс". За результатами перевірки складено акт від 15.09.2010 року №0856/26/54/23/22954177.

В ході перевірки встановлено, що ТОВ "Сайленс" за період з 01.07.2010 року по 14.09.2010 року не забезпечило щоденний друк фіскальних звітних чеків на реєстраторі розрахункових операцій в робочі дні підприємства.

На підставі акту перевірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0007312305 від 28.09.2010 року у розмірі 14960, 00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. п. 9, 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій; забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведенню розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Відповідно до постанови КМУ "Про затвердження вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій" від 18.02.2002 року №199, усі режими роботи реєстратора розрахункових операцій повинні блокуватися, зокрема, у разі перевищення максимальної тривалості зміни. Разом з тим, підсумок розрахунків обчислюється за зміну, максимальна тривалість якої не повинна перевищувати 24 години. У разі, коли підприємство не здійснює діяльність у конкретні дні, що підтверджується відповідним наказом по підприємству, та реєстратори розрахункових операцій не застосовуються, то відповідно і фіскальні чеки не друкуються. У робочі дні підприємства реєстратор розрахункових операцій повинен бути у ввімкненому стані, і роздрукування фіскального звітного чека є обов'язковим.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно довідки наданої позивачем відповідачу №0915 від 15.09.2010 року, в період з 01.07.2010 року по 14.09.2010 року вихідними днями позивача були субота та неділя, протягом вказаного періоду на підприємстві було 53 робочих дні. Таким чином, позивач мав законодавчо встановлений обов'язок зі здійснення роздрукування фіскального звітного чека, протягом кожного робочого дня.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що матеріалами справи не підтверджується, що реєстратор розрахункових операцій належить структурному підрозділу юридичної особи, який має графік роботи, відмінний від самого підприємства. Зокрема, реєстраційне посвідчення реєстратора розрахункових операцій не містить посилань на найменування господарської одиниці позивача.

Відповідно до п. 4 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції, зокрема, у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що п. 4 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачає відповідальність саме за невиконання друку щоденного фіскального звітного чеку, без зазначення підстав такого невиконання.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ "Сайленс".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайленс" залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров