Ухвала суду № 30002273, 07.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" березня 2013 р. м. Київ К/9991/32928/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Артемівськ-енергія" до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.01.2011 року №0000012342/0, №0000022342/0, №0000032342/0, зобов'язання утриматися від прийняття та надіслання (вручення) позивачу окремого податкового повідомлення-рішення стосовно зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 474899,00 грн. за актом від 22.12.2010 року №3866/23/34776960, зобов'язання утриматися від нарахування зобов'язань з податку на прибуток під час податкового контролю звітних періодів, внаслідок зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 47899,00 грн. за актом від 22.12.2010 року №3866/23/34776960, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Артемівськ-енергія" (далі -ТОВ "Артемівськ-енергія") звернулось до суду з позовом до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області (далі -Артемівська ОДПІ) в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.01.2011 року №0000012342/0, №0000022342/0, №0000032342/0, зобов'язати утриматись від прийняття та надіслання (вручення) позивачу окремого податкового повідомлення-рішення стосовно зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 474899,00 грн. за актом від 22.12.2010 року №3866/23/34776960, зобов'язати утриматися від нарахування зобов'язань з податку на прибуток під час податкового контролю звітних періодів, внаслідок зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 47899,00 грн. за актом від 22.12.2010 року №3866/23/34776960.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2011 року позов ТОВ "Артемівськ-енергія" задоволено частково. Скасовані податкові повідомлення-рішення Артемівської ОДПІ від 05.01.2011 року №0000012342/0, №0000022342/0, та №0000032342/0. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2011 року апеляційну скаргу Артемівської ОДПІ залишено без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2011 року -без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції Артемівська ОДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Артемівськ-енергія" у задоволенні позову.

ТОВ "Артемівськ-енергія" подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу Артемівської ОДПІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Артемівською ОДПІ в період з 28.10.2010 року по 15.12.2010 року проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Артемівськ-Енергія»з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року. За результатами перевірки складений акт від 22.12.2010 року №3866/23/34776960.

Згідно висновків акту перевірки № 3866/23/34776960 Артемівською ОДПІ встановлено, що: в порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.1 п.5.3, пп.5.4.2 п.5.4 ст. 5, пп. 8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами і доповненнями) ТОВ «Артемівськ-Енергія»занижено податок на прибуток в загальній сумі 165964,00 грн. та завищено збитки за 2009 рік, які зменшують рядок 04.9 в Декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року в сумі 474899,00 грн.; в порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами і доповненнями) ТОВ «Артемівськ-Енергія»занижено податок на додану вартість (далі ПДВ) у загальному розмірі 7153,00 грн.; зменшено суму бюджетного відшкодування в загальній сумі 2109,00 грн.

За результатами акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від: 05.01.2011 року №0000022342/0 з ПДВ на загальну суму 9841,00 грн.; 05.01.2011 року № 0000032342/0 на зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 2109,00 грн., та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 528,00 грн.; 05.01.2011 року №0000012342/0 з податку на прибуток на загальну суму 207455,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Артемівськ-Енергія»(замовник) придбавав у ТОВ «Транс агентство метал»(постачальник) металопродукцію на підставі укладених договорів постачання - від 05.01.2009 року №25 строком дії до 31.12.2009 року та від 22.03.2010 року №113 строком дії до 31.12.2010 року. Виконання зазначених договорів підтверджується матеріалами справи.

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. ст. 219, 220, 221, 224, 228 Цивільного кодексу України недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 Цивільного кодексу України, правочин, що порушує публічний порядок.

Зокрема, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 ГКУ господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом договори не віднесені законом до нікчемних.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що ТОВ «Артемівськ-Енергія»правомірно віднесено до валових витрат суму в розмірі 46312,00 грн. у зв'язку із здійсненням господарських операцій з ТОВ «Транс агентство метал», а тому податкове повідомлення-рішення від 05 січня 2011 року №0000012342/0 не ґрунтується на нормах законодавства та підлягає скасуванню.

Щодо порушення п. 5.1, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», судами попередніх інстанцій зазначено наступне.

Згідно ст. 19 Закону України від 02.06.2005 року №2633-IV «Про теплопостачання» - діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватись суб'єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Артемівськ-Енергія»здійснює свою діяльність на підставі Концесійного договору від 24.07.2007 року. Відповідно до цього договору Артемівська міська рада (Концесієдавець) надає ТОВ «Артемівськ-Енергія»(Концесіонер) на 40 років право здійснювати управління (експлуатацію) об'єктом концесії з метою задоволення суспільних потреб у сфері надання послуг з теплопостачання на території м. Артемівська, м. Соледара, Артемівського району Донецької області.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Артемівськ-Енергія»укладені з банківськими установами (далі банки) договори, згідно яким банки зобов'язуються приймати платежі від фізичних осіб на користь позивача за послуги з постачання теплової енергії та перераховувати ці платежі на рахунок позивача, а ТОВ «Артемівськ-Енергія»за надані послуги виплачує банкам комісійну винагороду, розмір якої становить 1 % від одержаних платежів. Зазначені суми ТОВ «Артемівськ-Енергія»віднесено до валових витрат у відповідні звітні періоди.

За приписами пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено перелік витрат, що не включаються до складу валових витрат. Серед цього переліку визначені потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 (оплата праці, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників) і 5.7 (суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Пунктом 1.37 ст. 1 Закону України від 05.04.2001 року №2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що розрахунково-касове обслуговування - послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.

Пунктом 22.8 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що розрахунково-касове обслуговування клієнтів здійснюється банками на договірній основі.

Відповідно до ст. 4 7 Закону України від 07.12.2000 року №2121-III «Про банки і банківську діяльність» комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки та комісійну винагороду по своїх операціях.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 31.12.1999 року №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за №27/4248 (далі - Положення (стандарт) 16), визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Згідно п.18 Положення (стандарту) 16 встановлено, що до адміністративних витрат відносяться загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що ТОВ «Артемівськ-Енергія»правомірно віднесено до валових витрат суму в розмірі 283796,00 грн. у зв'язку із придбанням банківських послуг за договорами, а тому податкове повідомлення-рішення від 05.01.2011 року №0000012342/0 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо порушення пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», судами попередніх інстанцій зазначено наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Артемівськ-Енергія»укладений Договір від 02.11.2009 року №2009/11-03/FAS з фірмою UAB & Young Baltic»(ЗАТ «Ернст енд Янг Балтік», республіка Литва) на надання послуг аудитора з вивчення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Артемівськ-Енергія»для виявлення проблемних операцій та можливих ризиків в бухгалтерському обліку за період 01.10.2008 року 30.09.2009 року; проведення перевірки трансформації фінансової звітності за рік, який закінчується 30.09.2009 року, що підготовлена ТОВ «Артемівськ-Енергія»у відповідності з українськими принципами бухгалтерського обліку, у форматі Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ), а також перевірку коректування.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 22.04.1993 року № 3125-XII «Про аудиторську діяльність» аудит це перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.

Підпунктом 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», передбачено, що до валових витрат платника податку відносять, зокрема, витрати на проведення аудиту згідно з чинним законодавством, включаючи проведення добровільного аудиту за рішенням платника податку. Обов'язок з доведення зв'язку цих витрат з основною діяльністю платника податку покладається саме на нього.

У відповідності до ст. 17 Закону України «Про аудиторську перевірку», підприємство-замовник та аудитор (аудиторська фірма) мають насамперед укласти договір, у якому, зокрема, передбачити предмет і термін перевірки, обсяг аудиторських послуг, розмір і умови оплати, відповідальність сторін. Стандартами аудиту можуть бути передбачені й інші істотні умови договору на проведення аудиту.

Статтею 7 Закону України «Про аудиторську перевірку»визначено, що аудиторський висновок - документ, що складений відповідно до стандартів аудиту та передбачає надання впевненості користувачам щодо відповідності фінансової звітності або іншої інформації концептуальним основам, які використовувалися при її складанні. Концептуальними основами можуть бути закони та інші нормативно-правові акти України, положення (стандарти) бухгалтерського обліку, внутрішні вимоги та положення суб'єктів господарювання, інші джерела.

Відповідно до п. 18 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, наприклад, у вигляді винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо), відносяться до складу адміністративних витрат.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що ТОВ «Артемівськ-Енергія»правомірно віднесено до валових витрат суму в розмірі 333749,00 грн. за отримання послуг з аудиторської перевірки, а тому податкове повідомлення-рішення від 05.01.2011 року №0000012342/0 підлягає скасуванню.

Щодо порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», судами попередніх інстанцій зазначено наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що результатами вищезазначених проведених перевірок не встановлено порушень ведення податкового обліку, а зроблений висновок щодо визнання правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Транс агентство метал»нікчемними. На підставі нікчемності правочинів Артемівською ОДПІ прийняті податкове повідомлення-рішення від 05.01.2011 року №0000022342/0 на суму 8941,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 05.01.2011 року щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 2109,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 528,00 грн.

Також судами попередніх інстанцій встановлено фактичне придбання позивачем металопродукції від ТОВ «Транс агентство метал», оприбуткування цієї металопродукції, відображення результатів у бухгалтерському та податковому обліку здійснено у відповідності до діючого законодавства України. Крім того, судами попередніх інстанцій зазначено, що у ТОВ «Артемівськ-Енергія»достатня кількість основних засобів, виробничих потужностей, що підтверджує можливість та фактичне виготовлення металевих воріт та іншої продукції, а також здійснення ремонту власними силами позивача.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що висновки відповідача стосовно порушення позивачем норм Закону України «Про податок на додану вартість» незаконними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а отже суму в розмірі 9262,00 грн. правомірно віднесено до податкового кредиту. Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 05.01.2011 року № 0000022342/0 та від 05.01.2011 року підлягають скасуванню як незаконні.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області залишити без задоволення, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров