Ухвала суду № 30000909, 28.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" лютого 2013 р. м. Київ К-27706/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сандрачук Я.В.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 28.02.2013 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2010

у справі № 2-а-44529/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Караван"

до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції

Харківської області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Караван" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкових повідомлень -рішень № 0007852311/0, № 0007862311/0 від 24.11.2009, №0007852311/1, №0007862311/1 від 11.12.2009.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2010 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2010 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 30.06.2009 та складено акт № 978/23-104/31165672 від 06.11.2009.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0007852311/0, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 325415 грн.; № 0007862311/0, яким визначено позивачу податок на додану вартість в сумі 186957 грн.

В порядку адміністративного оскарження зазначені повідомлення-рішення були оскаржені до Дергачівської міжрайонної податкової інспекції Харківської області, за результатами розгляду скарги податкові повідомлення-рішення залишені без змін та прийняті податкові повідомлення-рішення № 0007852311/1 від 11.12.2009 по податку на прибуток на суму 325415 грн. та № 0007862311/1 від 11.12.2009 по податку на додану вартість на суму 186957 грн.

Перевіркою встановлено порушення ч. 1 ст. 203, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, здійснених ТОВ „Караван" з постачальником товару ПП „Укрбудмонтажпроект" та ПП „Вівальді", п. 5.1 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 та Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на 234 865 грн., пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", занижено податок на додану вартість в сумі 124638 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було укладено договори на транспортно-експедиційне обслуговування з ПП „Вівальді" та ПП „Укрбудмонтажпроект".

Згідно зазначених договорів на транспортно-експедиційне обслуговування експедитор зобов'язаний за винагороду та за рахунок замовника виконати та/або організувати виконання транспортних (експедиційних) послуг.

З цією метою експедитор має можливість укладати договори по наданню транспортно-експедиційних послуг з третіми особами (перевізниками або виконавцями), що мають відповідні ліцензії та дозволи.

На виконання договорів ПП „Вівальді" та ПП „Укрбудмонтажпроект" було надано транспортно-експедиційне обслуговування, а саме перевезення вантажів ТОВ „Караван".

Надання послуг з транспортно-експедиційне обслуговування здійснювалось за письмовою заявою ТОВ „Караван".

За результатом надання послуг з транспортно-експедиційне обслуговування між ТОВ „Караван" та ПП „Вівальді" та ПП „Укрбудмонтажпроект" було підписано Акти здачі-приймання робіт (надання послуг).

ПП „Вівальді" та ПП „Укрбудмонтажпроект" було видано ТОВ „Караван" податкові накладні на суму вартості наданих послуг з транспортно-експедиційне обслуговування.

Сплата за вказаними договорами здійснювалась у безготівковій формі з розрахункового рахунку позивача.

Позивачем було укладено з ПП „Укрбудмонтажпроект" договір купівлі - продажу.

Згідно договору купівлі - продажу укладеного ТОВ „Караван" з ПП „Укрбудмонтажпроект" продавець зобов'язаний поставити у власність покупця, а покупець прийняти та своєчасно оплатити товар, на умовах договору, в кількості, асортименті та за ціною, відповідно накладних.

На виконання вказаного договору ПП „Укрбудмонтажпроект" було поставлено ТОВ „Караван" ТМЦ в асортименті та видано податкові накладні. Сплата за договором здійснювалась у безготівковій формі з розрахункового рахунку позивача.

Посилаючись на вимоги ст. ст. 203, 215 ЦК України, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що правочин, укладений між позивачем та контрагентами спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ними, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим ст. 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

При цьому встановлено, що за спірною угодою контрагент виконав повністю взяті на себе зобов'язання, а позивач, в свою чергу, провів повний розрахунок.

При визнанні угод нікчемними податковим органом не дотримано вищезазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що у період укладання договорів підряду та оформлення первинних документів щодо виконання сторонами умов даних договорів, контрагенти позивача було належним чином зареєстровані як юридичні особи, взяті на податковий облік як платник податків та були зареєстровані, як платники податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2010 у справі № 2-а-44529/09/2070 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2010 у справі № 2-а-44529/09/2070 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко