Ухвала суду № 29999491, 28.02.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2013 р. Справа № 170242/12

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Кузьмича С.М., Олендера І.Я.

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Продторг - Тернопіль» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2012 року у адміністративній справі № 2а-1970/2708/12 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Продторг - Тернопіль» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне підприємство «Продторг-Тернопіль» звернулося до суду з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позивні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Продторг-Тернопіль» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року. На підставі акту даної перевірки №1575/23-05/34473634 від 24.02.2012 року Тернопільською ОДПІ було винесено податкові повідомлення-рішення №0000192305, №0000172305 та №0000081703 від 05.03.2012 року, якими позивачу визначено суми податкового зобов'язання за платежами: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), податок на прибуток приватних підприємстві податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати. Позивач не погоджується з винесеними податковими повідомленнями:рішеннями, вважає їх прийнятими з порушенням норм чинного законодавства та просить скасувати.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В судове засідання позивач не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Представник відповідача в судовому засідання апеляційного розгляду проти апеляційної скарги заперечив, вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне. Тернопільською об'єднаної державною податковою інспекцією Тернопільської області Державної податкової служби в період з 12.01.2012 року по 01.02.2012 року проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Продторг-Тернопіль» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року, за результатами якої складено акт №1575/23-05/34473634 від 24.02.2012 року.

В акті перевірки зазначено, що ПП «Продторг-Тернопіль» включено до складу валових витрат, амортизаційних відрахувань витрати та до складу податкового кредиту з ПДВ суми податку на додану вартість не підтверджені відповідними документами, внаслідок чого платником завищено валові витрати та амортизаційні відрахування за третій, четвертий квартали 2009 року на суму 6582982,00 грн., відповідно підприємством завищено податковий кредит за липень-грудень 2009 року на 1285291,00 грн.

Крім цього, в акті перевірки вказано, що приватним підприємством «Продторг-Тернопіль» надано додаткове благо працівникам без утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб, зокрема: ОСОБА_1 - оплата послуг мобільного оператора та сплата адмінштрафу у серпні, листопаді, грудні 2009 року; ОСОБА_2 - сплата адмінштрафу в серпні 2009 року; виплата коштів приватному нотаріусу ОСОБА_3 в грудні 2009 року, внаслідок чого, в порушення вимог підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4, пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» підприємством занижено податок на доходи фізичних осіб на 719,36 грн.

За результатами перевірки позивача встановлено порушення: п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.8.1.1.п.п8.2.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку; підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 1645745,00 грн., в тому числі за 3 квартал 2009 року в сумі 1047983,00 грн., за четвертий квартал 2009 року в сумі 597762,00 грн.; п.п.7.4.5, п.7.4, ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 1285291,00 грн., в тому числі за липень 2009 року 204300,00 грн., за серпень 2009 року 237584,00 грн., за вересень 2009 року 277343,00 грн., за жовтень 2009 року 196894,00 грн., за листопад 2009 року 162939,00 грн., за грудень 2009 року - 206231,00 грн.; п.п. «г» 4.2.9 п.4.2 ст.4, «а» 19.2 п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме: надання додаткового блага працедавцем працівникам: ОСОБА_1 (у вигляді послуг мобільного зв'язку, сплати адмінштрафу) в серпні, листопаді, грудні 2009 року, ОСОБА_2( у вигляді сплати штрафу) в серпня 2009 року та неутримання та неперерахування податку на доходи фізичних осіб з виплати приватному нотаріусу ОСОБА_3 в грудні 2009 року, внаслідок чого донараховано податку на доходи фізичних осіб в загальній сумі 719,36 грн.

За результатами акту перевірки від 24 лютого 2012 року №1575/23-05/34473634 Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкові повідомлення - рішення від 5 березня 2012 року: №0000172305 про сплату 2057181,25 грн. податку на прибуток, в тому числі: 1645745,00 грн. за основним платежем та 411436,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0000192305 про сплату 1606613,75 грн. податку на додану вартість, в тому числі: 1285291,00 грн. за основним платежем та 321322,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0000081703 про сплату 899,20 грн. податку на доходи фізичних осіб, в тому числі: 719,36 грн. за основним платежем та 179,84 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення на підставі результатів перевірки з дотриманням вимог чинного законодавства та в межах наданих законом повноважень, а тому підстав для скасування податкових повідомлень-рішень №0000192305, №0000172305 та №0000081703 від 05.03.2012 року немає.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що діяв до 1 січня 2011, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п. 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з реалізацією товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частинами 1 та 2 ст. 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З акту перевірки вбачається, що для перевірки позивачем пред'явлено первинні документи: прихідні накладні, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, акти на списання товарно-матеріальних цінностей, виписки банків та платіжні доручення, які не підтверджують в повному обсязі задекларовані підприємством дані. Своїм листом від 13.10.2011 року ПП «Продторг-Тернопіль» повідомило вадповідача про знищення бухгалтерських документів внаслідок пожежі в приміщення ЗАТ «Агрокомбінат», про що надано копії акту про пожежу від 18.07.2011 року.

Таким чином, в акті перевірки зазначено, що ПП «Продторг-Тернопіль» включено до складу валових витрат, амортизаційних відрахувань витрати та до складу податкового кредиту з ПДВ суми податку на додану вартість не підтверджені відповідними документами, внаслідок чого платником завищено валові витрати та амортизаційні відрахування за третій, четвертий квартали 2009 року на суму 6582982,00 грн., відповідно підприємством завищено податковий кредит за липень-грудень 2009 року на 1285291,00 грн.

Відповідно до пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України, у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

Судом встановлено, що позивач обов'язку передбаченого вказаною вище нормою не виконав, не повідомив податковий орган про втрату документів та відповідно не вжив заходів у встановлений строк для відновлення втрачених документів.

Крім цього, відповідно до п.п. 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо ( за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), зокрема у вигляді: суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом.

Пунктом 19.2 статті 19 цього Закону передбачено, що особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового Кодексу, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначений підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що відповідача діяв відповідно до вимог чинного законодавства, погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Продторг - Тернопіль» - залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2012 року у адміністративній справі № 2а-1970/2708/12 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено 05.03.2013 р.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді С.М. Кузьмич

І.Я. Олендер