Ухвала суду № 29999569, 22.02.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2013р. Справа № 2879/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Обрізка І.М.,

судді Хобор Р.Б.,

за участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.,

за участю представників:

апелянта (відповідача у справі): Берези І.Я.,

позивача у справі: Берестецького Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Львівської області Державної податкової служби, м.Городок, Львівська обл.

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.11.2011р. у справі №2а-8433/11/1370

за позовом Акціонерного товариства закритого типу "Темпо", м.Городок, Львівська обл.

до Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Львівської області Державної податкової служби, м.Городок, Львівська обл.

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Оскаржуваною постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.11.2011р. повністю задоволено позовні вимоги Акціонерного товариства закритого типу "Темпо", м.Городок, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.06.2011р. №0000402301 винесене Державною податковою інспекцією у Городоцькому районі Львівської області (далі - ДПІ), вирішено питання судових витрат.

Не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, ДПІ у Городоцькому районі Львівської області оскаржено її до Львівського окружного адміністративного суду та просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

У своїй апеляційній скарзі апелянт: Державна податкова інспекція у Городоцькому районі Львівської області посилається на те, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушено норми матеріального права. Зокрема зазначає, що згідно даних декларації з ПДВ за лютий 2011р., поданої до податкового органу ПП "Інвестюгагротранс", постачальником не задекларовано суму податкового зобов'язання по взаєморозрахунках з АТЗТ "Темпо", відтак, позивач не мав права включати такі суми до податкового кредиту.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечив, та пояснив що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товар, на вимогу їх отримувача, а право на нарахування податкового кредиту виникає в момент виникнення податкових зобов'язань, а не під час їх декларування продавцем.

Заслухавши представника позивача у справі, правову позицію апелянта та дослідивши матеріали справи у їх сукупності, апеляційний суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини:

Акціонерне товариство закритого типу "Темпо" зареєстровано Виконавчим комітетом Львівської міської ради 24.11.1993р., та взяте на податковий облік в органах податкової служби 29.10.1998р. за №1580.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі направлення від 25.05.2011р. №180/23 проведено позапланову виїзну перевірку Акціонерного товариства закритого типу "Темпо" (надалі - Товариство) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПП "Інвестюгагротранс" за лютий 2011р. За результатами перевірки складено Акт №235/23/20785813 від 08.06.2011р. (далі - Акт).

Із висновків зазначеного Акта вбачається, що перевіркою встановлено порушення Товариством вимог п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого за лютий 2011р. занижено податок на додану вартість в сумі 207386,73грн.

На підставі вказаного Акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0000402301 від 29.06.2011р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції на загальну суму 270388,00грн.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що між позивачем та ПП "Інвестюгагротранс" укладено Договір на поставку харчових складників №1-05/01/11 від 05.01.2011р.

На виконання умов вказаного Договору ПП "Інвестюгагротранс", виписано податкові накладні №63 від 07.02.2011р. на суму 1240382,68грн. (в т.ч. ПДВ 206730,45грн.), №64 від 07.02.2011р. на суму 328230,67грн. (в т.ч. ПДВ 54705,11грн.). За отримані, згідно із вказаними накладними товарно-матеріальними цінностями Товариством проведено розрахунок в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями, банківськими виписками. На підтвердження перевезення отриманого за вказаним Договором товару позивачем надано відповідні товарно-транспортні накладні. Отриманий товар реалізовано іншим суб'єктам господарювання, зокрема, ЗАТ "Оболонь", ВАТ "САН ИнБев Україна", ЗАТ "АВК", докази чого наявні в матеріалах справи.

На підставі отриманих від ПП "Інвестюгагротранс" податкових накладних АТЗТ "Темпо" задекларовано податковий кредит на загальну суму 270386,73грн.

Апелянт: ДПІ у Городоцькому районі Львівської області Державної податкової служби, в свою чергу, зазначено, що згідно із Системою співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів по взаєморозрахунках з ПП "Інвестюгагротранс" рахується розбіжність в сумі 270386,73грн. Згідно з даними декларації з ПДВ за лютий 2011р., поданої до податкового органу ПП "Інвестюгагротранс" та Додатку №5 до Декларації постачальником не задекларовано суму податкового зобов'язання по взаєморозрахунках з АТЗТ "Темпо". А тому відповідач стверджує, що внаслідок не декларування ПП "Інвестюгагротранс" суми податку на додану вартість в декларації за лютий 2011р., і, як наслідок, несплати до Державного бюджету України сум ПДВ в розмірі 270386,73грн., по придбаних в АТЗТ "Темпо" харчосмакових добавках, відповідні суми не можуть відноситися і до податкового кредиту позивача.

Податковим органом, який вважає такі дії позивача порушенням вимог п.198.3 ст.198 ПК України, було складено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Проте, таке податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам закону, з огляду на наступне:

Підпунктом 14.1.181 ст. 14 ПК України визначено поняття податкового кредиту. Так, відповідно до цієї норми, податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V ПК України.

Згідно з вимогами п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до вимог п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 ПК, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПК України, протягом такого звітного періоду, зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі, при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Цією ж нормою передбачено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до вимог п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 ПК) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК України.

Згідно з вимогами п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З врахуванням наведеного, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що можливі порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків, а сама по собі несплата податку продавцями, не впливає на формування податкового кредиту покупцями.

Погоджуючись із висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду зазначає, що несплата одним з постачальників у ланцюгу постачання товару податкових зобов'язань, порушення ним вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару вимог закону щодо формування податкового кредиту.

Платник податку на додану вартість (покупець) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, а відтак не повинен в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів.

Отже, платник податків, яким придбано товар в особи, що порушило вимоги законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності чи дотримання законодавства своїм контрагентом.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод, або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а лише на належних, достатніх та допустимих доказах.

Правильність такої позиції також узгоджується із практикою Європейського суду із прав людини. Так, у справі: Інтерсплав проти України (п.38 рішення), Європейський суд з прав людини визнав, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, а у справі "Булвес" АД проти Болгарії (п. 71 рішення), Європейський суд з прав людини визнав, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Відтак, зважаючи на те, що реальність господарських операцій податковим органом не заперечується та доказів втягнення позивача до неправомірної діяльності по безпідставному формуванню податкового кредиту відповідачем надано не було, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції, при винесенні оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам у справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зроблених на підставі правильно встановлених обставин справи та з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись вимогами ч.3 ст.160, ст.ст.195,196,198,200,205,206,254 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Львівської області Державної податкової служби, м.Городок, Львівська обл. на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.11.2011р. у справі №2а-8433/11/1370 за позовом Акціонерного товариства закритого типу "Темпо", м.Городок, Львівська обл. до Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Львівської області Державної податкової служби, м.Городок, Львівська обл. про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - залишити без задоволення.

2.Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.11.2011р. у справі №2а-8433/11/1370 за позовом Акціонерного товариства закритого типу "Темпо", м.Городок, Львівська обл. до Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Львівської області Державної податкової служби, м.Городок, Львівська обл. про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя І.М. Обрізко

Суддя Р.Б. Хобор

Повний текст ухвали виготовлено 01.03.2013р.