Ухвала суду № 29999485, 28.02.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2013 р. Справа № 124799/12

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Кузьмича С.М., Олендера І.Я.

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аргос СП» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 червня 2012 року у адміністративній справі № 2а/0370/1677/12 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аргос СП» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аргос СП» звернулося з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення від 29 травня 2012 року №0006221601.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в ході проведення камеральної перевірки позивача відповідачем зроблено безпідставні висновки про порушення останнім вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України щодо завищення податкового кредиту на суму 49381,00 грн. по декларації з ПДВ за березень 2012 року. Зазначає, що 16.05.2012 року ТзОВ «Аргос СП» подало уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок і розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) до декларації по податку на додану вартість за липень 2011 року, в яких сума 49381,00 грн. по податковій накладній №17 від 30.03.2012 року по контрагенту ТзОВ «ЛТЛ-Груп» знята з податкового кредиту. Таким чином, позивач вважає, що ним не було допущено заниження суми податкових зобов'язань на 49381,00 грн., заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках за березень 2012 року.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 21 червня 2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із постановлю суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова суду є незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповним з'ясуванням обставин справи. Зокрема зазначає, що відповідно до п. 50.2 Податкового кодексу України, платник податків не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих раніше декларацій у випадку проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок. Відповідачем було проведено камеральну перевірку позивача, тому він вправі був подати уточнюючий розрахунок. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову якою позов задовольнити.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник апелянта апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовної вимог в повному обсязі.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив, вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне. Відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість за березень 2012 року, за наслідками якої складено акт від 08.05.2012 року №1087/10/15-211/37204376.

Перевіркою встановлено, що за даними податкової звітності за березень 2012 року ТзОВ «Аргос СП» включено до податкового кредиту суму ПДВ 49381,00 грн. по контрагенту ТзОВ «ЛТЛ-Груп» згідно податкової накладної №17 від 30.03.2012 року, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 20.04.2012 року з порушенням термінів, що відповідно до вимог п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України не дає права покупцю на включення даної суми ПДВ до податкового кредиту. За висновками перевірки встановлено заниження позивачем суми податкових зобов'язань з ПДВ на 49381,00 грн. за березень 2012 року.

На підставі акту перевірки від 08.05.2012 року №1087/10/15-211/37204376 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.05.2012 року №0006221601, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 61726,00 грн., в тому числі за основним платежем - 49381,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 12345,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що будь-яка перевірка платника податку, що здійснюється податковим органом, в тому числі і камеральна, в силу вважається документальною перевіркою, тому вимоги п.50.2 ст.50 Податкового кодексу України підлягають застосуванню у встановлених судом обставинах справи.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Факт невчасної реєстрації податкової накладної за №17 від 30.03.2012 року на суму ПДВ 49381,00 грн. контрагентом позивача ТзОВ «ЛТЛ-Груп» в Єдиному реєстрі податкових накладних у визначений законодавцем строк самим позивачем не оспорюється, тому правомірними є висновки камеральної перевірки про безпідставне віднесення суми ПДВ за даною накладною до податкового кредиту березня 2012 року.

Судом встановлено, що 23.05.2012 року ТзОВ «Аргос СП» подало заперечення на акт камеральної перевірки від 08.05.2012 року №1087/10/15-211/37204376, в якому наголошувалось на тому, що 16.05.2012 року ТзОВ «Аргос СП» подало уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок і розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) до декларації по податку на додану вартість за липень 2011 року, в яких сума 49381,00 грн. по податковій накладній №17 від 30.03.2012 року по контрагенту ТзОВ «ЛТЛ-Груп» знята з податкового кредиту, тобто позивач вважає, що ним не було допущено заниження суми податкових зобов'язань на суму 49381,00 грн., заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках за березень 2012 року.

Листом від 29.05.2012 року відповідач заперечення на акт камеральної перевірки залишив без задоволення з тих підстав, що Луцькою ОДПІ уточнюючий розрахунок позивача не визнаний як податкова звітність у зв'язку з коригуванням показників декларації, поданої за період, який перевіряється податковим органом.

Відповідно до п.50.2 ст.50 Податкового кодексу України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

З матеріалів справи вбачається, що акт камеральної перевірки позивач отримав 14.05.2012 року, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок позивачем поданий до відповідача 16.05.2012 року, що підтверджується електронною квитанцією №2, тобто з порушенням вимог п.50.2 ст.50 Податкового кодексу України.

У апеляційній скарзі апелянт посилається на ту обставину ? що камеральна перевірка не відноситься до документальних планових та позапланових виїзних перевірок, тому положення п.50.2 ст.50 Податкового кодексу України в даному випадку застосуванню не підлягають.

Питання виправлення платниками податків помилок допущених у податковій звітності визначені статтею 50 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 50.1 ст.50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платних податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Таким чином, із зазначеної норми вбачається, що визначальною обставиною при поданні уточнюючих розрахунків є самостійне виявлення помилки. У даному випадку такі помилки були виявлені відповідачем при проведенні камеральної перевірки про що було повідомлено позивача та, у зв'язку із цим останнім було подано уточнюючий розрахунок.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що відповідача діяв відповідно до вимог чинного законодавства, погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аргос СП» - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 червня 2012 року у адміністративній справі 2а/0370/1677/12 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено 05.03.2013 року

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді С.М. Кузьмич

І.Я. Олендер