Постанова № 29997922, 12.03.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2013 р. Справа № 5015/1898/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Запорощенка М.Д. Акулової Н.В. (доповідач), Владимиренко С.В.розглянувши касаційні скарги 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Земкомерц", м. Львів, 2) публічного акціонерного товариства "Марфін Банк", м. Іллічівськна постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 17.10.2012 рокута на рішення господарського суду Львівської області від 15.08.2012 рокуу справі№ 5015/1898/12 господарського суду Львівської області за позовом приватного підприємства "Лада-Плюс", м. Львівдо1) товариства з обмеженою відповідальністю "Земкомерц", м. Львів, 2) публічного акціонерного товариства "Марфін Банк", м. Іллічівськза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Управління Держкомзему в Жовківському районі Львівської області, м. Жовкапровизнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13.05.2011 року; визнання права власності на земельну ділянку; визнання незаконним та скасування державного акту серії ЯЛ № 685928 на право власності на земельну ділянку; визнання недійсним договору іпотеки від 24.05.2011 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" та публічним акціонерним товариством "Марфін Банк" у частині передання в іпотеку земельної ділянки,

за участю представників:

Позивача: Піцикевич В.В. (дов.б/н від 14.06.2012 року);

Відповідача-1: не з'явився;

Відповідача-2: не з'явився;

Третя особа: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.08.2012 року у справі №5015/1898/12 (суддя: Рим Т.) позов задоволено; визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 13 травня 2011 року, укладений між приватним підприємством "Лада-Плюс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Земкомерц", який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Галанюк Н.Я., яким відчужено земельну ділянку за адресою: Львівська область, Жовківський район, село Малехів, вулиця Київська, кадастровий номер 4622785700:03:001:0003; визнано право власності приватного підприємства "Лада-Плюс" на земельну ділянку за адресою: Львівська область, Жовківський район, село Малехів, вулиця Київська, кадастровий номер 4622785700:03:001:0003; визнано незаконним та скасовано державний акт серії ЯЛ №685928 від 17.05.2011 року на право власності товариства з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" на земельну ділянку за адресою: Львівська область, Жовківський район, село Малехів, вулиця Київська, кадастровий номер 4622785700:03:001:0003; визнано недійсним договір іпотеки від 24 травня 2011 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" та публічним акціонерним товариством "Марфін банк", посвідчений приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Котик Н.В. в частині передання в іпотеку земельної ділянки за адресою: Львівська область, Жовківський район, село Малехів, вулиця Київська, кадастровий номер 4622785700:03:001:0003.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2012 року по справі №5015/1898/12 (судді: Желік М.Б., Кузь В.Л., Малех І.Б.) рішення Господарського суду Львівської області від 15.08.2012 у справі №5015/1898/12 залишено без змін.

Прийняті судові акти мотивовані наявністю правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки згода власника приватного підприємства "Лада-Плюс" на продаж земельної ділянки та укладення договору купівлі продажу від 13.05.2011 року не надавалась, отже при укладені спірного договору мало місце вчинення правочину без необхідного обсягу цивільної дієздатності та за відсутності відповідного волевиявлення юридичної особи, що є підставою для визнання недійсним даного правочину в порядку ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України; оскільки наявні підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13.05.2011 року, то товариство з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" не набуло права власності на спірну земельну ділянку, а отже, не мало права укладати і спірний договір іпотеки; приватне підприємство "Лада-Плюс" як власник земельної ділянки, право власності якого не визнається, вправі заявляти вимоги про визнання права власності; судами попередніх інстанцій, також зазначено, що припинення права власності відповідача на земельну ділянку, крім визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, можливе лише за умови визнання незаконним та скасування держаного акту на право власності на земельну ділянку як такого, що виданий на підставі визнаного недійсним правочину.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, товариство з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" та публічне акціонерне товариство "Марфін Банк" звернулися з касаційними скаргами до Вищого господарського суду України, в яких просять скасувати рішення господарського суду Львівської області від 15.08.2012 року, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2012 року по справі №5015/1898/12 та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

В касаційних скаргах скаржники посилаються на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Приватне підприємство "Лада-Плюс" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 15.08.2012 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2012 року у справі №5015/1898/12 без змін, оскільки вони прийняті у відповідності з вимогами законодавства.

У судовому засіданні представник позивача, проти задоволення касаційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а прийняті у справі судові акти без змін.

Заслухавши представника позивача, який з'явився в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.05.2011 між Приватним підприємством "Лада-Плюс" в особі директора, який діяв на підставі протоколу № 12 загальних зборів учасників від 18.09.2008 року Музики Р.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" в особі директора, який діяв на підставі протоколу № 4 загальних зборів учасників від 01.06.2010 року Блажкевича Р.І., укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, загальною площею 4,4283 га, яка знаходиться у Львівській області, Жовківському районі, с. Малехів, по вул. Київській, кадастровий номер 4622785700:03:001:0003.

На момент укладення вказаного договору купівлі-продажу право власності на земельну ділянку належало приватному підприємству "Лада-Плюс", що підтверджується державним актом серії ЯЯ № 545521 від 28.03.2011 року.

17.05.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" отримано державний акт про право власності на земельну ділянку площею 4,4283 га серії ЯЛ №685928.

24.05.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" та Публічним акціонерним товариством "Марфін Банк" укладено договір іпотеки, на підставі якого передано в іпотеку публічному акціонерному товариству "Марфін Банк" спірну земельну ділянку.

Договір іпотеки нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Котик Н.В.

Вказаний договір іпотеки укладено для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 28800/OF від 24.05.2011 року, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" та Публічним акціонерним товариством "Марфін Банк" по поверненню наданого іпотекодавцю кредиту у вигляді поновленої кредитної лінії з лімітом заборгованості 12000000,00 грн.

24.05.2011р. між ПАТ "Марфін Банк"в особі представника Ляшенка С.О., що діє на підставі довіреності (Кредитор) та ПП "Лада-Плюс" в особі директора Музики Р.В., що діє на підставі Статуту (Поручитель) було укладено договір поруки №06257-СО, за умовами якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Боржником - ТзОВ "Земкомерц" зобов'язань за кредитним договором 28800/OF від 24.05.2011 року.

Приватне підприємство "Лада-Плюс" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Земкомерц", публічного акціонерного товариства "Марфін Банк", просило визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 13.05.2011 року, укладений між приватним підприємством "Лада-Плюс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Земкомерц", посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Галанюк Н.Я. та договір іпотеки від 24.05.2011 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" та публічним акціонерним товариством "Марфін Банк", посвідчений приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Котик Н.В. в частині передання в іпотеку земельної ділянки за адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Київська, кадастровий № 4622785700:03:001:0003; визнати незаконним та скасувати державний акт серії ЯЛ № 685928 на право власності товариства з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" на вказану земельну ділянку та визнати за позивачем право власності на відчужену за оспорюваним договором від 13.05.2011 року земельну ділянку, оскільки станом на час укладення зазначених вищевказаних договорів, жодного документу щодо надання згоди на укладення спірного договору купівлі-продажу від 13.05.2011р. власник не підписував, в той час як згідно із Статутом підприємства до виключної компетенції власника підприємства належить надання згоди на відчуження земельних ділянок, належних ПП "Лада-Плюс".

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до підпункту 1 пункту 11 частини 6.4.2 Статуту до виключної компетенції власника належить надання Директору попередньої письмової згоди на укладення від імені підприємства договорів стосовно відчуження та придбання нерухомого майна, земельних ділянок, інших основних фондів підприємства та акцій (часток, паїв) інших юридичних осіб.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з рішення власника №17 від 04.05.2011 року, яким надано згоду на продаж Товариству трьох земельних ділянок, що перебувають у власності підприємства і знаходяться за адресою: Львівська область, Жовківський район, село Малехів, вулиця Київська, в тому числі, і земельну ділянку за кадастровим номером 4622785700:03:001:0003, вбачається, що у останньому відсутнє будь-яке посилання про надання директору згоди на укладення від імені товариства будь-яких договорів.

Крім того, згідно висновку Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз № 2056, у рішенні №17 від 04.05.2011 року підпис засновника (власника) виконано іншою особою.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про визнання недійсним правочину відповідно до частин другої та третьої ст.203, ст.215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 Закону України від 05.06.2003 року "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі визнання іпотечного договору недійсним.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки договір купівлі-продажу земельної ділянки від 13.05.2011 року визнано недійсним, відповідач-1 не мав правових підстав розпоряджатися спірною земельною ділянкою, тому договір іпотеки від 24 травня 2011 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" та публічним акціонерним товариством "Марфін банк", в частині передання в іпотеку земельної ділянки за адресою: Львівська область, Жовківський район, село Малехів, вулиця Київська, кадастровий номер 4622785700:03:001:0003 визнається недійсним.

Враховуючи те, що право власності позивача, як власника земельної ділянки оспорюється Товариством з обмеженою відповідальністю "Земкомерц", суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність позовних вимог відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки ВРІ № 807230 від 13.05.2011 року отримало новий державний акт серії ЯЛ № 685928 про право власності на земельну ділянку площею 4,4283 га, що розташована в с. Малехів, вул. Київська, Жовківського району, Львівської області, який зареєстровано в книзі записів реєстрації актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 462270002000018.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки договір купівлі-продажу, який став підставою для реєстрації права власності Товариства на спільну земельну ділянку та видачі державного акта на право власності визнано недійсним, то відповідачу-1 державний акт видано без правових підстав, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, оскільки господарський суд першої інстанції та апеляційний господарський суд в порядку ст. ст. 43, 47, 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин господарські суди з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосували матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Згідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Твердження скаржників про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятих рішень суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання касаційних скарг покладаються на скаржників.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.02.2013 року, зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Марфін Банк" доплатити 10 196,78 грн. судового збору за подання касаційної скарги. Станом на 12.03.2013 року відповідач-2 доказів доплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 10 196,78 грн. не надав, у зв'язку з чим зазначена сума підлягає стягненню з Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 ,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Земкомерц", м. Львів та публічного акціонерного товариства "Марфін Банк", м. Іллічівськ залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2012 року та рішення господарського суду Львівської області від 15.08.2012 року у справі №5015/1898/12 залишити без змін.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк", (м. Іллічівськ Одеська область вул.Леніна, буд.28, ЕДРПОУ 21650966; 68003) в дохід Державного бюджету України судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 10 196,78 грн.

4. Господарському суду Львівської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя М.Д. Запорощенко

Судді: Н.В. Акулова

С.В. Владимиренко