Рішення № 29995251, 28.02.2013, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 213/2294/12

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"28" лютого 2013 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Пороховий Г. І.

за участю секретаря Квашук О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Липовець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, суд -

ВСТАНОВИВ :

22 листопада 2012 року позивач звернувся до Липовецького районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу. Свої вимоги обґрунтував тим, що на початку 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений усний договір позики грошових коштів, за яким позивач надав безстроково та без процентів грошові кошти відповідачу для ведення останнім сільського господарства, зокрема на закупівлю сільськогосподарської техніки та нових сортів рослин та їх посіву, які відповідач мав повернути по вимозі позивача. Фактично, за 2011 рік шляхом системи грошових переказів позивач перерахував відповідачеві грошові кошти на суму 211928 гривень, а у 2012 році 196024 гривень, що підтверджується розписками від 16 листопада 2012 року. Просить суд стягнути на його користь із відповідача борг в сумі 407942 гривня та судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3, діючий на підставі довіреності від 16 листопада 2012 року (а.с. 5), позов підтримав та наполягав на його задоволенні, зіславшись на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2, позов не визнав та заперечував проти його задоволення. Суду пояснив, що договір позики він із позивачем не укладав, а дані кошти отримав на господарську діяльність підприємства де він являвся керівником, а позивач одним із засновників. За рахунок отриманих коштів, він оплатив податки та інші платежі, а надані розписки являються звітом за господарську діяльність.

Свідок ОСОБА_4, суду повідомив, що 16 листопада 2012 року він був присутній під час написання розписок відповідачем та визнання ним при цьому боргу. Кошти ОСОБА_2 мав повернути готівкою. При написанні розписок тиск на нього не вчинявся. Отримані кошти відповідач мав направити на розвиток власної справи.

Свідок ОСОБА_5, суду повідомив, що 16 листопада 2012 року у місті Іллінці ОСОБА_2 написав дані розписки та визнав борг, при цьому йому особисто обіцяв його повернути. Дані кошти відповідач отримав для власного бізнесу. У нього наявна довідка, що дані кошти по рахунках підприємства не проходили. Позивач являється засновником даного товариства, а його частка становить 25%.

Вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши докази по справі, суд вважає що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або

інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Таким чином, розписка не являється договором позики, а лише підтверджує факт його укладення, а саме передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підтвердження викладених обставин, позивач подав листи написані відповідачем та датовані 16 листопада 2012 року (а.с. 6-7), згідно яких ОСОБА_2 отримав грошові кошти шляхом переводу банківською системою у ОСОБА_1 протягом 2012 року 196024 гривні, а протягом 2011 року 211928 гривень.

Разом з тим, дані листи не відзначенні відповідачем як розписки та не містять відомостей щодо отримання даних коштів у позику (борг) та обовязку щодо їх повернення.

Як пояснив відповідач дані кошти ним отриманні на господарську діяльність підприємства де він працював, а позивач являвся засновником, при цьому представником позивача не заперечувався факт працевлаштування ОСОБА_2 на товаристві де одним із засновників являвся ОСОБА_1

Згідно змісту позовної заяви відповідач отримав в позику 407952 гривень, а саме протягом 2012 року 196024 гривні та протягом 2011 року 211928 гривень, при цьому звертаючись до суду, позивач не надав письмового договору позики на вказану суму посилаючись на положення ст. 6 ЦК України, щодо врегулювання відносин на власний розсуд, про те відповідач позову не визнав, а отже факт укладення договору підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Істотними для договору позики являються зокрема умови про суму позики та обовязку її повернення.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 1047 ЦК України встановлено розмір суми за наявності якої договір позики слід вчиняти у письмовій формі та яка згідно вимог позивача значно його перевищує.

В підтвердження викладеним обставинам, позивач не надав письмового договору позики посилаючись на його усність, при цьому подані ним листи (а.с. 6-7) не відзначенні відповідачем як розписки та не містять відомостей щодо отримання даних коштів у позику (борг) та обовязку щодо їх повернення, а відтак не доводять досягнення між сторонами згоди щодо істотних умов договору позики та отримання за ним відповідачем грошових коштів.

Також, суд критично ставиться до свідчень свідків, оскільки згідно положень ст. ст. 218, 1051 ЦК України, у випадку оспорювання факту вчинення правочину рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Відповідно до ст. ст. 10, 11 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень… Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши всі обставини справи та подані сторонами докази, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту укладення між сторонами договору позики, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України, судові витрати понесені позивачем залишаються без відшкодування.

На підставі викладеного та керуючись, ст.ст. 207, 218, 638, 639, 1046-1051 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 208, 209, 213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу відмовити.

Судові витрати понесенні позивачем залишити без відшкодування.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено сторонами в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Липовецький районний суд Вінницької області.

Рішення може бути оскарженим в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні, рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: ОСОБА_6