Рішення № 29994492, 18.03.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження: 22ц/790/1492/13 Головуючий 1 інстанції -

Справа № 2018/17492/2012 Діденко С.А.

Категорія: трудові Доповідач - Костенко Т.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2013 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого-судді: Костенко Т.М.

суддів: Колтунової А.І.,

Гальянової І.Г.,

при секретарі: Ленюк Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю „Вента-Ком" в особі директора ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2012 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою віповідальністю „Вента-Ком" в особі директора ОСОБА_3 про скасування наказу про звільнення з роботи та про поновлення на роботі, а також апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Вента-Ком" в особі директора ОСОБА_3 на додаткове рішення Київського районного суду м. Харкова від 18 січня 2013 року по цій же справі, -

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2012 року позивач звернулася у суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Вента-Ком" в особі директора ОСОБА_3, в якій просила поновити строк подачі позовної заяви; визнати незаконним та скасувати наказ №1/К від 16.08.2012р.; відновити її на роботі у ТОВ «Вента Ком»в якості технічного працівника з 28.04.2012.; стягнути з ТОВ «Вента Ком» заподіяний їй незаконним звільненням збиток у сумі 1040грн.; зобов'язати директора ТОВ «Вента Ком» ОСОБА_3 надати їй відпустку зі збереженням місця роботи з 27.04.2012р. по 29.02.2015 р. до досягнення дитиною 3-річного віку, про що видати їй наказ; зобов'язати директора ТОВ «Вента Ком»ОСОБА_3 внести зміни у її трудову книжку про скасування наказу про її звільнення та поновити її на роботі; стягнути з ТОВ «Вента Ком» та директора ОСОБА_3 солідарно на її користь моральну шкоду у розмірі 10000,0грн.; судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування своїх вимог зазначала, що протягом тривалого часу працювала в якості технічного працівника в ТОВ «Вента Ком». Наказом по ТОВ «Вента Ком»їй було надано оплачувану відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами, яка закінчилася 26.04.2012р. До роботи вона мали стати 27.04.2012р. З метою оформлення відпустки по догляду за дитиною до 3-х років, вона 24.01.2012 р. направила на адресу відповідача рекомендованого листа із відповідною заявою і копією свідоцтва про народження дитини. Проте, лист був повернутий їй у зв'язку з тим, що ТОВ «Вента Ком» його не отримало. 25 квітня 2012 року вона вдруге направила рекомендованого листа до ТОВ «Вента Ком» із заявою і аналогічним описом вкладень. Проте, вказаний лист також було повернуто з повідомленням поштового відділення про невручення. 07 серпня 2012 року вона в наступний раз відправила рекомендованого листа із заявою та документами для оформлення їй відпустки по догляду за дитиною та 22.08.2012р. отримала наказ про своє звільнення за прогули. Вважає, що директор ТОВ «Вента Ком» ОСОБА_3 створив штучну ситуацію, навмисно не одержуючи її листи з метою подальшого її звільнення. Враховуючи те, що ОСОБА_3 відмовився одержувати її листи та, відповідно, не вислав їй копію наказу про її трирічну відпустку, їй відмовлено у виплаті державної допомоги по догляду за дитиною, оскільки вона призначається на підставі наказу про надання особі, що здійснює догляд за дитиною трирічної відпустки. Вважає, що розмір матеріального відшкодування має бути 1040 грн. Крім того, незаконним звільненням з роботи їй заподіяна психологічна травма - у неї пропало молоко та вона не могла самостійно годувати дитину, таким чином їй нанесено моральну шкоду, яку вона оцінює в 10000 грн. Строк звернення до суду вона пропустила з поважних причин, бо адвокат подав позов 20.09.2012р., але не в той суд і повернув їй документи лише 25.10.2012р. та просила поновити строк для звернення до суду із позовом.

В судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача позовні вимоги повністю підтримав.

Відповідач в судовому засіданні суду першої інстанції проти позову заперечував та зазначив, що повідомлення про надходження рекомендованих відправлень від позивача на його адресу не надходило. Позивач не повідомила та не надала документів, що підтверджували факт народження у неї дитини, даних про поважність причин за яких вона не стала до роботи з 26.04.2012 р.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2012 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ №1/К від 16.08.2012р. директора ТОВ «Вента Ком» ОСОБА_3 про звільнення з роботи ОСОБА_4, відновлено її на роботі у ТОВ «Вента Ком»в якості технічного працівника з 28.04.2012 року. Зобов*язано директора ТОВ «Вента Ком» ОСОБА_3 розглянути питання за заявою ОСОБА_4 про надання відпустки зі збереженням місця роботи з 27.04.2012 року по 29.02.2015 року до досягнення її дитиною трирічного віку. Зобов'язано ТОВ «Вента Ком» внести зміни у трудову книжку ОСОБА_4 щодо скасування наказу №1/К від 16.08.2012 року про її звільнення з роботи та про поновлення її на роботі. Стягнуто з ТОВ «Вента Ком» на користь ОСОБА_4 2000 грн в якості відшкодування витрат на надання юридичної допомоги.

Стягнуто з ТОВ «Вента Ком» судовий збір у розмірі 107,30 гривень

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ „Вента-Ком" в особі директора ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необгрунтованим, постановлене з порушення норм матеріального та процесуального права, не повно з'ясовані обставини справи, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 просить рішення Київського районного суду м.Харкова від 27 листопада 2012 року змінити, скасувавши його в частині відмови позивачу у відшкодування моральної шкоди, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, а саме ст.1167 ЦК України, яка регламентує підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, зокрема це неправомірні рішення, дії або бездіяльність винної особи.

Ухвалою судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 26 грудня 2012 року вищезазначена справа в порядку ч.7 ст.297 ЦПК України була повернута до суду першої інстанції для ухвалення додаткового рішення.

Додатковим рішенням Київського районного суду м.Харкова від 18 січня 2013 року ОСОБА_4 поновлено строк звернення до суду.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення ТОВ „Вента-Ком" в особі директора ОСОБА_3 просить зазначене додаткове рішення суду скасувати та постановити нове, яким відмовити в поновленні строку звернення з позовною заявою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм як матеріального, так процесуального права.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, вважає апеляційні скарги ТОВ «Вента-Ком» такими, що не підлягають задоволенню, а скаргу ОСОБА_4 задовольняє частково, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.11 та ч.1 ст.303 ЦПК України суд першої інстанції розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог, а апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Так, судом першої інстанції встановлено, підтверджено наявними у справі доказами та цей факт не заперечується сторонами, що ОСОБА_4 працювала в ТОВ «Вента Ком» в якості технічного працівника. Згідно із її заявою , на підставі листа непрацездатності їй було надано відпустку по вагітності і пологам з 23 листопада 2011 року по 26 квітня 2012 року. Згідно з наказом №1/К від 16.08.2012 року ОСОБА_4 звільнено з 27 квітня 2012 року посади технічного працівника ТОВ «Вента Ком» за відсутність її на роботі з 27.04.2012 року без поважних причин (прогули).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивачки із займаної посади за прогули є безпідставним, оскільки відповідачу було відомо, що ОСОБА_4 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до трьох років.

Судова колегія погоджується з таким висновком районного суду, оскільки він відповідає обставинам справи та узгоджується з вимогами ст.ст.184 та 235 КЗпП України, які регламентують, що у разі звільнення без законної підстави робітник повинен бути поновлений на попередній роботі, а звільнення жінок, які мають дітей віком до трьох не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з січня по квітень 2012 року позивачкою рекомендованою кореспонденцією неодноразово надсилалися на адресу відповідача заяви про надання відпустки по вагітності та пологах та листок непрацездатності, однак листи поверталися без вручення. Натомість, директором ТОВ «Вента-Ком» на адресу Чутівського РВ УМВС України в Полтавській області, за місцем проживання ОСОБА_4, надіслано звернення з проханням розшукати її. Вже 11 червня 2012 року начальником Чутівського РВ УМВС України в Полтавській області відповідачу було надано відповідь про те, що позивачка перебуває вдома з новонародженою 29 лютого 2012 року дитиною та доглядає за нею.

За таких обставин судова колегія вважає висновок суду першої інстанції про безпідставність даних щодо допущення позивачкою прогулів в період з 27 квітня по 18 серпня 2012 року обґрунтованим та погоджується з ним.

Розглядаючи апеляційну скаргу ТОВ «Вента-Ком» на додаткове рішення Київського районного суду м.Харкова від 18 січня 2013 року, судова колегія вважає, що районним судом зроблено обґрунтований та правильний висновок щодо поважності причин ОСОБА_4 строку звернення до суду з позовом та поновлення його, оскільки такий висновок підтверджується матеріалами цивільної справи та відповідає вимогам Закону.

Інші доводи апеляційних скарг ТОВ «Вента-Ком» не є суттєвими та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели чи могли призвести до неправильного вирішення справи.

Разом з тим, відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди, районний суд виходив з того, що позивачкою не надано доказів заподіяння їй діями відповідача моральної (немайнової) шкоди.

Проте, судова колегія не може погодитися з таким висновком з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.9, 13 Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами та доповненнями «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Як свідчать матеріали справи, позивачка ОСОБА_4 була звільнена під час перебування у відпустці по догляду за дитиною до трьох років. При цьому нею неодноразово за місцем роботи надсилалися заяви з проханням надати їй таку відпустку. В зв*язку з незаконними діями відповідача позивачка не змогла своєчасно оформити державну допомогу після народження дитини.

Враховуючи зазначені обставини, а також виходячи з міркувань розумності та співмірності, судова колегія вважає, що рішення районного суду в цій частині має бути змінене, а позовні вимоги щодо стягнення з відповідача моральної шкоди підлягають частковому задоволенню у розмірі 2000 гривень.

За зазначених обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні в частині стягнення на її користь моральної шкоди.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 309, 313, 314, 316, 319, 218 ЦПК України, судова колегія, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою віповідальністю „Вента-Ком" відхилити. Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Змінити рішення Київського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2012 року, скасувавши його в частині відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково в цій частині, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Вента-Ком" на її користь 2000 (дві тисячі) гривень в якості відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині рішення Київського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2012 року, а також додаткове рішення від 18 січня 2013 року залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий-суддя -

Судді -