Рішення № 29994328, 11.03.2013, Городнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 2505/2683/2012

провадження № 2/732/4/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2013 р. м. Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі : головуючого судді - Березовського О.Д., при секретарі Дударенко Ю.П., Швачко О.В., за участю представника позивача ОСОБА_1, відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городня цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором кредиту, -

В С Т А Н О В И В :

Головний юрисконсульт відділу примусового погашення заборгованості юридичних осіб Управління примусового погашення заборгованості Північного комерційного макрорегіону ( Київ ) Департаменту оперативної роботи з проблемною заборгованістю ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_6, який представляє інтереси ПАТ «Укрсоцбанк» на підставі відповідної довіреності від 20.12.2011 року, діючи в інтересах позивача звернувся в суд з уточненою позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та просить стягнути солідарно з відповідачів на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 280000,00 грн., а також стягнути з відповідачів суму сплаченого судового збору.

З уточненої позовної заяви виходить, що 06.12.2007 року між ОСОБА_2 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» ( правонаступником усіх прав та обовязків якого є ПАТ «Укрсоцбанк» ) було укладено договір кредиту № 941/6-53, відповідно до якого банк надав ОСОБА_2 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 158400,00 грн., зі сплатою 12,5 % річних з кінцевим терміном повернення основної заборгованості 01.12.2014 року на умовах, визначених договором кредиту. 18 червня 2009 року між ОСОБА_2 та АКБ «Укрсоцбанк» було укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору кредиту № 941/6-53 відповідно до якого банк надав ОСОБА_2 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 168657,49 грн., зі сплатою 21 % річних з кінцевим терміном повернення основної заборгованості 01.12.2016 року на умовах, визначених договором кредиту.

06.12.2007 року в забезпечення виконання зобовязань за договором кредиту між АКБ «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 935/09-641. Відповідно до п. 1.1. договору поруки ОСОБА_3 взяла на себе зобовязання у повному обсязі солідарно відповідати за виконання ОСОБА_2 умов щодо сплати суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, а також інших платежів у розмірі та у випадках, передбачених договором кредиту. 18.06.2009 року між АКБ «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду № 1 до договору поруки № 935/09-641, відповідно до якої було збільшено відповідальність ОСОБА_3 на суму збільшення кредиту.

06.12.2007 року в забезпечення виконання зобовязань за договором кредиту між АКБ «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 935/09-640. Відповідно до п. 1.1. договору поруки ОСОБА_4 взяв на себе зобовязання у повному обсязі солідарно відповідати за виконання ОСОБА_2 умов щодо сплати суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, а також інших платежів у розмірі та у випадках, передбачених договором кредиту. 18.06.2009 року між АКБ «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду № 1 до договору поруки № 935/09-640, відповідно до якої було збільшено відповідальність ОСОБА_4 на суму збільшення кредиту.

Згідно п. 3.1.2. договорів поруки у випадку невиконання позичальником та поручителем забезпеченого порукою зобовязання, поручитель та позичальник зобовязані відповідати перед кредитором як солідарні боржники всім своїм майном, на яке, згідно чинного законодавства, може бути звернене стягнення. Отже, керуючись ст.ст. 543, 554 ЦК України та умовами договорів поруки позивач вправі вимагати виконання зобовязань за договором поруки від ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Відповідно до п. 4.1. договору кредиту у разі порушення позичальником строків погашення кредиту (його частини) та або сплати процентів, п.п. 1.1., 2.4. договору кредиту, позичальник сплачує кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, що діє у період прострочення. Відповідно до п. 4.2. договору кредиту у разі порушення позичальником вимог п.п. 3.3.2. 3.3.17. договору кредиту, позичальник зобовязаний сплатити кредитору штраф у розмірі 10 % від суми фактичної заборгованості за кредитом та нарахованими відсотками, за кожний випадок.

29 липня 2010 року позивачем направлено ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 листи з повідомленням про заборгованість ОСОБА_2 за договором кредиту та пропозицією сплатити борг. Дані листи відповідачі згідно повідомлення про вручення отримали 04.08.2010 року. Однак відповідачі взяті на себе зобовязання по поверненню кредиту та процентів за договором кредиту взагалі не виконують, що підтверджується непогашенням заборгованості.

Таким чином, станом на 09 жовтня 2012 року заборгованість відповідача за договором кредиту становить 294607,32 грн., в тому числі : заборгованість за кредитом в розмірі 146028,85 грн.; заборгованість за процентами в розмірі 98780,82 грн.; пеня за несвоєчасне повернення кредиту 8070,20 грн.; пеня за несвоєчасно повернуті відсотки 12925,11 грн.; інфляційні за тіло кредиту 1650,25 грн.; інфляційні за відсотки 2671,18 грн.; штрафи 24480,91 грн. ( позивач просить стягнути частково у сумі 9873,59 грн. ).

Ухвалою судді від 02 листопада 2012 року відкрито провадження у зазначеній справі.

У судовому засіданні представник позивача ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_1 підтримав у повному обсязі заявлені в інтересах позивача позовні вимоги та просив суд їх задовольнити. Підтвердив обставини, викладені в позовній заяві. Вказав, що при укладенні як договору кредиту, так і договорів поруки передбачається особиста участь позичальника та поручителя, а тому стверджує, що при укладенні договорів поруки ОСОБА_3О. та ОСОБА_4 особисто були присутні при укладенні цих договорів та особисто їх підписували. З боку позивача відповідні договори підписав представник банку ОСОБА_7, але останній на даний час в банку вже не працює. З практики зазвичай позичальник підшукує поручителів, які погоджуються укласти договір поруки та взяти на себе зобовязання солідарно відповідати за виконання позичальником умов договору кредиту. Стверджує, що у даному випадку поручителів представив банку ОСОБА_2.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні предявлений позов визнав повністю та не заперечував з приводу його задоволення. Згоден з сумою заборгованості, визначеною позивачем у позовній заяві. Зазначив, що 06.12.2007 року він отримав кредит в ПАТ «Укрсоцбанк» та придбав автомобіль «Опель Віваро». Раніше він вже співпрацював з ПАТ «Укрсоцбанк», а саме він оформлював кредит для придбання автомобіля «Соболь». Кредит йому оформлював співробітник цього банку ОСОБА_7. Саме до останнього він і звернувся, коли вирішив придбати у кредит автомобіль «Опель Віваро». Оформлення кредиту, перерахування грошей за автомобіль та постановка автомобіля на облік зайняли лише 1 день. Ні про яких поручителів ОСОБА_7 при оформленні кредиту йому нічого не казав. ОСОБА_4 він особисто не знає та побачив цього чоловіка вперше в судовому засіданні по даній справі. ОСОБА_3 він знає, оскільки остання проживає в м. Городня, але він не просив її бути поручителем. Підтверджує, що договір кредиту він підписував, а також підтверджує, що особисто підписував договори поруки, але тоді він не звернув уваги на поручителів, оскільки довіряв співробітникам банку. Сумніватись в порядності ОСОБА_7 у нього підстав не було, оскільки він раніше вже оформлював йому кредити в ПАТ «Укрсоцбанк». Саме тому він не звернув уваги на те, які документи ОСОБА_7 йому давав підписувати в своєму кабінеті, оскільки мети було досягнуто, він отримав кредит та придбав автомобіль. При підписанні ним договорів кредиту та поруки ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_4 присутні не були. Він не знає та не може пояснити яким чином до цієї справи причетні ОСОБА_3 та ОСОБА_4. На даний час він не може продати автомобіль з метою погашення частини заборгованості, оскільки машина арештована іншим банком.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні предявлений до неї позов не визнала у повному обсязі та заперечувала з приводу його задоволення. Вказала, що ніяких листів з ПАТ «Укрсоцбанк» вона не отримувала та про наявність у неї зобовязань перед ПАТ «Укрсоцбанк» дізналась лише після отримання документів з суду. ОСОБА_8 вона знає, оскільки у 2006 році вона здавала йому в оренду свій продовольчий ларьок. Заперечує факт укладення 06.12.2007 року з ПАТ «Укрсоцбанк» договору поруки № 935/09-641, як заперечує і факт укладення 18.06.2009 року між нею та ПАТ «Укрсоцбанк» додаткової угоди № 1 до відповідного договору поруки. Кредитів в ПАТ «Укрсоцбанк» вона не брала, ОСОБА_7 не знає. Підписи під її прізвищем в договорі поруки від 06.12.2007 року та в додатковій угоді № 1 до цього договору поруки виконані не нею та вона заперечує факт підписання вказаних документів.

Відповідач ОСОБА_4 предявлений до нього позов не визнав у повному обсязі та заперечував з приводу його задоволення. Вказав, що у 2007 році він оформлював кредит в ПАТ «Укрсоцбанк» і оформленням кредиту зі сторони банку займався ОСОБА_7. Ніяким поручителем у ОСОБА_2 він ніколи не виступав і цього чоловіка вперше побачив в судовому засіданні по даній справі. Підписи під його прізвищем в договорі поруки від 06.12.2007 року та в додатковій угоді № 1 до цього договору поруки виконані не ним та він заперечує факт підписання вказаних документів. Зазначив, що у 2010 році він отримав від ПАТ «Укрсоцбанк» лист з повідомленням про наявність заборгованості ОСОБА_2 по договору кредиту. З цим листом він поїхав до ОСОБА_7, який після ознайомлення з листом сказав йому, що це помилка, забрав лист і сказав, що він зі всім розбереться сам. Свій кредит він сплачує своєчасно. Заперечує факт укладення 06.12.2007 року з ПАТ «Укрсоцбанк» договору поруки № 935/09-640, як заперечує і факт укладення 18.06.2009 року між ним та ПАТ «Укрсоцбанк» додаткової угоди № 1 до відповідного договору поруки.

Представник відповідача ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5, яка представляє інтереси ОСОБА_4 на підставі ордеру від 14.11.2012 року та договору про надання правової допомоги від 13.11.2012 року, у судовому засіданні предявлений позивачем до ОСОБА_4 позов не визнала у повному обсязі та заперечувала з приводу його задоволення. Підтримала пояснення відповідача ОСОБА_4 дані в судовому засіданні в обґрунтування своєї позиції по суті спору. Вказала, що ОСОБА_4 не підписував договору поруки № 935/09-640 та додаткової угоди № 1 до відповідного договору поруки. З власного бажання він не міг взяти на себе відповідні зобовязання як поручитель і своєї згоди на це він не давав, оскільки не знає ОСОБА_2.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, зясувавши позицію відповідачів по суті заявлених позивачем позовних вимог та отримавши їх пояснення з цього приводу, дослідивши в судовому засіданні всі наявні матеріали справи та надані докази, прийшов до наступного.

ОСОБА_1 встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

ОСОБА_1 встановлено, що 06.12.2007 р. між АКБ «Укрсоцбанк» ( правонаступником якого являється ПАТ «Укрсоцбанк») (надалі кредитор) та ОСОБА_2 (надалі позичальник) укладено договір кредиту № 941/6-53 на купівлю автотранспортних засобів, згідно якого кредитор надає позичальнику у користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 158400 грн., зі сплатою 12,50 % процентів річних, зі щомісячним порядком погашення суми заборгованості, з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 01.12.2014 року ( п. 1.1. договору ). Кредит надається позичальнику для оплати придбаного автомобіля марки «OPEL VIVARO», 2007 року випуску ( п. 1.2. договору ). В якості забезпечення позичальником виконання своїх зобовязань щодо погашення кредиту, сплати відсотків, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги, сторони надають з позичальником договір застави транспортного засобу, визначеного п. 1.2. цього договору, заставною вартістю 158400 грн., який також забезпечує виконання зобовязань позичальника за додатковим договором ( п. 1.3. п.п. 1.3.1. договору ).

Згідно п.п. 3.3.9. п. 3.3. договору кредиту позичальник зобовязаний своєчасно та у повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному п. 1.1. цього договору. Підпункт 3.3.8. п. 3.8. договору кредиту передбачає, що позичальник зобовязаний протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення кредитора згідно з п. 3.2.2. цього договору про невиконання вимог п. 3.2.3.1. 3.2.3.6. цього договору, повернути в повному обсязі кредит, нараховані проценти з можливою неустойкою.

Пункт 4.1. договору кредиту передбачає, що у разі прострочення позичальником строків сплати процентів, визначених п. 2.4. цього договору, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених п. 1.1. цього договору, позичальник сплачує кредиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, що діє у період прострочення. Пунктами 4.2. та 4.3. відповідного договору кредиту передбачено сплату позичальником кредитору штрафів за порушення позичальником вимог договору.

Відповідний договір кредиту підписаний повноважним представником банку ОСОБА_7 та ОСОБА_2 ( а.с. 8-12 ).

Додатковою угодою № 1 про внесення змін до договору кредиту № 941/6-53 від 06.12.2007 року, яка була укладена 18.06.2009 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2, було змінено п. 1.1. договору кредиту та збільшено розмір кредитних коштів наданих позичальнику до суми 168657,49 грн., з 20.10.2008 року збільшено розмір відсотків річних до 21 %, та подовжено кінцевий термін погашення суми заборгованості до 01.12.2016 року ( включно ). Додаткова угода підписана повноважним представником банку ОСОБА_7 та ОСОБА_2 ( а.с. 13-14 ).

Відповідно статті 1049 ЦК України, позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі), у строк та в порядку , що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. ст. 527, 530 ЦК України боржник зобовязаний виконати свій обовязок у строк, протягом якого підлягає виконанню зобовязання.

Згідно положень ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно положень ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

З розрахунку заборгованості станом на 09.10.2012 року ОСОБА_2А за договором кредиту № 941/6-53 від 06.12.2007 року вбачається, що сума заборгованості за кредитом складає 146028,85 грн., сума заборгованості за відсотками 98780,82 грн., пеня за несвоєчасне повернення кредиту 8070,20 грн., пеня за несвоєчасне повернення відсотків 12925,11 грн., розмір інфляційних витрат за кредитом 1650,25 грн., розмір інфляційних за відсотками 2671,18 грн., штраф 24480,91 грн., а всього загальна сума заборгованості складає 294607,32 грн. ( а.с. 5-7 ).

Таким чином, проаналізувавши в судовому засіданні вищевказані договір кредиту, додаткову угоду № 1 та розрахунок заборгованості, зясувавши позицію відповідача ОСОБА_2, який предявлений позов визнав у повному обсязі та погодився з визначеною позивачем сумою заборгованості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» предявлені безпосередньо до ОСОБА_2 ґрунтуються на законі і заявлені вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Дослідженням в судовому засіданні договору поруки № 935/09-640 встановлено, що він укладений 06.12.2007 року між АКБ «Укрсоцбанк» ( кредитор ) в особі представника банку ОСОБА_7, ОСОБА_2 ( позичальник ) та ОСОБА_4. У п. 1.1. відповідного договору поручитель ОСОБА_4 зобовязався перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобовязань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених договором кредиту № 941/6-53 від 06.12.2007 року та договором відновлювальної кредитної лінії № 941/6-54 від 06.12.2007 року. Зміст забезпеченого порукою зобовязання : повернення кредиту в сумі 158400 грн. у строк до 01.12.2014 року; повернення кредиту за договором відновлювальної кредитної лінії № 941/6-54 від 06.12.2007 року у розмірі 4514,40 грн.. не пізніше 01.12.2014 року; сплата винагороди за використання кредитів за вказаними договорами; сплата можливих штрафних санкцій та пені, визначених договором кредиту; інші витрати, повязані зі здійсненням забезпеченої заставою вимоги. Договір підписаний повноважним представником АКБ «Укрсоцбанк» ОСОБА_7, ОСОБА_2 та в графі «Поручитель» стоїть підпис біля прізвища ОСОБА_4 ( а.с. 21-22 ).

Згідно додаткової угоди № 1 до договору поруки № 935/09-640 від 06.12.2007 року, укладеної 18.06.2009 року між АКБ «Укрсоцбанк» в особі представника ОСОБА_7. ОСОБА_2 та ОСОБА_4, були внесені зміни до відповідного договору поруки, а саме збільшено розмір зобовязань поручителя перед кредитором в частині збільшення суми кредиту, яка підлягає поверненню за договором кредиту № 941/6-53 від 06.12.2007 року в розмірі 168657,49 грн., подовжено кінцевий термін погашення до 01.12.2016 року, та збільшено розмір відсотків за користування кредитом ( п.п.2.1.3. п. 2.1. договору поруки ) з 12,50% до 21 % відповідно. Договір підписаний повноважним представником АКБ «Укрсоцбанк» ОСОБА_7, ОСОБА_2 та в графі «Поручитель» стоїть підпис біля прізвища ОСОБА_4 ( а.с. 23-24 ).

29.07.2010 року ПАТ «Укрсоцбанк» направляв ОСОБА_4, як поручителю, лист з повідомленням про наявність заборгованості у ОСОБА_2 по сплаті кредиту ( а.с. 25-26 ).

З дослідженого в судовому засіданні договору поруки № 935/09-64й встановлено, що він укладений 06.12.2007 року між АКБ «Укрсоцбанк» ( кредитор ) в особі представника банку ОСОБА_7, ОСОБА_2 ( позичальник ) та ОСОБА_3. У п. 1.1. відповідного договору поручитель ОСОБА_3 зобовязалась перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобовязань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених договором кредиту № 941/6-53 від 06.12.2007 року та договором відновлювальної кредитної лінії № 941/6-54 від 06.12.2007 року. Зміст забезпеченого порукою зобовязання : повернення кредиту в сумі 158400 грн. у строк до 01.12.2014 року; повернення кредиту за договором відновлювальної кредитної лінії № 941/6-54 від 06.12.2007 року у розмірі 4514,40 грн.. не пізніше 01.12.2014 року; сплата винагороди за використання кредитів за вказаними договорами; сплата можливих штрафних санкцій та пені, визначених договором кредиту; інші витрати, повязані зі здійсненням забезпеченої заставою вимоги. Договір підписаний повноважним представником АКБ «Укрсоцбанк» ОСОБА_7, ОСОБА_2 та в графі «Поручитель» стоїть підпис біля прізвища ОСОБА_3 ( а.с. 34-35 ).

Згідно додаткової угоди № 1 до договору поруки № 935/09-641 від 06.12.2007 року, укладеної 18.06.2009 року між АКБ «Укрсоцбанк» в особі представника ОСОБА_7. ОСОБА_2 та ОСОБА_3, були внесені зміни до відповідного договору поруки, а саме збільшено розмір зобовязань поручителя перед кредитором в частині збільшення суми кредиту, яка підлягає поверненню за договором кредиту № 941/6-53 від 06.12.2007 року в розмірі 168657,49 грн., подовжено кінцевий термін погашення до 01.12.2016 року, та збільшено розмір відсотків за користування кредитом ( п.п.2.1.3. п. 2.1. договору поруки ) з 12,50% до 21 % відповідно. Договір підписаний повноважним представником АКБ «Укрсоцбанк» ОСОБА_7, ОСОБА_2 та в графі «Поручитель» стоїть підпис біля прізвища ОСОБА_3 ( а.с. 36-37 ).

29.07.2010 року ПАТ «Укрсоцбанк» направляв ОСОБА_3, як поручителю, лист з повідомленням про наявність заборгованості у ОСОБА_2 по сплаті кредиту ( а.с. 38-39 ).

Згідно ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником. Згідно статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором.

Керуючись положеннями ст.ст. 543, 554 ЦК України ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду з вимогою про солідарне стягнення з позичальника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і ОСОБА_4, як поручителів, заборгованості за кредитним договором в розмірі 280000 грн..

Разом з тим, в судовому засіданні відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заперечували факт укладення та підписання ними з ПАТ «Укрсоцбанк» відповідних договорів поруки та додаткових угод до них, та за їх клопотанням судом у даній цивільній справі була призначена судово-почеркознавча експертиза.

З дослідженого в судовому засіданні висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 207-211/13-24 від 18.02.2013 року встановлено, що у договорі поруки № 935/09-641 від 06.12.2007 року та у додатковій угоді № 1 до договору поруки № 935/09-641 від 06.12.2007 року, укладеній 18.06.2009 року, підпис під словами «Сторона 3. Поручитель ОСОБА_3» виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою. Також експертом в результаті проведення судово-почеркознавчої експертизи встановлено та зазначено у висновку експертизи, що у договорі поруки № 935/09-640 від 06.12.2007 року та у додатковій угоді № 1 до договору поруки № 935/09-640 від 06.12.2007 року, укладеній 18.06.2009 року, підпис під словами «Сторона 3. Поручитель ОСОБА_4» виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою ( а.с. 125-134 ).

Стаття 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та серед іншого передбачає, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно приписів ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною ( сторонами ).

У судовому засіданні судом встановлено, що підписи в договорах поруки та додаткових угодах до них, на які посилається позивач обґрунтовуючи заявлені вимоги до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо солідарного стягнення заборгованості за договором кредиту, виконані не ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а іншими особами. Висновки судово-почеркознавчої експертизи узгоджуються з поясненнями відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, наданими в судовому засіданні, а також узгоджуються з поясненнями ОСОБА_2. Стороною позивача суду не надано доказів, які б спростовували твердження відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в частині того, що вони не укладали з АКБ «Укрсоцбанк» договорів поруки та додаткових угод до цих договорів. Також стороною позивача не оспорювалась обєктивність та обґрунтованість висновків судово-почеркознавчої експертизи, клопотання про призначення додаткової або повторної судово-почеркознавчої експертизи від представника позивача до суду не надходили.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вчинені від імені відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 правочини, а саме укладені від їх імені договори поруки та додаткові угоди до них, які останні не укладали та не підписували, не можуть вважатись дійсними та такими, що породжують для відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 юридичні наслідки у вигляді солідарної відповідальності за зобовязаннями позичальника ОСОБА_2.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що правові підстави для задоволення вимог позивача в частині солідарного стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованості за договором кредиту в розмірі 280000 грн. відсутні, а тому в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором кредиту слід відмовити.

Згідно вимог ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої стороні понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем при подачі позову до суду сплачено 2800 грн. судового збору. Враховуючи той факт, що позов АКБ «Укрсоцбанк» задоволено частково та лише в частині позовних вимог до ОСОБА_2, з останнього на користь АКБ «Укрсоцбанк» підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 933,34 грн..

Також в судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 в порядку ст. 88 ЦПК України заявила клопотання, яке підтримав відповідач ОСОБА_4, про стягнення з АКБ «Укрсоцбанк» понесених відповідачем ОСОБА_4 при розгляді даної цивільної справи судових витрат, які складаються з вартості витрат на придбання пального в розмірі 734,96 грн., вартості витрат на проведення судової експертизи в розмірі 883,80 грн., а також вартості витрат на правову допомогу, яка надавалась адвокатом ОСОБА_5, та складає 9290 грн..

Стаття 79 ЦПК України передбачає, що до витрат, повязаних з розглядом судової справи належать, окрім іншого, витрати на правову допомогу, витрати сторін та їх представників, що повязані з явкою до суду, а також витрати, повязані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.

Відповідно до положень ст. 86 ЦПК України витрати, повязані з проведенням судових експертиз, несе сторона, яка заявила клопотання про проведення судової експертизи.

На підтвердження понесених ОСОБА_4 витрат, повязаних з проведенням судової експертизи, до суду надано копію платіжного доручення № 134 від 25.01.2013 року щодо сплати відповідачем ОСОБА_4 за судово-почеркознавчу експертизу № 207-211/13-24 коштів в сумі 883,80 грн. ( а.с. 153 ). Незважаючи на те, що до суду надано копію вказаного платіжного доручення, факт понесення відповідачем ОСОБА_4 витрат на проведення судової експертизи обєктивно підтверджується матеріалами цивільної справи ( а.с. 113-117 ), а факт сплати вказаних коштів на рахунок експертної установи підтверджується тим, що висновок відповідної судово-почеркознавчої експертизи було надано до суду лише після проведення відповідачем ОСОБА_4 її оплати та фактичного надходження коштів на рахунок експертної установи.

Таким чином, враховуючи положення ст. ст. 79, 86, 88 ЦПК України, суд приходить до висновку, що вимоги відповідача ОСОБА_4 в частині повернення йому витрат, повязаних з проведенням судової експертизи, є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а з АКБ «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_4 підлягають стягненню понесені останнім витрати, повязані з проведенням судової експертизи в розмірі 883 грн. 80 коп..

Стаття 85 ЦПК України передбачає, що витрати, повязані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачуються іншою стороною добові ( у разі переїзду до іншого населеного пункту ), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять.

Стороною відповідача ОСОБА_4 висунуто вимогу про стягнення з ПАТ «Укрсоцбанк» вартості витрат на придбання пального в розмірі 734,96 грн. та на підтвердження понесених витрат надано до суду чек від 11.03.2013 року на придбання в АЗС № 16 ТОВ «Нефида» ( Городнянський район с. Хрипівка, вул. 1 Травня, 2а ) пального А-95 в кількості 69,01 л, за ціною 10,65 грн. за 1 л, на суму 734,96 грн. ( а.с. 152 ). Відповідна вимога мотивована тим, що відповідач ОСОБА_4 разом з представником неодноразово приїздив на власному транспорті з с.м.т. Сосниця в судові засідання, які проводились в м. Городня. Однак стороною відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні належним чином не було обґрунтовано заявлені вимоги в частині стягнення витрат на придбання палива. Відповідна вимога стосується не законодавчо визначених витрат сторони, повязаних з переїздом до іншого населеного пункту, а стосується стягнення витрат на придбання пального. Разом з тим, суду не надано доказів того, в який спосіб та на якому транспортному засобі відповідач ОСОБА_4 приїздив до суду для участі в судових засіданнях по даній цивільній справі, наданий чек підтверджує придбання пального 11.03.2013 року в розмірі 69,01 л, але обґрунтування правомірності заявленої до відшкодування всієї суми витрат та законодавчо визначених підстав для стягнення вартості пального стороною відповідача ОСОБА_4 суду не надано, а тому суд приходить до висновку, що вимоги відповідача ОСОБА_4В в частині стягнення з ПАТ «Укрсоцбанк» вартості пального в розмірі 734,96 грн. задоволенню не підлягають.

Щодо заявлених відповідачем ОСОБА_4 вимог в частині відшкодування позивачем понесених ним витрат на правову допомогу в розмірі 9290 грн., суд прийшов до висновку, що вони підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 84 ЦПК України передбачає, що витрати, повязані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Представником відповідача ОСОБА_4 адвокатом ОСОБА_5 на обґрунтування заявлених вимог надано суду розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу та квитанція до прибуткового касового ордера з яких вбачається, що розрахунок вартості наданої правової допомоги здійснювався виходячи з погодинної оплати праці адвоката.

Разом з тим, з аналізу наданого суду розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу вбачається, що він містить ряд суперечностей та невідповідностей. Так, визначений у розрахунку час участі адвоката у судових засідання з розгляду даної цивільної справи не співпадає з фактичним часом тривалості судових засідань, які містяться в журналах судових засідань ( згідно розрахунку 7 годин, а за даними журналів судових засідань - 5 годин 6 хвилин 15 секунд ). Також визначена у розрахунку сума гонорару фактично сплачена відповідачем ОСОБА_4, а саме 9290 грн., не відповідає вартості наданих послуг, вказаних у цьому ж розрахунку ( 9550 грн. ). Слід також зауважити, що до наданого суду розрахунку не долучено детальної калькуляції вартості правової допомоги наданої адвокатом в період з 12.11.2012 року по 13.11.2012 року з визначенням вартості 1 години роботи адвоката. При цьому не деталізовано характер наданої в цей період правової допомоги, якщо 13.11.2012 року адвокат здійснював підготовку процесуальних документів, то в чому вона полягала. З процесуальних документів, які готував адвокат, суду було надано лише письмове клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи, але вона датоване не 13.11.2012 року, а 06.12.2012 року. Зазначені обставини ставлять під сумнів обґрунтованість та доведеність заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу. Однак, суд враховує той факт, що адвокат ОСОБА_5, представляючи інтереси відповідача ОСОБА_4, дійсно брала участь в судових засіданнях та надавала відповідачу правову допомогу. З огляду на це, а також керуючись положеннями Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» та враховуючи тривалість судових засідань, суд приходь до висновку, що вимоги відповідача ОСОБА_4 в частині відшкодування позивачем понесених ним витрат на правову допомогу підлягають частковому задоволенню в розмірі 2119,35 грн. ( 1118 грн. м.з.п. листопад 2012 р. Х 40 % = 447,20 Х 1 год. 59 хв. = 711,05 грн.; 1134 грн. м.з.п. грудень 2012 р. Х 40 % = 453,60 Х 4 хв. = 18,14 грн.; 1147 грн. м.з.п. січень-лютий 2013 р. Х 40 % = 458,80 Х 3 год. 3 хв. = 1390,16 грн. ).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 203, 207, 215-216, 526 - 527, 530, 553, 554, 610-612, 629, 1046, 1048 -1050, 1052, 1054 ЦК України, ст. ст. 3, 10-11, 74, 84-86, 88, 174, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором кредиту - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за договором кредиту № 941/6-53 від 06.12.2007 року в розмірі 280000 грн. 00 коп. ( двісті вісімдесят тисяч гривень 00 коп.).

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором кредиту відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» 933 грн. 34 коп. сплаченого позивачем судового збору.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_4 понесені останнім витрати на правову допомогу в розмірі 2119,35 грн., а також витрати, повязані з проведенням судової експертизи в розмірі 883 грн. 80 коп..

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О. Д. Березовський

<