Ухвала суду № 29990220, 14.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-10012/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

14 березня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Медведєвій А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби - Піскуна Ігоря Олександровича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арго-торгівельна мережа» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Арго-торгівельна мережа» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки вчинені між позивачем та ТОВ «РТЛ України» правочини є дійсними та такими, що були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а саме: отримання товару шляхом укладення договорів поставки.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 грудня 2012 року задоволено вказаний вище позов. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 01 липня 2011 року № 0005872309.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби - Піскун Ігор Олександрович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що суперечить нормам матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Відповідачем на адресу позивача був направлений запит № 2632/10/23-911 від 14.03.11 року про надання пояснення та їх документального підтвердження щодо фінансово-господарських відносин із ТОВ «РТЛ України».

Відповідно до листа № 303 від 15.06.2011 року ТОВ «Арго-торгівельна мережа» надано відповідачу копії договорів поставки разом із податковими накладними за жовтень-листопад 2010 року щодо взаємовідносин із ТОВ «РТЛ України».

В період з 14.06.2011 року по 16.06.2011 року ДПІ у Печерському районі проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Арго-торгівельна мережа» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «РТЛ України» за період з 01.10.2011 року по 20.11.2010 року, за результатами якої складено акт № 708/23-9/32249009 від 16.06.2011 року.

За змістом вказаного акта в ході перевірки було встановлено порушення п.п. 3.1.1 п.3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податок на додану вартість на загальну суму 2750869,00 грн.

01.07.2011 року ДПІ у Печерському районі на підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005872309, яким збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 3438586,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позов є обґрунтованим та підтверджений належними та допустимими доказами.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що в період з жовтня по листопад 2010 року ТОВ «Арго-торгівельна мережа» укладало договори поставки із ТОВ «РТЛ України» №А-4/10 від 04.10.2010 року; № А-22/10 від 22.10.2010 року; № 511/1 від 05.11.2010 року; № 811/1 від 08.11.2010 року, № 1011/1 від 10.11.2010 року; № 1611/1 від 16.11.2010 року.

На виконання зазначених договорів ТОВ «РТЛ України» надало ТОВ «Арго-торгівельна мережа» товар (послуги) та було виписано податкові накладні, що не заперечується відповідачем, а також перераховано грошові кошти у визначених розмірах. У ціні придбаного товару товариством сплачено суму податку на додану вартість, яку у подальшому включено до складу податкового кредиту.

За змістом акту перевірки підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок останнього про неправомірність отримання позивачем податкового кредиту, оскільки відсутній факт сплати ТОВ «РТЛ України» податку на додану вартість до Державного бюджету.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно пп. 1.32. ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат підприємства включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до ч. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Стаття 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачає порядок обчислення і сплати податку.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 зазначеної статті податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно з п.п. 7.2.4 п. 7.2 вказаної статті право на нарахування податку на додану вартість а складання податкових накладних надається особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, відповідно до якої особи, що підпадають під визначення платників податку згідно із статтею 2 Закону України «Про ПДВ», зобов'язані зареєструватися як платники податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином судом першої інстанції було встановлено, що на час здійснення господарських операцій між ТОВ «Арго-торгівельна мережа» та ТОВ «РТЛ України» останнє було належним чином зареєстроване як платник податку.

Податковий кредит позивача за період, що перевірявся, сформований на підставі податкових накладних отриманих від ТОВ «РТЛ України», які в свою чергу були на момент їх видачі зареєстровані у встановленому податковим законодавством, як платник податку на додану вартість і їм відповідно до законодавства надано право на видачу податкових накладних.

Також судом першої інстанції було встановлено, що на момент виписки податкових накладних ТОВ «Укртехномас-Сервіс» були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентами, ні за можливу недостовірних відомостей про них.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» визначено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є достовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірним.

Отже, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за недостовірні відомості про них, які можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

З вищевикладеного вбачається, що первинні документи, які фіксують певні факти, можуть бути визнані недійсними лише в разі спростування фактичного здійснення господарських операцій. Первинні документи мають складатись під час здійснення господарської операції і відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 2а-11218/11/2670 від 26.12.2011 року в задоволенні позовних вимог ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо визнання договору поставки № А-22/10 від 22.10.2010 року, укладеного між ТОВ «Арго-торгівельна мережа» та ТОВ «РТЛ України» недійсним та стягнення грошових коштів відмовлено повністю.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 2а-11217/11/2670 від 29.09.2011 року в задоволенні позовних вимог ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо визнання договору поставки № А-4/10 від 04.10.2010 року, укладеного між ТОВ «Арго-торгівельна мережа» та ТОВ «РТЛ України» недійсним та стягнення грошових коштів відмовлено повністю.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 2а-11216/11/2670 від 07.11.2011 року в задоволенні позовних вимог ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо визнання договору поставки № 1611/1 від 16.11.2010 року, укладеного між ТОВ «Арго-торгівельна мережа» та ТОВ «РТЛ України» недійсним та стягнення грошових коштів відмовлено повністю.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 2а-11214/11/2670 від 27.10.2011 року в задоволенні позовних вимог ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо визнання договору поставки № 811/1 від 08.11.2010 року, укладеного між ТОВ «Арго-торгівельна мережа» та ТОВ «РТЛ України» недійсним та стягнення грошових коштів відмовлено повністю.

Вищевказані постанови набрали законної сили, відповідно до наявних в матеріалах справи Ухвал Київського апеляційного адміністративного суду.

Позиція по спірному питанню висловлена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, за змістом якого при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

За чинним законодавством України відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності).

За таких обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що у ТОВ «Арго-торгівельна мережа» були всі підстави для віднесення витрат пов'язаних із веденням господарської діяльності до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

З урахуванням вказаного вище колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення даного позову.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби - Піскуна Ігоря Олександровича - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 грудня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.