Ухвала суду № 29990216, 07.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-14339/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

07 березня 2013 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Київоздобуд" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Київоздоббуд" до Державної податкової служби у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, відкрите акціонерне товариство «Київоздоббуд», звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0025181501 від 21.09.2011 року, № 0021971501 від 15.08.2011 року, № 0016631501 від 10.05.2011 року, № 0006431501 від 21.03.2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою відкрите акціонерне товариство «Київоздоббуд» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Відкрите акціонерне товариство «Київоздоббуд» зареєстроване Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 10.05.1995 року за № 10701050005019063.

Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 05503214.

ВАТ «Київоздоббуд» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 15.05.1995 року за №32022, перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва.

ДПІ у Печерському районі м. Києва на підставі ст. 76, п. 86.2 ст. 86 Податкового кодексу України проведені камеральні перевірки ВАТ «Київоздоббуд» з питання своєчасності сплати податків до бюджету, результати яких оформлені відповідними -Актами перевірок.

Так, відповідно до акту перевірки від 21.03.2011 р. № 643 встановлено порушення ВАТ «Київоздоббуд» п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України, внаслідок чого платником податку на додану вартість несвоєчасно сплачено податок на додану вартість у розмірі 235 691,00 грн.

Відповідно до акту перевірки від 10.05.2011 р. № 1663 ВАТ «Київоздоббуд» порушило вимоги п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України, внаслідок чого платником податку на додану вартість несвоєчасно сплачено податок на додану вартість у розмірі 138 613,62 грн.

Також, відповідно до акту перевірки від 15.08.2011 р. № 2197 ВАТ «Київоздоббуд» порушило вимоги п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України, внаслідок чого платником податку на додану вартість несвоєчасно сплачено податок на додану вартість у розмірі 328 443,12 грн.

Відповідно до акту перевірки від 21.09.2011 р. № 2518 ВАТ «Київоздоббуд» порушило вимоги п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України, внаслідок чого платником податку на додану вартість несвоєчасно сплачено податок на додану вартість у розмірі 495 824,78 грн.

Вказані суми грошових зобов'язань виникли в результаті самостійно обчислених сум ПДВ, визначених в поданих позивачем деклараціях з податку на додану вартість.

На підставі Актів перевірок ДПІ у Печерському районі м. Києва прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: № 0025181501 від 21.09.2011 р. про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 20 % у сумі 164,96 грн.; № 0021971501 від 15.08.2011 р. про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 20 % у сумі 1688,62 грн.; № 0016631501 від 10.05.2011 р. про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 20 % у сумі 722,72 грн.;№ 0006431501 від 21.03.2011 р. про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 20 % у сумі 138,20 грн.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог прийшов до висновку, що окремі порушення встановленої процедури прийняття податкових повідомлень-рішень не нівелюють факту порушення позивачем податкового законодавства та не є підставою для звільнення його від відповідальності за вказані порушення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Згідно п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України N 2755-VI від 02.12.2010 року платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку.

Відповідно до положень п. 126.1. ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Разом з тим, судом першої інстанції з матеріалів справи встановлено, що позивачем подані декларації та самостійно визначено податкове зобов'язання з ПДВ, однак позивач несвоєчасно сплатив узгоджені суми грошового зобов'язання з ПДВ, внаслідок чого ДПІ у Печерському районі м. Києва до позивача застосовано штрафні санкції.

Крім того, позивачем не заперечується та обставина, що вказані суми податкового зобов'язання узгоджені.

В порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем не надано будь-яких обґрунтованих доказів та пояснень порушення граничних строків сплати податкового зобов'язання.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що відповідачем доведено правомірність винесених оскаржуваних повідомлень-рішень.

Разом з тим, судом першої інстанції обґрунтованого не прийнято до уваги доводи позивача, що оскаржувані повідомлення рішення підлягають скасуванню лише з процесуальних порушень проведення перевірки, так як окремі порушення встановленої процедури прийняття податкових повідомлень-рішень не нівелюють факту порушення позивачем податкового законодавства.

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Відповідно до положень п. 76.1. ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Згідно п 76.2. ст. 76 Податкового кодексу України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Так, відповідно до п. 86.2. ст. 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до п. 86.7. ст. 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

У разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта перевірки, орган державної податкової служби зобов'язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду.

Участь керівника відповідного органу державної податкової служби (або уповноваженого ним представника) у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов'язковою. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки.

Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником органу державної податкової служби (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків (п. 86.8. ст. 86 Податкового кодексу України).

Так, судом першої інстанції встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені податковим органом з порушенням вищезазначених норм закону у день складання актів камеральних перевірок.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані порушення, допущені відповідачем під час проведення перевірки не є підставою для звільнення позивача від відповідальності за порушення податкового законодавства.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить інших посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Київоздобуд" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 12 березня 2013 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.