Ухвала суду № 29990114, 17.01.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2013 р. справа № 2а-0870/5309/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Антіпової В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2011 року по справі за позовом Приватного підприємства «Техно Люкс»до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

У липні 2011 року ПП «Техно Люкс»звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 000002942302 та № 0002952302 від 26.05.2011 року.

В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що відповідачем незаконно винесено повідомлення-рішення, оскільки податковий кредит сформовано на підставі передбачених законом первинних документів, а віднесення до валових витрат коштів за придбання товарів у ТОВ «Сігурно»було здійснено на підставі договору який не було скасовано в судовому порядку, та підтверджується необхідними документами.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2011 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення по справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ревізором ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя проведено невиїзну документальну перевірку ПП «Техно Люкс»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Сігурно»за період з 01.08.2010 року по 31.08.2010 року.

Перевіркою встановлено порушення:

- п.п. 7.4.1, п. 7.4, п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 01 липня 1997 року №168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2010 року у сумі 51000,00 грн.;

- п. 5.1, абзацу 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток за 3 квартал 2010 року у сумі 63750,00 грн.

За результатами перевірки складено Акт № 116/23-2/31914711 від 28.04.2011 року.

26 травня 2011 року на підставі зазначеного акту відповідачем було прийняті податкове повідомлення-рішення № 0002952302, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у сумі 63750,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 15937,05 грн., та повідомлення-рішення № 000002942302, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 51000,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 12750,00 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок, визначений в Акті перевірки, щодо порушення п.п. 7.4.1, п. 7.4, п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого позивачем завищено податковий кредит по декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року на суму 51000,00 грн. внаслідок включення до податкового кредиту, в реєстр отриманих податкових накладних та в рядок 10.1 декларації з податку на додану вартість суми ПДВ отриманого ТМЦ від підприємства ПП «Сігурно», яке не задекларувало податкові зобов'язання за серпень 2010 року в сумі 51000,00 грн. А також порушення п. 5.1 абзацу 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок чого завищено витрати на придбання товарів (робіт, послуг), внаслідок віднесення до складу валових витрат, витрати без підтвердження здійснення господарських операцій та не підтверджених відповідними первинними документами.

За результатом встановлених обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, до складу валових витрат можуть бути включені витрати, які пов'язані з господарською діяльністю підприємства та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

На підтвердження витрат позивачем надано такі документи: - договір купівлі-продажу з відстроченням платежу №01/04 від 01.04.2010 року; - видаткова накладна №290108 від 01.08.2010 року; - податкова накладна №290108 від 01.08.2010 року; - товарно-транспортна накладна № Т290108 на перевезення електропобутових товарів ТОВ ВКФ «ТТП-94»; - банківська виписка від 21.09.2010 року з оплати за транспортування ТОВ ВКФ «ТТП-94»; - акт виконаних робіт з автотранспортних послуг від 31.08.2010 року; - договір транспортування вантажу №01/1-Т від 01.09.2009 року; - акт прийому-передачі векселя №1 від 03.03.2011 року.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем були придбані товарно-матеріальні цінності, які підтверджені відповідними первинними документами та які свідчать про обґрунтованість віднесення вартості ТМП до валових витрат підприємства, а висновок податкового органу про позбавлення права на віднесення витрат до валових витрат є безпідставним.

Що стосується податкового повідомлення-рішення № 000002942302, щодо визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 51000,00 грн. апеляційний суд погоджується з висновками суду про визнання протиправним даного рішення та його скасування виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.6, п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Відповідно до абз. 1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно абз. 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами, лише у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Враховуючи що на підтвердження сплати податку у зв'язку з придбанням товарів позивачем була надана податкова накладна № №290108 від 01.08.2010 року (а.с. 11) апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про протиправність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Крім того, апеляційний суд погоджується з висновком суду що факт порушення кримінальної справи відносно ПП «Сігурно»на яку посилається відповідач не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, являється вирок у кримінальній справі, проте відповідачем не надано ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції, доказів ухвалення такого вироку.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно були застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя -залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 27 лютого 2013 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов