Ухвала суду № 29988669, 24.01.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2013 р.

справа № 1170/2а-2278/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В. ,

за участю секретаря судового засідання: Рязанова О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Апріорі К»до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

У червні 2011 року ТОВ «Апріорі К» звернулось з позовом до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції та уточнивши позовні вимоги просило суд:

- визнати відповідача, щодо не зарахування даних TOB «Апріорі К»за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011року, а саме податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість на загальну суму 1849783,00 грн. та податкових зобов'язань на загальну суму 1861474,00 грн.;

- зобов'язати відповідача зарахувати дані TOB «Апріорі К»за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011року, а саме податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість на загальну суму 1849783,00 грн. та податкових зобов'язань на загальну суму 1861474,00 грн.

В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що відповідачем протиправно визнано відсутніми податкові зобов'язання TOB «Апріорі К»за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року на суму 1861474,00 грн. та сформований позивачем податковий кредит за даний період в сумі 1849783,00 грн., оскільки правочини, за наслідками укладення яких, позивачем було нараховані податкові зобов'язання та податковий кредит з податку на додану вартість за цей період, були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2011 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування даних ТОВ «Апріорі К»за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року, а саме суми податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 1849783,00 грн. які визначені TOB «Апріорі К»у податкових деклараціях з податку на додану вартість за грудень 2010 року та січень 2011 року, зобов'язано відповідача зарахувати дані ТОВ «Апріорі К»за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року, а саме суми податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 1849783,00 грн. які визначені TOB «Апріорі К»у податкових деклараціях з податку на додану вартість за грудень 2010 року та січень 2011 року.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення по справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що спеціалістами Кіровоградської ОДПІ проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Апріорі К»з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року.

За результатам и перевірки складено Акт № 23/23-1/37231682 від 17.03.2011 року (т.1 а.с.12-19).

Відповідно до акту перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ч. 5 ст. 203, ч.ч.1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених TOB «Апріорі К»при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не були передані в порушення ст.ст.662, 655, 656 Цивільного кодексу України.

Також в акті зазначено, що перевіркою не підтверджено об'єкт оподаткування з ПДВ при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року, які підпадають під визначення ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі за текстом - Закон №168/97-ВР). Підприємствами-покупцями TOB «Апріорі К»безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ, згідно податкових накладних, виписаних позивачем на загальну суму 1861474,00 грн., а також те, що підприємствами- постачальниками TOB «Апріорі К»безпідставно сформовано податкові зобов'язання на суму 1849783,00 грн.

Крім того, податковим органом в акті перевірки рекомендовано позивачу зменшити суми валового доходу та суми валових витрат у податкових деклараціях з податку на прибуток відповідних податкових періодів.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що за наслідками проведення перевірки встановлено відсутність будь-якої інформації про наявність у позивача складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності. З огляду на викладене, встановлено порушення позивачем вимог ст. ст. 203, 215 та 216 ЦК України в момент вчинення правочинів, які не були спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, товар (послуги) по таким правочинам в порушення вимог ст. ст. 662, 655 та 656 ЦК України не передавався.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Таким чином, відповідачем не доведено, а судом першої інстанції не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Крім того, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що орган податкової служби при складанні акту протиправно вийшов за межи своїх повноважень і самостійно, поза судової процедури, визнав правочини, укладені позивачем недійсними.

Так, згідно положень ст. 20 Податкового кодексу України, які регламентують права органів державної податкової служби, вбачається, що податковим органам, відповідно до покладених на них функцій та повноважень, не надано права здійснення висновків в актах перевірки про нікчемність, або недійсність правочинів, укладених суб'єктами господарювання.

Відповідно до абз. 2 п. 3 розд. І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п.6.1 п.6 розд. ІІ Порядку у висновку акту зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

З наведеного вбачається, що норми ч.5 ст.203, ст.215, ч. 1 ст.216 ЦК України не відносяться ні до податкового, ні до валютного, ні до іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Крім того, податковим органом не було доведено ні в суді першої інстанції ні в апеляційному суді, викладені в акті перевірки доводи про відсутність у позивача трудових ресурсів, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентами.

За результатами проведеної перевірки податкове повідомлення-рішення не приймалось, при цьому відповідач зазначає, що податкові зобов'язання та податковий кредит позивача визнано відсутніми.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що не зарахування показників податкового кредиту та податкового зобов'язання, які задекларовані позивачем у деклараціях з ПДВ, має безпосередній вплив на права та інтереси позивача, оскільки такі дії (бездіяльність) не можуть бути наслідком проведення перевірки з відсутності відповідного повідомлення-рішення, яке в подальшому могло бути оскаржено в передбаченому законом порядку.

Таким чином, окружний суд дійшов правильного висновку про відсутність у податкового органу підстав для не зарахування даних TOB «Апріорі К»за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року, а саме суми податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 1849783,00 грн. сформованого по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками та суми податкових зобов'язань у розмірі 1861474,00 грн., що виникли по взаємовідносинам із контрагентами-покупцями.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно були застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції –залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 27 лютого 2013 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов