Ухвала суду № 29988621, 04.03.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-12492/12/0170/14

04.03.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства рудникової геології, промислових геологорозвідувальних робіт і технічного буріння "Укрчорметгеологія" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кірєєв Д.В.) від 04.12.2012 у справі № 2а-12492/12/0170/14

за позовом Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Борзенко, 40, місто Керч, Автономна Республіка Крим,98300)

до Державного підприємства рудникової геології, промислових геологорозвідувальних робіт і технічного буріння "Укрчорметгеологія" (Феодосійське шосе, 32, місто Керч, Автономна Республіка Крим,98309)

про стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.12.2012 адміністративний позов Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задоволено: стягнуто з Державного підприємства рудникової геології, промислових геологорозвідувальних робіт і технічного буріння "Укрчорметгеологія" заборгованість з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій та пені у сумі 111408,52 грн.

Не погодившись з даним рішенням суду, Державне підприємство рудникової геології, промислових геологорозвідувальних робіт і технічного буріння "Укрчорметгеологія" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.12.2012 скасувати у зв'язку з порушенням норм матеріального права та прийняти нове рішення по справі, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

04.03.2013 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, про дату та час апеляційного розгляду повідомлений належним чином, а також враховуючи приписи статті 195-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що Державна податкова інспекція в місті Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі-позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства рудникової геології, промислових геологорозвідувальних робіт і технічного буріння "Укрчорметгеологія" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості з податку на додану вартість у сумі 111408,52 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що на момент розгляду справи заборгованість відповідачем не сплачена, а тому підлягає стягненню у зв'язку з самостійним узгодженням платником податку.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача направлена податкова вимога від 05.07.2012 №65 про сплату боргу, який відповідачем сплачений не був.

06.07.2012 позивачем на підставі рішення № 69 від 06.07.2012 про опис майна у податкову заставу складено акт опису майна відповідача № 70 усього на суму 14 270,90 грн.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що відповідачем самостійно було задекларовано суму податку на додану вартість у сумі 107 946,00 грн.: 55001,00 грн. за податковою декларацією з податку на додану вартість № 9049813884 від 17.08.2012 по строку сплати 30.08.2012, з яких самостійно сплачено 1 805,29 грн.; 52 945,00 грн. за податковою декларацією з податку на додану вартість № 9057143194 від 19.09.2012.

Пунктом 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 46. 1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до підпункту 14.1.156. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання ( підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, згідно зі статтею 126 Податкового кодексу України 06.09.2012 відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №0002131502, №0002111503 та №0002161502, якими позивачу визначені суми грошового зобов'язання за штрафними санкціями у розмірі 1320,19 грн., 400,75 грн. та 5197,90 грн. відповідно.

Передумовою нарахування позивачу грошового зобов'язання за штрафними санкціями у загальній сумі 6918,84 грн. став акт позивача від 05.09.2012 №153/15-02/00193737 камеральної перевірки позивача з питань своєчасності сплати податку на додану вартість.

Перевіркою встановлені порушення підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пункту 57.1 статті 57, пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України в частині сплати відповідачем суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, зазначеної у податкових деклараціях за травень 2012 року від 19.06.2012 № 9034564296, за червень 2012 року від 19.07.2012 № 9041524538.

Вказані податкові повідомлення рішення отримані відповідачем 06.09.2012, про що свідчать матеріали справи.

Згідно пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.1 статті 59 Податкового кодексу України).

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Як безперечно встановлено судом першої інстанції, 17.10.2012 на адресу відповідача направлено вимогу про сплату податків № 13944/10/19-00.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що заборгованість відповідача на момент розгляду справи судом першої інстанції складала 111408,00 грн.

Слід зазначити, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податного боргу або його частини, що повністю відповідає приписам підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 111408,00 грн. заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи відповідача щодо часткової сплати податкового боргу, що викладені в клопотанні, яке надійшло до суду апеляційної інстанції 04.03.2013, оскільки на момент винесення оскаржуваного рішення суду першої інстанції заборгованість сплачена не була.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.12.2012 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державного підприємства рудникової геології, промислових геологорозвідувальних робіт і технічного буріння "Укрчорметгеологія" задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства рудникової геології, промислових геологорозвідувальних робіт і технічного буріння "Укрчорметгеологія" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.12.2012 у справі № 2а-12492/12/0170/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко