Постанова № 29986461, 13.03.2013, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 807/222/13-а

Рядок статзвітності № 3.7.2

Код 12

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2013 року м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Плеханової З.Б. з участю секретаря судового засідання Лумей В.

та осіб , які беруть участь у справі:

позивача: Головна державна інспекція на автомобільному транспорті в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Закарпатській області - представник Марканич В.М.

відповідача- фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головна державна інспекція на автомобільному транспорті в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Закарпатській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Вступна та резолютивна частини оголошені 13 березня 2013 року. Повний текст постанови виготовлено 18 березня 2013 року.

Головна державна інспекція на автомобільному транспорті в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Закарпатській області звернулася в Закарпатський окружний адміністративний суд з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення фінансової санкції в розмірі 1700 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що в ході проведеної перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом були встановлені порушення, а саме: відсутність необхідних документів у водія автобуса належного відповідачці, тобто були відсутні: ліцензійна картка, витяг з паспорта маршрута, індивідуальна контрольна книжка водія. Оскільки зазначені фінансові санкції відповідачка на підставі винесеної і направленої їй постанови не сплатила, то позивач просить стягнути вказану суму у судовому порядку.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з мотивів викладеній у позовній заяві.

Відповідачка проти позову заперечила , пояснила, що всі необхідні документи у водія були, а представники позивача під час перевірки поставилися до водія автобуса і до неї упереджено, у звязку з чим інформація, зазначена в акті перевірки, не відповідає дійсності. Також відповідачка вказала, що повідомлення про розгляд справи за Актом вона отримала , була присутня на розгляді справи, рішення про застосування до неї фінансових санкцій вона отримала , яке не оскаржувала.

Заслухавши сторони, покази свідків, зясувавши обставини справи на підставі досліджених в судовому засіданні належних та допустимих письмових доказів, суд приходить до наступного.

22 листопада 2012 року Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Закарпатській області винесена постанова № 157632 про застосування фінансових санкцій відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за допущені порушення абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" та накладено фінансові санкції в розмірі 1700 грн.( а.с. 10)

Як підставу для винесення вищевказаної постанови вказано Акт № 29991 від 07 листопада 2012 року, який складений державними інспекторами Чорней Р.В. та Садварі Я.І. в АДРЕСА_2. В Акті констатовано, що на підставі завдання на перевірку від 05.11.2012 року була проведена перевірка транспортного засобу Богдан А 091, державний номерний знак НОМЕР_1, водієм якого є ОСОБА_3, а власником ФОП ОСОБА_2 Під час перевірки виявлені порушення : відсутня ліцензійна картка , відсутня індивідуальна контрольна книга режиму праці та відпочинку водія ( згідно Наказу № 340 від 07.06.2010 року із змінами від 29.12.2011 року), відсутній паспорт маршруту - витяг ( згідно наказу 278 МТУ від 17.05.2010 року), чим самим вчинено порушення абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" ,тобто - надання транспортних послуг з перевезення пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначено ст. 39 ЗУ "Про автомобільний транспорт". Водій з актом ознайомився, від письмового пояснення та підпису відмовився , повідомлення про розгляд справи отримав.( а.с. 11)

В судовому засіданні водій ОСОБА_3, який був допитаний судом в якості свідка, пояснив, що дійсно була проведена перевірка документів під час здійснення ним перевезення у м. Берегово. Однак на запитання - які саме документи у нього були та які надав інспекторам , свідок не вказав.

Свідок ОСОБА_4, який в якості інспектора безпосередньо брав участь у перевірці вказав, що перевірка була здійснена на підставі направлення, і у водія автобуса, який належить ФОП ОСОБА_2 не було всіх обовязкових визначених законодавством документів, про що зазначено в Акті. А контрольна книга , яка була у водія, була старого зразка.

Як вбачається з паспорта приміського маршруту загального користування № 449 "Мукачево-Берегово"- перевізником є ФОП ОСОБА_2 на підставі укладеного Договору № 63 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування від 25.12.2007 року, п.п.2.2.1. якого встановлено, що перевізник забезпечує дотримання законодавчих та інших нормативно-правових актів, що стосуються перевезень пасажирів.

У відповідності до копії ліцензійної картки Серія НОМЕР_4 до Ліцензії серія НОМЕР_5( термін дії необмежений), які надала відповідачка в обгрунтування своїх заперечень, ліцензіатом є ФОП ОСОБА_2. Дані про транспортний засіб: рестраційний НОМЕР_1, марка ЧАРЗ А 091 Богдан, тип: Автобус-D, дозволений вид робіт: надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів автобусами. Строк дії ліцензійної картки- з 26.10.2011 року- необмежений.

У статті 2 Закону України "Про автомобільний транспорт" зазначено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Завданнями законодавства з питань перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом є: визначення основних правових та організаційних основ державного регулювання у сфері перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом; установлення вимог до перевізників, водіїв та транспортних засобів щодо забезпечення безпеки перевезень та екологічної безпеки; визначення системи державного контролю, прав, обов'язків та відповідальності державних органів виконавчої влади та перевізників за порушення міжнародних договорів та законодавства України.

У відповідності до ст.ст. 2,3 Закону України "Про автомобільний транспорт" цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Статтею 39 Закону визначені документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення . А саме: автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Документи для регулярних пасажирських перевезень: для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

У відповідності до статті 30 КАСУ автомобільний перевізник, який здійснює перевезення пасажирів на договірних умовах, зобов'язаний: забезпечувати дотримання персоналом вимог законодавства про автомобільний транспорт; забезпечувати контроль технічного та санітарного стану автобусів чи таксі перед початком роботи; забезпечувати проведення щозмінного передрейсового та післярейсового медичного огляду водіїв транспортних засобів; забезпечувати водіїв необхідною документацією; утримувати транспортні засоби в належному технічному та санітарному стані, забезпечувати їх своєчасне подання для посадки пасажирів та відправлення; забезпечувати проїзд пасажирів до зупинки чи місця призначення за маршрутом без додаткових витрат у разі припинення поїздки через технічну несправність транспортного засобу.

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 07.06.2010 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 р. за N 811/18106 затверджено "Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів"

Пунктом 6.1. (із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства інфраструктури України від 29.12.2011 р. N 659)Положення передбачено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Пунктом 6.3.Положення встановлено, що до набрання чинності пунктом 6.1 цього розділу водій, який керує ТЗ, що зазначений у пункті 6.1 цього розділу та не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

В судовому засіданні встановлено, що водій під час перевірки надав індивідуальну контрольну книжку не у відповідності до змінених вимог від 29.12.2011 року, що не заперечували ні сам водій , ні відповідачка.

В судовому засіданні також суд встановив, що водій ОСОБА_3 надав інспекторам копію ліцензійної картки, а не саму ліцензійну картку, як це вимагається ст.39 Закону України "Про автомобільний транспорт". Ні сам водій, ні відповідачка не спростували даний факт.

У відповідності до 1.3. Поряку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 07.05.2010 N 278 ( зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 червня 2010 р. за N 408/17703) автомобільний перевізник повинен забезпечити: водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних перевезень, - витягом з паспорта маршруту, який виготовляється як фотокопія паспорта, засвідчена печаткою організатора перевезень.

Суд піддає критичній оцінці пояснення відповідачки, що у водія був в наявності вищевказаний документ , оскільки сам водій у свідченнях не зазначив про це.

Крім того, суд зауважує, що умовами Договору № 63 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування від 25.12.2007 року, відповідачка взяла на себе зобовязання дотримання законодавчих та інших нормативно-правових актів, що стосуються перевезень пасажирів.

Суд також констатує, що рішення , на підставі якого позивач просить стягнути суму фінансових санкцій відповідачкою було отримано і не оскаржувалося ні в адміністративному, ні в судовому порядку.

Отже , судом встановлено , що позивачем правомірно застосовано штрафні санкції у відповідності до статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", якою визначена відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт . А саме: за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції, в тому числі, за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

В статті 69 КАСУ зазначено , що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

У відповідності до ст. 70 КАСУ належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно вимог ст.71.КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі наведеного , суд приходить до висновку, що відповідачка не надала суду належних та допустимих доказів в обгрунтування своїх заперечень , а рішення позивача щодо застосування до неї фінансових санкцій відповідає вимогам, які встановлені ч. 3 ст. 2 КАСУ, а саме: у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись ст.ст. 160 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Закарпатській області до Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_2- задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) суму фінансових санкцій в розмірі 1700 грн. ( тисячу сімсот ) грн. на рахунок. 31111106700155, код ЄРДПОУ 37958089 ГУДКСУ в Закарпатській області . МФО 812016 .

. Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний протягом десяти днів з дня отримання копії постанови в повному обсязі шляхом одночасного надсилання копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Плеханова З.Б.