Рішення № 29984773, 19.02.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Категорія 5 Головуючий у 1 інстанції Клешньов О.І.

Доповідач Соломаха Л.І.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Новосядлої В.М.

суддів Соломахи Л.І., Биліни Т.І.

при секретарі Бордюзі Л.О.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2, від імені якої на підставі договору про надання юридичних послуг діє адвокат ОСОБА_1, на рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 14 січня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 01 червня 2012 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном.

Зазначала, що рішенням Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 19 лютого 2001 року за нею визнано право власності на ? ідеальну долю будинку АДРЕСА_1, який був побудований під час її шлюбу з відповідачем ОСОБА_3, та її було вселено в цей будинок.

За рішенням суду 01 квітня 2003 року вона була примусово вселена до будинку, ОСОБА_3 передав їй ключі від будинку, що підтверджується актом державного виконавця. Проте через півроку, в жовтні 2003 року, ОСОБА_3 у її відсутність встановив на вхідні двері будинку інший замок і впускав її до спірного будинку тільки коли він того бажав. З жовтня 2003 року вона не має вільного доступу до будинку та не може ним користуватися.

Вона зверталася до суду з позовом про виділ її частки в натурі, але через те, що відповідач ОСОБА_3 не дав згоди на переобладнання житлового будинку, рішенням виконавчого комітету Горлівської міської ради № 601 від 01 червня 2011 року у наданні дозволу на переобладнання та перепланування житлового будинку було відмовлено і через це у задоволенні її позову було відмовлено.

Відповідач ОСОБА_3 мешкає в спірному будинку, щоб покращити умови свого проживання зробив в ньому без її згоди перебудови, а саме: демонтував дверні блоки між приміщенням № 7 та № 8, між приміщеннями № 7 та № 9 та заклав ці прорізи, устроїв дверні прорізи між приміщеннями № 8 та № 9, між приміщеннями № 9 та № 10 та встановив між цими приміщеннями дверні блоки, переобладнав опалення - відключив опалення в приміщеннях №№ 4 - 7; здійснив прибудову тамбура літер р-1 (приміщення № 12); устроїв дверний проріз та встановив дверний блок між приміщеннями № 10 та № 12; збудував ганок літер р-2; в його розпорядженні знаходяться ванна кімната, туалет, кухня і в теперішній час він користується більш, ніж половиною будинку. Зробивши у 2008 році прибудову, відповідач фактично виключив можливість її знаходження в будинку, чим порушив її права, як співвласника будинку, на вільне користування та розпорядження її власністю.

Посилаючись те, що переобладнання відповідачем здійснені без її згоди та в порушення вимог ст. 152 ЖК України без дозволу виконавчого комітету Горлівської міської ради, ці переобладнання перешкоджають їй користуватися своїм майном, що відповідач не надав їй та техніку Горлівського міського бюро технічної інвентаризації 13 січня 2012 року можливість зайти у спірний житловий будинок з метою здійснити технічну інвентаризацію житлового будинку для оформлення нею державної реєстрації свого права власності, просила зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні належною їй ? ідеальною часткою житлового будинку АДРЕСА_1, а саме:

1). провести демонтаж закладеного дверного прорізу та встановити дверний блок між приміщенням № 7 та № 8;

2). провести демонтаж закладеного дверного прорізу та встановити дверний блок між приміщеннями № 7 та № 9;

3). провести демонтаж дверного блоку між приміщеннями № 8 та № 9 та закласти цей проріз;

4) провести демонтаж дверного блоку між приміщеннями № 9 та № 10 та закласти цей проріз;

5). провести підключення опалення в приміщеннях № № 4, 5, 6, 7;

6). провести демонтаж прибудови тамбура літер р-1 (приміщення № 12);

7). провести демонтаж дверного блоку між приміщеннями № 10 та № 12 та закласти цей проріз;

8). провести демонтаж ганку літер р-2;

9). дати можливість працівникам КП «Горлівське міське бюро технічної інвентаризації» провести технічну інвентаризацію будинку АДРЕСА_1;

10). дати їй можливості вільно користуватися її часткою у цьому будинку та розпоряджатися нею на власний розсуд (а.с. 1-4).

Рішенням Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 14 січня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково.

Зобов'язано ОСОБА_3 не чинити перешкод працівникам комунального підприємства «Горлівське міське бюро технічної інвентаризації» в проведенні технічної інвентаризації об'єкта нерухомості по АДРЕСА_1 за замовленням ОСОБА_2

В решті позовних вимог відмовлено (а.с. 71-73).

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення її позовних вимог в повному обсязі.

Зазначає, що відмовивши у задоволенні її позовних вимог про усунення перешкод в користуванні належним їй майном, суд порушив її законні права, як власника ? ідеальної долі будинку АДРЕСА_1, що є спільною частковою власністю.

Суд не врахував, що докази порушення права на користування її майном зазначені в позовній заяві, що факт порушення її прав підтверджується матеріалами перевірки Калінінського РВ ГМУ УМВС України в Донецькій області, поясненнями відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні, згідно яких він не надасть їй доступ в будинок та не дасть їй ключа, інвентарною справою БТІ та поясненнями третьої особи про те, що в будинку зроблені перебудови, які відповідно до діючого законодавства не зареєстровані. Суд не врахував, що ці перебудови не узгоджені з нею та на них відсутній дозвіл виконавчого комітету. Внаслідок цих перебудов вона не має доступу до свого майна та не може ним користуватися (а.с. 74).

В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_2 не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена відповідно до частини 5 ст. 76 ЦПК України, через свого представника передала заяву про розгляд справи у її відсутність (а.с. 93). У судове засідання з'явився її представник - адвокат ОСОБА_1, який діє на підставі договору про надання юридичних послуг від 01 жовтня 2011 року (а.с. 29), доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений 12 лютого 2013 року телефонограмою, яка зареєстрована в журналі телефонограм № 1 апеляційного суду Донецької області за № 3187 від 12 лютого 2013 року (а.с. 86). Відповідач не повідомив суду причини неявки у судове засідання і відповідно до частини 2 ст. 77 ЦПК України вважається, що він не з'явився у судове засідання без поважних причин.

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково, а рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення з наступних підстав:

З матеріалів справи встановлено, що рішенням Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 19 лютого 2001 року, яке залишено без змін ухвалою судової колегії в цивільних справах Донецького обласного суду від 02 квітня 2001 року, за ОСОБА_2 визнано право власності на ? ідеальну частку домоволодіння АДРЕСА_1, за ОСОБА_3 визнано право власності на ? ідеальну частку домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с. 8-9).

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що наданими ОСОБА_2 доказами доведено, що її замовлення від 23 грудня 2011 року на проведення інвентаризації об'єкта нерухомості по АДРЕСА_1 не виконано у зв'язку з незабезпеченням техніку доступу до цього об'єкту через перешкоди з боку ОСОБА_3, тобто відповідач створив ОСОБА_2 перешкоди у користуванні та розпорядженні належним їй на праві спільної часткової власності будинком, а тому позовні вимоги в частині зобов'язання ОСОБА_3 не чинити перешкод в проведенні технічної інвентаризації житлового будинку є обґрунтованими.

Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами визначено порядок користування житловим будинком, відповідно до якого ОСОБА_2 користується приміщеннями за №№ 1-7, а ОСОБА_3 - приміщеннями за №№ 8-10. ОСОБА_3 на свій розсуд зробив у будинку перебудови, згідно яких збудував приміщення № 11, заклав проходи з кімнат № 8 та № 9 до приміщення № 7 і зробив проходи між кімнатами № 8 та № 9, № 9 та № 10. Частини будинку, яка за домовленістю залишилася в користуванні ОСОБА_2, перебудови не торкнулися і доступ до приміщень №№ 1-7 залишився через приміщення № 11. ОСОБА_2 не є власником окремої частки будинку з приміщеннями №№ 8-10, а необхідність перебудови саме цих приміщень у зв'язку із відсутністю її доступу до приміщень №№ 1-7 нею не доведено. Її ствердження про відсутність доступу до приміщень №№ 1-7 суперечить відображеному в техпаспорті від 03 листопада 2008 року. Позовні вимоги ОСОБА_2 щодо зобов'язання ОСОБА_3 усунути здійснені ним перебудови житлового будинку є необгрунтованими.

З висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 погодитися не можливо, до нього суд дійшов порушивши норми матеріального права.

Відповідно до п. 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

З матеріалів справи встановлено, що домоволодіння АДРЕСА_1 є спільною частковою власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3, за кожним з них рішенням Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 19 лютого 2001 року, яке залишено без змін ухвалою судової колегії в цивільних справах Донецького обласного суду від 02 квітня 2001 року, визнано право власності на ? ідеальну частку (а.с. 8-9).

Та обставина, що право власності позивача ОСОБА_2 на ? ідеальну частку домоволодіння АДРЕСА_1 до теперішнього часу не зареєстровано, не має юридичного значення, оскільки ні ЦК УРСР 1963 року, який діяв на час постановлення судового рішення про визнання права власності, ні ЦК України 2004 року, який діє з 01 січня 2004 року, не містять такої обов'язкової умови набуття права власності на нерухоме майно на підставі рішення суду, як державна реєстрація права власності, а тому право власності на ? ідеальну частку домоволодіння АДРЕСА_1 позивач набула з набранням законної сили рішенням Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 19 лютого 2001 року, тобто 02 квітня 2001 року.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, ст. 319, ст. 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Суд першої інстанції ці вимоги закону не врахував та дійшов помилкового висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 про зобов'язання відповідача привести житловий будинок у первісний стан, є необгрунтованими.

Рішенням Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 19 лютого 2001 року встановлено, що спірний житловий будинок був прийнятий в експлуатацію 14 серпня 1995 року (а.с. 8-9).

Згідно технічного паспорту, який був виготовлений Горлівським бюро технічної інвентаризації 03 жовтня 1994 року, житловий будинок АДРЕСА_1 літ. Р-1, 1993 року забудови, складається з 10 приміщень, а саме: № 1 - коридор площею 5,2 кв.м, № 2 - туалет площею 1,3 кв.м, № 3 - ванна площею 7,1 кв.м, № 4 - житлова кімната площею 15,2 кв.м, № 5 - житлова кімната площею 11,4 кв.м, № 6 - житлова кімната площею 13,8 кв.м, № 7 - коридор 16,2 кв.м, № 8 - житлова кімната площею 19,6 кв.м, № 9 - житлова кімната площею 34,0 кв.м, № 10 - кухня площею 21,3 кв.м (а.с. 17-21). Зазначений технічний паспорт погашено 03 листопада 2008 року при проведенні чергової технічної інвентаризації.

Згідно технічного паспорту, який був виготовлений Комунальним підприємством «Горлівське міське бюро технічної інвентаризації» 03 листопада 2008 року, житловий будинок АДРЕСА_1 літ. Р-1, складається вже з 12 приміщень, а саме: № 1 - коридор площею 5,7 кв.м, № 2 - туалет площею 1,3 кв.м, № 3 - ванна площею 7,1 кв.м, № 4 - житлова кімната площею 15,2 кв.м, № 5 - житлова кімната площею 11,4 кв.м, № 6 - житлова кімната площею 13,8 кв.м, № 7 - коридор 16,2 кв.м, № 8 - житлова кімната площею 19,6 кв.м, № 9 - житлова кімната площею 34,0 кв.м, № 10 - кухня площею 21,3 кв.м, № 11 - комора площею 20,3 кв.м, № 12 - коридор площею 5,0 кв.м (а.с. 22-24).

При порівнянні цих двох технічних паспортів встановлено, що житловий будинок станом на 03 листопада 2008 року переобладнано, а саме: закладено проходи з кімнат № 8 та № 9 до коридору № 7, зроблено проходи між кімнатами № 8 та № 9, № 9 та № 10, здійснено прибудову приміщення № 11 та № 12; зроблено дверний проріз та встановлено дверний блок між приміщеннями № 10 та № 12; збудовано ганок літер р-2.

Згідно технічного паспорту від 03 листопада 2008 року прибудови здійснено в 2008 році (а.с. 22-24), а рішенням Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 28 березня 2011 року встановлено, що прибудови та перепланування житлового будинку здійснені співвласником ОСОБА_3 (а.с. 10-11).

Доказів того, що ці перепланування, переобладнання житлового будинку та прибудови до нього відповідач здійснив за згодою позивача, відповідачем ОСОБА_3 суду не надано.

Посилання суду першої інстанції на те, що половини, яка за домовленістю сторін залишилася в користуванні ОСОБА_2, перебудови не торкнулися і доступ до кімнат №№ 1-7 залишився через приміщення № 11, що ОСОБА_2 не є власником окремої частки будинку з приміщеннями №№ 8-10, а необхідність перебудови саме цих приміщень у зв'язку із відсутністю її доступу до приміщень №№ 1-7 нею не доведена, є необґрунтованим.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про усунення перешкод в здійсненні права користування та розпорядження житловим будинком шляхом зобов'язання відповідача привести житловий будинок у первісний стан, тобто у стан до його переобладнання та перепланування, суд першої інстанції не врахував, що спірний житловий будинок є спільною частковою власністю, що частки кожного з співвласників в натурі не виділені і тому на здійснення будь-яких перепланувань та переобладнань житлового будинку, прибудови до нього обов'язкова згода всіх співвласників. Здійснивши перепланування та переобладнання житлового будинку без згоди позивача, відповідач тим самим вже порушив права позивача на спільну часткову власність.

До того ж, згідно технічного паспорту від 03 листопада 2008 року вхід до приміщень №№1-7 та приміщення № 11 спірного житлового будинку на теперішній час можливий лише через приміщення № 12 та ганок, які прибудовані відповідачем до житлового будинку в 2008 році без згоди позивача, ключ від приміщення № 12 відповідач позивачу не надає, чим унеможливлює прохід позивача до приміщення № 11 та відповідно до приміщень №№ 1-7.

З матеріалів справи встановлено, що відповідач визнає, що радіатори опалення на половині будинку, якою за усною домовленістю сторін повинна користуватися позивач, він обрізав.

Згідно пояснень позивача, згоди на відключення від опалення кімнат №№ 1-7 вона не надавала.

Сторони визнають, що на теперішній час вже тривалий час кімнати №№ 1-7 не опалюються, що може призвести до погіршення їх технічного стану.

Відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Посилання відповідача ОСОБА_3 на те, що він не зобов'язаний опалювати кімнати, якими за усною домовленістю повинна користуватися позивач, суперечить нормам ст. 358 та ст. 360 ЦК України.

Не можна погодитися і з висновком суду першої інстанції про те, що між сторонами визначено порядок користування будинком, відповідно до якого ОСОБА_2 користується приміщеннями №№ 1-7, ОСОБА_3 - приміщеннями №№ 8-10.

З матеріалів справи встановлено, що дійсно при вселенні позивача в червні 2003 року в спірний житловий будинок за рішенням Калінінського районного суду м. Горлівки від 19 лютого 2001 року між сторонами була досягнута усна домовленість про те, що позивач буде користуватися лівою частиною будинку, а відповідач ОСОБА_3 - правою частиною, що підтверджується актом державного виконавця від 04 червня 2003 року (а.с. 60). Проте в акті зазначено про домовленість користуватися спірним будинком в такий спосіб лише «до рішення суду», тобто тимчасово.

В зазначеному акті не зазначено якими конкретно кімнатами буде користуватися позивач, а якими відповідач. Будь-який письмовий договір між співвласниками щодо порядку користування спільною частковою власністю не укладався.

Згідно рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 28 березня 2011 року ОСОБА_2, звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_3, просила поділити житловий будинок в натурі на дві частки, саме виходячи з порядку користування за усною домовленістю сторін. Рішенням Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 28 березня 2011 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 09 серпня 2011 року, ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 про виділ в натурі частки майна, яке знаходиться у спільній частковій власності, у зв'язку з тим, що позивачем не доведено надання дозволу виконавчим комітетом Горлівської міської ради на переобладнання будинку (а.с. 10-11, а.с. 15-16).

Рішенням виконавчого комітету Горлівської міської ради від 01 червня 2011 року № 601 ОСОБА_2 відмовлено в переплануванні та переобладнанні житлового будинку по АДРЕСА_1. Відмовляючи ОСОБА_2 в наданні дозволу на перепланування та переобладнання житлового будинку, виконавчий комітет виходив з того, що ОСОБА_2 має намір перепланувати житловий будинок з відокремленням від співвласника житлового будинку АДРЕСА_1, разом з тим, згода на перепланування від співвласника житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_2 не отримана, що унеможливлює надання дозволу (а.с. 13).

Здійснивши без згоди позивача ОСОБА_2 прибудови до житлового будинку та його перепланування, відповідач ОСОБА_3 в той же час не надає своєї згоди на перепланування та переобладнання житлового будинку згідно запропонованих експертами варіантів поділу житлового будинку в натурі, в тому числі і за фактично існуючим порядком користування, що свідчить про наявність між сторонами по справі спору щодо володіння та розпорядження спірним житловим будинком та спростовує висновок суду першої інстанції про те, що між сторонами визначено порядок користування житловим будинком, відповідно до якого ОСОБА_2 користується приміщеннями за №№ 1-7, а ОСОБА_3 - приміщеннями №№ 8-10. Зазначення в акті державного виконавця від 04 червня 2003 року про вселення ОСОБА_2 до спірного будинку про те, що сторони визначилися щодо сумісного мешкання: ліва частина будинку - ОСОБА_2, права частина - ОСОБА_3 «до рішення суду» (а.с. 60), не є домовленістю про порядок володіння та користування будинком, що належить їм на праві спільної часткової власності.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Враховуючи, що переобладнання та перепланування житлового будинку відповідачем без згоди позивача порушує права позивача на спільну часткову власність, висновок суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 не відповідає вимогам частини 1 ст. 358 ЦК України, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про зобов'язання відповідача провести демонтаж закладеного дверного прорізу та встановити дверний блок між приміщенням № 7 та № 8; провести демонтаж закладеного дверного прорізу та встановити дверний блок між приміщеннями № 7 та № 9; провести демонтаж дверного блоку між приміщеннями № 8 та № 9 та закласти цей проріз; провести демонтаж дверного блоку між приміщеннями № 9 та № 10 та закласти цей проріз; відновити опалення в приміщеннях № 4, 5, 6, 7; провести демонтаж прибудови тамбура літер р-1 (приміщення № 12); провести демонтаж дверного блоку між приміщеннями № 10 та № 12 та закласти цей проріз; провести демонтаж ганку літер р-2.

Що стосується позовних вимог зобов'язати відповідача дати їй можливість вільно користуватися своєю часткою у житловому будинку та розпоряджатися на власний розсуд, то такі задоволенню не підлягають, враховуючи наступне:

Відповідно до ст. 3 та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів наведений в ст. 16 ЦК України.

Обраний позивачем спосіб захисту - зобов'язати відповідача дати їй можливість вільно користуватися своєю часткою у житловому будинку та розпоряджатися на власний розсуд є декларативним, не містить конкретного матеріально-правового заходу примусового характеру, а тому не ґрунтується на законі, зокрема, ст. 16 ЦК України.

Рішення суду в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача не чинити перешкод працівникам комунального підприємства «Горлівське міське бюро технічної інвентаризації» в проведенні технічної інвентаризації об'єкта нерухомості за замовленням ОСОБА_2 позивачем фактично не оскаржується, будь-які доводи що стосуються задоволених позовних вимог в апеляційній скарзі відсутні.

В цій частині рішення суду відповідає вимогам закону та ґрунтується на доказах, які були досліджені судом першої інстанції.

Згідно повідомлення від 23 грудня 2011 року ОСОБА_2 сплатила 540 грн. комунальному підприємству «Горлівське міське бюро технічної інвентаризації» за інвентаризацію будинку згідно замовлення № 10037 від 23 грудня 2011 року (а.с. 25).

Листом Комунального підприємства «Горлівське міське бюро технічної інвентаризації» № 340 від 10 квітня 2012 року підтверджується, що 23 грудня 2011 року було прийнято замовлення від ОСОБА_2 на проведення технічної інвентаризації об'єкта нерухомості по АДРЕСА_1, 20 січня 2012 року замовлення № 10037 було закрито у зв'язку із неможливістю його виконання через незабезпечення техніку доступу на об'єкт нерухомості (а.с. 27).

В судовому засіданні суду першої інстанції відповідач не заперечував той факт, що він не допустив позивача з техніком БТІ до житлового будинку, що підтверджує посилання позивача на перешкоди з боку відповідача в користуванні та розпорядженні належним їй майном.

Відповідачем ОСОБА_3 рішення суду, в тому числі в частині задоволених позовних вимог, не оскаржувалося.

Відповідно до частини 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При зверненні до суду позивачем судовий збір не сплачувався, від його сплати вона звільнена на підставі п. 9 ст. 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», як інвалід 2 групи.

Відповідно до частини 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до ст. 2, п/п 2 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» з позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір в розмірі 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідно ст. 13 Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік» від 22 грудня 2011 року № 4282-VІ мінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2012 року, в якому був поданий позов, складала 1 073 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги позивача задоволені, позивач від сплати судового збору звільнена, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 107,30 грн.

Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2, від імені якої на підставі договору про надання юридичних послуг діє адвокат ОСОБА_1, задовольнити частково.

Рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 14 січня 2013 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 скасувати та ухвалити в цій частині нове.

Зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні належною ОСОБА_2 ? часткою житлового будинку АДРЕСА_1, що є спільною частковою власністю, а саме:

- провести демонтаж закладеного дверного прорізу та встановити дверний блок між приміщенням № 7 та № 8 (нумерація приміщень згідно технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 станом на 03 листопада 2008 року);

- провести демонтаж закладеного дверного прорізу та встановити дверний блок між приміщеннями № 7 та № 9;

- провести демонтаж дверного блоку між приміщеннями № 8 та № 9 та закласти цей проріз;

- провести демонтаж дверного блоку між приміщеннями № 9 та № 10 та закласти цей проріз;

- відновити опалення в приміщеннях № 4, 5, 6, 7;

- провести демонтаж прибудови тамбура літер р-1 (приміщення № 12);

- провести демонтаж дверного блоку між приміщеннями № 10 та № 12 та закласти цей проріз;

- провести демонтаж ганку літер р-2.

Рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 14 січня 2013 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 107 (сто сім) гривень 30 коп. за наступними реквізитами: код бюджетної класифікації доходів 22030001 «Судовий збір» (Державна судова адміністрація України, 050"(ознака 80)), код ЕДРПОУ апеляційного суду Донецької області 02891428, пункт 1.1; розрахунковий рахунок 31212206780004; одержувач - державний бюджет м. Донецьк Ворошиловський район; ЄДРПОУ - 38033949, МФО 834016, банк: ГУ ДКСУ у Донецькій області.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: В.М. Новосядла

Судді: Л.І. Соломаха

Т.І. Биліна