Рішення № 29984769, 05.03.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції Васильєва Н.П.

Категорія 27 Доповідач Соломаха Л.І.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Прокопчук Л.М.

суддів Соломахи Л.І., Биліни Т.І.

при секретарі Бордюзі Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором з апеляційною скаргою відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, від імені яких на підставі нотаріально посвідчених довіреностей діє ОСОБА_3, на рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 04 жовтня 2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

В травні 2011 року Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк» (далі - АТ «ПроКредит Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зазначало, що 20 вересня 2004 року між ЗАТ «ПроКредит Банк», правонаступником якого є АТ «ПроКредит Банк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № Д-1840/09.04, згідно якого Банк надав Позичальнику ОСОБА_1 кредит у розмірі 16 000 грн. на строк користування 18 місяців зі сплатою 33% річних.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника ОСОБА_1, які випливають з кредитного договору, між Банком та ОСОБА_2 20 вересня 2004 року був укладений договір поруки № Д-1840/09.04-ДП1, згідно якого Поручитель ОСОБА_2 взяв на себе зобов'язання відповідати за зобов'язаннями Позичальника ОСОБА_1, які виникають з кредитного договору № Д-1840/09.04 від 20 вересня 2004 року, в повному обсязі та протягом трьох банківських днів з дня одержання повідомлення від Банку про порушення Позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором погасити суму заборгованості.

Посилаючись на те, що з 08 серпня 2005 року відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, що рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 30 листопада 2009 року з ОСОБА_1, ОСОБА_2 солідарно на користь АТ «ПроКредит Банк» була стягнута заборгованість за кредитним договором станом на 19 листопада 2009 року в розмірі 24 499,77 грн., з яких тіло кредиту - 9 961,25 грн., проценти за графіком - 1 058,09 грн., проценти за фактичне користування простроченим капіталом - 13 480,43 грн., що станом на вересень 2010 року рішення суду не виконано, заборгованість за кредитним договором за період з 19 листопада 2009 року по 21 вересня 2010 року складає 101 857,63 грн., з яких 2 803,84 грн. проценти за фактичне користування простроченим капіталом, 99 053,79 грн. - пеня, просив стягнути на його користь з ОСОБА_1, ОСОБА_2 солідарно заборгованість у розмірі 101 857,63 грн. (а.с. 1-3).

Заочним рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 04 листопада 2011 року позовні вимоги АТ «ПроКредит Банк» були повністю задоволені (а.с. 44-47).

Ухвалою Куйбишевського районного суду м. Донецька від 20 липня 2012 року за заявою відповідача ОСОБА_2 заочне рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 04 листопада 2011 року було скасовано (а.с. 62).

23 липня 2012 року АТ «ПроКредит Банк» подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути на його користь з ОСОБА_1, ОСОБА_2 солідарно проценти за фактичне користування простроченим капіталом за період з 20 листопада 2009 року по 23 липня 2012 року у розмірі 8 930,84 грн. та пеню за період з 23 липня 2011 року по 23 липня 2012 року в розмірі 20 165,39 грн., всього 29 096,23 грн. (а.с. 66 -68).

Рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 04 жовтня 2012 року позовні вимоги АТ «ПроКредит Банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь АТ «ПроКредит Банк» відсотки за фактичне користування простроченим капіталом у розмірі 8 930,26 грн. та пеню у розмірі 20 165,39 грн., всього 29 095,65 грн. (а.с. 104-105).

Додатковим рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 11 лютого 2013 року зазначено про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь АТ «ПроКредит Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 29 095,65 грн. солідарно (а.с. 149).

В апеляційній скарзі відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 просять рішення суду змінити, зменшити розмір пені до 8 930,26 грн.

Посилаються на те, що суд першої інстанції не розглянув заяву їх представника щодо зменшення пені відповідно до вимог частини 3 ст. 551 ЦК України, не врахував, що розмір стягнутої з них пені в 2,5 рази перевищує розмір збитків, що 23 серпня 2012 року відповідач ОСОБА_1 основні зобов'язання за кредитним договором виконала, сплатила заборгованість за рішенням суду від 30 листопада 2009 року в розмірі 24 499,77 грн., що відповідачі не мають постійного місця роботи, мають лише випадкові доходи, мають сина студента ВУЗу, який навчається на контрактній основі.

Суд також не врахував, що після ухвалення рішення суду від 30 листопада 2009 року, яке набуло законної сили 06 серпня 2010 року, позивач на протязі двох років не приймав заходив до його виконання, маючи на меті отримання значної суми пені, про що свідчать його позовні вимоги по цій справі. Що стосується відповідачів, то на протязі двох років державний виконавець їх не викликав і вони вважали, що сума заборгованості списана банком за строком давності (а.с. 106-107).

В судове засідання апеляційного суду відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представник ОСОБА_3 не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до частини 5 ст. 76 ЦПК України належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення представнику відповідачів ОСОБА_3 28 лютого 2013 року повістки про явку до суду 05 березня 2013 року (а.с. 161) та рекомендованим повідомленням про вручення відповідачу ОСОБА_2 01 березня 2013 року повістки про явку до суду 05 березня 2013 року (а.с. 162).

Представник відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_3, яка діє на підставі нотаріально посвідчених довіреностей (а.с. 109, а.с. 110), надіслала клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з її зайнятістю в іншій кримінальній справі, про що вона поінформована телефоном (а.с. 163). Апеляційний суд зазначену причину неявки представника відповідачів у судове засідання вважає неповажною, оскільки будь-яких документів про зайнятість в іншій справі та саме 05 березня 2013 року в час, на який призначено розгляд цієї справи, представником відповідачів не надано.

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 причини неявки суду не повідомили і відповідно до частини 2 ст. 77 ЦПК України вважається, що вони не з'явилися у судове засідання без поважних причин.

Представник позивача - АТ «ПроКредит Банк» ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності цієї юридичної особи від 21 листопада 2011 року (а.с. 165), у судове засідання не з'явилася, надіслала заяву про розгляд справи у її відсутність, проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила її відхилити (а.с. 164).

Відповідно до ст. 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідачів підлягає задоволенню, а рішення суду зміні з наступних підстав:

З матеріалів справи встановлено, що 20 вересня 2004 року між ЗАТ «ПроКредит Банк», правонаступником якого є АТ «ПроКредит Банк», та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № Д-1840/09.04.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору банк надав Позичальнику ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 16 000 грн. на строк користування 18 місяців, а Позичальник зобов'язався повернути наданий кредит, сплатити відсотки в розмірі 33% річних та платежі за кредитним договором, комісії у встановлений договором строк.

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору погашення Кредиту та сплата відсотків за його користування здійснюється в порядку та строки згідно Графіка повернення Кредиту і сплати відсотків, наведеного у Додатку № 1 (а.с. 10).

В забезпечення виконання зобов'язань Позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором № Д-1840/09.04 від 20 вересня 2004 року між Банком та відповідачем ОСОБА_2 20 вересня 2004 року був укладений договір поруки № Д-1840/09.04-ДП1, згідно якого Поручитель ОСОБА_2 зобов'язався перед Банком відповідати за зобов'язання Позичальника ОСОБА_1, які виникають з кредитного договору № Д-1840/09.04 від 20 вересня 2004 року, в повному обсязі цих зобов'язань.

Згідно п. 2.1 договору поруки у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором поручитель ОСОБА_2 та Позичальник ОСОБА_1 несуть солідарну відповідальність перед Кредитором на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання позовної вимоги (а.с. 10 зв).

Задовольняючи позовні вимоги АТ «ПроКредит Банк», суд першої інстанції виходив з того, що позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, видав Позичальнику ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 16 000 грн. Проте Позичальник ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором виконує неналежним чином. Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 30 листопада 2009 року з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стягнута заборгованість за кредитним договором станом на 19 листопада 2009 року, проте рішення суду не виконано і станом на 23 липня 2012 року утворилася нова заборгованість за кредитним договором в розмірі 29 095,65 грн., з яких відсотки за фактичне користування простроченим капіталом за період з 19 листопада 2009 року по 23 липня 2012 року - 8 930,26 грн., пеня за прострочення виконання грошових зобов'язань за період з 23 липня 2011 року по 23 липня 2012 року - 20 165,39 грн., які підлягають стягненню солідарно з Позичальника ОСОБА_1 та Поручителя ОСОБА_2

Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи у апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Враховуючи зазначене, апеляційним судом перевіряється законність та обґрунтованість рішення суду по цій справі лише в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідачів пені.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції правильно виходив з вимог ст. 526, ст. 629, ст. 1049, ст. 1050, ст. 1054 ЦК України.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно кредитного договору кредит Позичальнику ОСОБА_1 надавався 20 вересня 2004 року строком на 18 місяців, тобто кінцевий строк повернення кредиту сплинув 20 березня 2006 року. Проте на час звернення позивача до суду з цим позовом 13 травня 2011 року кредит Позичальником ОСОБА_1 повернутий не був.

Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 30 листопада 2009 року, яке набрало законної сили 06 серпня 2010 року, з Позичальника ОСОБА_1 та Поручителя ОСОБА_5 солідарно на користь АТ «ПроКредит Банк» була стягнута заборгованість за кредитним договором станом на 19 листопада 2009 року в розмірі 24 499,77 грн., з яких за тілом кредиту - 9 961,25 грн., за відсотками за користування кредитом згідно Графіку - 1 058,09 грн., за відсотками за користування простроченим кредитом - 13 480,43 грн. (а.с. 8-9).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

З матеріалів справи встановлено, що заборгованість за рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 30 листопада 2009 року в розмірі 24 499,77 грн. Позичальником ОСОБА_1 погашена лише 23 серпня 2012 року, що підтверджується наданою нею квитанцією № 8370463 від 23 серпня 2012 року (а.с. 82).

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що станом на 23 липня 2012 року (дата, на яку нарахована заборгованість по цій справі) зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором № Д-1840/09.04 від 20 вересня 2004 року не були припиненими і вона зобов'язана нести відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 3 частини 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно п. 2.2 кредитного договору № Д-1840/09.04 від 20 вересня 2004 року у разі прострочення Позичальником зобов'язань з погашення Кредиту та сплати відсотків за його користування, встановлених Графіком, Позичальник зобов'язаний сплатити на користь Кредитора пеню в розмірі 0,5 % від суми прострочених зобов'язань за кожен день прострочення (а.с. 10).

Як вбачається з розрахунку позивача, саме таку ставку пені застосовував позивач при її розрахунку за період з 23 липня 2011 року по 23 липня 2012 року (а.с. 72), тобто в межах спеціального строку позовної давності, і нарахований розмір пені в сумі 20 165,39 грн. відповідачами фактично не оспорюється. Саме таку суму пені стягнув суд першої інстанції з відповідачів.

Відповідно до частини 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В матеріалах справи є заява представника відповідачів ОСОБА_3 від 04 жовтня 2012 року щодо зменшення розміру пені, в якій вона посилається на те, що 23 серпня 2012 року сума основного боргу та проценти за користування кредитом відповідачем ОСОБА_1 погашені, посилається на тяжкий матеріальний стан відповідачів, які не працюють, не мають постійних доходів, мають сина студента 1 курсу, в зв'язку з чим просили зменшити розмір пені за позовом (а.с. 93).

Проте ця заява судом першої інстанції не розглянута, про що обґрунтовано зазначають відповідачі в апеляційній скарзі, що свідчить про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, що відповідно до п. 1 частини 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» положення частини 3 ст. 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка.

Істотними обставинами в розумінні частини 3 ст. 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Розглядаючи зазначену заяву представника відповідачів ОСОБА_3 від 04 жовтня 2012 року щодо зменшення розміру пені, апеляційний суд, виходячи з таких засад цивільного судочинства, як розумність та справедливість, вважає можливим на підставі частини 3 ст. 551 ЦК України зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідачів до 8 930,84грн., тобто до розміру заборгованості за кредитним договором.

При цьому апеляційний суд виходить з того, що під час розгляду цієї справи Позичальником ОСОБА_1 була погашена заборгованість за кредитним договором за рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 30 листопада 2009 року, після чого непогашена заборгованість за кредитним договором станом на 23 липня 2012 року складається лише з процентів за користування простроченим кредитом в розмірі 8 930,84 грн. Розмір нарахованої відповідачам пені (20 165,39 грн.) значно перевищує розмір заборгованості за кредитним договором, яку суд стягнув по цій справі (8 930,84 грн.).

Порушення судом першої інстанції вимог частини 3 ст. 551 ЦК України відповідно до п. 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду щодо розміру пені, а відповідно і загальної заборгованості за кредитним договором, яка підлягає стягненню з Позичальника.

Відповідно до частини 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно п. 2.1 договору поруки від 20 вересня 2004 року поручитель ОСОБА_2 та Позичальник ОСОБА_1 несуть солідарну відповідальність перед Кредитором на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання позовної вимоги (а.с. 10 зв).

Притягнення, як солідарного боржника, за невиконання Позичальником ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором Поручителя ОСОБА_5 в апеляційній скарзі не оскаржується.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає зміні, а саме, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню солідарно заборгованість за кредитним договором станом на 23 липня 2012 року в розмірі 17 861,68 грн., з яких заборгованість за процентами за користування простроченим кредитом за період з 20 листопада 2009 року по 23 липня 2012 року - 8 930,84 грн.; пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором за період з 23 липня 2011 року по 23 липня 2012 року - 8 930,84 грн.

Відповідно до частини 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до п/п 1 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» з позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідно ст. 22 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» від 23 грудня 2010 року № 2857-VІ мінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2011 року, в якому позивач звернувся до суду з цим позовом, складала 941 грн.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 350,93 грн. (а.с. 14).

Апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 17 861,68 грн. З цих задоволених позовних вимог підлягав сплаті судовий збір у сумі 188,20 грн. (1% від 17 861,68 грн. = 178,62 грн., але не менш 188,20 грн. (941 х 0,2), який підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, від імені яких на підставі нотаріально посвідчених довіреностей діє ОСОБА_6, задовольнити.

Рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 04 жовтня 2012 року змінити.

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженка смт. Новий Світ Старобешівського району Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець смт. Новий Світ Старобешівського району Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) солідарно на користь публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» (ідентифікаційний код 21677333, юридична адреса: 03115, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 107-а) заборгованість за кредитним договором № Д-1840/09.04 від 20 вересня 2004 року станом на 23 липня 2012 року в розмірі 17 861 (сімнадцять тисяч вісімсот шістдесят одна) гривня 68 коп., з яких проценти за фактичне користування простроченим капіталом з 20 листопада 2009 року по 23 липня 2012 року в розмірі 8 930,84 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за період з 23 липня 2011 року по 23 липня 2012 року - 8 930,84 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженка смт. Новий Світ Старобешівського району Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець смт. Новий Світ Старобешівського району Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» (ідентифікаційний код 21677333, юридична адреса: 03115, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 107-а) на відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору по 94 (дев'яносто чотири) гривні 10 коп. з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Л.М. Прокопчук

Судді: Л.І. Соломаха

Т.І. Биліна