Ухвала суду № 29977104, 05.03.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"05" березня 2013 р. Справа № 5019/488/12

за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "СПАКО ТРЕЙД"

на дії посадових осіб органу ДВС

у справі

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "СПАКО ТРЕЙД"

до ТОВ «Мантрейд»

про скасування рішення третейського суду при Товарній біржі "ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКА"

Суддя Андрійчук О.В.

Присутні представники:

від скаржника: Антонюк А.НГ., паспорт АН № 150153 від 01.08.2003 року

від боржника: Сорока Р.Г., дов. від 23.04.2012 року

від органу ДВС: Герасименко О.С., дов. від 25.02.2013 року, Якобчук П.О., дов. від 25.02.2013 року

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ "Спако Трейд" звернулося до господарського суду із заявою до ТОВ "Мантрейд" про скасування рішення третейського суду при Товарній біржі "ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКА".

Ухвалою господарського суду від 21.08.2012 року, яка залишена без змін за результатами апеляційного та касаційного оскарження, рішення третейського суду при Товарній біржі "ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКА" у справі № 02/4/11 скасовано, стягнуто з ТОВ "Мантрейд"на користь ТОВ "Спако Трейд" 2 146,00 грн. судового збору.

31.08.2012 року через службу діловодства господарського суду надійшла заява від ТОВ "Спако Трейд" про винесення додаткової ухвали щодо вирішення питання про розподіл витрат, пов'язаних із оплатою судових експертиз.

У зв'язку з перебування судді Гудзенко Я.О. у відпустці, 03.09.2012 року розпорядженням в.о. керівника господарського суду № 201/2012 "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ" справу передано судді Андрійчук О.В.

Додатковою ухвалою господарського суду від 18.12.2012 року, яка залишена без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.01.2013 року, стягнуто з ТОВ "Мантрейд» на користь ТОВ "Спако Трейд" витрати по сплаті судової експертизи в розмірі 3 776,20 грн.

На підставі зазначеної додаткової ухвали 24.12.2012 року видано наказ.

10.01.2012 року відділом ДВС Рівненського міського управління відкрито виконавче провадження ВП № 35913044 з примусового виконання наказу господарського суду від 24.12.2012 року № 5019/488/12.

25.01.2013 року відділом ДВС Рівненського міського управління відкрито виконавче провадження винесено постанову ВП № 35913044 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду від 24.12.2012 року № 5019/488/12 у зв'язку з його фактичним повним виконанням.

ТОВ "Спако Трейд", не погоджуючись з постановою органу ДВС щодо закінчення виконавчого провадження у зв'язку з неотриманням грошових коштів, просить визнати дії органу ДВС протиправними, а зазначену постанову скасувати.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

ТОВ "Спако Трейд" одночасно зі скаргою подано клопотання про відновлення строку на оскарження, яке обґрунтоване тим, що орган ДВС у встановленому ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» порядку копію постанови про закінчення виконавчого провадження не направив. Про її існування скаржнику стало відомо з ЄДРВП.

Ухвалою суду від 15.02.2013 року розгляд скарги призначено на 26.02.2013 року, зобов'язано орган ДВС надати письмові пояснення по суті скарги.

Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

У судове засідання з'явилися представники скаржника, боржника та органу ДВС.

Боржник у своїх поясненнях, наданих у судовому засіданні, проти скарги ТОВ «Спако Трейд» заперечив з тих підстав, що скаржником пропущено десятиденний строк на оскарження дій органу ДВС, та просив у зв'язку з цим у задоволенні скарги відмовити.

Як встановлено судом із письмових пояснень органу ДВС, стягувачу про існування оскаржуваної постанови було відомо ще з 29.01.2012 року, що стверджується його скаргою на зазначену постанову, поданою до начальника органу ДВС. Скарга, подана до суду, та скарга, подана на начальника органу ДВС, підписані одним і тим же представником стягувача.

Відтак, стягувач про існування оскаржуваної постанови дізнався не пізніше 29.01.2013 року, а тому причина пропуску процесуального строку, встановленого ст. 121-2 ГПК України, не може вважатися поважною.

Однак, зважаючи, що питання про відновлення чи про відмову у відновленні строку на подання скарги на дії чи бездіяльність органу ДВС вирішується на стадії прийняття скарги до розгляду, суд, прийнявши скаргу до розгляду ухвалою від 15.02.2013 року, фактично відновив пропущений процесуальний строк для її подання.

Отже, підстави для залишення скарги без розгляду відсутні, тому остання підлягає розгляду по суті (зазначене стверджується позицією Вищого господарського суду України у справі № 9/178-50 від 29.08.2012 року).

Розглянувши скаргу ТОВ «Спако Трейд», суд вважає, що остання підлягає відхиленню з огляду на таке.

У силу вимог ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

За ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Як вбачається із матеріалів справи, додатковою ухвалою господарського суду від 18.12.2012 року, яка залишена без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.01.2013 року, стягнуто з ТОВ "Мантрейд» на користь ТОВ "Спако Трейд" витрати по сплаті судової експертизи в розмірі 3 776,20 грн.

24.12.2012 року видано наказ про стягнення з ТОВ "Мантрейд» на користь ТОВ "Спако Трейд" витрат по сплаті судової експертизи в розмірі 3 776,20 грн.

10.01.2012 року відділом ДВС Рівненського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження ВП № 35913044 з примусового виконання наказу господарського суду від 24.12.2012 року № 5019/488/12.

Крім того, у відділі ДВС Рівненського міського управління юстиції на примусовому виконанні знаходиться наказ господарського суду № 5019/107/12 від 23.10.2012 року про стягнення з ТОВ «Мантрейд» на користь ТОВ «Спако Трейд» 47 355,64 грн.

Загальна сума стягнення за двома виконавчими документами, стягувачем за якими є ТОВ «Спако Трейд», а боржником - ТОВ «Мантрейд», становить 51 131,84 грн.

Частинами 1-4 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Відповідно до ч. 3 ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в податкових органах, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Судом з наявних матеріалів справи встановлено, що 24.01.2013 року ТОВ «Мандрейд» згідно з платіжним дорученням № 764 від 24.01.2013 року перераховано на депозитний рахунок органу ДВС 51 232,84 грн., з яких: 25,44 грн. - витрати на внесення інформації до ЄДРВП; 75,56 грн. - витрати на проведення виконавчих дій; 47 355,64 грн. - повернення коштів відповідно до наказу господарського суду № 5019/107/12 від 23.10.2012 року, 3 776,20 грн. - повернення коштів відповідно до наказу господарського суду № 5019/488/12 від 24.12.2012 року.

Відтак, наказ господарського суду № 5019/488/12 від 24.12.2012 року боржником виконано у повному обсязі.

Згідно з ч.ч. 1, 3, 5 ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження» грошові суми, стягнуті з боржника, зараховуються державним виконавцем на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби. Стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються державним виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем належні йому рахунки.

Не допускається виплата стягувачу стягнутих сум готівкою або виплата стягнутих сум іншим особам, які не є стягувачами (крім виплати грошових сум заставодержателю, який не є стягувачем, згідно із статтею 54 цього Закону). Забороняється використовувати стягнуті з боржників грошові суми, що підлягають виплаті стягувачам, на цілі, не передбачені цією статтею, а також звертати на них стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами, під час примусового виконання яких ці суми стягнуто (крім випадків, коли стягувач є одночасно боржником у іншому виконавчому провадженні).

Зі змісту ч. 5 ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що остання допускає використання стягнутих за виконавчим документом сум для виплати іншим особам, у випадку, коли стягувач є одночасно боржником в іншому виконавчому провадженні.

У свою чергу, судом встановлено, що за заявою ТОВ «Мантрейд», як це передбачено п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», 24.01.2013 року органом ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду № 5019/1418/12 від 17.01.2013 року про стягнення з ТОВ «Спако Трейд» на користь ТОВ «Мантрейд» заборгованості в розмірі 79 000,00 грн. та судового збору на суму 1 589,39 грн., всього 80 589,39 грн.

За ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Державний виконавець вправі провадити виконавчі дії щодо виявлення та звернення стягнення на кошти, які перебувають на рахунках та укладах боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях на території, на яку поширюється юрисдикція України (ч. 3 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження»).

У межах зазначеного виконавчого провадження за заявою стягувача органом ДВС 24.01.2013 року винесено постанову про арешт коштів боржника - ТОВ «Спако Трейд» в межах суми 51 131,84 грн., що знаходяться на депозитному рахунку відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції.

Не погоджуючись із вказаними постановами, боржником - ТОВ «Спако Трейд» подано до господарського суду скаргу на дії органу ДВС, в якій скаржник просить їх скасувати.

08.07.2013 року ухвалою господарського суду Рівненської області у справі № 5019/1418/12 скаргу ТОВ «Спако Трейд» задоволено частково, постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду № 5019/1418/12 від 17.01.2013 року про стягнення з ТОВ «Спако Трейд» на користь ТОВ «Мантрейд» заборгованості в розмірі 79 000,00 грн. та судового збору на суму 1 589,39 грн. скасовано у зв'язку з непоширенням компетенції відділу ДВС Рівненського міського управління щодо примусового виконання зазначеного виконавчого документа, у задоволенні скарги про скасування постанови від 24.01.2013 року про арешт коштів боржника - ТОВ «Спако Трейд» в межах суми 51 131,84 грн., що знаходяться на депозитному рахунку відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції, відмовлено.

Частиною 5 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо у процесі виконавчого провадження державним виконавцем отримано документальне підтвердження про зміну або встановлення місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, його майна, місця його роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, та з'ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець не пізніше наступного дня з моменту, коли йому стали відомі зазначені обставини, надсилає виконавчий документ за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцезнаходженням майна боржника, про що повідомляє стягувача.

07.02.2013 року постановою органу ДВС у зв'язку з необхідністю направлення виконавчого документа до Амур-Нижньодніпровського відділу ДВС Дніпропетровського міського управління юстиції виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду № 5019/1418/12 від 17.01.2013 року закінчено (згідно з п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження»).

У силу вимог ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку з направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби арешт, накладений на майно боржника, не знімається.

За таких обставин, накладення на грошові кошти арешту, що знаходяться на депозитному рахунку відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції, було правомірним.

З врахуванням наведеного, беручи до уваги той факт, що в органі ДВС знаходилися виконавчі провадження, за якими ТОВ «Спако Трейд» і ТОВ «Мантрейд» були одночасно по відношенню один до одного боржником та стягувачем, відтак накладення арешту на грошові кошти в розмірі 3 776,20 грн., які стягнуті з ТОВ «Мантрейд» на користь ТОВ «Спако Трейд» в ході примусового виконання наказу господарського суду № 5019/488/12 від 24.12.2012 року та зараховані на депозитний рахунок органу ДВС з метою наступного звернення на них стягнення для виплати ТОВ «Мантрейд» за наказом господарського суду № 5019/1418/12 від 17.01.2013 року, не суперечить вимогам чинного законодавства України.

За таких обставин, скарга на дії органу ДВС, пов'язані із закінченням виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду № 5019/488/12 від 24.12.2012 року про стягнення з ТОВ "Мантрейд» на користь ТОВ "Спако Трейд" витрат по сплаті судової експертизи в розмірі 3 776,20 грн., зважаючи на його повне виконання зі сторони боржника та правомірність дій зі сторони відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції щодо їх арешту з метою наступного примусового виконання іншого виконавчого документа, за яким ТОВ «Спако Трейд» є боржником, визнається судом необґрунтованою.

У силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ч. 1 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Пунктом 9.13. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" передбачено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Відтак, суд визнає доводи скаржника неправомірними, а його скаргу такою, що підлягає відхиленню.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що скаржник у своїй скарзі, зокрема просить визнати дії державного виконавця Герасименко О.С. протиправними.

Відповідно до п. 9.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про державну виконавчу службу" державний виконавець здійснює примусове виконання рішень у порядку, передбаченому законом. У той же час відповідно до положень ст. 1212 ГПК представляти в судах державну виконавчу службу мають органи, зазначені у ст. 3 названого Закону.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про державну виконавчу службу» органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції є юридичними особами, мають відповідні рахунки в органах Державного казначейства України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банках, гербову печатку.

Отже, скарга подається не на дії чи бездіяльність державного виконавця, а до органу виконання судових рішень, яким у даному випадку є відділ ДВС Рівненського міського управління юстиції.

Частиною 3 ст. 121-2 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 86, 121-2 ГПК України, суд

У Х В А Л И В :

1. Скаргу ТОВ «Спако Трейд» на дії посадових осіб відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції відхилити.

2. Ухвала може бути оскаржена у встановленому ГПК України порядку.

3. Надіслати дану ухвалу стягувачеві, боржникові та Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції.

Суддя Андрійчук О.В.