Рішення № 29974911, 11.03.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "11" березня 2013 р. Справа № 906/123/13-г

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

при секретарі судового засідання: Кобилінському К.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Заворотнюк Л.М. - представник за довіреністю №1.20/6-3350 від 13.09.12 р. (дійсна до 13.09.13р.)

від відповідача: не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (м. Житомир)

до Дочірнього підприємства "Еней" (смт. Романів Житомирська область)

про стягнення 3360,00 грн. пені

25 січня 2013 р. позивачем Житомирським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України пред'явлено позов до відповідача Дочірнього підприємства "Еней» про стягнення 3360,00 грн. пені, нарахованої відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за прострочку в сплаті штрафу.

В судове засідання 11.03.13р. з'явився уповноважений представник позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В засідання суду 04.03.13р. представник відповідача не з'явився. Однак 22.02.13 року на адресу суду надійшло письмове клопотання відповідача застосувати до позовних вимог позивача річний строк позовної давності , встановлений ст. 258 ЦК України та відмовити в задоволенні позову у зв'язку з його спливом.

Доводи відповідача про сплив строку позовної давності позивач спростовує тим, що строк давності притягнення суб'єктів господарювання до відповідальності за вчинені правопорушення у сфері конкуренції визначаються нормами ст. 42 Закону України «Про захист економічної конкуренції» як спеціального закону, а не нормами статті 258 Цивільного кодексу України.

В засідання суду 11.03.13р. представник відповідача також не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату , час та місце його проведення.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.11 року нез'явлення в засідання господарського суду представника однієї із сторін справа може бути розглянута без його участі, якщо неявка такого представника не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України, господарський суд створив сторонам спору необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, відповідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні представнику позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду про задоволення позову.

Господарський суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши уповноваженого представника позивача,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Адміністративної колегії від 30.06.2011 року № 1.16/-35р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» у справі № 3.7.1-6/2011 визнано дії ПП «Ренет» , ДП «Молочний завод» ТОВ «Молочна фабрика «Рейнфорд» та ДП «Еней» ( відповідач ), що полягають у одночасному встановленні на однаковому рівні закупівельних цін на молоко коров'яче незбиране від особистих підсобних господарств населення с. Глезне Любарського району Житомирської області з 01 червня 2010 року, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції , передбаченим пунктом 1 статті 50 та ч.3 ст. 6 Закону України « Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, шляхом вчинення схожих дій на ринку товарів, які можуть призвести до обмеження конкуренції, оскільки аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій(а.с. 7-10).

Пунктом 2 цього рішення на відповідача у справі накладено штраф у розмірі 8 000,00 грн.

Копію рішення відповідачем отримано 05.07.2011 року , що підтверджується повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення № 1001480769937.

Рішення адміністративної колегії Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.06.2011 року № 1.16/-35р відповідачем в адміністративному або судовому порядку не оскаржено. Останнє на дату винесення рішення у справі є чинним.

На виконання вище зазначеного рішення відділення відповідач сплатив штраф у сумі 8000,00 грн. платіжним дорученням від 04.10.2011р. № 1128, тобто з простроченням на 28 днів.

За наведених обставин та відповідно до ч.5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за період прострочки, а саме з 06.09.11 року по 03.10.11 року включно, позивачем нарахована пеня в сумі 3360, 00 грн. ( 120 грн. х 28 днів). Розмір пені за один день прострочення сплати штрафу позивачем розраховано наступним чином: 8000,00 грн. х1.5% = 120 грн., де 8000,00 грн. - сума штрафу накладеного рішенням відділення, 1,5% - відсоток суми штрафу , визначений ч.5 ст. 56 зазначеного Закону.

До звернення з позовом до суду, позивач надіслав відповідачу лист про сплату пені за вих. № 1.20/6-4080 від 09.11.2012 року в сумі 3360 грн. (а.с. 11). Однак відповідач добровільно пеню не сплатив, що зумовило позивача звернутися з позовом про її стягнення в судовому порядку.

Відповідач, як вже наголошувалось судом в описовій частині рішення, заперечує проти позову не з підстав відсутності обов'язку сплачувати пеню у зв'язку з прострочкою сплати штрафу, а з підстав звернення позивача з позовом до суду з пропуском строку позовної давності на 1 рік 3 місяці та 19 днів після виникнення права на її стягнення в судовому порядку ( а.с. 14).

Позивач , як вже наголошувалось судом в описовій частині рішення, доводить, що інститут позовної давності, встановлений у Цивільному кодексі України, не застосовується до правовідносин у сфері конкуренції , за дотриманням правил якої територіальне відділення здійснює контроль.

Дослідивши матеріали справи, надавши їм правову оцінку в сукупності за правилами ст.43 ГПК України , господарський суд дійшов висновку позов задовольнити, виходячи з наступного.

Як зазначено в мотивувальній частині Рішення Адміністративної колегії від 30.06.2011 року № 1.16/-35р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» у справі № 3.7.1-6/2011 відповідач на засіданні адміністративної колегії відділення 30.06.2011 року порушення визнав та висловив згоду з висновками , викладеними у поданні про результати розгляду справи.

Рішення позивача про накладення на підприємство штрафу в розмірі 8000,00 грн. у строк до 05.09.2011 року включно в адміністративному або судовому порядку відповідач не оскаржив, чим позбавив себе права доводити у цьому судовому процесі незаконність та/або необґрунтованість останнього. Закінчення двохмісячного строку на оскарження рішення відповідного акта державного органу, який є присічним в силу ч. 1 ст. 60 Закону України « Про захист економічної конкуренції» ( далі - Закон), виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України судом самостійно (п. 21 Постанови ВГСУ від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" ).

Згідно з частиною другою і третьою статті 56 Закону: рішення та розпорядження органів АМК, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання; особа, на яку накладено штраф за рішенням органу АМК, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Остання з наведених норм пов'язує початок перебігу строку для добровільної сплати штрафу особою, на яку його накладено, саме з днем одержання відповідного рішення органу АМК.

Судом на підставі належного засобу доказування (повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення № 1001480769937) встановлено конкретну дату одержання відповідачем рішення позивача - 05.07.11 року. Судом враховується , що перебіг будь-якого строку, в тому числі, визначеного у ч. 3 ст. 56 Закону починається з наступного дня , в даному випадку, з 06.07.11 року. Останнім днем строку сплати штрафу є 05.09.11 року. Відповідно , 06.09.11 року - перший день прострочки в його сплаті.

Оскільки, як встановлено судом, штраф відповідачем у розмірі 8000,00 грн. сплачено 04.10.2011 року , позивачем правомірно взято для розрахунку пені період з 06.09.11 року по 03.10.11 року включно, який дорівнює 28 дням.

Відповідно до ч. 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Підстави та умови нарахування пені в даному випадку визначаються статтею 56 Закону, яка встановлює як обов'язковість пені в разі несплати штрафу, так і правила обчислення її розміру та строки нарахування.

Розрахунок пені за один день прострочки сплати штрафу в розмірі 120,00 грн. здійснено позивачем у відповідності до ч.5 ст. 56 Закону. Розмір мені 3360 грн. не перевищує, відповідно , розмір штрафу - 8000,00 грн.

Відповідно до ч. 7 ст. 56 Закону , у разі несплати штрафу та пені органи Антимонопольного комітету стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Отже, пеня не лише має безальтернативний характер, але й не потребує прийняття уповноваженим органом рішення про її застосування, внаслідок чого не підпадає під визначення адміністративно-господарських санкцій у розумінні статей 238 - 239, 249 - 250 Господарського кодексу України.

У свою чергу, згідно з частиною першою статті 42 Закону (розділ VІІ "Розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції") суб'єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності; строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 12 статті 50 Закону, становить п'ять років з дня вчинення порушення.

Як встановлено судом у справі: рішення АМК недійсним у встановленому порядку не визнано; прийняття рішення АМК відбулося в межах п'ятирічного строку з моменту вчинення відповідачем згаданого порушення законодавства про захист економічної конкуренції; позивачем правильно визначено період, за який підлягає стягненню з відповідача сума пені; чинне законодавство не містить такої підстави для відмови в позові АМК, як сплив строку давності на момент прийняття судом рішення зі справи.

Більше того, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України , та у господарських відносинах ( стаття 3 ГК України ).

З урахуванням приписів ч. 2 ст.1 ЦК України правила позовної давності, передбачені цим Кодексом, не застосовуються ( якщо інше не встановлено законом) до правовідносин , які виникають у зв'язку із застосуванням державними органами щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців встановленої законодавством відповідальності за вчинення протиправних дій, у тому числі за порушення встановлених правил здійснення підприємницької діяльності зокрема, й вимог конкурентного законодавства. Так, у частині 4 ст. 18 ГК України прямо передбачено, що правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання визначаються цим Кодексом та іншими законами. Державний контроль за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень здійснюються Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень, визначених законом ( ст. 40 цього Кодексу). Про відповідальність суб'єктів господарювання за порушення антимонопольно - конкурентного законодавства йдеться у гл. 28 цього Кодексу.

Таким чином, все вище викладене доводить, що між позивачем та відповідачем не виникають як цивільні , так і господарські відносини, в основі яких, як правило , закладено принцип майнової рівності. Тому, цивільно-правовий інститут позовної давності до вимог позивача не застосовується.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доведеність Житомирським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України позовних вимог є підставою для їх задоволення в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача з вини якого виник спір.

Керуючись ст.ст. 4-3,4-7, 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Еней" (13002, Житомирська область, Романівський район, смт. Романів, вулиця Менделеєва, буд. 8, ідентифікаційний код 30077313) на користь Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України в дохід загального фонду Державного бюджету України на рахунок УДКСУ у Романівському районі, код ЄДРПОУ 38042450, Банк одержувач: ГУДКСУ в Житомирській області, МФО 811039, рахунок 31115106700132, код платежу - 21081100 ( символ звітності 106) - 3360,00 грн. пені.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства "Еней" (13002, Житомирська область, Романівський район, смт. Романів, вулиця Менделеєва, буд. 8, ідентифікаційний код 30077313) - 1720,50 грн. судового збору за подання до господарського суду позову Житомирським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України в доход Державного бюджету України (доходний рахунок 31214206783002, МФО 811039, Банк одержувача ГУДКСУ у Житомирській області, одержувач УДКСУ у м. Житомирі (м. Житомир), 22030001, код ЄДРПОУ суду 03499916, код одержувача 380357260).

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 18 березня 2013 року

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати: 1- у справу , 2 - позивачу4 ( на вимогу нарочним) , відповідачу ( рек.)