Постанова № 29970672, 11.03.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2013 року Справа № 16/387

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Крейбух О.Г. , суддя Юрчук М.І.

при секретарі Макаревич В.М.

за участю представників сторін:

від органу прокуратури: Шпинта С.М.;

від позивача: представник не з'явився;

від відповідача: Корзун Т.В.;

від третьої особи: Улітко В.Г.

розглядаючи у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прокурора м. Житомир

на рішення господарського суду Житомирської області від 27 вересня 2012 року у справі № 16/387

за позовом прокурора Корольовського району м. Житомира в інтересах держави в особі Житомирської міської ради

до Публічне акціонерне товариство "Біо мед скло"

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

- Державна екологічна інспекція в Житомирській області

про стягнення 10 359 586,00 грн. збитків

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Корольовського району (надалі - Прокурор) в інтересах держави в особі Житомирської міської ради (надалі - Позивач) звернувся в господарський суд Житомирської області з позовною заявою (т. 1, а.с. 4) до Публічного акціонерного товариства «Біомедскло» (надалі -Відповідач), в якій просить стягнути з Відповідача 10 359 586 грн. 00 коп. збитків.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 27 вересня 2012 року (т. 1, а.с. 168 - 170) з підстав, вказаних у цьому рішенні, в позові відмовлено.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Прокурор звернувся з апеляційною скаргою (т. 2, а.с. 3-7) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Житомирської області від 23 квітня 2009 року в даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом не досліджено та не надано оцінку усім доказам, які мають важливе значення для справи при прийнятті рішення, тому оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, постановленим з порушенням норм матеріального і процесуального права. Крім того, як на підставу скасування рішення суду, Прокурор посилається на те, що посилання суду на нормативну грошову оцінку земельних ділянок станом на 31 серпня 2009 року і застосування її до спірних правовідносин є безпідставним, оскільки факт засмічення земельних ділянок встановлено 6-7 лютого 2008 року.

Ухвалою суду від 23 квітня 2009 року (т.1, а.с. 22) з підстав, зазначених у цій ухвалі, було залучено до справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: Державну екологічну інспекцію в Житомирській області (надалі - Третя особа).

Ухвалою суду від 9 листопада 2012 року (т.1, а.с. 1) апеляційну скаргу Прокурора прийнято до провадження.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу (т. 2, а.с. 23-28), в якому з підстав висвітлених в цьому відзиві, заперечує проти доводів зазначених в апеляційній скарзі та просить залишити рішення господарського суду Житомирської області без змін.

Голова Рівненського апеляційного господарського суду, своїм розпорядженням від 9 січня 2013 року (т. 2, а.с. 62), з підстав вказаних у ньому, вніс зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді, визначив колегію в складі: головуючий суддя Василишин А.Р., судді Юрчук М.І., судді Крейбух О.Г..

На виконання вимог ухвали апеляційного господарського суду від 9 січня 2013 року Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу (т. 2, а.с. 65-66) в якому, з підстав вказаних у даному відзиві, просить суд задоволити вимоги Прокурора в повному обсязі.

Прокурор подав на виконання вимог ухвали апеляційного господарського суду від 9 січня 2013 року додаткове обґрунтування до апеляційної скарги (т. 2, а.с. 80-83) в якому, з підстав вказаних в обгрунтуванні, просить суд задоволити вимоги в повному обсязі.

Рівненський апеляційний господарський суд своєю ухвалою від 9 січня 2013 року, з підстав вказаних в ухвалі Рівненського апеляційного господарського суду від 9 січня 2013 року (про прийняття апеляційної скарги до провадження), прийняв до провадження дану апеляційну скаргу Прокурора та призначив її розгляд на 9 січня 2013 року .

Водночас, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 9 січня 2013 року (т.2, а.с. 107-108) з підстав, вказаних у цій ухвалі, було відкладено її розгляд на 20 лютого 2013 року.

На виконання вимог ухвали апеляційного господарського суду віл 9 січня 2013 року Відповідачем було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому з підстав, висвітлених у даному відзиві, Відповідач просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення без змін (т.2, а.с. 115-120).

В судовому засіданні від 20 лютого 2013 року було заслухано Прокурора, представників Відповідача та представника Третьої особи та оголошена перерва до 11 березня 2013 року на 14 годину 30 хвилин.

11 березня 2013 року на адресу Рівненського апеляційного суду надішли доповнення до відзиву на апеляційну скаргу від Відповідача, в яких, з підстав зазначених в даних поясненнях, Відповідач просить суд залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (а.с. 147 -148) .

Представник Позивача в судове засідання від 11 березня 2013 року не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи Позивач належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (том 2, а.с. 137). Причини неявки свого повноважного представника Позивач суду не повідомив.

Враховуючи вищеописане та приписи статті 101, частини 2 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника Позивача, за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні від 11 березня 2013 року представник Відповідач заперечив проти доводів апеляційної скарги, з підстав, вказаних у відзиві на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні від 11 березня 2013 року Прокурор підтримав доводи висвітлені у апеляційній скарзі та додаткових письмових поясненнях.

Представники Третьої особи в судовому засіданні від 11 березня 2013 року повністю підтримав позицію Прокурора з підстав, висвітлених в поданих ним письмових поясненнях.

Заслухавши пояснення Прокурора, представника Відповідача, представника Тртеьої особи, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, додаткове обґрунтування до апеляційної скарги, письмові пояснення, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, рішення господарського суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення яким задоволити позовні вимоги, виходячи з наступного.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що Третьою особою проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Відповідачем, про що складено акт від 6-7 лютого 2008 року ( т. 1, а.с.5-9).

Перевіркою, встановлено порушення Відповідачем статті 17 Закону України "Про відходи", розміщення на земельній ділянці, без твердого покриття, несанкціоновані звалища виробничих відходів: будівельні відходи, які утворилися після демонтажу печі, склобій, мінвата. Засміченими є земельні ділянки: № 1 площею 374 кв.м, загальним об'ємом 935 куб.м, № 2 площею 765 кв.м, загальним об'ємом 2295 куб.м, №3 площею 260 кв.м, загальним об'ємом 520 куб.м, № 4 площею 280 кв.м, загальним об'ємом 420 куб.м, № 5 площею 216 кв.м, загальним об'ємом 237,6 куб.м, всього 1895 кв.м, об'ємом 4407,6 куб.м..

За порушення вимог природоохоронного законодавства державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Житомирської області Малинівською Т.П. було складено протокол про адміністративне правопорушення № 001291 від 7 лютого 2008 року за статтею 52 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 17, 42 Кодексу України "Про відходи" відносно директора Відповідача (т.1, а.с. 39).

Згодом на підставі вищевказаного протоколу державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища 7 лютого 2008 року винесено постанову № 23/6 (т. 1, а.с. 40), якою ОСОБА_5 (директора Відповідача) визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн. 00 коп..

Водночас, в матеріалах справи наявна копія квитанція про сплату ОСОБА_5 штрафу у розмірі 170 грн. (т.1, а.с. 41).

Дослідивши наявні в матеріалах справи розрухунки, колегія суддів констатує, що обрахування шкоди здійснювалось на підставі Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27 жовтня 1997 року №171 (зі змінами від 04.04.2007р.; далі - Методика). При цьому у формулі використовувались наступні показники: питомі витрати на ліквідацію наслідків засмічення земельної ділянки; коефіцієнт перерахунку; нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що зазнала засмічення; площа засмічення земельної ділянки; коефіцієнт засмічення земельної ділянки, що характеризує рівень засмічення її відходами; коефіцієнт небезпеки відходів; коефіцієнт еколого-господарського значення земель. По всім п'яти ділянкам, які були засміченні, застосовано розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що зазнала засмічення - 273 грн. 34 коп..

Рівненський апеляційний суд зазначає, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди висвітлено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди (її розмір); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, в свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Рівненський апеляційний господарський суд наголошує на тому, що відповідно до статті 17 Закону України "Про відходи" встановлено обов'язок суб'єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами: запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів; не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах; здійснювати контроль за станом місць чи об'єктів розміщення власних відходів; відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров'ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України; виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством, щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища відходами.

Згідно із статтею 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення.

Розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

У відповідності до статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Статтею 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що: шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Колегія суду констатує, що розглядлаючи даний спір про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, суд враховує наявність безпосереднього причинного зв'язку між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та виною Відповідача. Також судом ретельно досліджено обґрунтований розрахунок суми, що стягується на відшкодування заподіяної шкоди.

Колегією суду наголошено на тому, що в роз'ясненнях Вищого арбітражного суду від 27 червня 2001 року № 02-5/744 (із змінами та доповненнями) «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища», визначено, що вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже, Позивач не повинен доводити наявність вини Відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, а навпаки, Відповідач повинен довести, що у його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Водночас, Відповідач доводить лише невідповідність розміру заподіяних збитків, при цьому, не доводячи відсутності вини у заподіянні шкоди, що опосередковано свідчить про визнання факту спричинення самої шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи (письмових пояснень, відзиві на апеляційну скаргу), Відповідач не заперечує проти факту заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу внаслідок утворення несанкціонованих звалищ відходів на земельній ділянці, яка належить йому на праві власності, тобто визнає свої неправомірні дії в результаті яких завдано майнової шкоди. Водночас Відповідач не погоджуються із розміром завданої шкоди.

Колегія суддів констатує, що відповідно до пункту 5.1 Методики розміри шкоди обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт засмічення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення. Основою розрахунків розміру шкоди від засмічення земель є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що засмічена (пункт 5.2).

Довідку про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що зазнала засмічення, надають територіальні органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів (пункт 5.6).

Колегія суду при цьому звертає увагу на той факт, що вважаючи дії Третьої особи щодо розроблення розрахунку розміру шкоди неправомірними, Відповідач оскаржив їх до адміністративного суду.

В матеріалах справи міститься постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 17 березня 2010 року у справі № 2а-4847/09/0670, якою у позові Відповідача відмовлено в зв'язку з пропуском річного строку для звернення з адміністративним позовом до суду. При цьому, судом встановлено, що при розрахунку засмічення земель Третьою особою безпідставно застосовано у формулі вартість 1 кв.м земельної ділянки 273,34 грн. до п'яти різних ділянок, а тому розмір шкоди від засмічення земель проведений не у відповідності до вимог Методики (колегія суду зауважує, що місцевий господарський суд керуючись цим прийшов до висновку, що дії Третьої особи стосовно розроблення розрахунку є незаконними, а розрахунок шкоди від засмічення земель підлягає скасуванню (т.1, а.с.48-49)).

Водночас, враховуючи це місцевий господарський суд не взяв до уваги той факт, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2011 року (т.1, а.с. 143-144) постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17 березня 2010 року змінено, а саме: виключено з мотивувальної частини судового рішення абзац 16 наступного змісту: "Враховуючи викладене, вбачається, що дії Державної екологічної інспекції стосовно розроблення розрахунку є незаконними, а розрахунок шкоди від засмічення земель підлягає скасуванню". При цьому в даному рішенні апеляційним адміністративним судом було встановлено рад обставин, котрі в свою чергу спростували факти, попередньо встановлені місцевим адміністративним судом. Зокрема, в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2011 року встановлено наступне:

«Розрахунок збитків проведений відповідно до «Медодики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства» затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 4 квітня 2007 року № 149, зареєстрований в Міністерстві Юстиції України 25 квітня 2007 року (надалі -Методика).

Відповідно до пункту 5.1 Методики, розмір шкоди обчислюється уповноваженими особами, що здійснюють контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджує факт засмічення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення.

Згідно частини 1 статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Відповідно до частини 2 статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища підлягає компенсації в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок розміру шкоди відповідачем (Третьою особою) проведений на підставі довідки Управління земельних ресурсів у м. Житомир від 13.03.2008 року № 14/3, згідно якої вартість 1 кв.м. земельної ділянки становить 273 грн. 34 коп. та в межах своїх повноважень.

Отже, висновок суду першої інстанції про незаконність дій відповідача стосовно розроблення оскаржуваного розрахунку та його скасування зроблено необґрунтовано без повного зясування обставин справи судом першої інстанції, а тому колегія суду вважає за необхідне змінити оскаржувану постанову, а саме: виключити вищезазначене твердження суду першої інстанції, що викладене в абзаці 16 даної постанови, а саме: «Враховуючи викладене вбачається, що дії Державної екологічної інспекції стосовно розроблення розрахунку є незаконними, а розрахунок шкоди від засмічення земель підлягає скасуванню».

Відносно доводів позивача про неправильність суми визначеної в розрахунку і відповідно незаконної претензії № 44/2 від 14 травня 2008 року щодо добровільної сплати заподіяних державі збитків колегія судів зазначає, що обґрунтованість та достовірність проведених розрахунків підлягає перевірці при розгляді господарським судом. Сама претензія містить в собі пропозиції, а висновки по розрахунку заподіяної шкоди не підлягають розглядлу за вимогами КАСУ».

Місцевий господарський суд не звернув на це увагу, надавши прирогативу фактам встановленим у зміненому судовому рішенні місцевого адміністративного суду, не надавши при цьому оцінку вищевказаним фактам встановленим вищестоящим по відношенню до Житомирського окружного адміністративного суду судом (Київський апеляційний адміністративний суд) в тій же справі.

З огляду на усе вищевказане в сукупності з обставинами, встановленими в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2011 року, Рівненський апеляційний господарський суд констатує факт неможливості покладання в рішенні певних фактів, що вже спростовані вищестоящим судом у тій же справі.

Водночас, як зазначалось вище в даній постанові, у формулі розрахунку розміру шкоди використано нормативну грошову оцінку, надану Управлінням земельних ресурсів у місті Житомирі.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи міститься запит №415/2 від 4 лютого 2011 року Третьої особи до Управління земельних ресурсів в м.Житомирі щодо надання інформації чи поширюється нормативно-грошова оцінка, надана листом №14/3 від 13 березня 2008 року на площу земельних ділянок згідно з схемою розміщення засмічених ділянок (а.с. 98).

У відповіді на запит №2/2 від 9 лютого 2011 року Управління земельних ресурсів в м.Житомирі повідомило, що відповідно до земельно-кадастрових даних за Відповідачем обліковується земельна ділянка загальною площею 11,8582 га, в тому числі ділянка №1 - площею 11,5900 га та ділянка № 2 - площею 0,282 га. Нормативна грошова оцінка 1 кв.м даних земельних ділянок станом на 31 серпня 2009 року складає: ділянка № 1 - 283 грн. 32 коп., ділянка № 2 - 206 грн. 68 коп.. Нормативна грошова оцінка поширюється на всю земельну ділянку, що знаходиться у власності Відповідача (т.1, а.с.99).

Отже, як вбачається із наданої відповіді, Відповідачу належить за однією адресою (м.Житомир, вул.Промислова,26) дві земельні ділянки, з різною нормативною грошовою оцінкою.

Відповідно до пункту 5.1 Методики розміри шкоди обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, протягом шести місяців з дня виявлення порушення.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної екологічної інспекції» від 14 вересня 2011 року № 995 територіальні органи Державної екологічної інспекції утворені як юридичні особи публічного права, та установлено, що територіальні органи Державної екологічної інспекції є правонаступниками прав та обов'язків відповідних державних екологічних інспекцій як спеціальних підрозділів Міністерства охорони навколишнього природного середовища, в тому числі і Державної екологічної інспекції у Житомирській області.

Наказом Державної екологічної інспекції України від 12 грудня 2011 року № 136 (т.1, а.с. 158-165) було затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Рівненський апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що згідно з статтями 16, 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Положення про Державну екологічну інспекцію у Житомирській області, Державна екологічна інспекція в областях, містах Києві та Севастополі в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, повноваження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), екологічної безпеки на відповідній території.

Відповідно до пункту 4 вказаного Положення, інспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органами виконавчої влади, суб'єктами господарювання, фізичними особами: додержанням правил, нормативів, стандартів у сфері охорони навколишнього природного середовища; додержанням умов виданих дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, викиди та скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище.

Третя особа має право, зокрема, обстежувати у встановленому порядку підприємства, установи, організації з метою дотримання ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища, складати акти перевірок .

В силу дії статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища": відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів.

Колегія суду звертає увагу на те, що частиною 1 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що: порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Крім того, частиною 4 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що: підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Рівненський апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що

Рівненський апеляційний господарський суд зауважує, що статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"обумовлено, що: шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Поряд з тим статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що: майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Сукупний аналіз усього вищевказаного приводить колегію суду до висновку, що здійснення засмічення земельної ділянки (поза встановленими нормами) є протиправною дією, а збитками, заподіяними державі, є саме засмічення земельних ділянок понад встановлених лімітів засмічення ділянок.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України: особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинною, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Рівненський апеляційний господарський суд зауважує, що з доказів наявних у матеріалах справи вбачається, що Відповідачем здійснено засмічення земельної ділянки. Наявні в матеріалах справи докази (письмові пояснення Відповідача, апеляційна скарга, позовна заява до адміністративного суду, місцевого господарського суду, добровільна сплата Відповідачем штрафу за порушення законодавства про охорону навколишнього середовища) свідчать про визнання Відповідачем факту засмічення земельної ділянки.

Враховуючи вищеописане, Рівненський апеляційний господарський суд констатує те, що Відповідач здійснював псування сільськогосподарських та інших земель виробничими та іншими відходами, що є порушенням вимог законодавства.

Вищевказане підтверджується актом перевірки від 6-7 лютого 2008 року, протоколом № 001291 про адміністративне правопорушення складеному стосовно Відповідача, постановою про накладення адміністративного стягнення, приписом.

Колегія Рівненського апеляційного господарського суду не бере до уваги твердження Відповідача про те, що розрахунок шкоди від засмічення земель проведений не у відповідності до вимог Методики, оскільки твердження спростовуються актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, протоколом про адміністративне правопорушення, постановою про накладення адміністративного стягнення, які Відповідачем в порядку адміністративного судочинства не оскаржувалися і є чинними на час розгляду справи, розрахунком розміру відшкодування шкоди, зумовленої засміченням земельної ділянки, схемою Відповідача, державними актами на право власності на земельні ділянки, поясненнями державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища.

Водночас, колегія суддів зауважує, що Відповідачем в порядку адміністративного судочинства оскаржувалися дії Державної екологічної інспекції в Житомирській області стосовно розроблення розрахунків розміру відшкодування шкоди, зумовленої засміченням земельних ділянок відходами промисловості, що в свою чергу ще раз опосередковано доводить, що Відповідач погоджується з порушенням вимог природоохоронного законодавства окрім самого розміру шкоди.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Також, колегія суду звертає увагу на те, що прокуратурою було проведено перевірку, якою встановлено, що ненадання доказів під час розгляду справи судом першої інстанції пов'язано з неналежним виконанням службових обов'язків Войдевич О.А. - головним спеціалістом з питань запобігання та виявлення корупції, яку було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани (т.2, а.с. 68).

З пояснень ОСОБА_7 (який в лютому 2008 році працював на посаді державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища; т.2, а.с. 87-88) вбачається, що несанкціоновані сміттєзвалища виявлені на земельній ділянці площею саме 11,59 га, схема якої відображена на додатку до акта перевірки (т.2, а.с. 94). Місце засміченої земельної ділянки визначено на схемі заводу Відповідача, яка і є зазначеним додатковм до акта перевірки. Тобто, схема заводу Відповідача і є схемою розміщення несанкціонованих сміттєзвалищ.

Дослідивши наявні та додатково подані первинні докази, вбачається, що в матеріалах справи наявний акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства (т.2, а.с. 72-76); розрахунок розміру відшкодування шкоди, зумовленої засміченням земельної ділянки (т.2, а.с.77-78), схема розміщення засмічення земельних ділянок (т.2, а.с. 79).

Слід зазначити, що для перевірки розрахунку розміру шкоди мають значення схеми розміщення засмічених земельних ділянок, оскільки з них вбачається, на якій із двох належних Відповідачу земельних ділянок, виявлені засмічення та правильність розрахунків Третьою особою щодо обрання нормативно-грошової оцінки ділянки саме у розмірі 273,34грн..

Водночас, колегія суду критично ставиться до оцінки землі, наданої відповідачем, що існувала в 2007 році, а не на момент виявлення порушення, та констатує безпідставність посилань Відповідача на цю оцінку.

В зв'язку з чим, колегія суду було проаналізовано вище зазначені докази, з яких вбачається, що засмічення землі відбулося саме на земельній ділянці площею 11,5900 га., яка використовується на підставі державного акту на право власності серії ЯГ № 763412 (т.2, а.с. 46) де розміщені приміщення заводу Відповідача, що підтверджується схемою заводу, на якій за № 1,2,3,4,5 визначено місця несанкціонованого розміщення відходів, які утворилися після демонтажу печі, склобій, мін вата.

Що ж до земельної ділянки площею 0,2682 га., то вона використовується на підставі державного акту на право власності серії ЯГ № 763411 (т.2, а.с. 47), для підїзду (залізнична колія) до основної земельної ділянки площею 11,5900 га., на якій розташовані виробничі та адміністративні будівлі заводу «Біомедскло». Оскільки, засмічення відбулося на земельній ділянці площею 11,5900 га, то нормативна грошова оцінка на земельній ділянці площею 0,2682 га Третьою особою не визначалася.

Згідно пункту 5.2 розділу 5 Методики, основою розрахунків шкоди від засмічення земель є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що засмічена, що і було взято до уваги Третьою особою при проведенні розрахунку розміру шкоди, зумовленої засміченням земельної ділянки. Дане, в свою чергу, спростовує твердження Відповідача про те, що Управлінням земельних ресурсів надано Третій особі вартість 1 км.м. із розрахунку від загальної площі підприємства, оскільки в довідці, наданій управлінням Держкомзему чітко визначено, що Третій особі надається саме нормативно грошова оцінка, яка в свою чергу поширюється на всю земельну ділянку (саме на ту, де і було забруднення, згідно Схеми підприємства), а не просто вартість 1 кв.м. земельної ділянки.

Між тим, у статті 4 пункту 28 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік", встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2012 рік у частині доходів є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а в пункті 1 статті 11 вказаного закону установлено, з урахуванням положень частини 2 статті 69 Бюджетного кодексу України, що джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2012 році є, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

В главі 8 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19 грудня 2000 року № 131 передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік розподіляються між державним та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій. Кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру зарахованих до бюджетів платежів) на аналітичні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3311, у регламентований час розподіляються головними управліннями Державного казначейства України за встановленими нормативами між державним бюджетом та відповідними місцевими бюджетами.

Аналогічна правова позиція розподілу збору за забруднення навколишнього природного середовища висвітлена у Постанові Вищого господарського суду від 18 лютого 2013 року у справі № 11/5007/18/12.

Відповідно до приписів статті 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, перераховуються на рахунок місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища.

З огляду на все вищенаведене у даній постанові, колегія суду приходить до висновку про те, що допущені Відповідачем порушення природоохоронного законодавства свідчать про порушення інтересів держави, обов'язком якої відповідно до статті 16 Конституції України є забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України.

Водночас, відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 № 6 «Про судове рішення», рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Отже, розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини, в даному випадку на Прокурора та Відповідача.

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Згідно статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Суд зауважує, що Відповідачем не доведено відсутності своєї вини та не спростовано належними і допустимими доказами обґрунтованості позову Прокурора.

При цьому колегія суду бере до уваги і той факт, що Прокурором та Третьою особою були подані всі належні та допустимі докази щодо підтвердження факту засмічення земельної ділянки Відповідачем (схема, розрахунки, державні акти земельних ділянок, довідку про нормативно грошову оцінку), на підставі яких були дослідженні колегією суду висновки щодо обгрунтованості та достовірності проведення розрахунків заподіяних державі збитків.

Отже, дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що усе вищеописане вказує на презумпцію вини Відповідача та заподіяння ним шкоди, зумовленої засміченням земельної ділянки відходами промисловості.

Враховуючи усе вищеописане, колегія суду приходить до висновку, що Прокурором належним чином доведено факт порушення Відповідачем природоохоронного законодавства та констатує доведеність Прокурором підставності своїх позовних вимог щодо стягнення з Відповідача збитків в розмірі 10 359 586 грн., а тому задовольняє дані позовні вимоги.

Враховуючи усе вищевказане в даній судовій постанові Рівненський апеляційний господарський суд констатує неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків дійсним обставинам справи та як наслідок невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи. Дане, в свою чергу, в силу дії пунктів 1, 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування даного судового рішення.

З урахуванням усього вищевказаного, суд апеляційної інстанції задовольняє апеляційну скаргу Прокурора і скасовує судове рішення суду першої інстанції (задовольняючи позов повністю).

Судові витрати, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на Відповідача.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу прокурора м. Житомир в інтересах держави в особі Житомирської міської ради задоволити.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 27 вересня 2012 року в справі №16/387 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Біо мед скло" (10025, м.Житомир вул. Промислова, 26, МФО 311744, код ЄДРПОУ 04763746) на користь спеціального фонду Державного бюджету України та спеціальних фондів місцевих бюджетів Житомирської обласної ради та Житомирської міської ради (р/р 33115331700002 УДК в Житомирській області, ЗКПО 22062319, код платежу 22062100 МФО 811039) 10 359 586 грн. 00 коп. збитків.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Біо мед скло" (10025, м.Житомир вул. Промислова, 26, МФО 311744, код ЄДРПОУ 04763746) в дохід державного бюджету України 68 856 грн. 00 коп. судового збору за розгляд позовної заяви та 34 428 грн. 00 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Доручити господарському суду Житомирської області видати наказ.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

7. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

8. Справу №16/387 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Юрчук М.І.