Ухвала суду № 29969274, 14.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-5877/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

14 березня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Медведєвій А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Миронівської міжрайонної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - Харченка Сергія Васильовича на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» до Миронівської міжрайонної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2012 року Публічне акціонерне товариство «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Миронівської міжрайонної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Свої вимоги обґрунтовує тим, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки вони винесені необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для їх прийняття.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 року задоволено вказаний вище позов. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області ДПС від 21.11.2012 року № 0001272301 та № 0001282301.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Миронівської міжрайонної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - Харченко Сергій Васильович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що суперечить нормам матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Посадовими особами Миронівської МДПІ Київської області ДПС проведено документальну виїзну перевірку ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків за період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 09.11.2012 року № 197/22-011/00951770, за змістом якого дано перевіркою було встановлено порушення позивачем ст.ст. 134, 138, 139 ПК України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні товарів (робіт, послуг), відсутність об'єкту оподаткування, є по своїй суті безтоварними, встановлено неправомірність формування валових витрат, що призвело до їх завищення за І півріччя 2012 року в сумі 3480044,63 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за І півріччя 2012 року в сумі 730809,37 грн.; п. 201.6 ст. 201, ст. 185, ст. 186, ст. 187, ст. 188, ст. 200 ПК України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст.207, ст. 215 , п. 1 ст. 216, ст. 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні товарів (робіт, послуг), відсутність об'єкту оподаткування, встановлено неправомірність формування податкового кредиту в загальній сумі 696008,94 грн., в тому числі за березень місяць 2012 року в сумі 48336,67 грн. та за квітень місяць 2012 року в сумі 647672,27 грн., в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за квітень місяць 2012 року на суму 48336,67 грн., та за травень місяць 2012 року на суму 647672,27 грн.

Вказані висновки податковий орган обґрунтовує тим, що підприємством до складу податкового кредиту за квітень, травень 2012 року включено суми ПДВ на підставі податкових накладних, що були складені постачальником ФГ «Дід-Ух» за наслідками господарських операцій з поставки насіння соняшника в кількості 970 т 220 кг на загальну суму 4176053,60 грн., в тому числі ПДВ - 696008,94 грн. При цьому, Миронівська МДПІ зазначає про не підтвердження фактів здійснення таких господарських операцій у зв'язку з відсутністю у ФГ «Дід-Ух» необхідних ресурсів для ведення сільськогосподарського виробництва та постачання вказаної продукції.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001272301 від 21.11.2012 року про збільшення суми бюджетного відшкодування з податку на прибуток за 2012 рік на 730809,82 грн. основного платежу та 365404,68 грн. штрафних санкцій і податкове повідомлення-рішення № 0001282301 від 21.11.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 696008,00 грн. основного платежу та 348004,00 грн. штрафних санкцій.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача є помилковими, що призвело до прийняття ним неправомірних податкових повідомлень-рішень.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Правові підстави для самостійного визначення контролюючим органом суми грошових зобов'язань, зменшення суми бюджетного відшкодування, зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість визначаються п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі п. 54.3 ст. 54 та п.58.1 ст. Податкового кодексу ПК України, відповідно до яких єдиною підставою для самостійного визначення контролюючим органом сум грошових зобов'язань є дані перевірок результатів діяльності платника податків, які свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань.

Таким чином, підставою для винесення податкового повідомлення-рішення можуть бути дані, встановлені перевіркою виключно даного платника податків. А у разі, якщо дані такої перевірки не підтверджують порушень, виявлених під час перевірки контрагентів цього платника податків, то до платника податків не можуть застосовуватися положення п.54.3 ст.54 ПК України.

Судом першої інстанції було встановлено, що спірні податкові повідомлення-рішення винесено виключно на підставі даних, встановлених перевіркою не ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів», а його постачальника ФГ «Дід-Ух».

В Акті перевірки відсутні посилання на те, що ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» було здійснено порушення податкового законодавства з причини порушення вимог ведення податкового обліку, а доводи Миронівської МДПІ про те, що факти здійснення господарських операцій не знайшли свого підтвердження, є необґрунтованими, оскільки факти поставки Миронівською МДПІ не перевірялися.

Щодо ведення податкового обліку позивачем, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Це право платника податків обмежується положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, згідно з якими не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Судом першої інстанції було встановлено, що позивачем подано до перевірки податкові накладні, які містять усі передбачені п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України реквізити.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Як вбачається із цієї норми підставою для формування податкового кредиту у покупця, є саме нарахування, або сплата (в залежності від першої події) ПДВ у ціні придбаних товарів, що придбаваються з метою подальшого використання у виробництві.

При цьому, перевіркою діяльності позивача не перевірялось чи були ним фактично сплачені суми податку на додану вартість в ціні товару.

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що факт використання позивачем насіння соняшника, поставленого ФГ «Дід-Ух» у власному виробництві Миронівською МДПІ не перевірявся, хоча перевіряючими встановлено, що ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» дійснювало в основному діяльність з виробництва та продажу комбікормів для птиці, олії (сирої) нерафінованої соняшникової та лушпиння соняшникового гранульованого, як на території України, так і за її межами.

Тобто, податковий кредит ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» сформовано у відповідності до Податкового кодексу України, на підставі наданих постачальником податкових накладних, які відповідають усім передбаченим вимогами та не визнані не дійсними, і на даний час у підприємства немає передбачених зазначеним законом підстав для коригування або виключення цих сум з податкового кредиту.

Таким чином, перевіркою не було встановлено порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість» у зв'язку з недотриманням вимог щодо ведення податкового обліку.

Відповідно до вимог пп. 134.1.1 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу

Відповідно до вимог п. 138.1 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Згідно вимог ст. 138.2 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Щодо висновків Миронівської МДПІ про непідтвердження фактів господарських операцій, колегія суддів зазначає наступне.

Висновки Миронівської МДПІ про непідтвердження фактів здійснення господарських операцій ґрунтуються виключно на відомостях про порушення контрагентом позивача вимог законодавства.

Тобто, податковий орган фактично покладає на позивача відповідальність за недодержання ФГ «Дід-Ух» вимог із заповнення податкової декларації з ПДВ та вимог щодо формування податкового кредиту за взаємовідносинами з третіми особами.

Частиною 2 ст. 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тобто ніхто не може відповідати за порушення закону, вчинені іншою особою.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка відповідно до законодавства є джерелом права в Україні, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати (справа «Булвес» проти Болгарії, 2009 рік, заява № 3991/03).

У справі Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02) судом визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

Відповідних доказів в акті перевірки не наведено та суду не надано.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки податкового органу про порушення ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» податкового законодавства побудовані на підставі даних про порушення, вчинені його постачальником.

У акті перевірки ФГ «Дід-Ух» відсутня інформація щодо перевірки саме факту постачання насіння соняшника покупцю ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» та правомірності декларування відповідного зобов'язання з ПДВ.

Також судом першої інстанції було встановлено, що на час здійснення господарських операцій з поставки насіння соняшника у березні та квітні 2012 року ФГ «Дід-Ух» було належним чином зареєстроване юридичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності.

Згідно до ч. 2. ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» в єдиному державному реєстрі містяться зокрема такі відомості, перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі ім'я, місце проживання, ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків, якщо засновник - фізична особа; найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник - юридична особа; прізвище, ім'я, по батькові та ідентифікаційні номери фізичних осіб - платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори; дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи та інші. Відповідно до ст. 18 цього закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Доказів того, що на дату здійснення операцій з поставки позивачу насіння соняшника ФГ «Дід-Ух» не було зареєстроване як платник податку на додану вартість і не мало право на формування податкових накладних, суду не надано.

При вирішенні питання щодо правомірності формування податкового кредиту за правочинами з вказаним контрагентом позивача на підставі наданих ним податкових накладних слід керуватися його статусом саме на момент здійснення зазначених операцій та фактичним виконанням зобов'язань сторонами правочину.

Факт здійснення поставки позивачу від ФГ «Дід-Ух» насіння соняшника у березні, квітні 2012 року в ході перевірки відповідачем не досліджувався, документи, необхідні для перевірки зміни майнового стану позивача у зв'язку із придбанням товару та наявності ділової мети в діях позивача, не витребовувалися. При дослідженні факту здійснення господарських операцій відносинам безпосередньо між учасникам цих операцій оцінка дана не була. Також не був досліджений зв'язок між операціями з поставки насіння соняшника та господарською діяльністю ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів».

Фактичне приймання позивачем товару по кількості підтверджується журналами зважування товару, а перевірка якості підтверджується журналами лабораторних досліджень.

Також позивач має необхідні потужності для приймання і обробки зернових культур, а також документальне підтвердження щодо руху товару на підприємстві та передачі його у виробництво. Ці обставини перевіряючими не досліджувались, що не відповідає принципу об'єктивності.

При дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Необхідно зазначити, що у випадку коли податковими органами отримано відомості про порушення платником податків вимог законодавства, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки від таких дій на інших осіб (Рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України»).

Відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» як платник податку діяло без належної обачності й обережності, і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

Таким чином, застосовування до позивача наслідків нікчемності правочинів у зв'язку з недотриманням ФГ «Дід-Ух» вимог законодавства є протиправним.

Згідно правової позиції Верховного суду України, висловленої в ухвалі від 31.01.2011 року в справі № 21-47а10, прийнятої за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Відповідно до вимог частини 1 статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України. З викладеного слідує, у відповідача відсутні підстави для самостійного визначення позивачу зменшення суми бюджетного відшкодування та збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за наслідками вказаної перевірки платника податків, а тому відсутні фактичні підстави для винесення в порядку п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника Миронівської міжрайонної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - Харченка Сергія Васильовича - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.